Надвечірʼя? Та ні? Мабуть, вже вечір?:) Нагладила три кілометри ̶к̶о̶т̶а̶!:) Кішки!:) Жужали!!! З Ірина Олександрова нажерлася кавуна!:) Із хлібом!:) Я тільки так кавун їм!:) Згадала, що зранку знімкувала, як курки мої кавун їдять!:) Ви там як?

#DepecheMode #GuanoApes #FranzFerdinand #Staind #ScarsOfLife #Shinedown #Bauhaus #Скрябін Мої улюблені пісні з очами у назві.

Сині небеса і сонце на моїй шкірі ☀️

🔴 У мережі шириться паніка через нібито удар по Бортницькій станції аерації. Про це заявив чільник аналітичного центру «Ейдос» Віктор Таран Застерігає, що станція може витримати численні влучання. Але в разі руйнації – це загрожує масштабною екологічною катастрофою, забрудненням водних артерій та навіть спалахами хвороб для всього столичного регіону. ❗️Натомість у Генштабі стверджують, що ця інформація є абсолютною неправдою і фейком. Речник Генштабу Дмитро Лиховій закликав киян та медіа не піддаватися на маніпуляції та довіряти лише офіційним джерелам. Але реальна картина навіть без фейків – досить тривожна. Позаштатний радник президента, фахівець із радіотехнологій Сергій “Флеш” Бескрестнов пояснює механіку того, що відбувається з ескалацією війни. Ворог вже показав, що зараз немає різниці йому що атакувати. Атакуються склади їжі, атакуються склади будівельних матеріалів, атакуються рітейли, роздріб, виробництво наше. І так буде далі. На жаль, так буде далі, поки ворога є балістика. За моїми оцінками, це десь 100 балістичних ракет кожного місяця ворог може запускати по нам. Зараз ця щільність збільшена, тому що їм потрібна така показова реакція. Зараз відбуваються атаки частково за рахунок резервів, але далі атаки будуть з такою кількістю десь близько 100 балістичних ракет кожного місяця.

📅 #ЦьогоДня в історії!🥊 2 серпня 1980 року Віктор Мірошниченко став срібним призером Олімпійських ігор. Але сам українець був переконаний: того дня він не програв. Шлях 21-річного боксера з Українська до фіналу був одним із найяскравіших на турнірі. Він по черзі переміг чинного олімпійського чемпіона Хорхе Ернандеса, чемпіона світу та Європи Генріка Средніцкого, а також головного фаворита змагань Яноша Вараді. У вирішальному поєдинку все змінилося після розсічення, через яке рефері достроково зупинив бій. Через роки Мірошниченко згадував: "Я не програв цей бій. Болгарин у 2-му раунді вдарив мене відкритою рукавичкою... Він вдарив мене відкритою рукавичкою і розсік брову. Рефері зупинив бій." Минуло 46 років. Самого Віктора Мірошниченка вже немає серед нас, але його історія - це не лише про олімпійське срібло. Останні роки його життя стали випробуванням, яке мало зовсім інший масштаб. Початок повномасштабного російського вторгнення Віктор Мірошниченко зустрів у рідному Українську, що на Донеччині. Лінія фронту проходила лише за кілька кілометрів від міста. Через побутову травму Віктор Володимирович втратив можливість самостійно пересуватися, а також мав серйозні проблеми із зором. Волонтерам вдалося евакуювати легендарного боксера до Дніпра, де він проходив лікування. Мірошниченко відкрито підтримував Україну та засуджував російську агресію. В інтерв'ю "Радіо Свобода" він говорив: 🗣️ "А ті лізуть на нас. Я сам - росіянин, батьки - мої росіяни. Але я люблю Україну - я тут виріс, закінчив школу, технікум, інститут, боксував, прославив цей край, Донбас. Треба триматися. Треба вірити в наших воїнів, і ми переможемо." Останні місяці життя пан Віктор провів у притулку в Дніпрі. Саме там 6 грудня 2025 року його серце зупинилося на 66-му році життя. Через російську окупацію та життєві обставини він не підтримував жодних стосунків зі своїми дітьми, які залишилися на тимчасово окупованій росіянами території. Джерело - https://www.facebook.com/tanksport71 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники

КРІЗЬ БЕТОН Я стояв між сірим тлом бетону, Довго гнувся під чужі вимоги, Потім вийшов на протест картонний. Я не хочу жити тут без Бога, Де дають лиш крихту від бажання, Знову долю зву серед дороги. Прагну бути у строю сержантом, Вище закладаю планку вдачі, Вийду з кола дикої держави. Не боюся я того, що бачу, Буду я просити свого неба Сили для зухвалої віддачі. Я проходжу крізь вузький цей ребус, Суну стіни. Тільки не руками, А снагою, що відкрив для себе. Лину снами крізь майбутню пам'ять, Не приймаю дріб'язку від скрути, Та руйную межі і всі рамки. Я шукаю компас свій маршрутний Та беру у долі власну славу, Як для себе, так і для статутів. Вірю щиро, що це мої лаври. Мирослав Манюк 02.08.2026

