• #поезія

    ..Мене спитали - "Ти щаслива?"
    І я задумалась на мить....
    Були дощі...і навіть злива...
    А дещо й досі ще болить...

    Всього в житті було не мало,
    В думках ішла за кроком крок
    І десь чогось не вистачало,
    Був не один важкий урок...

    Я щось знаходила... втрачала
    Кудись спішала... як завжди...
    Не все важливе помічала,
    Не скрізь залишила сліди...

    В турботах йде життя по колу
    Робота... дім... І так щодня...
    Часу не завжди вистачає
    Щоб каву випити до дна...

    І знову втомлена, додому
    Спішу, аби зварити борщ....
    Уроки з сином... (крапка... кома ...)
    А за вікном холодний дощ...

    Сім'я... Вечеря... Що та злива?...
    Так гарно пахне з м'яти чай
    Я розумію - я щаслива!
    Бо маю свій маленький рай...

    Катерина Рабчун- Мосійчук
    Like
    Love
    2
    218views
  • Love
    3
    156views
  • Броварські гандболістки в чемпіонаті Київщини фінішували четвертими
    У суботу, 12 квітня, в Петропавлівській Борщагівці відбувся третій, фінальний тур чемпіонату Київської області з гандболу серед дівчат 2011-2012 років народження ігрового сезону 2024/2025, в пам’ять про загиблих воїнів та ветеранів.
    Загалом участь у першості брали дівочі команди Сквири, Рокитного, Броварів, Борщагівської громади та міста Київ. Броварську громаду представляли вихованки відділення гандболу ДЮСШ управління освіти і науки Броварської міської ради (тренери Оксана Іванкевич та Ірина Портна).
    Чотири кращі і з них в матчах між собою і розіграли долю чемпіонства та призових місць. Це - ДЮСШ «Борщагівець-1» (Борщагівська ТГ), ДЮСШ ім Воропая П. М. (Сквира), Рокитнянська ДЮСШ (Рокитне) та ДЮСШ управління освіти і науки Броварської міської ради.
    В напруженій боротьбі броварські гандболістки зуміли в гострій конкуренції фінішувати на четвертому місці. Переможцем чемпіонату Київщини стала команда ДЮСШ «Борщагівець-1» (Борщагівська ТГ).
    #Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport
    53views
  • 25 березня 1999 року загинув В’ячеслав Чорновіл — публіцист, політик, дисидент, політичний в’язень комуністичного режиму, символ боротьби за незалежність України.

    «Якби мене запитали, чи жалкую я про те, як склалося моє життя, про відсиджені 15 років, я б відповів: анітрохи..., – говорив В’ячеслав Чорновіл, – і якби довелося починати все спочатку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив».

    «Чорновіл почав політизуватись під час навчання на факультеті журналістики Київського університету, – пише Василь Деревінський у книзі «В’ячеслав Чорновіл. Нарис портрета політика», – його, вихованого на гаслах дружби народів, інтернаціоналізму вразило, що в столиці України «вовком дивляться, коли ти говориш українською». У молодого комсомольського активіста зневажливе ставлення до української мови викликало спротив, пробудило почуття національної образи і честі».

    У 1960-х він став одним з лідерів дисидентського руху в Україні. Засновник та редактор «Українського вісника», в якому оприлюднювали матеріали самвидаву та хроніки національного спротиву. Член Української гельсінської групи, а згодом Української гельсінської Спілки. Очолив партію Народний Рух України. Балотувався у президенти України.

    Разом з Василем Стусом та Іваном Дзюбою узяв участь у прем’єрі фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у вересні 1965-го. Під час якої відбулася акція протесту щодо незаконних арештів української інтелігенції.

    1966-го написав дослідження «Правосуддя чи рецидиви терору» – один із найсміливіших зразків тогочасної української політичної публіцистики. Наступного року уклав збірку «Лихо з розуму» (Портрети двадцяти «злочинців»). Тут оприлюднив матеріали про заарештованих 1965-го шістдесятників. Її видрукували за кордоном і заборонили в СРСР. В’ячеслав Чорновіл став лауреатом премії для кращих журналістів світу, що борються за права людини.

    За активну журналістську та правозахисну діяльність тричі був ув’язнений та відбув понад 15 років таборів. Переповідають, що якось на допиті слідчий запитав у Чорновола, якби існувала незалежна Україна, якої так прагне допитуваний, о ким б він там був. На що Чорновіл відповів, що редагував би опозиційну газету.

    «Неугомонний» – під таким прізвиськом значиться Чорновіл у документах КГБ. Його відправили у найвіддаленішу табірну точку Якутії, далі на схід відправляли лише Василя Стуса.

    В одному з інтерв’ю В’ячеслав Чорновіл говорив, що хотів би піти з життя «миттєво, на льоту». Його передбачення справдилося.

