Кажуть, нас створив Бог, — насправді це ми його створили. Створили для того, аби у щось вірити. Нам потрібно обманювати себе. Ми навіть самостверджуємося через інших. Ми переконані, що відхилення від норм — безумство. От тільки саме навіжені щасливі по-справжньому.
Ми — візуальне суспільство. Нам простіше сприйняти все органами чуття, а не розумом. Ми завжди за все платимо, і не обов’язково грішми. Ми проживаємо життя в кредит і нівелюємо норми моралі. Заперечуємо чужий світогляд і аналізуємо інших відповідно до власного прототипу. Наше життя — суцільний бульвар! Ми пропагуємо гомосексуалізм, забороняємо суїцид і абсолютно все зводимо до того, як заробляємо на життя. Ми — заручники колової системи: Гроші — Влада — Секс — Соціальність. Ми всі схибили. Створили комфорт, друже, який, не сумнівайся, врешті-решт нас уб’є. Тільки знаєш, у чому проблема? Ці всі речі — віртуальні, а матеріальні — саме час і смерть. Втеча, мій друже, втеча — єдине спасіння!
— І як вижити в такому світі? — я вперше звернувся іронічно.
— У житті не так багато істин, — цілком серйозно вів далі чоловік. — Ніколи ні до чого не прив’язуйся. Особливо — до іншої людини. Не довіряй людям, ще більше не довіряй собі. Висміюй стереотипи та встановлюй власні правила. Навчись говорити «НІ». Ніколи не піддавайся на провокації. Навчись контролювати емоції. Бо той, хто вміє керувати емоціями, керує життям. Ніколи не реагуй на образи! Відштовхуйся від свого ставлення до події, а не людського вчинку. Його вже не зміниш, а свої уроки із цього завжди можна почерпнути. Не стався до життя надто серйозно, не сковуй себе обов’язками. Менше думай. Більше живи. І головне — ніколи не плануй майбутнє.

#уривокзкниги "Тіні наших побачень"
І. Байдак

#ІванБайдак #Тінінашихпобачень #сучукрліт #сучасналітература #українськалітература #щочитати #саморелакс #саморефлексія #длянатхнення #роздуми #творчість #гроші #релігія #цінності #довіра #віра #вибір #життя #філософія #філософіяжиття

Дмитро Дяченко — луцький музикант, колишній ударник гурту «Motanka» та творець сольного етно-ambient проєкту Svarog Light. Його музика характеризується містичною атмосферою, а у 2023 році він створив кліп, зафільмувавши «супермісяць». Творчість фокусується на атмосферному електронному звучанні.

✅ Основні факти про Svarog Light (Дмитро Дяченко):
✅ Проєкт: Сольний проєкт Svarog Light (ambient, electronic).
✅ Діяльність: Музикант та ударник гурту Motanka.
✅ Творчість: У 2023 році випустив кліп на основі відео «супермісяця».
✅ Стиль: Містична етно-музика та атмосферний ембієнт.

Дмитро Дяченко активно розвиває свій сольний проєкт, створюючи музику, яка, за словами автора, допомагає «відкривати чакри».

Svarog Light – це сольний електронний музичний проєкт з України. Черпаючи вплив з усього спектру жанрів електронної музики, Svarog Light проявляється у формі постійно розвиваючогося етно-даунтемпо/етно-ембієнт/електронного саундскейпу, що містить енергію всіх думок, емоцій та переживань його особистої подорожі внутрішнім та зовнішнім простором.

Svarog Light – це проєкт, метою якого є надихнути на глибші роздуми про наш всесвіт та реальність, частиною якої ми всі є.

Найбільша трагедія митця полягає в тому, що його творіння завжди молодше за нього. Він переростає книжку, яку пише. Останній штрих картини наносить зовсім не та людина, яка розпочинала композицію. Автор розвивається, а його творіння здається недосконалим, інколи — жалюгідним. Інколи його мучить розуміння, що досконалості не існує, інколи— огортає справжнє блаженство, адже
в майстерності немає рамок.

#уривокзкниги "Тіні наших побачень" І. Байдак

#ІванБайдак #Тінінашихпобачень #сучукрліт #сучасналітература #українськалітература #щочитати #саморелакс #саморефлексія #длянатхнення #роздуми #творчість

Одвічна проблема митця — пошук уваги й визнання. Найважче із цим письменникам: вони повинні змусити прочитати свою книжку; найбільш скривджені — художники: інколи їхні багаторічні старання удостоюють скупого погляду; музиканти — найревнивіші, хоча й можуть легко привернути увагу. Усі приречені на
самотність і звеличення жінки, що апріорі не обіцяє вдалого союзу. Жінка для митця — спосіб забезпечення потреб, а його роль у її житті завжди епізодична. Часто правду маскують за рангами муз. Лестощі, не більше. Творчість поглинає людину цілком. Тому все, що їй залишається, — це манірна претензійність на увіковічення. Частіше — гра із суспільством і провокації. Не надто надійна перспектива, погодьтеся.