Сподобалося!:) Ще піду!:) Не піду!:) Поїду!:) Нуууууу… Ранок почався геть не так, як планувалося… Прокинулася набагато раніше, ніж збиралася… Бо над хатою йййййбнсцкблдгснява реактивна балалайка їбббббашила… Яку ППО ганяло… Такі собі враження… Далі день поки що йде за планом. Нарешті все склалося! Й ніяка злива мене не лякала!:) Й маршрутку цього разу ніхто не відмінив! Була за графіком! То я таки дісталася райцентру й стоматолога! Два з трьох критичних у роті місць зремонтувала! По ремонт третього ще поїду! Кави надудлилася вже! Скриньку улюблених цукерочок «Віночок» придбала!:) Починати їх вживати поки що зарано!:) Нервово поглядаю на годинник!:) Не стільки, щоб зʼясувати, коли ж там моя зворотна маршрутка їхатиме?:) Скільки, коли ж я вже до рота зможу того «Віночка» запхати?:) Сиджу в парку. Палю. Нікуди не біжу. Ніяких негайних проблем не вирішую. Взагалі не поспішаю ні в якому напрямку та сенсі!:) Насолоджуюся уривком часу, коли можу з чистим сумлінням присвятити себе бездіяльності!:) Коли зі мною таке траплялося востаннє?:) Тільки хижо гіпнотизую поглядом свій наплічник з цукерочками!:) Та підбираю, перепрошую за зайві фізіологічні подробиці, мотузки слини, які вже до моїх первинних статевих ознак дотяглися!:) Досиділася до тривоги… Бо сільська сирена зламалася… Тепер якщо й чути, ті, що набагато далі від мого обійстя встановлені… Телефон про небезпеку повідомляє, авжеж. Хуч він не підводить. Осьо-сьооо почула сирену в райцентрі. Вона не тільки скиглить про небезпеку. Вона людським голосом розмовляє!!! Та вона ще й про відбій тривоги повідомляє!!! Отаке?:) Вже дісталася дому. Прошу ChatGPT намалювати мені картинку з балалайкою в польоті над селом? Він мені фігвами малює??? - Нам дуже шкода, але створене нами зображення може порушувати наші правила щодо зображення насильства. Якщо ви вважаєте, що ми помилилися, будь ласка, спробуйте ще раз або змініть свій запит. Нііііііжне яке, ти диви??? Намалювати мопеда ледве погодилося? Ви як там? Бо ніяких новин не знаю?

Про AI-експерименти, критичне мислення та реальність ​Багато хто звертає увагу на мої публікації з кастомними AI-моделями (AI-дівчатами) та різними згенерованими зображеннями. Хтось сприймає це просто як контент, але за цим стоїть значно ширший сенс — це мій особистий соціальний експеримент і водночас робота з інформацією. ​Через наслідки черепно-мозкової травми я маю певні фізичні обмеження. Але я вирішив не опускати руки, а повністю зануритися у вивчення сучасних технологій. Я називаю це синергією інтелекту: беру можливості різних платформ штучного інтелекту, пропускаю їх через власний аналіз, додаю людське бачення і створюю те, що бачите у моїй стрічці. Це мій спосіб тримати мозок у тонусі. ​Чому я роблю експерименти з візуальними ілюзіями (наприклад, коли згенеровані картинки виглядають настільки реалістично, що люди їм вірять)? Тому що я хочу перевірити рівень критичного мислення у суспільстві. На жаль, під час війни в Україні багато хто схильний сліпо вірити красивим фейкам у соцсетях, замість того щоб перевіряти факти. Я на практиці показую, як легко створити ілюзію, і намагаюся вчити людей включати здоровий глузд. ​Я не прагну когось ввести в оману. Навпаки, допомагаю тим, хто поруч і довіряє мені (зокрема друзям у прифронтовому Харкові), розбиратися у потоках інформації, відрізняти правду від вигадки та зберігати оптимізм попри всі труднощі. ​Дякую за якісну можливість спокійно ділитися своїми думками та експериментами. Тримаємо стрій і рухаємось вперед! 🇺🇦 (Мозок Савант)🇺🇦👍 Слава Україні Свобода Слова! Фейкам - не місце в інформаційному просторі в Україні.. Включайте Здоровий Глузд!

Я люблю твої очі у мрії, Ті, що глянули в душу колись, В них мої сподівання й надії Дивним карбом навік запеклись. Я узяв тих очей таємницю І зіниці твої золоті, Наче воду з ясної криниці, Щоб разхлюпати людям в житті. І дивились на мене ті очі, Як веселки, з-під маєва брів, Тож диханням твоїм опівночі Я людей у житті обігрів. І коли ти повернешся знову, Прочитаєш ти в людських очах. Свою душу легку і шовкову По стежках, по лужках, по ночах! (Андрій Малишко)

ПЕРО, ГОЛОС І СЛОВО ПОЕТА Поет живе, допоки слово дише, Допоки серце правдою горить, І навіть там, де біль усе гучніше, Він світлу пам'ять здатен освяти́ть. Поет не судить – свідчить перед світом, Як плаче мати, як дитина спить В тривожну ніч під гуркотом неситим, Де навіть тиша взялася боліть. Поет не пише – він душею плаче, Коли над світом чорний дим пливе. Він словом тих, хто вже мовчить, означить, Допоки пам'ять в кожного живе. Поет не дасть ні пам'яті сконати, Ні згаснути тому́, що не мине. І поки серце здатне не мовчати, Поета слово правдою живе. Поет лиш словом засіва́ порошу, Щоб пам'ять проростала звідусіль. Не кожному дано́ нести́ цю ношу – Чужий і свій переплавляти біль. Нехай перо не зрадить мо́їй вірі, Нехай не згасне творчості крило, Бо є рядки, народжені у вирі, Аби здолало забуття і зло. І доки б'ється серце України, І доки правда кличе до пера, Мій голос стане голосом людини, Яка мовчати просто не могла. 29.07.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026