• Гидотно та бридотно в парку з найближчої до мого паркану деревини волає!!!
    Хто волає, розгледіти не можу, бо сліпенька?
    Або крук?
    Або ворона???
    Аж гггггавкає!!!
    Й не до вподоби мені те волання???

    Нарешті розмерзлася хвіртка на курячий вигул!
    То наш новесенький та малесенький Петько другу добу вигулює свій гарем!

    Ллллллайна по обійстю - стррррашне!!!
    Чекаю, поки трохи підсохне.
    Щоб не дуже нервувати, вважатиму, що оте бридке довкілля - до грошей?:)

    Ви там як?
    Гидотно та бридотно в парку з найближчої до мого паркану деревини волає!!! Хто волає, розгледіти не можу, бо сліпенька? Або крук? Або ворона??? Аж гггггавкає!!! Й не до вподоби мені те волання??? Нарешті розмерзлася хвіртка на курячий вигул! То наш новесенький та малесенький Петько другу добу вигулює свій гарем! Ллллллайна по обійстю - стррррашне!!! Чекаю, поки трохи підсохне. Щоб не дуже нервувати, вважатиму, що оте бридке довкілля - до грошей?:) Ви там як?
    119переглядів
  • МОЛЮ́ Й НАДІЇ НЕ ВТРАЧАЮ

    Тримаю вервичку в руках
    Й молю́ моли́тви без упину…
    Чому́ війна, неначе птах,
    До нас все далі й далі лине?

    Благаю Бога, щоб поміг
    Війну з ординцями спинити,
    Щоб щезли орки, наче сніг,
    І в МИРІ ми зостались жити.

    Лягаю й вервичку молю́,
    Встаю і знов беру́ у ру́ки,
    Пішли із ворогом на прю…
    На нас летять, неначе круки.

    Аби Всевишній відвернув
    Від нас убивців-сатанистів,
    В опіку всіх нас огорнув,
    Закрив щитом від терористів.

    Аби не гинув неньки цвіт,
    Щоб не росли війни́ могили,
    Аби пропав й ворожий слід
    Й жалобні дзво́ни не дзвонили.

    Тримаю вервичку в руках,
    В зерня́тка віру я вплітаю,
    Аби війни́ скінчився жах,
    Молю́ й надії не втрачаю.

    29.03.2023 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023



    МОЛЮ́ Й НАДІЇ НЕ ВТРАЧАЮ Тримаю вервичку в руках Й молю́ моли́тви без упину… Чому́ війна, неначе птах, До нас все далі й далі лине? Благаю Бога, щоб поміг Війну з ординцями спинити, Щоб щезли орки, наче сніг, І в МИРІ ми зостались жити. Лягаю й вервичку молю́, Встаю і знов беру́ у ру́ки, Пішли із ворогом на прю… На нас летять, неначе круки. Аби Всевишній відвернув Від нас убивців-сатанистів, В опіку всіх нас огорнув, Закрив щитом від терористів. Аби не гинув неньки цвіт, Щоб не росли війни́ могили, Аби пропав й ворожий слід Й жалобні дзво́ни не дзвонили. Тримаю вервичку в руках, В зерня́тка віру я вплітаю, Аби війни́ скінчився жах, Молю́ й надії не втрачаю. 29.03.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
    191переглядів
  • НЕ НАМІРЕНІ ПРОЩАТИ

    І знову жертви, знов невинні люди,
    Які орді загрозу не несли́,
    Смердючий дух рашиста вже усюди,
    Потво́ри смерть і горе принесли́.

    Щодня палають скрізь людські́ домівки,
    Рашист влуча ракетами у них,
    Та ще й садки, багатоповерхівки…
    Смерте́й без ліку, руйнувань і лих.

    В ТЦ влучають, в школи, в санаторій,
    І гинуть люди в селах і містах,
    Влаштовують з будинків крематорій…
    І сльози, й біль, і смерть, і кров, і страх.

    Нано́сить ворог нищівні удари,
    І каже, що по людях він не б’є.
    Вони страшніші, аніж яничари –
    Від них руїна з неньки постає.

    Одеса, Київ, Харків, Миколаїв,
    І Сєвєродонецьк, і Кременчук,
    І Маріуполь в нашім славнім краї…
    Мов до курчат страшний ввірвався крук.

    Нестерпний біль за кожного вкраїнця,
    За кожне місто й кожнеє село…
    За що лихий відправив нам ординця?
    Щоб нас сміття з лиця землі́ змело́?

