#архів Рятування дітей від рабства, 1868 рік. Фотографія зроблена на борту британського судна одразу після того, як цих дітей врятували від продажу в рабство.

#архів Пристрій, який використовували працівники кар'єрів для швидкого переміщення з гори 1935 рік.

https://youtu.be/CgFrK6UhAso?si=-an82bFfauHXXvJS

#думки Це так просто — пригальмувати на повороті, щоб пройшов пішохід: тоді і його пальто, і ваша совість будуть чисті. Це так просто — сказати дитині, яка розбила ялинкову іграшку: "Нічого, малюк, це — на щастя!", а не кричати пів години, ніби вона розбила не кульку, а ваше серце. Це так просто — зателефонувати мамі сьогодні, а не потім. Це так просто — встати після вистави й аплодувати стоячи: ваші ноги витримають, не бійтеся, а артистам буде приємно — оплески їхня нагорода, іншої у них немає. Це так просто — залишити свою думку при собі, якщо ви з чимось не згодні, а енергію, яка йде на отруйні зауваження й коментарі, витратити на творення. Це так просто — бути вдячним і говорити "дякую" за те, що вам поступилися місцем, швидко відповіли на лист, погодилися з вами пообідати. Адже, якщо чесно, вам ніхто нічого не винен: ні батьки, ні діти, ні колеги, ні друзі. Це так просто — сказати "ні" всьому, що вам не близьке: людям, які роблять боляче й не розділяють ваших цінностей, грубіянам і брехунам, поганій музиці, нудним книжкам... Поважайте себе: "Ні" — усьому, що вас руйнує. "Так" — усьому, що робить вас щасливим. Адже це ж так просто — надіслати SMS з текстом "Люблю тебе!" — просто так, без приводу, тому що вам пощастило, і вам є кому це написати. Це так просто — порушити правила, виявитися смішним, проспати або вдягти найяскравіше плаття у найсіріший день і їсти з святкового сервізу омлет та гречану кашу. Дивно, але з таких маленьких речей — з усіх наших "дякую!", "Нічого страшного!", "Я з тобою!", "Люблю тебе!", "Я тобі радий!" — складається наше "просте", але таке бажане для кожного людське щастя.

Навчально-тренувальні збори з муей тай команди Київської області в рамках підготовки до Чемпіонату України до 23 років в Одесі 🥊. У складі збірної 7 вихованців треенрів ДЮСШ управління освітиі науки БМР ЗТУ Дениса Вольського та Сергія Вольського #Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport

Дождались? Дрон прилетел по многоэтажке в Москве!

#поезія і що тут сказати? заткнись і тупо хрест свій неси через пекло із Херосим. рвуться жили, немає сил... та ти яблуко надкусив і пробачення не просив. тому тупо неси. ось вогонь тобі, ось керосин, ось купа таких же кретнів з хрестами на спинах, що вічно "невинні" і ниють. ревуть без упину. запалюй світильник. і погляд запалюй. ти ж сильний. допий кислоту синильну. чи оцет. повільно, потроху, по дюйму по метру, поки ще не мертивий неси себе в жертву. бараняча впертість нехай буде кредом. потріпані кеди як символ життя, що з присмаком меду чи яду чи фатуму за горлянку тебе триматиме. плювок і три мати, грам двісті накатиш і ношу на плечі. і мікс кожен вечір з іудівських зречень і планів на втечу попий замість чаю. ти можеш, звичайно, дорогу в Почаїв чи й прямо до раю топтати. але ж ти згораєш! морально вмираєш. ненавидиш кров на долнях, піт свій солоний, розбиті коліна й себе (як людину). найважчий твій хрест, працює як прес. ти зчавлений весь на свій Еверест, чи, радше, на власну Голгофу сунеш його потроху. і заздриш кретинам з хрестами на спинах. у них-то полегше і ти на хрест спершись поглянеш наліво, направо, а потім на них лукаво. і сам собі збрешеш далеко не вперше, що в чортових яблуках справа. Андрій Гордун

https://www.youtube.com/live/pjTs1CSKvvo?si=UcnlZ8nigGfFLsPy

#поезія Сьогодні буде гарний день, І будуть зустрічі й розлуки, І наша - без ревнивих сцен, Хоча несе душевні муки. Раптово щось пішло не так, Стоїть між нами посторонній, Чи це якийсь магічний знак, Чи сплеск безжалісних агоній. За цілий вечір - пара слів, Мовчання в душах поселилось, Я не сказала, й ти не смів. Чи то направду, чи наснилось. І знову зустріч настає, І ми ідем, як на тортури, Можливо світло нам проллє, Де загубили ми амури.