Нещодавно спортивна громадкість відзначила Всесвітній день тенісу Всесвітній день тенісу (World Tennis Day) – це міжнародне свято тенісу, яке відзначається щороку у перший понеділок березня. День був вперше встановлений у 2013 році і визнаний Міжнародною федерацією тенісу (ITF). В це день вихованці тренра ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту БМР Миколи Казаченка, по-спортивному його відзначили, привівши своє чергове тренування, відточуючи спортивну майстерність в рамках підготовки до наступних турнірів та змагань #Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #Brovarysport #ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР🇺🇦🇺🇦🇺🇦

#технології Бої роботів з «Живої сталі» стають реальністю. На відео — тренування китайського робота Unitree G1. Спочатку він намагається змагатися з людиною (поки що перемогти її не може), а потім і з іншим роботом.

https://www.youtube.com/live/e_D4Bfj43uE?si=Ncvv6xxY6FWVvmD0

#книжковий_відгук #Лана_читає #читаємоБогдан #книгиБогдан "Проклін-зона" Роджер Желязни. Видавництво Богдан Як цей науково-фантастичний постапокаліпсис опинився в моїх планах? Все просто, [bookish_owl_kate] сказала: “Є книга, де головний герой - байкер з сірою мораллю, і в ній є любовна лінія”. Вона ще договорити не встигла, а я така - неси терміново! Хоча, по факту, були там деякі нюанси дрібним шрифтом) Байкера звуть Чорт Теннер, і він добряче проштрафився, тож у нього вибір - або в’язниця, або супернебезпечна, але благородна місія з доставки у Бостон ліків від чуми. Супернебезпечність в тому, що роки тому сталася ядерна катастрофа, і частина шляху знаходиться в Проклін-зоні, де вижити - це завдання не просто з зірочкою, а з червоним, трясця, надгігантом. Але Чорт - збіса вправний водій, тому береться за цю справу. Фактично вся книга - це такий собі Шалений Макс (навіть машина якась така, наче з фільму), тобто подорож з пункту А в пункт Б зі складнощами. Не знаю, що хотів сказати автор, відправляючи героя через Проклін-зону, де скажений рівень радіації, каміння з неба, огромезні отрутозуби, змії та кажани, але, як на мене, все велося до того, що головні монстри - це все ж люди. Вони є причиною катастроф, вони є причиною того фіналу, який ми маємо, вони є причиною того, чому Теннер став тим, ким ми його бачимо на початку. Ні, я його не відбілюю, деякі його вчинки відверто жахливі. Але шлях все ж змінює героя, і його мораль трохи світлішає) Враження, якщо чесно, трохи змішані. З одного боку, мене радував Чорт, який з кожною сторінкою усвідомлював важливість своєї місії, у ньому прокидався герой, та й до цього була пара моментів, де з мішка вилізало благородне нутро. А з іншого - трясця, не люблю такі фінали! Я за бажанням можу натягнути сову на глобус і вирішити, що він щасливий, але мені було б трохи легше, якби автор взяв мене за руцю і прямою дорогою до нього привів) Але чи жалкувала я, що прочитала? Точно ні. Тож інколи відкривати для себе нетипові жанри буває корисно)

https://www.youtube.com/live/ChtG3yngErw?si=XmcUuuoyj-Ti41_R

На шляху до білих безіменних веж Доторкнуться руки зоряних безмеж; Там думок прозріння морок осява, Щоб прийшла відвертість у мої слова. В суєті не згіркне на вустах жага, Де колись на вірність щастю присягав. Бо крамоли з кухля вічності – не пив Там, де світ навшпиньки встав із-за кропив. Там, де зупиню я вітер на льоту І розпустить осінь косу золоту, Буде милуватись в люстерку небес… Де колись помер я, а тепер – воскрес!

https://youtube.com/shorts/0erVHSHRaJY?si=_eEZpzRwPzOvV617