    Загинув у автомобільній аварії 25 березня 1999 році поблизу міста Бориспіль на Київщині. Згідно з висновками кількох експертів, на черепах В'ячеслава Чорновола та його водія Євгенія Павлова є своєрідні тріщини, походження яких незрозуміле – експерти не знайшли елементів автомобіля, які могли спричинити такі ушкодження. Це частково підтверджує версію, що Павлова та Чорновола могли добивати кастетами вже після зіткнення.

    Попрощатися з ним прийшло до 200 тис. людей. Труна з тілом стояла в Київському будинку вчителя (колись там засідала Центральна Рада), а черга бажаючих вшанувати загиблого простяглася аж до Хрещатика. Поховали В’ячеслава Максимовича Чорновола на Байковому кладовищі.
    25 березня 1999 року загинув В’ячеслав Чорновіл — публіцист, політик, дисидент, політичний в’язень комуністичного режиму, символ боротьби за незалежність України. «Якби мене запитали, чи жалкую я про те, як склалося моє життя, про відсиджені 15 років, я б відповів: анітрохи..., – говорив В’ячеслав Чорновіл, – і якби довелося починати все спочатку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив». «Чорновіл почав політизуватись під час навчання на факультеті журналістики Київського університету, – пише Василь Деревінський у книзі «В’ячеслав Чорновіл. Нарис портрета політика», – його, вихованого на гаслах дружби народів, інтернаціоналізму вразило, що в столиці України «вовком дивляться, коли ти говориш українською». У молодого комсомольського активіста зневажливе ставлення до української мови викликало спротив, пробудило почуття національної образи і честі». У 1960-х він став одним з лідерів дисидентського руху в Україні. Засновник та редактор «Українського вісника», в якому оприлюднювали матеріали самвидаву та хроніки національного спротиву. Член Української гельсінської групи, а згодом Української гельсінської Спілки. Очолив партію Народний Рух України. Балотувався у президенти України. Разом з Василем Стусом та Іваном Дзюбою узяв участь у прем’єрі фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у вересні 1965-го. Під час якої відбулася акція протесту щодо незаконних арештів української інтелігенції. 1966-го написав дослідження «Правосуддя чи рецидиви терору» – один із найсміливіших зразків тогочасної української політичної публіцистики. Наступного року уклав збірку «Лихо з розуму» (Портрети двадцяти «злочинців»). Тут оприлюднив матеріали про заарештованих 1965-го шістдесятників. Її видрукували за кордоном і заборонили в СРСР. В’ячеслав Чорновіл став лауреатом премії для кращих журналістів світу, що борються за права людини. За активну журналістську та правозахисну діяльність тричі був ув’язнений та відбув понад 15 років таборів. Переповідають, що якось на допиті слідчий запитав у Чорновола, якби існувала незалежна Україна, якої так прагне допитуваний, о ким б він там був. На що Чорновіл відповів, що редагував би опозиційну газету. «Неугомонний» – під таким прізвиськом значиться Чорновіл у документах КГБ. Його відправили у найвіддаленішу табірну точку Якутії, далі на схід відправляли лише Василя Стуса. В одному з інтерв’ю В’ячеслав Чорновіл говорив, що хотів би піти з життя «миттєво, на льоту». Його передбачення справдилося. Загинув у автомобільній аварії 25 березня 1999 році поблизу міста Бориспіль на Київщині. Згідно з висновками кількох експертів, на черепах В'ячеслава Чорновола та його водія Євгенія Павлова є своєрідні тріщини, походження яких незрозуміле – експерти не знайшли елементів автомобіля, які могли спричинити такі ушкодження. Це частково підтверджує версію, що Павлова та Чорновола могли добивати кастетами вже після зіткнення. Попрощатися з ним прийшло до 200 тис. людей. Труна з тілом стояла в Київському будинку вчителя (колись там засідала Центральна Рада), а черга бажаючих вшанувати загиблого простяглася аж до Хрещатика. Поховали В’ячеслава Максимовича Чорновола на Байковому кладовищі.
    Like
    Sad
    2
    437views
  • #вікторина
    #вікторина
    Який овоч був першим вирощений в космосі?
    ?
    ?
    ?
    ?
    1comments 60views
  • Повільно руками повітря торкаюсь.
    Ця невагомість звучить як дудук.
    Безмовно ним дихаю, на капки розчиняюсь.
    Танець бентежний наповнює звук.
    Хвилюючий сум, як вода він прозорий,
    Захлинає зсередини, я мовби тону...
    Летючий мій дух, що цю музику творить,
    Підіймає з цих хвиль у свою висоту.
    Мої рухи легкі. Це безмежна свобода!
    Я відлуння кохання ажурова вуаль!
    Я приборкала біль, як прозорую воду.
    Спалахнула у небі моя étoile.

