• Національна збірна команда України з підводного спорту отримала одяг, взуття та аксесуари спеціального призначення.
    #world_sport #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    Національна збірна команда України з підводного спорту отримала одяг, взуття та аксесуари спеціального призначення. #world_sport #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    789переглядів 1 Поширень
  • https://www.youtube.com/live/orV0C2xpf74?si=Qpj5JpIrcW_rQLUA
    https://www.youtube.com/live/orV0C2xpf74?si=Qpj5JpIrcW_rQLUA
    265переглядів
  • https://youtu.be/yHGOb96IKuQ?si=LaWIOyuvOIYHHxsb
    https://youtu.be/yHGOb96IKuQ?si=LaWIOyuvOIYHHxsb
    238переглядів
  • 216переглядів
  • https://youtu.be/r-RkNI8jBn4?si=BBjOUMvL-lbOIUM5
    https://youtu.be/r-RkNI8jBn4?si=BBjOUMvL-lbOIUM5
    227переглядів
  • https://youtu.be/QRAHoB8Oiso?si=d0YnjQEyuOzvIQO3
    https://youtu.be/QRAHoB8Oiso?si=d0YnjQEyuOzvIQO3
    246переглядів
  • https://youtu.be/QRAHoB8Oiso?si=d0YnjQEyuOzvIQO3
    https://youtu.be/QRAHoB8Oiso?si=d0YnjQEyuOzvIQO3
    300переглядів
  • https://www.youtube.com/live/N41kdKtsk0g?si=yB1krJ4UfmSx6Q6E
    https://www.youtube.com/live/N41kdKtsk0g?si=yB1krJ4UfmSx6Q6E
    210переглядів
  • #поезія
    Спогади — це те, що залишається,
    коли життя забирає найдорожче.
    Це ваша тиха гавань у бурі втрати,
    де серце ще чує знайомі кроки.
    Це голос у тиші, що шепоче ніжно,
    і дотик крізь час, невидимий, ніжний.
    Це світло у темряві, промінь крізь сльози,це зустріч душі — за межами прозі.
    Це книга любові, без крапки в кінці, де кожен рядок — це ви в цій журбі.
    Спогади — не тінь, а жива присутність, що з вами завжди… у кожній сутності.
    #поезія Спогади — це те, що залишається, коли життя забирає найдорожче. Це ваша тиха гавань у бурі втрати, де серце ще чує знайомі кроки. Це голос у тиші, що шепоче ніжно, і дотик крізь час, невидимий, ніжний. Це світло у темряві, промінь крізь сльози,це зустріч душі — за межами прозі. Це книга любові, без крапки в кінці, де кожен рядок — це ви в цій журбі. Спогади — не тінь, а жива присутність, що з вами завжди… у кожній сутності.
    3
    498переглядів
  • З книги Олена Чернінька "Лемберґ: Мамцю, ну не плач" мені запам'яталося, що Михайло з самого дитинства був відповідальним, особливо тим що не був вередливим, плаксивим, в усьому полагався тільки на себе. Особливо були цікаві історії з кросівками, з першою бійкою у школі, і на змаганні з боротьби, коли підтримка мами допомогло йому перемогти суперника, тренер ще сказав йому "Запам'ятай синку, мама - це сила". А його пояснення, як він зрозумів, що закохався в свою дівчину посправжньому. Так воно і є, коли приходить справжня кохання, то приходить вміння чути співрозмовника, відчувати, бачити та слухати серцем, що потрібно коханим людям, вміти співпереживати, вислуховувати і розуміти потреби другої половинки. Оце і є справжне кохання. Такий молодий, а духовно вже зрілий чоловік. Такі люди дуже рідкісні. А потім вже почалася повномасштабне вторгнення, переживання матері за сина. Потім звістка про його поранення, смерть або полон, новини, які суперечать один одному. Мене дуже сильно вразило, як швидко і підло почали обстрілі росіяни, а потім за годину зайняли місце, де перебували наші позиції. А що ж сказати про почуття матері, яка до сьогодні не впевнена, чи він живий в полоні, чи дійсно загинув.

    А ще хочу опублікувати останнє інтерв'ю Михаїла, слова які мені сподобалися і слова його мами, які дуже розчулили, до сліз... Далі я читатиму, але більше не буду далі писати відгук про книгу "Лемберґ: Мамцю, ну не плач", щоби ті хто читатиме її, наперед не знали про те, що буде далі в цій книзі...

    P.S.: Боже мій, як я хочу миру та спокою в нашій країні. Ну ніколи я не прийму мир таким, яким хочуть бачити деякі іноземні політики. Луганська, Донецька, Харківська, Сумська, Херсонська, Одеська, Миколаївська область, інші області України разом з Кримом, для мене, як одне тіло, невід'ємні одне від одного, і крапка! Скільки ще триватиме ця війна, ми не знаємо, але Бог свідок, Він все бачить, знає, на чиєму боці правда, і рано чи пізно ми обов'язково Переможемо, повернемо всі наші території, а також повернемо усіх, хто зараз в полоні та сидять в російський в'язниці.
    З книги Олена Чернінька "Лемберґ: Мамцю, ну не плач" мені запам'яталося, що Михайло з самого дитинства був відповідальним, особливо тим що не був вередливим, плаксивим, в усьому полагався тільки на себе. Особливо були цікаві історії з кросівками, з першою бійкою у школі, і на змаганні з боротьби, коли підтримка мами допомогло йому перемогти суперника, тренер ще сказав йому "Запам'ятай синку, мама - це сила". А його пояснення, як він зрозумів, що закохався в свою дівчину посправжньому. Так воно і є, коли приходить справжня кохання, то приходить вміння чути співрозмовника, відчувати, бачити та слухати серцем, що потрібно коханим людям, вміти співпереживати, вислуховувати і розуміти потреби другої половинки. Оце і є справжне кохання. Такий молодий, а духовно вже зрілий чоловік. Такі люди дуже рідкісні. А потім вже почалася повномасштабне вторгнення, переживання матері за сина. Потім звістка про його поранення, смерть або полон, новини, які суперечать один одному. Мене дуже сильно вразило, як швидко і підло почали обстрілі росіяни, а потім за годину зайняли місце, де перебували наші позиції. А що ж сказати про почуття матері, яка до сьогодні не впевнена, чи він живий в полоні, чи дійсно загинув. А ще хочу опублікувати останнє інтерв'ю Михаїла, слова які мені сподобалися і слова його мами, які дуже розчулили, до сліз... Далі я читатиму, але більше не буду далі писати відгук про книгу "Лемберґ: Мамцю, ну не плач", щоби ті хто читатиме її, наперед не знали про те, що буде далі в цій книзі... P.S.: Боже мій, як я хочу миру та спокою в нашій країні. Ну ніколи я не прийму мир таким, яким хочуть бачити деякі іноземні політики. Луганська, Донецька, Харківська, Сумська, Херсонська, Одеська, Миколаївська область, інші області України разом з Кримом, для мене, як одне тіло, невід'ємні одне від одного, і крапка! Скільки ще триватиме ця війна, ми не знаємо, але Бог свідок, Він все бачить, знає, на чиєму боці правда, і рано чи пізно ми обов'язково Переможемо, повернемо всі наші території, а також повернемо усіх, хто зараз в полоні та сидять в російський в'язниці.
    821переглядів