#уривокзкниги "Тіні наших побачень" І. Байдак

#ІванБайдак #Тінінашихпобачень #сучукрліт #сучасналітература #українськалітература #щочитати #саморелакс #саморефлексія #длянатхнення #роздуми #творчість

🎼Батько української класичної музики: 184 роки тому народився композитор Микола Лисенко

Сьогодні виповнюється 184 роки від дня народження видатного українського композитора Миколи Віталійовича Лисенка – людини, яку по праву називають батьком української класичної музики.

Його творчість стала фундаментом національного музичного мистецтва, поєднавши багатство українського фольклору з професійними формами європейської класики.
#history_of_Ukraine #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна #Новини_України

#історія #постаті
Юрій Гоян (1936): Майстер слова та хранитель української книжки.
Якщо ми говоримо про 15 березня, то не маємо права оминути увагою Юрія Гояна — відомого українського прозаїка, видавця та лауреата Шевченківської премії. Він народився в мальовничому покутському селі Долішнє Залуччя, і дух Західної України просяк усю його творчість. 🖋️🏔️

Людина, що рятувала культуру в кабінетах

Гоян не просто писав оповідання — він був одним із тих, хто в пізньорадянські та перші роки незалежності очолював видавництво «Веселка». Саме завдяки йому мільйони українських дітей читали якісну, рідну літературу, коли книжковий ринок намагалися завалити російськомовним ширвжитком. 📚🌈

Шевченківська премія: Його збірка «Мамина молитва» стала духовним маніфестом, де він досліджував коріння нашої віри та незламності через призму родинної пам'яті.
Захисник мови: Юрій Гоян був активним громадським діячем, який розумів, що без книжки на полиці не буде нації в голові. Його зусилля з популяризації творчості Лесі Українки, Тараса Шевченка та Олени Пчілки були системними та щирими.
Стиль: Його проза — це тонка психологія, переплетена з народною мудрістю. Він писав для дітей так, ніби розмовляв із дорослими, і для дорослих так, щоб пробудити в них дитячу щирість. 🌿📖

«Мова — це доля нашого народу, і вона залежить від того, що ми читаємо своїм дітям на ніч», — цей принцип був для нього головним.

🗺✍️Кожен українець знає, що 9 березня – це День народження найвідомішого українського поета Тараса Шевченка. Людина, що поєднувала художній і поетичний таланти, той, хто гострим словом формував основи для боротьби за незалежність – усе це про Великого Кобзаря.

Майбутній поет народився в кріпацькій родині 9 березня 1814 року на Черкащині, а науки вчився в сільського дяка. Реалії першої половини ХІХ століття аж ніяк не сприяли розвитку чи бодай можливості жити достойним життям. Шевченко, як і абсолютна більшість сільського населення, поневолених російським царатом українських земель, був кріпаком і працював на пана Павла Енгельгардта. Саме останній і розгледів в юному Тарасові здібності до малювання.

Унікальний талант, наполегливість і гарні друзі допомогли Тарасу Шевченку звільнитися від пана й отримати свободу. Після викупу з кріпацтва молодий художник навчався в Петербурзькій академії мистецтв, де починає писати вірші.

Його творчість цікаво досліджувати, враховуючи багатогранність поета і гостроту піднятих тем. Національний гніт, фактичне рабство, великоімперський шовінізм, соціальна несправедливість та навіть інтимна лірика – тематика творів широчезна. Разом з тим, Шевченко вмів писати гостро, викриваючи проблеми, про які мало наважувалася говорити.

Тарас Шевченко гармонійно поєднував революційний дух часу з плеканням давніх українських історичних образів. В його поезії бачимо відповідь і критику як імперського устрою з його пихатістю і ворожістю всьому українському, так і викриття ницості, порочності і зради деяких українців, що завели свою країну у фактичне рабство.

Не вабило Шевченка життя в російській столиці. Він щоразу повертався на рідну землю. Навіть його Заповіт починається зі слів “Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій”.

В одній із поїздок Україною Шевченко, перебуваючи в Києві, приєднався до таємної політичної організації – Кирило-Мефодіївського братства, заснованого Миколою Костомаровим. Та вже за кілька місяців це стало причиною його арешту та довгого заслання в Азію. Там він пише твори, що увійшли до циклу “В казематі”, а також проникається долями й інших народів російської імперії та присвячує їм кілька віршів і поем: “«У Бога за дверима лежала сокира», “Полякам”, “Царі”.

