#поезія
Від мене до тебе – відстані,
Помножені на безсоння
Й проміння, що розлилося
По вулицях і по вíвтарях
У храмах людських, де пристрасно
Хтось свічку поставив чорну.
Де рама скрипить віконна,
Безсмертя живе в півмісяці.
Від мене до тебе – виткані
Доречності та кордони.
Залежність глуха сезонна,
Розмови, страждання, викрики.
Під чайки крило до віддалі
Полинеш вітрами знову,
Де штормом зігнулись щогли,
Вітрила дощем потріпані.
Від мене до тебе – відчаю
До краю налита повня.
Де написи на картоні
Загублене перелічують,
Ми краємо час у тріщинах,
Зотліє вінок терновий,
Спиняєш себе раптово
Не лише в словах – у мисленні.
Від мене до тебе – вистачить
Двох слів і назустріч кроку.
Закінчились перші спроби,
Несказане в тиші відчаю.
Зростемося кодом індексним:
До скриньки – і до любові...
Системно – і нешаблонно...
Римовано – і верлібрами...
24.05.2025
Олеся Репа
#поезія
Від мене до тебе – відстані,
Помножені на безсоння
Й проміння, що розлилося
По вулицях і по вíвтарях
У храмах людських, де пристрасно
Хтось свічку поставив чорну.
Де рама скрипить віконна,
Безсмертя живе в півмісяці.
Від мене до тебе – виткані
Доречності та кордони.
Залежність глуха сезонна,
Розмови, страждання, викрики.
Під чайки крило до віддалі
Полинеш вітрами знову,
Де штормом зігнулись щогли,
Вітрила дощем потріпані.
Від мене до тебе – відчаю
До краю налита повня.
Де написи на картоні
Загублене перелічують,
Ми краємо час у тріщинах,
Зотліє вінок терновий,
Спиняєш себе раптово
Не лише в словах – у мисленні.
Від мене до тебе – вистачить
Двох слів і назустріч кроку.
Закінчились перші спроби,
Несказане в тиші відчаю.
Зростемося кодом індексним:
До скриньки – і до любові...
Системно – і нешаблонно...
Римовано – і верлібрами...
24.05.2025
Олеся Репа
Українська
English
