#тварини Коли вирішив покладатися тільки на очі – це веде до фіаско… Особливо, якщо ти вовк. Нюх - одне з найважливіших почуттів у представників роду вовки (туди відносяться собаки, койоти, деякі шакали і самі вовки). Воно використовується для пошуку їжі, статевих партнерів та у ситуаціях соціального спілкування. Деякі представники цього роду здатні розпізнавати запахи у 100 тисяч разів краще, ніж людина. Вони можуть визначати джерело запаху, виділяти необхідний запах у суміші з іншими, здатні почути необхідний запах на відстані до одного кілометра. Мабуть саме тому, що у цих хлопців такий нюх, вони не впізнають себе в дзеркалі і не проходять дзеркального тесту. Бо якщо псове вирішить довіритися більше зору, ніж нюху, то здебільшого потрапить у казусну ситуацію.

#тварини Жук, якого не можна "покласти на лопатки" — підстрибує і знову стає на лапки! Цей неймовірний жук — лускун (лат. Elateridae) — справжній акробат серед комах! Якщо його перевернути на спину, він не застрягне, як більшість інших, а підстрибує, завдяки унікальному механізму. У жука є спеціальний шип між грудьми та черевцем. Коли він прогинається, шип застряє, і різким рухом він його вивільняє — в результаті жук підстрибує і приземляється на лапки. Цей стрибок може досягти 30 см у висоту, що в 10 разів перевершує його розміри!

#тварини Міні-капібари — це зменшені версії звичайних капібар, які завоювали серця багатьох любителів тварин завдяки своєму чарівному вигляду та дружелюбній вдачі. Ці невеликі гризуни, що походять із Південної Америки, є найближчими родичами найбільших гризунів у світі — капібар. Проте міні-капібари мають свої унікальні особливості, які роблять їх особливими. Зовнішній вигляд та розмір Міні-капібари важать від 15 до 30 кілограмів і мають зріст близько 30-40 см, що значно менше за їхніх більших родичів. Їхнє хутро густе, м’яке, зазвичай коричневого або бежевого відтінку, а мордочка нагадує суміш кролика та морської свинки. Великі темні очі та маленькі вушка додають їм надзвичайної милоти. Характер і поведінка Ці тварини відомі своєю соціальною природою. Міні-капібари люблять жити групами, спілкуватися між собою за допомогою кумедних звуків — від писку до бурчання. Вони дуже дружелюбні, легко знаходять спільну мову з людьми та іншими тваринами, що робить їх чудовими домашніми улюбленцями. Крім того, вони обожнюють воду і є відмінними плавцями, тому ванна чи невеликий басейн для них — справжнє щастя. Догляд за міні-капібарами Догляд за цими тваринами вимагає певних зусиль. Їм потрібен просторий вольєр із доступом до води, а також збалансована дієта, що включає сіно, свіжі овочі та спеціалізовані корми для гризунів. Важливо забезпечити їм достатньо соціальної взаємодії, адже самотність може викликати у них стрес. Цікаві факти Міні-капібари можуть видавати до 10 різних звуків для спілкування. Вони мають звичку "стрибати" у воду, що виглядає надзвичайно кумедно. У деяких країнах їх використовують у терапії завдяки їхній спокійній і дружелюбній вдачі. Висновок Міні-капібари — це ідеальні тварини для тих, хто шукає незвичайного, але надзвичайно милого улюбленця. Їхній грайливий характер і любов до спілкування роблять їх чудовими компаньйонами. Однак перед тим, як завести міні-капібару, варто ретельно вивчити їхні потреби, щоб забезпечити їм комфортне та щасливе життя.