Шевченко прожив лише 47 років, але залишив за собою яскравий мистецький та змістовий слід, ставши символом України, рупором народної боротьби. Його спадщина навіки вписана в українську культуру та історію.

Дякуємо тобі, великий Кобзарю!

#історія #постаті
Ансельм Кіфер: Художник, що будує собори з попелу та свинцю 🎨🔥
8 березня 1945 року, за два місяці до краху Третього рейху, народився Ансельм Кіфер. Його поява на світ у підвалі під час бомбардувань ніби зумовила всю його подальшу творчість: він став митцем, який не боїться розгрібати руїни історії, щоб знайти там зерна істини. Кіфер — це не про затишні натюрморти, це про монументальне протистояння забуттю. 🏛️🌑

Його роботи вражають масштабом і матеріалами. Замість звичних фарб Кіфер використовує свинець, солому, попелясту землю, сухі квіти та навіть іржаве залізо. Він буквально «ліпить» свої полотна, створюючи тривимірні ландшафти, що нагадують місця катастроф або занедбані храми. Свинець для нього — особливий метал: важкий, отруйний, але здатний, згідно з алхімією, перетворитися на золото духу. ⚗️⛓️

Кіфер став одним із перших німецьких художників повоєнного покоління, хто наважився відкрито говорити про табуйовані теми нацистського минулого. Його ранні акції та пізніші циклопічні картини — це спроба зрозуміти, як культура Гете та Бетховена могла породити Аушвіц. Він не дає відповідей, він лише змушує глядача відчути тягар історії на власних плечах. 📜👣

Сьогодні Ансельм Кіфер живе і працює у Франції, перетворивши величезну територію старої шовкової фабрики в Баржаку на тотальну інсталяцію з вежами, що хитаються, та підземними лабіринтами. Його мистецтво — це безкінечна книга, де кожен шар матеріалу є сторінкою нашої спільної пам'яті. Він доводить: навіть якщо світ перетвориться на попіл, мистецтво знайде спосіб прорости крізь нього. 🌱🏗️

ВАЛІЗА

Тягар минулих днів рука тримає,
Там тиша і душа є під затвором.
Вузька стежина ніби з дивних творів
Пороги спогадів перетинає.

Стара валіза спокій зберігає,
Де кожна риса складена як творчість.
Шукає виходу душа проворна,
Але замок надійно замикає.

Чужа земля стає тепер заслоном,
Я мушу пхати душу у валізу,
Яка для неї є надійним домом.

Ключі іржаві, мрії та вагони...
Усе застигло під важким залізом
На перехрестях в просторі чужому.

Мирослав Манюк
07.03.2026
#петрарківський_сонет

#історія #постаті
Майстер короткого пострілу: Станіслав Єжи Лец та його «Непричесані думки» 🧠🔥
Бувають письменники, які пишуть томи, а бувають ті, хто одним реченням вивертає свідомість навиворіт. 6 березня 1909 року у Львові народився барон Станіслав Єжи де Туш-Летц, якого світ знає як неперевершеного філософа-афориста. 🏛️📜

Чому його життя та творчість — це захопливий історичний детектив?

Львівський старт. Лец народився в родині заможних австрійських дворян єврейського походження. Його дитинство минуло в атмосфері старого Львова та Відня, що заклало фундамент тієї самої європейської іронії, яка згодом прославила його на весь світ. 🥨🏙️

Втеча від смерті. Його життя могло обірватися в нацистському концтаборі під Тернополем. Лец зумів втекти, за однією з версій — убивши охоронця лопатою, якою той змушував його копати собі могилу. Одягнувши форму вбитого, він дістався Варшави, де приєднався до опору. Цей досвід межі між життям і смертю зробив його гумор таким гострим і безжальним до тиранії. ⛓️👊

«Непричесані думки». Його збірка афоризмів стала настільною книгою для інтелектуалів по обидва боки «залізної завіси». В умовах тоталітарної цензури Лец навчився писати так, що кожен рядок був політичним маніфестом, замаскованим під жарт. 📖🕵️‍♂️

Філософія в пігулці. Його фрази стали крилатими: «Вікно у світ можна затулити газетою», «Коли я думав, що досяг дна, знизу постукали», або «У боротьбі між серцем і головою зрештою перемагає шлунок». Лец довів, що стислість — це не лише сестра таланту, а й зброя вільної людини. 🏹🎯

Станіслав Єжи Лец прожив життя як справжній стоїк, з легкою посмішкою спостерігаючи за абсурдністю буття. Його історія — це нагадування, що навіть у найтемніші часи інтелект і почуття гумору є найкращим захистом від безумства. 🧥🥂