    Оксана Павлова #мої вірші
    Повільно руками повітря торкаюсь. Ця невагомість звучить як дудук. Безмовно ним дихаю, на капки розчиняюсь. Танець бентежний наповнює звук. Хвилюючий сум, як вода він прозорий, Захлинає зсередини, я мовби тону... Летючий мій дух, що цю музику творить, Підіймає з цих хвиль у свою висоту. Мої рухи легкі. Це безмежна свобода! Я відлуння кохання ажурова вуаль! Я приборкала біль, як прозорую воду. Спалахнула у небі моя étoile. Оксана Павлова #мої вірші
    Love
    Like
    5
    1Kviews
  • МЧ. ХРИСАНФА І МЦ. ДАРІЇ

    Св. Хрисанф (7-283) походив з язичників. Святе Письмо прояснило душу хлопця. Він прийняв хрещення та почав відкрито проповідувати Євангеліє. Батько юнака намагався відвернути сина від християнства і одружив його з Дарією, жрицею Афіни Паллади. Та Хрисанф зумів навернути дружину до Христа, і подружжя почало вести невинне життя. По смерті, батька вони стали жити окремо. Св. Хрисанф зібрав навколо себе юнаків, а навколо св. Дарії зібралися благочестиві жінки. Містяни поскаржилися управителю, що святі проповідують безшлюбність.

    Св. Хрисанф був відданий на муки трибуну Клавдію. Та тортури не змогли похитнути мученика. Вражений цим, Клавдій увірував у Христа і прийняв хрещення разом з дружиною Іларією, синами Ясоном і Мавром і усім двором. Коли звістка дійшла до римського імп. Нумеріана (283-284), він наказав усіх їх стратити. Християни поховали тіла в печері, і св. Іларія стала ходити туди. Її вислідили і привели на муки. Свята попросила кілька хвилин для молитви, закінчивши яку, померла. Служниця поховала її поруч з синами.

    Св. Дарію мучителі віддали в дім розпусти. Але там її охороняв лев. Усіх осквернителів лев валив на землю, а мучениця навертала на шлях спасіння.

    Св. Хрисанфа кинули в нечистоти. Але йому засяяло Небесне Світло і яма наповнилася пахощами.

    Тоді імп. Нумеріан віддав свв. Хрисанфа і Дарію в руки катів. Після катувань мученики були живими закопані.

    З відривного календаря «З вірою в душі» за 19 березня.
    ----------------
    МЧ. ХРИСАНФА І МЦ. ДАРІЇ Св. Хрисанф (7-283) походив з язичників. Святе Письмо прояснило душу хлопця. Він прийняв хрещення та почав відкрито проповідувати Євангеліє. Батько юнака намагався відвернути сина від християнства і одружив його з Дарією, жрицею Афіни Паллади. Та Хрисанф зумів навернути дружину до Христа, і подружжя почало вести невинне життя. По смерті, батька вони стали жити окремо. Св. Хрисанф зібрав навколо себе юнаків, а навколо св. Дарії зібралися благочестиві жінки. Містяни поскаржилися управителю, що святі проповідують безшлюбність. Св. Хрисанф був відданий на муки трибуну Клавдію. Та тортури не змогли похитнути мученика. Вражений цим, Клавдій увірував у Христа і прийняв хрещення разом з дружиною Іларією, синами Ясоном і Мавром і усім двором. Коли звістка дійшла до римського імп. Нумеріана (283-284), він наказав усіх їх стратити. Християни поховали тіла в печері, і св. Іларія стала ходити туди. Її вислідили і привели на муки. Свята попросила кілька хвилин для молитви, закінчивши яку, померла. Служниця поховала її поруч з синами. Св. Дарію мучителі віддали в дім розпусти. Але там її охороняв лев. Усіх осквернителів лев валив на землю, а мучениця навертала на шлях спасіння. Св. Хрисанфа кинули в нечистоти. Але йому засяяло Небесне Світло і яма наповнилася пахощами. Тоді імп. Нумеріан віддав свв. Хрисанфа і Дарію в руки катів. Після катувань мученики були живими закопані. З відривного календаря «З вірою в душі» за 19 березня. ----------------
    292views 1 Shares
  • Haha
    1
    127views
  • Like
    5
    242views 1 Shares
  • 🔥🔥🔥 Ефектне повернення. Гвоздик нокаутував американця у третьому раунді

    🥊 У ніч на 20 квітня на арені «Frontwave Arena» в Оушенсайді (США) проходить вечір боксу від промоутерської компанії Golden Boy Promotions.

    ❗️На ринг повернувся екс-чемпіон світу у напівважкій вазі (до 79,4 кг) 🇺🇦 Олександр Гвоздик (20–2, 16 КО, Україна). Його суперником став американець 🇺🇸Ентоні Холловей (9–7–3, 7 КО).

    ⚡️Бій не пройшов всю дистанцію. Гвоздик нокаутував американця у третьому раунді. Олександр зумів двічі відправити Холловея на канвас, після другого разу рефері зупинив бій.

    🇺🇦 Олександр Гвоздик – 🇺🇸 Ентоні Холловей – TКО3
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport
    48views