#тварини Нічне життя дурукулі: мавпячі пригоди після заходу сонця. Уявіть собі: джунглі мирно сплять під зоряним небом, а в цей час банда крихітних мавпочок із величезними очима тільки починає свою нічну зміну. Знайомтеся з дурукулі, або нічною мавпою — єдиною мавпою в Америці, яка полюбляє тусити вночі, наче ваш друг, що обожнює перекуси о півночі та серіали до світанку. Ці малюки, розміром із білку, мають очі, які виглядають так, ніби вони випили забагато кави. І не дарма! Живучи в лісах Центральної та Південної Америки, дурукулі ночами гасають по деревах, полюючи на фрукти, комах і часом листочки, уникаючи сов та інших нічних хуліганів. Їхні великі круглі оченята — це як вбудовані нічні ліхтарики, що дозволяють їм бути справжніми ніндзя в темряві. Але не думайте, що вони лише милі та пухнасті. Дурукулі — це справжня сімейна банда, яка тримається разом: мама, тато і їхні малята. Вони такі вірні, що обирають партнера на все життя — ніякого джунглевого “Тіндера” для них. Тата взагалі герої: таскають малюків на собі, а мамі віддають їх тільки на годування. Оце я розумію, сучасна мавпяча сім’я! Назва “дурукулі” походить із мов корінних народів Амазонки, але, чесно кажучи, звучить так, ніби ви забули слова улюбленої пісні. А їхні крики? Це щось середнє між уханням сови та бурчанням кота, якому не дісталося смаколиків. Так вони кажуть: “Це наше дерево, і ми не ділимося бананами!” Тож наступного разу, коли ви засидитеся до ночі за телефоном, згадайте про дурукулі. Поки ви міркуєте, чи замовити піцу о першій годині, ці нічні мавпочки живуть на повну, доводячи, що джунглі ніколи не сплять — і вони теж!

#тварини Phasmatodea: Майстри маскування чи ледарі природи? Уявіть собі комаху, яка настільки лінива, що вирішила просто стати гілкою. Ласкаво просимо у світ Phasmatodea, або паличників, — істот, які підняли мистецтво камуфляжу на рівень "я не комаха, я просто шматок дерева". Ці дивовижні створіння, яких налічується близько 3000 видів, живуть у лісах, садах і навіть іноді в кошмарах тих, хто ненавидить, коли гілка раптом починає повзати. Хто вони такі? Паличники — це комахи, які виглядають як гілки, листя або навіть кора. Їхня суперсила — мімікрія. Деякі з них настільки переконливі, що птахи, вважаючи їх частиною пейзажу, просто сідають поруч і не підозрюють, що обід був так близько. Є навіть види, які імітують мох чи лишайник — справжні хіпстери природи, які обирають "еко-стиль". Ледарі чи генії? Паличники не просто виглядають як гілки — вони ще й поводяться як вони. Більшу частину дня вони нерухомо висять на деревах, повільно гойдаючись, ніби легенький вітерець їх колихає. Це не тому, що вони медитують чи практикують йогу. Ні, це просто їхній спосіб сказати: "Якщо я не рухатимусь, ніхто мене не з’їсть". І, знаєте, це працює! Їхня стратегія настільки ефективна, що навіть найголодніші хижаки часто проходять повз. Любов і танці... чи не зовсім Романтика у паличників — це окрема комедія. Деякі види взагалі обходять залицяння, адже самки можуть розмножуватися без самців. Це називається партеногенез, або, простіше кажучи, "я сама собі вистачаю". А коли самці таки з’являються, їхні "танці" — це радше повільне погойдування, яке можна описати як "я тебе люблю, але давай без поспіху". Цікавий факт Деякі паличники, як-от Carausius morosus, стали улюбленцями в лабораторіях і навіть у якості домашніх тварин. Уявіть собі: ви заводите вихованця, який не бігає, не гавкає і взагалі виглядає як гілка, що випадково впала у ваш акваріум. Ідеальний компаньйон для тих, хто любить спокій! Підсумок Phasmatodea — це справжні чарівники природи, які доводять, що іноді найкращий спосіб вижити — це просто прикинутися частиною меблів. Вони нагадують нам, що навіть у світі, повному метушні, є місце для тих, хто обирає спокій, камуфляж і легкий гумор. Тож наступного разу, коли побачите підозрілу гілку, придивіться — можливо, це просто паличник, який сміється над усіма нами.

