• Мініскульптура "Київські контракти" присвячена місцю народження підприємництва — Контрактовому ярмарку. Вона стала вже 48-ю в межах культурно-історичного проєкту «Шукай» Юлії Бевзенко.

    Проєкт «Шукай!» – це історія Києва у бронзових мініскульптурках.
    Кияни гуляють Києвом та дізнаються історію свого міста.
    Скульптурки шукай, історію Києва пізнавай.

    #short #проєктшукай #шукай #shorts #київськіконтракти #кудипітикиїв

    https://www.youtube.com/shorts/RKW_8yzO1Ow
    Мініскульптура "Київські контракти" присвячена місцю народження підприємництва — Контрактовому ярмарку. Вона стала вже 48-ю в межах культурно-історичного проєкту «Шукай» Юлії Бевзенко. Проєкт «Шукай!» – це історія Києва у бронзових мініскульптурках. Кияни гуляють Києвом та дізнаються історію свого міста. Скульптурки шукай, історію Києва пізнавай. #short #проєктшукай #шукай #shorts #київськіконтракти #кудипітикиїв https://www.youtube.com/shorts/RKW_8yzO1Ow
    Like
    1
    246переглядів
  • Не шукайте пояснень людським вчинкам...
    Усі й так добре знають, що роблять...
    Не шукайте пояснень людським вчинкам... Усі й так добре знають, що роблять...
    58переглядів
  • #поезія
    Чужак

    Сонце сідає за гір серпантини й хребти,
    Вмите морською росою, не літнім дощем.
    Боляче дихати, у міжребер'ї пече
    Спогад про дім... і від смутку тепер не втекти.

    Ти як рослина, яку чиясь груба рука
    Витрясла з ґрунтом із милого в цятку кашпо,
    Кинула в сховище, в поїзд, в автівку, в метро,
    Сохне коріння, за що зачепитись – шукай.

    В землях чужих розливається кров і вітри
    Мрії стирають, немає опори та стін –
    Знаєш, надійних, щоб простір безпечний, як дві,
    Можна сховатися, а вкорінившись – цвісти.

    В колах, джгутованих пов'яззю місць й поколінь,
    Шансу вплестися і стати "своїм" майже нуль.
    З посмішкою та обіймами враз оминуть
    Й житимуть далі у сховку небесних склепінь.

    Ти проминаєш, захожий і дивний, лети
    Попелом сизим, згорівши в кострищах турбот.
    Мрякою падай на все, що крізь сни проросло...
    Й стало тобою. В новій широті й довготі.

    21.05.2025
    Олеся Репа
    #поезія Чужак Сонце сідає за гір серпантини й хребти, Вмите морською росою, не літнім дощем. Боляче дихати, у міжребер'ї пече Спогад про дім... і від смутку тепер не втекти. Ти як рослина, яку чиясь груба рука Витрясла з ґрунтом із милого в цятку кашпо, Кинула в сховище, в поїзд, в автівку, в метро, Сохне коріння, за що зачепитись – шукай. В землях чужих розливається кров і вітри Мрії стирають, немає опори та стін – Знаєш, надійних, щоб простір безпечний, як дві, Можна сховатися, а вкорінившись – цвісти. В колах, джгутованих пов'яззю місць й поколінь, Шансу вплестися і стати "своїм" майже нуль. З посмішкою та обіймами враз оминуть Й житимуть далі у сховку небесних склепінь. Ти проминаєш, захожий і дивний, лети Попелом сизим, згорівши в кострищах турбот. Мрякою падай на все, що крізь сни проросло... Й стало тобою. В новій широті й довготі. 21.05.2025 Олеся Репа
    228переглядів
  • Xiaomi випустили наймиліший зволожувач повітря💦
    Шукайте на вулицях вашого населеного пункту та в притулках🫶🏻🥹
    Xiaomi випустили наймиліший зволожувач повітря💦 Шукайте на вулицях вашого населеного пункту та в притулках🫶🏻🥹
    Love
    Like
    Haha
    4
    617переглядів 2KВідтворень 4 Поширень
  • #поезія
    Ти до мене не прив’язаний
    Ланцюгами почуття.
    Скільки слів не буде сказано
    І не кане в забуття.