    Ще скільки бу́де ворог воювати?
    Ще скільки бу́де болю завдавать?
    Йому ми не намірені прощати,
    Це будем за́вжди всі ми пам’ятать.

    01.07.2022 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
    ID: 951996
    НЕ НАМІРЕНІ ПРОЩАТИ І знову жертви, знов невинні люди, Які орді загрозу не несли́, Смердючий дух рашиста вже усюди, Потво́ри смерть і горе принесли́. Щодня палають скрізь людські́ домівки, Рашист влуча ракетами у них, Та ще й садки, багатоповерхівки… Смерте́й без ліку, руйнувань і лих. В ТЦ влучають, в школи, в санаторій, І гинуть люди в селах і містах, Влаштовують з будинків крематорій… І сльози, й біль, і смерть, і кров, і страх. Нано́сить ворог нищівні удари, І каже, що по людях він не б’є. Вони страшніші, аніж яничари – Від них руїна з неньки постає. Одеса, Київ, Харків, Миколаїв, І Сєвєродонецьк, і Кременчук, І Маріуполь в нашім славнім краї… Мов до курчат страшний ввірвався крук. Нестерпний біль за кожного вкраїнця, За кожне місто й кожнеє село… За що лихий відправив нам ординця? Щоб нас сміття з лиця землі́ змело́? Ще скільки бу́де ворог воювати? Ще скільки бу́де болю завдавать? Йому ми не намірені прощати, Це будем за́вжди всі ми пам’ятать. 01.07.2022 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022 ID: 951996
    407переглядів
  • Любов при мінусових темпаратурах

    «Зігрій мене!» – здається, саме це читається у цьому ніжному доторку дзьобів посеред снігопаду.

    Дивлячись на це фото, легко повірити в почуття у птахів. І наука каже, що ми недалекі від істини! Круки – одні з найрозумніших істот на планеті, і їхнє соціальне життя надзвичайно складне.

    Ось кілька фактів про цих зимових романтиків:

    1️⃣ Вірність до кінця: Круки – моногамні птахи. Вони часто утворюють пари на все життя. Разом будують гнізда, разом виховують пташенят і разом зустрічають суворі зими. 2️⃣ Ніжні жести: Те, що ми бачимо на фото, називається «алопринінг» – взаємне чищення пір'я. Це не лише гігієна, а важливий соціальний ритуал, який зміцнює зв'язок між партнерами та знижує рівень стресу. 3️⃣ Командна робота: Взимку вижити поодинці важко. Пара круків координує свої дії під час полювання та захисту території, що значно підвищує їхні шанси на успіх.

    Коли надворі холодно, важливо мати когось, хто скаже: «Я поруч, ми впораємося». Навіть якщо ви – два суворі чорні птахи посеред білої зими.

    Грійте своїх коханих!
    Любов при мінусових темпаратурах ❄️🖤 «Зігрій мене!» – здається, саме це читається у цьому ніжному доторку дзьобів посеред снігопаду. Дивлячись на це фото, легко повірити в почуття у птахів. І наука каже, що ми недалекі від істини! Круки – одні з найрозумніших істот на планеті, і їхнє соціальне життя надзвичайно складне. Ось кілька фактів про цих зимових романтиків: 1️⃣ Вірність до кінця: Круки – моногамні птахи. Вони часто утворюють пари на все життя. Разом будують гнізда, разом виховують пташенят і разом зустрічають суворі зими. 2️⃣ Ніжні жести: Те, що ми бачимо на фото, називається «алопринінг» – взаємне чищення пір'я. Це не лише гігієна, а важливий соціальний ритуал, який зміцнює зв'язок між партнерами та знижує рівень стресу. 3️⃣ Командна робота: Взимку вижити поодинці важко. Пара круків координує свої дії під час полювання та захисту території, що значно підвищує їхні шанси на успіх. Коли надворі холодно, важливо мати когось, хто скаже: «Я поруч, ми впораємося». Навіть якщо ви – два суворі чорні птахи посеред білої зими. Грійте своїх коханих! ❤️
    773переглядів
  • Під час виконання бойового завдання загинули українські захисники — 25-річна Мирослава «Акіра» Копча та 38-річний Артур «Промінь» Вільчинський з підрозділу аеророзвідки «Баракуда».

    Мирослава була художницею і авторкою візуальних робіт для компанії «КРУК», її голос звучав за кадром багатьох відео.

    Артур був конструктором і творцем багатьох виробів, людиною з унікальним технічним мисленням.

    Світла памʼять Героям !
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    Під час виконання бойового завдання загинули українські захисники — 25-річна Мирослава «Акіра» Копча та 38-річний Артур «Промінь» Вільчинський з підрозділу аеророзвідки «Баракуда». Мирослава була художницею і авторкою візуальних робіт для компанії «КРУК», її голос звучав за кадром багатьох відео. Артур був конструктором і творцем багатьох виробів, людиною з унікальним технічним мисленням. 🕯️Світла памʼять Героям ! #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    404переглядів
  • #поезія
    Оті тумани --. ваша свита?
    Так-так... Я бачила не раз,
    як дивна пані , оповита
    тонкúм шифоном (наче газ)
    ходила мовчки попід ранок,
    лила із чашки молоко...
    Я вас пізнала. З-за фіранок
    дивилась пильно. То було...
    А потім ви в обідню пору,
    в ошатній сукні, тет-а-тет
    з стареньким круком (мов з декору)
    дивились листяний балет.
    Пускали бісики. Сміялись.
    Крутили фіглі з Листопадом.
    То йшли вперед, то знов вертались,
    то швендялись пожухлим садом.
    Мадам -- то ви! Я вас впізнала.
    По шурхітливих спідниця́х,
    по кольорах, по ваших чарах.
    Ви, мабуть, Осінь? О! Так-так...


    Людмила Галінська
    #поезія Оті тумани --. ваша свита? Так-так... Я бачила не раз, як дивна пані , оповита тонкúм шифоном (наче газ) ходила мовчки попід ранок, лила із чашки молоко... Я вас пізнала. З-за фіранок дивилась пильно. То було... А потім ви в обідню пору, в ошатній сукні, тет-а-тет з стареньким круком (мов з декору) дивились листяний балет. Пускали бісики. Сміялись. Крутили фіглі з Листопадом. То йшли вперед, то знов вертались, то швендялись пожухлим садом. Мадам -- то ви! Я вас впізнала. По шурхітливих спідниця́х, по кольорах, по ваших чарах. Ви, мабуть, Осінь? О! Так-так... Людмила Галінська
    4
    519переглядів
  • #поезія
    Хмурий ранок блукає в садках,
    На городах огудина сохне.
    В хащах тихо... Стривожений птах
    Десь зненацька сполохано тьохне.

    Гарбузи закруглили боки –
    Цього року їх сила-силенна!
    Ніч холодна далася взнаки:
    Присмачила ту сірість буденну.

    Крук горіхом торохнув притьмом
    І смакує солодке ядерце.
    Опустіли поля за селом,
    Мостить з листя тварина кубельце.

    Покотились каштани в бур'ян,
    Тихо нишпорять в травах пожухлих.
    Клен вдягає святковий жупан
    І тремтить, поки вітер не вщухне.


    Віра Джерельна
    #поезія Хмурий ранок блукає в садках, На городах огудина сохне. В хащах тихо... Стривожений птах Десь зненацька сполохано тьохне. Гарбузи закруглили боки – Цього року їх сила-силенна! Ніч холодна далася взнаки: Присмачила ту сірість буденну. Крук горіхом торохнув притьмом І смакує солодке ядерце. Опустіли поля за селом, Мостить з листя тварина кубельце. Покотились каштани в бур'ян, Тихо нишпорять в травах пожухлих. Клен вдягає святковий жупан І тремтить, поки вітер не вщухне. Віра Джерельна
    2
    404переглядів
  • #чоловік #крук
    #чоловік #крук
    1
    366переглядів
  • Польський письменник-фантаст Анджей Сапковський анонсував, що напише ще одну книжку про відьмака Ґеральта з Рівії, та зазначив, що розуміє, чому Джордж Мартін не дописує свій роман.

    Автор "Відьмака" Анджей Сапковський відвідав книжковий фестиваль в Ополе, Польща, та провів панельну дискусію. На ній письменник обговорював написання книжок і творчу свободу в адаптаціях.

    Його остання на сьогодні книжка "Роздоріжжя круків", або "Перехрестя воронів", — сьомий роман і дев'ята частина серії "Відьмак" — вийшла в Польщі 29 листопада 2024 року. У вересні цього року роман вийде в перекладі в 19 країнах світу. Попри це письменник оголосив, що напише ще книжки про відьмака.

    "Якщо хтось з аудиторії поставить таке запитання, я скажу вам одразу: я напишу щось ще. Розслабтеся. Не потрібно боятися. І на відміну від Джорджа Мартіна, якого, до речі, я знаю особисто, коли я кажу, що щось напишу, я це зроблю", — зазначив Сапковський на початку панельної дискусії.

    Його коментар стосувався ситуації з книжкою Джорджа Мартіна "Вітри зими", яку американський фантаст пише уже 13 років і не може завершити. Сапковський зізнався, що він розуміє, чому Мартін не закінчує свої романи.

    "Між нами, я його повністю розумію. Бо якби хтось зробив зі мною такий трюк, знявши серіал за мотивами моїх книжок, а потім, випередивши те, що я мав намір написати, я б також задумався, чи є сенс писати далі, якщо це вже зроблено - чи не так? Немає сенсу. Приємно, коли твій твір адаптують, це чортове право автора, але адаптувати те, чого ще не існує, екстраполювати таким чином? Це просто непристойно", — додав письменник.
    Польський письменник-фантаст Анджей Сапковський анонсував, що напише ще одну книжку про відьмака Ґеральта з Рівії, та зазначив, що розуміє, чому Джордж Мартін не дописує свій роман. Автор "Відьмака" Анджей Сапковський відвідав книжковий фестиваль в Ополе, Польща, та провів панельну дискусію. На ній письменник обговорював написання книжок і творчу свободу в адаптаціях. Його остання на сьогодні книжка "Роздоріжжя круків", або "Перехрестя воронів", — сьомий роман і дев'ята частина серії "Відьмак" — вийшла в Польщі 29 листопада 2024 року. У вересні цього року роман вийде в перекладі в 19 країнах світу. Попри це письменник оголосив, що напише ще книжки про відьмака. "Якщо хтось з аудиторії поставить таке запитання, я скажу вам одразу: я напишу щось ще. Розслабтеся. Не потрібно боятися. І на відміну від Джорджа Мартіна, якого, до речі, я знаю особисто, коли я кажу, що щось напишу, я це зроблю", — зазначив Сапковський на початку панельної дискусії. Його коментар стосувався ситуації з книжкою Джорджа Мартіна "Вітри зими", яку американський фантаст пише уже 13 років і не може завершити. Сапковський зізнався, що він розуміє, чому Мартін не закінчує свої романи. "Між нами, я його повністю розумію. Бо якби хтось зробив зі мною такий трюк, знявши серіал за мотивами моїх книжок, а потім, випередивши те, що я мав намір написати, я б також задумався, чи є сенс писати далі, якщо це вже зроблено - чи не так? Немає сенсу. Приємно, коли твій твір адаптують, це чортове право автора, але адаптувати те, чого ще не існує, екстраполювати таким чином? Це просто непристойно", — додав письменник.
    3
    1Kпереглядів
  • #поезія
    Вона любила благородні кольори,
    гіркІ парфуми з присмаком полúну.
    А ще - ромашки. І осінні вечори,
    закутані в картатий плед із диму.
    Вона любила вірити в дивà
    І мріяла про замки старовинні.
    І вірила, що там, колись, жила,
    руда-руда, як осінь, в ластовинні...
    Вона була дивачка багатьом,
    носила сукні трохи старомодні.
    І тішилась весною і теплом.
    Любила осінь і дощі хододні.
    У акварелях розбавляла сум,
    І щось писала, як світили зорі.
    Любила круків і пташиний шум.
    І, іноді, ще мріяла про море...
    Казкú складала у північний час
    І з вітром говорити десь навчилась.
    І думала вона собі не раз,
    що, мабуть, трохи пізно народилась...


    Людмила Галінська
    #поезія Вона любила благородні кольори, гіркІ парфуми з присмаком полúну. А ще - ромашки. І осінні вечори, закутані в картатий плед із диму. Вона любила вірити в дивà І мріяла про замки старовинні. І вірила, що там, колись, жила, руда-руда, як осінь, в ластовинні... Вона була дивачка багатьом, носила сукні трохи старомодні. І тішилась весною і теплом. Любила осінь і дощі хододні. У акварелях розбавляла сум, І щось писала, як світили зорі. Любила круків і пташиний шум. І, іноді, ще мріяла про море... Казкú складала у північний час І з вітром говорити десь навчилась. І думала вона собі не раз, що, мабуть, трохи пізно народилась... Людмила Галінська
    2
    1Kпереглядів
Більше результатів