...Батьки і браття! Нинішня наша побіда — велике діло для нас. Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добром на се! Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас. Але я знаю, браття, і чує се моя душа, що се не був остатній удар на нашу громадську твердиню, що за ним підуть інші і вкінці розіб’ють нашу громаду. Погані часи настануть для нашого народу. Відчужиться брат від брата, відмежиться син від батька, і почнуться великі свари і роздори по руській землі, і пожруть вони силу народу, а тоді попаде весь народ у неволю чужим і своїм наїзникам, і вони зроблять із нього покірного слугу своїх забагів і робучого вола. Але серед тих злиднів знов нагадає собі народ своє давнє громадство, і благо йому, коли скоро й живо нагадає собі його: се ощадить йому ціле море крові, цілі століття неволі. Але чи швидше, чи пізніше, він нагадає собі життя своїх предків і забажає йти їх слідом. Щаслив, кому судилося жити в ті дні! Се будуть гарні дні, дні весняні, дні відродження народного! Передайте-ж дітям і онукам своїм вісті про давнє життя і давні порядки. Нехай живе між ними тота пам’ять серед грядущих злиднів, так, як жива іскра не гасне на попелі. Прийде пора, іскра розгориться новим огнем! Прощайте!"

💨25 тисяч турків (!) випадково накурилися з вини місцевої поліції, – ЗМІ.
Правоохоронці спалювали 20 тонн марихуани, яку вилучили у наркоторговця. Вітер поніс дим у бік житлових районів і ціле місто опинилося «під кайфом» на п'ять днів. Як не дивно, за весь час не надійшло жодної скарги.
Гарно копи накосячили😁

#поезія
Ковтай повітря – буде східний танець,
Ковтай лукум і посмішки ковтай.
Губись у рухах, подихах і часі,
Губись у губи – далі німота.

Твій рок сьогодні – грому рокотіння
Первинним звуком, іклами ссавця.
Твоя одежа – на стіні у тінях,
Її немає. Є. Але не вся.

Спинися вітром, протягом продовжуй.
В півкулю – кулю, ми не на землі,
Наш вільний вимір ні на що не схожий,
Він вимер завтра, шкіру підпалив.

Зітри, так хочу, в попіл до останку,
Руйнуй спочатку, знищуй до кінця.
Не ти, це я звертаюсь до світанку,
Нещадний ранок ловить на живця.

Не відривайся, тіні вже на стелі,
Змістилися, одежу віднайдеш.
Горітиме сніданок на пательні.
Я не відчую, чуєш? Я без меж.

Оксана Мовчан

ПРИБОРКУВАЧІ М'ЯЧА

🎨 Володимир Козюк
Жовто -блакитні фарби