    Скільки відчаю збережено
    Для осінніх вечорів.
    Нащо ніжність та мереживом
    Проника до моїх снів.

    Я мовчала – не від слабкості,
    Просто ти мене не чув.
    Все, що мали, вже розламане.
    Нагадаю, бо забув.

    Не тримай мене на відстані,
    Не вертайся крізь дощі.
    Я із тих, хто прагне вірності,
    Не обітниць, що пусті.

    Може, гучно буде сказано:
    Твоє серце – то мій дім.
    Чому ж долею наказано
    Бути зайвою у нім.

    Що було – нехай залишиться
    У мовчанні, без провин.
    Я не мушу більш коритися
    Болю, що росте з глибин.

    Не шукай мене в минулому,
    Не вертай – я не твоя.
    Я не компас для загублених,
    Я – дорога, не гілля.

    І я більше не чекатиму,
    Щоб писати між рядків.
    Ти до мене не прив'язаний.
    Дуже шкода. Зрозумій.

    Nadiia Artiukh


    Ілюстрація - АІ generated project #byN_Art
    #поезія Ти до мене не прив’язаний Ланцюгами почуття. Скільки слів не буде сказано І не кане в забуття. Скільки відчаю збережено Для осінніх вечорів. Нащо ніжність та мереживом Проника до моїх снів. Я мовчала – не від слабкості, Просто ти мене не чув. Все, що мали, вже розламане. Нагадаю, бо забув. Не тримай мене на відстані, Не вертайся крізь дощі. Я із тих, хто прагне вірності, Не обітниць, що пусті. Може, гучно буде сказано: Твоє серце – то мій дім. Чому ж долею наказано Бути зайвою у нім. Що було – нехай залишиться У мовчанні, без провин. Я не мушу більш коритися Болю, що росте з глибин. Не шукай мене в минулому, Не вертай – я не твоя. Я не компас для загублених, Я – дорога, не гілля. І я більше не чекатиму, Щоб писати між рядків. Ти до мене не прив'язаний. Дуже шкода. Зрозумій. Nadiia Artiukh Ілюстрація - АІ generated project #byN_Art
    Like
    Love
    3
    295переглядів
  • ПРОСТО КОХАЙ

    (рондель)

    Просто кохай, не шукай міркувань,
    день промине, наче спалах вогню,
    світ закружляє цю всю метушню,
    доля розділить життя без питань.

    Сонце упаде вниз без коливань,
    ніч забере непотрібну брехню,
    просто кохай, не шукай міркувань,
    день промине, наче спалах вогню.

    Дні, як вода, у дощах сподівань,
    все, що було, розтечеться в стерню,
    тільки любов залишає платню,
    сонце й тепло серед зим і страждань.
    Просто кохай, не шукай міркувань.

    Мирослав Манюк
    10.08.2025
    ПРОСТО КОХАЙ (рондель) Просто кохай, не шукай міркувань, день промине, наче спалах вогню, світ закружляє цю всю метушню, доля розділить життя без питань. Сонце упаде вниз без коливань, ніч забере непотрібну брехню, просто кохай, не шукай міркувань, день промине, наче спалах вогню. Дні, як вода, у дощах сподівань, все, що було, розтечеться в стерню, тільки любов залишає платню, сонце й тепло серед зим і страждань. Просто кохай, не шукай міркувань. Мирослав Манюк 10.08.2025
    Like
    Love
    3
    186переглядів
  • Не шукайте пояснень людським вчинкам..
    Усі й так добре знають, що роблять.
    Не шукайте пояснень людським вчинкам.. Усі й так добре знають, що роблять.
    54переглядів
  • YouTube замість казки, мультики за сніданком, ігри в черзі — це вже частина дитинства.
    Але чи замислювалися ви, як екрани впливають на мозок, поведінку, сон і зір дитини?
    У цьому дописі — про головне:
    📱 скільки екранного часу допустимо в різному віці
    📱 чим небезпечне перенасичення гаджетами
    📱 як розпізнати тривожні сигнали надмірного використання гаджетів
    📱 і що можна зробити вже сьогодні, аби зберегти баланс
    💡 Ви здивуєтесь, наскільки сильно екрани формують не лише звички, а й сам спосіб мислення. А ще — яку роль тут відіграє батьківський приклад.
    👉🏼 Гортайте картки, щоб дізнатися основне.
    А повну «Нотатку здоровʼя» з порадами та нормами від ВООЗ шукайте в застосунку Helsi.
    YouTube замість казки, мультики за сніданком, ігри в черзі — це вже частина дитинства. Але чи замислювалися ви, як екрани впливають на мозок, поведінку, сон і зір дитини? У цьому дописі — про головне: 📱 скільки екранного часу допустимо в різному віці 📱 чим небезпечне перенасичення гаджетами 📱 як розпізнати тривожні сигнали надмірного використання гаджетів 📱 і що можна зробити вже сьогодні, аби зберегти баланс 💡 Ви здивуєтесь, наскільки сильно екрани формують не лише звички, а й сам спосіб мислення. А ще — яку роль тут відіграє батьківський приклад. 👉🏼 Гортайте картки, щоб дізнатися основне. А повну «Нотатку здоровʼя» з порадами та нормами від ВООЗ шукайте в застосунку Helsi.
    260переглядів
  • #поезія
    Половина літа раптом пролетіла,
    Так з роками швидко проліта життя.
    Я позаду рОки свої розгубила
    І нема дороги й туди вороття.