#тварини Коридорас арковий: Маленький сомик з великим характером.🙂 Уявіть собі рибку, яка виглядає так, ніби щойно втекла з вечірки в стилі ретро, але при цьому має манери справжнього джентльмена. Знайомтеся – Коридорас арковий (Corydoras arcuatus), маленький сомик, який завоював серця акваріумістів своїм шармом і невгамовною енергією. Хто він такий? Коридорас арковий – це компактна рибка з Південної Америки, яка рідко виростає довше 5 см. Його фішка – елегантна чорна смужка, що тягнється від носа до хвоста, наче він щойно приміряв модний ретро-костюм. Тіло вкрите міцними кістяними пластинами, тому цей малюк – справжній броньований танк акваріумного світу. Але не бійтеся, його "зброя" – це лише чарівна посмішка і невтомне бажання копирсатися в ґрунті. Чому він такий кумедний? Цей сомик – справжній трудоголік. Поки інші рибки ліниво плавають, коридорас арковий гасає по дну, немов пилосос, вишукуючи залишки їжі. Його рухи настільки енергійні, що здається, ніби він виконує якийсь ритуальний танець для виклику дощу. А ще він обожнює влаштовувати "групові вечірки" з іншими коридорасами – вони плавають зграйкою, ніби школярі на перерві. Інколи він робить щось зовсім несподіване: раптово спливає на поверхню, хапає ковток повітря (так, у нього є кишкове дихання!) і пірнає назад, наче маленький аквалангіст. Спостерігати за цим – як дивитися комедійний серіал. Як за ним доглядати? Коридорас арковий – невибагливий, але має свої "забаганки". Йому потрібен чистий акваріум з м’яким ґрунтом, де він може ритися, не травмуючи свої ніжні вусики. А ще він любить компанію – самотність не для нього, тож краще тримати зграйку з 5–6 сомиків. Годуйте його різноманітно: від таблеток для донних риб до заморожених ласощів. Але не перегодовуйте, бо цей малюк явно не знає слова "дієта"! Цікавий факт Чи знали ви, що коридораси можуть "розмовляти"? Вони видають кумедні клацаючі звуки, згинаючи свої плавці. Тож, якщо ваш акваріум раптом почне "цокати", не лякайтеся – це просто арковий влаштував вечірню бесіду. Висновок Коридорас арковий – це не просто рибка, а справжній акваріумний комік. З ним ваш акваріум перетвориться на сцену для щоденних веселих шоу. Тож, якщо шукаєте друга, який і прибере, і розвеселить, – цей сомик саме для вас. Тільки не забудьте поставити йому миску з попкорном... тобто, кормом! 🙂

#тварини Синьокільчастий восьминіг: маленький модник із смертельним шармом. Уявіть собі крихітного морського створіння, яке виглядає, ніби щойно втекло з вечірки в неоновому клубі. Синьокільчастий восьминіг (*Hapalochlaena*) — це справжній fashionista підводного світу! Завдовжки лише 12–20 см, він розгулює океанськими просторами в яскравому вбранні з електрично-синіх кілець, які спалахують, коли він сердиться чи наляканий. Але не поспішайте обіймати цього стильного малюка — його гардероб приховує смертельну таємницю. Майстер маскування і... вечірок? Синьокільчастий восьминіг — це ніндзя глибин. Завдяки своїм хроматофорам (клітинам, що змінюють колір), він може зливатися з коралами, камінням чи навіть виглядати як шматок водорості, що гойдається на хвилях. Але коли приходить час блиснути, він вмикає свої сині неонові вогні, ніби кажучи: "Гей, я тут головна зірка!" Ці кільця — не просто для краси, а й попередження: "Не чіпай, бо пожалкуєш!" Отрута, гідна суперлиходія Не дозволяйте його розміру обдурити вас. У цього малюка є зброя, яка може змусити самого Джеймса Бонда позеленіти від заздрощів. Його слина містить тетродотоксин — отруту, що в 1200 разів сильніша за ціанід. Один укус — і ваша пригода в океані може закінчитися швидше, ніж ви встигнете сказати "ой". Найсмішніше, що восьминіг навіть не усвідомлює, який він небезпечний. Він просто плаває собі, думаючи: "О, яка гарна креветка на обід!" Життя коротке, але яскраве Синьокільчасті восьминоги живуть лише близько двох років, але встигають влаштувати справжнє шоу. Вони розумні, допитливі й навіть можуть відкривати банки (не жартую, є відео!). Самки — справжні героїні: після відкладання яєць вони охороняють їх, забуваючи про їжу, і, на жаль, гинуть, виконавши свій материнський обов’язок. Ось це відданість! Де шукати (але краще не чіпати) Ці модні малюки мешкають у теплих водах Тихого та Індійського океанів, особливо біля Австралії, Індонезії та Філіппін. Побачили яскраві сині кільця під водою? Тікайте! Або, краще, просто сфотографуйте здалеку й милуйтеся. Бо, знаєте, бути стильним — це круто, але бути живим — ще крутіше. Тож наступного разу, коли будете на пляжі, згадайте про синьокільчастого восьминога — маленького, але гордого короля підводної вечірки, який нагадує нам: навіть найменші створіння можуть мати величезний характер!

