«Великі справи починаються з маленьких кроків, але з великих ідей.»

«ЛНЗ» вибиває «Рух» і крокує далі у VBET Кубку України! ⚽️ Гол Проспера на 55-й хвилині вирішив долю матчу.

«ЛНЗ» вибиває «Рух» і крокує далі у VBET Кубку України! ⚽️ Гол Проспера на 55-й хвилині вирішив долю матчу.

Ворог атакував Київщину: постраждала жінка, пошкоджені будинки, знищені авто

#дати 🎵 Гігант Басу: Федір Стравинський — Співак з Українською Душею Сьогодні, 30 жовтня, ми згадуємо видатного оперного співака-баса, соліста Маріїнського театру та батька геніального композитора Ігоря Стравинського — Федора Гнатовича Стравинського (нар. 20 червня 1843, пом. 4 грудня 1902). Його потужний голос та інтелектуальна глибина зробили його однією з найяскравіших зірок оперної сцени кінця XIX століття. 🇺🇦 Коріння та Освіта Федір Стравинський походив зі старовинного українського козацького роду Сулима-Стравинських, про що він завжди пам'ятав. Його життя було тісно пов'язане з українськими культурними центрами. * Юридичний шлях: Початкову освіту він здобував у Ніжинському юридичному ліцеї, а також навчався в університетах Києва та Одеси. Цей немистецький напрямок не завадив йому розвивати свій музичний талант, співаючи у церковних хорах. * Музичний дебют: Музичну освіту здобув у Петербурзькій консерваторії (1869–1873) у класі К. Еверарді. Його оперний дебют відбувся саме в Київській опері у 1873 році в ролі Мефістофеля («Фауст» Ш. Ґуно). У Києві він співав до 1876 року, де також став першим виконавцем музики Ріхарда Вагнера на київській сцені. 👑 Зірка Маріїнського Театру З 1876 року і до кінця свого життя Федір Стравинський був провідним солістом Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі. За 26 років на цій сцені він виконав партії у 59 операх, що свідчить про його неймовірну працездатність та діапазон. * Універсальний бас: Його вважали універсальним артистом, який майстерно виконував як комічні, так і глибоко драматичні ролі. Серед його коронних партій: Варлаам («Борис Годунов» М. Мусоргського), Мельник («Русалка» О. Даргомижського), а також він був першим виконавцем партії Світлішого в опері Петра Чайковського «Черевички». * Талант художника: Окрім співочого таланту, Федір Гнатович був також талановитим художником-графіком та ілюстратором. Він створював ескізи костюмів, гриму, а іноді й декорацій до власних виступів. 📚 Колекціонер і Книголюб Стравинський був не лише оперною зіркою, а й видатним інтелектуалом. Він був пристрасним бібліофілом і зібрав одну з найбільших приватних бібліотек у Санкт-Петербурзі, яка була багата на рідкісні видання. * Українська культура: Його зв'язок з Україною був дуже глибоким. Він збирав усі видання творів Тараса Шевченка, починаючи з першого «Кобзаря» 1840 року, та читав його твори напам'ять. Його книгозбірня містила твори Г. Квітки-Основ’яненка, І. Котляревського та П. Куліша. Його спадщина жива не лише в записах та спогадах, але й у творчості сина, Ігоря Стравинського, який став одним із найвпливовіших композиторів XX століття.

#дати 📜 «Світ ловив мене, та не спіймав»: Григорій Сковорода — Мандрівний Філософ Сьогодні, 30 жовтня, ми згадуємо видатного сина України, який своїм життям та творчістю заклав філософські основи української ментальності — Григорія Савича Сковороду. Хоча його офіційна дата народження — 3 грудня (або 22 листопада за старим стилем) 1722 року, його спадщина, що продовжує надихати, робить його актуальним щодня. 🎓 Козак, Співак, Вчений Григорій Сковорода народився у селі Чорнухи на Полтавщині в родині малоземельного козака. Його надзвичайний талант проявився рано: * Освіта: Навчання у легендарній Києво-Могилянській академії (до якої він вступив у 12 років), тривало з перервами майже двадцять років, що дало йому енциклопедичні знання. Сковорода досконало володів латиною, грецькою, церковнослов'янською, німецькою та польською мовами. * Музика: Він мав хист до музики та співу. В юності його навіть забрали до Петербурга для співу у придворній капелі. Сковорода грав на сопілці, скрипці, флейті, лірі та бандурі, а сопілка стала його незмінним супутником. 🎶 * Подорожі: Його перебування в Угорщині, Словаччині (Братислава) та Австрії (Відень) у складі царської місії дало змогу ознайомитися з європейською культурою та освітою. 💡 Філософія «Сродної Праці» та Самопізнання З 1770-х років, переслідуваний як світською, так і духовною владою через його вільнодумство та небажання пристосовуватися, Сковорода обрав шлях мандрівного філософа. * Головна ідея: В основі його вчення лежить концепція двох натур («світу великого» і «світу малого» – людини) та трьох світів (макрокосм – Всесвіт, мікрокосм – людина, і світ символів – Біблія). * Самопізнання: Сковорода вважав змістом людського існування самопізнання — пізнання своєї істинної натури та пошук Бога в собі. Він висловлював це у відомій фразі: «Пізнай себе». * Сродна праця: Ідеал Сковороди — це «сродна праця» (споріднена, природна праця). Він стверджував, що справжнє щастя полягає не в багатстві чи славі, а в діяльності, яка відповідає внутрішньому покликанню людини та її природним здібностям. 📖 Літературна Спадщина Сковорода є одним із зачинателів жанру байки в українській літературі. Його збірка «Байки Харківські» є зразком філософської прози. * Його філософські діалоги та трактати, такі як «Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу» та «Сад божественних пісень», поєднують біблійні мотиви з ідеями античного платонізму та стоїцизму. * Він невтомно вчив, що лише внутрішня свобода і гармонія є справжньою цінністю. Його епітафія: «Світ ловив мене, та не спіймав», стала ідеальною квінтесенцією його життя, яке він прожив у злагоді зі своїми принципами, поза впливом зовнішніх обставин. Григорій Сковорода — це вічний символ українського духу, прагнення до свободи та мудрості. https://youtu.be/rUJEzKjAj34?si=JgHnOOHwwbthDWJN

#дати Сьогодні, 30 жовтня, ми відзначаємо 200 років від дня народження видатного українського художника і педагога — Дмитра Івановича Безперчого (1825–1913). 🎨 🌟 Майстер, що зростив геніїв Дмитро Безперчий — це постать, яка поєднує в собі блискучий талант живописця і жертовну відданість педагогічній справі. Народившись у сім'ї кріпаків, він завдяки таланту та щасливому випадку отримав волю і зміг навчатися в Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. Його наставником став сам Карл Брюллов, учень якого Безперчий вважався одним із найобдарованіших. У стінах Академії він отримав звання «вільного художника» історичного та портретного живопису. Тут він міг зустрічатися і з Тарасом Шевченком, який також навчався у Брюллова. 🖼️ Художник ілюстрацій та побутових сцен Творчий доробок Безперчого охоплює академічно досконалі портрети, пейзажі, релігійний живопис, але особливе місце займають ілюстрації та жанрові сценки. Він був одним із перших українських митців, хто звернувся до зображення сільського життя. Його роботи, як-от «Сватання на Гончарівці» (за п'єсою Квітки-Основ'яненка), стали важливим внеском у розвиток національного мистецтва. Варто зазначити, що він був першим ілюстратором повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба». Згодом він багато працював аквареллю, віддаючи перевагу її світлим і прозорим тонам. 👨‍🏫 Наставник на п'ятдесят років Проте сам Дмитро Іванович найбільше цінував не свої картини, а свою педагогічну місію. Повернувшись до України, він майже 50 років присвятив викладанню малювання — спочатку в Ніжинському ліцеї, а потім, з 1850 року, у середніх школах Харкова. Його заслуга перед українським та світовим мистецтвом неоціненна, адже саме він розгледів і допоміг сформувати основи для подальшого розвитку цілої плеяди видатних художників, серед яких: * Сергій Васильківський * Генріх Семирадський * Петро Левченко * Михайло Ткаченко Як згадував Генріх Семирадський, принципи, які йому дав Дмитро Безперчий, «робили можливим одночасно розвиток уяви й техніки, і вимагали паралельної вправи в рисункові, в малюванні та в композиції». Дмитро Безперчий прожив довге життя, віддане мистецтву і наставництву. Його творчість та педагогічна спадщина є нагадуванням про те, як важливий внесок може зробити одна людина у розвиток багатьох талантів.

#події ⏳ 250 днів мужності: Початок оборони Севастополя 1941–1942 років Сьогодні ми згадуємо події, що розпочалися 30 жовтня 1941 року — початок блокади Севастополя із суші силами німецько-румунських військ під час Другої світової війни. Це стало прологом до однієї з найтриваліших і найзапекліших оборонних операцій на південному фланзі радянсько-німецького фронту, яка тривала 250 днів. Стратегічне значення і перші бої Крим, а особливо Севастополь як головна база Чорноморського флоту, мав критичне стратегічне значення для обох сторін. Для німецького командування оволодіння півостровом означало ліквідацію радянського плацдарму, контроль над Чорним морем і можливість ударів по Кавказу. Наприкінці жовтня 1941 року, після прориву ворога через Перекоп, місто було оголошено на облоговому положенні. Гарнізон, що складався з Приморської армії та сил Чорноморського флоту, опинився перед загрозою повного оточення. Оборона Севастополя спиралася на розгалужену систему берегових батарей та укріплень, але наземна оборона була не до кінця підготовлена. Три штурми: незламний опір Німецька 11-та армія під командуванням генерал-полковника Е. фон Манштейна робила три основні спроби штурму міста: * Листопад 1941 року (Перший штурм): Був відбитий завдяки вдалим контратакам та потужній підтримці берегової артилерії й кораблів флоту, включно з лінкором «Паризька комуна». * Грудень 1941 року (Другий штурм): Ворог підтягнув значні резерви й потужну облогову артилерію. Ситуацію полегшила Керченсько-Феодосійська десантна операція радянських військ, яка змусила німецьке командування відволікти частину сил. * Червень 1942 року (Третій, фінальний штурм): Після падіння Керченського півострова і катастрофи радянських військ на ньому, німецьке командування зосередило всі сили для вирішального удару. Було застосовано масовані авіаудари (до 600 вильотів на день) та надважку артилерію, зокрема славнозвісний 800-мм залізничний артилерійський комплекс "Дора". Трагічний фінал: липень 1942 року Оборона була надзвичайно виснажливою. Захисники міста зіткнулися з гострою нестачею боєприпасів, води, їжі та медикаментів, особливо після того, як німецька авіація встановила панування в повітрі. Здобуття німцями ключових укріплень, як-от Малахів курган, зробило подальший захист міста безперспективним. Вище командування (генерал Петров, віце-адмірал Октябрський) отримало наказ на евакуацію, вивізши літаками та підводними човнами лише вищий командний склад і партійний актив. 4 липня 1942 року радянські війська офіційно залишили місто. Деякі групи бійців продовжували героїчний опір на мисі Херсонес аж до 12 липня, але це вже не могло змінити фіналу. Десятки тисяч рядових бійців та молодшого командного складу, покинуті напризволяще, потрапили в полон, що стало однією з найбільш трагічних сторінок оборони. 💪 Оборона Севастополя, незважаючи на свій трагічний фінал, на 250 днів скувала значні сили ворога, порушивши його стратегічні плани на південному напрямку, і увійшла в історію як приклад виняткової стійкості та мужності.

#події 30 жовтня 1918 року Османська імперія капітулювала, підписавши Мудроське перемир'я з країнами-переможницями (Антантою) на борту британського крейсера «Агамемнон» в порту Мудрос. Цей договір завершив участь Османської імперії в Першій світовій війні, призвівши до припинення бойових дій, виведення військ з території Закавказзя, Персії та Близького Сходу, а також наданні Босфору для флотів країн-переможниць.