    Скільки літ минуло?Скільки зим прожито?
    Хоч лічи... а краще лік не починай.
    Пронеслись у світі як зоряний вітер
    Сліди загубились, марно не шукай.

    Десь у літніх росах йшла стежкою боса
    І пила солодкі від життя меди.
    І вплітало літо щастя в мої коси
    І шептало тихо:-Скарб мій не згуби.

    Вже осінні роси впали в ноги босі,
    Сивина у коси.Де ж мої літа?
    По стерні в покосі я шукаю досі
    Щастя того літа і його тепла.

    Наталья Деркач.
    #поезія Половина літа раптом пролетіла, Так з роками швидко проліта життя. Я позаду рОки свої розгубила І нема дороги й туди вороття. Скільки літ минуло?Скільки зим прожито? Хоч лічи... а краще лік не починай. Пронеслись у світі як зоряний вітер Сліди загубились, марно не шукай. Десь у літніх росах йшла стежкою боса І пила солодкі від життя меди. І вплітало літо щастя в мої коси І шептало тихо:-Скарб мій не згуби. Вже осінні роси впали в ноги босі, Сивина у коси.Де ж мої літа? По стерні в покосі я шукаю досі Щастя того літа і його тепла. Наталья Деркач.
    Like
    Love
    2
    190переглядів
  • #поезія
    Половина літа, раптом пролетіла,
    Так з роками швидко, проліта й життя...
    Я позаду рОки свої розгубила
    І нема дороги й туди вороття...

    Скільки літ минуло...Скільки зим прожито?
    Хоч лічи... а краще, лік не починай...
    Пронеслись у світі, як зоряний вітер,
    Сліди загубились, марно не шукай...

    Десь у літніх росах, йшла стежкою боса
    І пила солодкі від життя меди...
    І вплітало літо щастя в мої коси
    І шептало тихо - "Скарб мій не згуби"...

    Вже осінні роси впали в ноги босі,
    Сивина у коси... Де ж мої літа?..
    По стерні в покосі я шукаю досі
    Щастя того літа і його тепла...

    Наталья Деркач.
    #поезія Половина літа, раптом пролетіла, Так з роками швидко, проліта й життя... Я позаду рОки свої розгубила І нема дороги й туди вороття... Скільки літ минуло...Скільки зим прожито? Хоч лічи... а краще, лік не починай... Пронеслись у світі, як зоряний вітер, Сліди загубились, марно не шукай... Десь у літніх росах, йшла стежкою боса І пила солодкі від життя меди... І вплітало літо щастя в мої коси І шептало тихо - "Скарб мій не згуби"... Вже осінні роси впали в ноги босі, Сивина у коси... Де ж мої літа?.. По стерні в покосі я шукаю досі Щастя того літа і його тепла... Наталья Деркач.
    Like
    2
    122переглядів
Більше результатів