#тварини Олень північний: Король тундри з рогами і харизмою. Знайомтесь із північним оленем, або, як його називають у Північній Америці, карибу (Rangifer tarandus) — твариною, яка виглядає так, ніби щойно вийшла з різдвяної листівки, але насправді живе життям справжнього арктичного бунтаря. Цей пухнастий красень із розкішними рогами не просто тусується в засніжених просторах тундри та тайги — він буквально задає там моду! Роги, які кричать "Я бос!" Північні олені — єдині олені, у яких роги мають і самці, і самки. Так, пані карибу не поступаються хлопцям у стилі! Щороку вони скидають свої роги, ніби модники, що оновлюють гардероб, і вирощують нові, ще крутіші. Ці рогові "корони" потрібні не лише для краси, а й для захисту, копання снігу в пошуках їжі та, звісно, щоб похизуватися перед іншими оленями. Кажуть, у тундрі досі триває конкурс на "Роги року". Суперсила: Їжа з-під снігу Поки ми скаржимося на холод, карибу спокійно риються в снігу, добуваючи лишайники, відомі як "ягель". Їхній шлунок — справжній арктичний комбайн, який перетравлює навіть найжорсткішу рослинність. А ще вони можуть уповільнювати метаболізм, щоб економити енергію взимку. Оце так лайфхак для виживання! Ми б теж не відмовилися від такої суперсили, коли холодильник раптово порожніє. Мандрівники без GPS Карибу — чемпіони з міграції. Щороку вони долають тисячі кілометрів у пошуках кращих пасовищ, і все це без Google Maps! Їхні стада рухаються з такою злагодженістю, що будь-який організатор фестивалів позаздрить. А ще вони вміють плавати — так, ці рогаті красені гребуть через річки, наче олімпійські чемпіони. Різдвяна слава і не тільки Звісно, ми не можемо не згадати, що північні олені — зірки різдвяних легенд. Рудольф із червоним носом? Це їхній родич! Але в реальному житті карибу не надто переймаються санями Санта-Клауса — у них і без того вистачає пригод. Вони уникають вовків, долають хуртовини і ще й примудряються виглядати фотогенічно на тлі північного сяйва. Чому карибу — це круто? Північний олень — це не просто тварина, а справжній символ стійкості, стилю та командного духу. Вони нагадують нам, що навіть у найсуворіших умовах можна залишатися собою, знаходити радість у подорожах і, звісно, ніколи не недооцінювати силу хороших рогів. Тож наступного разу, коли побачите зображення карибу, просто привітайте цього арктичного рок-зірку — він точно заслуговує на овації!

#тварини Малий Поясохвіст майже весь обшитий двошаровою бронею, яку не прокусити. А щоб захистити м'який животик, він згортається та закушує свій хвіст. Та так, що не розчепити. Мешкає ящірка в посушливих районах Африки, але ніколи не п'є воду. Як же вона вгамовує спрагу? А шкірою. У сезон дощів їй достатньо впасти в калюжу, і високотехнологічне покриття саме всмокче і накопичить воду.

Категорично заборонено ховати домашніх тварин у Дніпрі: прийнято рішення Заборона діє на усіх кладовищах (тобто, усі існуючі захоронення вважаються нелегальними). Причина — трупи тварин становлять загрозу для здоров’я людей та навколишнього середовища. Адже, тварини, які, наприклад, мали інфекційне захворювання, поширюють цю недугу у ґрунті навіть після смерті. Згодом вона потрапляє у ґрунтові води, заражаючи їх. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини