ОДА ВІДКРИТІЙ ДУШІ
Моя́ ти душе, чом бо ти відкрита?
Для тебе де замо́к той відшукать,
Щоб тільки той зумів його відкрити,
Хто ранить би не міг і ображать.
Моя́ ти душе, як з тобою бути?
Ти ж добра і відкрита для усіх,
Та й кожного умієш ти почути,
Й багато хто залізти в те́бе зміг.
Моя́ ти душе, як нам далі жити?
В свої́ обі́йми геть усіх бере́ш,
Стараєшся усім ти догодити,
Але себе від них не бережеш.
Моя́ ти душе, як тебе вблагати,
Щоб ти крізь сито просівала всіх,
Бо ти не знаєш, що від них чекати.
Де той замо́к, аби тебе беріг?
Моя́ ти душе, світла і наївна,
Ти прагнеш вірить навіть у пітьмі,
Твоя́ любов безмежна і чарівна,
Та й зранена лишаєшся в собі́.
Моя́ ти душе, будь ти обережна,
Не кожен гість прихо́дить із теплом,
Ти ж – квітка ніжна, і крихка й безмежна,
Тебе сховати треба під крилом.
Моя́ ти душе, вчися розпізнати
Де щирість, а де – тінь чужих думок,
Щоб не дала́ себе ти обірвати,
Щоб не зламав тебе чужий урок.
Моя́ ти душе, вчися ти міцніти,
Бо в то́бі джерело живе й ясне́,
Ти можеш світ любов’ю освітити,
Воно не стихне й навіть не засне.
Моя́ ти душе світла й непогасна,
Ти – храм любові, вічний оберіг,
Лишайся і надалі ти прекрасна,
До тебе нечисть хай не зна доріг.
Моя́ ти душе, сяй і не вагайся,
Ти – океан, ти – вогнище тепла,
Ти вчися берегтись і не здавайся,
Бо сила тво́я в скринечці добра́.
Моя́ ти душе, ти ростеш крилато,
Ти вмієш біль у силу обернуть,
І навіть бурі не зламають свято,
Зумій себе у захист огорну́ть.
Моя́ ти душе, вдягнена у шати,
Ти ключ тримаєш в серці золотім,
Його не зможе зрадник відшукати,
Бо ти вже знаєш хто є справжнім, ким.
Моя́ ти душе, я за тебе дбаю,
Ти – скарб є мій, мій тихий оберіг,
Й замо́к для тебе, люба, відшукаю,
Щоб зранити цей світ тебе не зміг.
26.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
ID: 1052211
ОДА ВІДКРИТІЙ ДУШІ
Моя́ ти душе, чом бо ти відкрита?
Для тебе де замо́к той відшукать,
Щоб тільки той зумів його відкрити,
Хто ранить би не міг і ображать.
Моя́ ти душе, як з тобою бути?
Ти ж добра і відкрита для усіх,
Та й кожного умієш ти почути,
Й багато хто залізти в те́бе зміг.
Моя́ ти душе, як нам далі жити?
В свої́ обі́йми геть усіх бере́ш,
Стараєшся усім ти догодити,
Але себе від них не бережеш.
Моя́ ти душе, як тебе вблагати,
Щоб ти крізь сито просівала всіх,
Бо ти не знаєш, що від них чекати.
Де той замо́к, аби тебе беріг?
Моя́ ти душе, світла і наївна,
Ти прагнеш вірить навіть у пітьмі,
Твоя́ любов безмежна і чарівна,
Та й зранена лишаєшся в собі́.
Моя́ ти душе, будь ти обережна,
Не кожен гість прихо́дить із теплом,
Ти ж – квітка ніжна, і крихка й безмежна,
Тебе сховати треба під крилом.
Моя́ ти душе, вчися розпізнати
Де щирість, а де – тінь чужих думок,
Щоб не дала́ себе ти обірвати,
Щоб не зламав тебе чужий урок.
Моя́ ти душе, вчися ти міцніти,
Бо в то́бі джерело живе й ясне́,
Ти можеш світ любов’ю освітити,
Воно не стихне й навіть не засне.
Моя́ ти душе світла й непогасна,
Ти – храм любові, вічний оберіг,
Лишайся і надалі ти прекрасна,
До тебе нечисть хай не зна доріг.
Моя́ ти душе, сяй і не вагайся,
Ти – океан, ти – вогнище тепла,
Ти вчися берегтись і не здавайся,
Бо сила тво́я в скринечці добра́.
Моя́ ти душе, ти ростеш крилато,
Ти вмієш біль у силу обернуть,
І навіть бурі не зламають свято,
Зумій себе у захист огорну́ть.
Моя́ ти душе, вдягнена у шати,
Ти ключ тримаєш в серці золотім,
Його не зможе зрадник відшукати,
Бо ти вже знаєш хто є справжнім, ким.
Моя́ ти душе, я за тебе дбаю,
Ти – скарб є мій, мій тихий оберіг,
Й замо́к для тебе, люба, відшукаю,
Щоб зранити цей світ тебе не зміг.
26.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
ID: 1052211
Українська
English
