‼️ Центр фіксує російську інформаційно-психологічну операцію, спрямовану на дискредитацію України напередодні виборів в Угорщині. У соцмережах поширюється фейкове відео, на якому нібито українські військові обговорюють підготовку заворушення в Будапешті за сценарієм Майдану. Ролик подається як «злитий» з телефону українського військового. ✅ Насправді це відео має ознаки постановки. Особи в кадрі, які «планують Майдан у Будапешті», одягнені у військову форму без знаків розрізнення — жодної конспірації,  адже військова форма використана виключно для психологічного привернення уваги. На кадрах не видно облич чи будь-яких деталей, за допомогою яких можна було б ідентифікувати людей чи місце зйомки. Люди на відео говорять українською, але контекст і поведінка виглядають неприродно та штучно. Додає «театральності» й велика карта на стіні, на якій чітко видно напис «Будапешт». росія щомісяця створює низку подібних відео для дискредитації українських військових, цим займаються агенції та театральні студії, які працюють з міноборони ворога. Також важливо, що перші публікації ролика зафіксовані в акаунтах, які системно поширюють антиукраїнські наративи, співзвучні з російською пропагандою. Паралельно фіксується активізація проросійської мережі блогерів, які просувають наративи про нібито «втручання України у вибори» в Угорщині. ❗️ За наявною інформацією, вкидання цього відео є частиною скоординованої операції. Для її здійснення до Будапешта, імовірно, були завезені колишні співробітники «Беркуту», які після 2014 року втекли до росії. Їхня можлива роль — участь у постановочних провокаціях або створення «доказової бази» для подальших звинувачень проти України.  Мета цієї операції — створити штучний привід для звинувачення України у втручанні у внутрішні справи європейських держав, зокрема виборчі процеси, посіяти недовіру до України серед партнерів та вплинути на внутрішньополітичну ситуацію в країнах ЄС, а також НАТО. 🪽 Центр протидії дезінформації https://t.me/Ukraineaboveallelse

Театр Лесі Українки до повномасштабного вторгнення був фактично культурним представництвом Росії в Києві — навіть твір самої Лесі Українки "Камінний господар" там ставили в перекладі на російську. Про це та багато іншого режисер і театральний менеджер Слава Жила розповів у інтерв'ю Буквам: 📌 Перейменування театрів — це зовнішня зміна без системного змісту. В Одесі досі виходять вистави російською. Немає чіткої культурної політики, а під час повномасштабної війни вона має бути директивною — не рекомендаційною. 📌 Скандал у "Сузір'ї" з виставою, де актриса говорила російською без попередження глядачів, — це не художній експеримент, а спроба ним прикритися. Системне використання мови агресора зі сцени формує відповідні суспільні установки. 📌 Бюджетна модель фінансування театрів діє як наркотик: 95% доходів муніципальних театрів — це бюджет. Система залишається радянською, лише формально переформатованою. Водночас незалежні проєкти — МУР, Дикий театр — доводять, що якісний продукт може існувати без постійного утримання за кошти платників податків. 📌 Театри мають стратегічне значення у культурі, а ідеологічна складова має бути всередині кожного, хто там працює. 📌 Системної підготовки до реформ після завершення війни немає. І якщо це не змінити зараз, після перемир'я отримаємо відкладений ефект — той самий пострадянський театр під новими вивісками. Повну розмову читайте на сайті Букв: https://bukvy.org/rezhyser-slava-zhyla-pro-te-yak-ukrayinskyj-teatr-boretsya-z-rosijskoyu-movoyu-ta-spadshhynoyu/

🕯 Помер актор «Масок-шоу» Володимир Комаров. Йому було 62 роки. Про це повідомили на сторінці одеського театру «Маски». Причиною смерті актора там вказали серцеву недостатність. Відспівування померлого відбудеться 1 квітня у Пантелеймонівському монастирі в Одесі #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

З Міжнародним днем театру, друзі! #театрvie #дімактора #антонжадько #творчастудіясічеград #театр https://youtube.com/shorts/PZclehcIIUw

⏳ 1897 рік, сільськогосподарська і промислова виставка у Києві Зараз на цьому місці — Троїцька площа та НСК, але понад 120 років тому у місті відбулася грандіозна виставка. ▪️Для неї спорудили павільони, розпланували майданчик і розбили парк. Кілька замовлень отримав і Владислав Городецький. ▪️Площа, яка існує з 1830-х, назву отримала трохи пізніше, коли тут збудували однойменну церкву. ▪️Також тут довгий час діяв Троїцький базар, наприкінці XIX століття були збудовані Троїцькі лазні. ▪️А на початку XX століття — центр українського просвітництва — Троїцький народний будинок. Тепер у приміщенні діє Національний Театр оперети. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv

☕️ Доброго ранку, підписники! Сьогодні — 27 березня, і маємо одразу кілька різнопланових приводів. Відзначаємо такі дати 👇 ➡️ Міжнародний день театру — заснований у 1961 році Міжнародним інститутом театру. Щороку цього дня театральна спільнота привертає увагу до ролі мистецтва в суспільстві. ➡️ День віскі — неофіційне свято поціновувачів напою. Його відзначають у різних країнах, популяризуючи культуру споживання віскі та його історію. ➡️ День нефролога — професійне свято лікарів, які займаються діагностикою та лікуванням захворювань нирок. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Міжнародний день театру Щорічно 27 березня світ відзначає творче свято, яке також вважають професійним святом театральних працівників – Міжнародний день театру (World Theatre Day). Подію започаткував Міжнародний інститут театру, а саме людина мистецтва – француз Жан Кокто (актор, письменник, режисер, художник тощо) у 1961 році. Дата святкування обрана на честь першої театральної вистави у Давньому Римі (історична вірогідність цієї події непідтверджена). Театральне мистецтво з’явилось в Давній Греції, де костюмовані вистави влаштовували на честь вшанування бога Діоніса. Згодом, пройшовши великий шлях розвитку, театр відокремився від релігійно-народної спрямованості в самостійний різновид мистецтва. Нині з театром пов’язані спеціалісти різних професій: режисери, сценаристи, сценографи, художники-декоратори, композитори, хореографи, гримери, білетери, освітлювачі, костюмери та, звісно ж, актори. Міжнародний день театру, окрім подяки театральним працівникам, має за мету вшанування театру як частини нашої культури.

Всесвітній день лялькаря 21 березня кожного року світ відзначає творче професійне свято – Всесвітній день лялькаря (World Puppetry Day). Ініціатором створення такого дня виступив Дживадо Золфагаріхо у 2000 році. Подію започатковано у 2002 році. Як з’явилося свято Всесвітній день лялькаря? Ініціатива створення цього дня належить іранському театральному діячу Джаваду Золфагарі, що у 2000 році він приїхав на міжнародний конгрес UNIMA (Міжнародної спілки діячів театру ляльок) у Магдебурзі і палко запропонував запровадити професійне свято. Його ідею підтримали, і з 2003 року лялькарі всього світу отримали свій офіційний день. Головний посил свята Всесвітній день лялькаря — зламати стереотип про те, що ляльковий театр існує виключно для розваги малюків на дитячих ранках. Історично склалося так, що ляльковий театр часто був найсміливішим і найзухвалішим видом мистецтва. Те, за що живу людину могли кинути до в’язниці або навіть стратити, легко сходило з рук ляльці. У різних країнах були свої “народні месники”: французький Гіньйоль, британський містер Панч, італійський Пульчінелла. Вони зі сцени на міських площах нещадно висміювали жадібних чиновників, дурних поліцейських та жорстоких суддів. Поліція часто скаженіла, але нічого не могла вдіяти — не будеш же ти вдягати кайданки на шматок дерева! Ляльки були своєрідним “Твіттером” чи “Телеграмом” минулих століть — швидким, анонімним і дуже гострим способом передати новини та суспільні настрої.

#історія #постаті Дмитро Шлапак: Театральний рентген української сцени. Завершує нашу п’ятірку іменинників людина, яка знала про український театр і літературу все, що приховувалося за лаштунками. Дмитро Шлапак, який народився 15 березня 1923 року, був не просто критиком, а справжнім архітектором літературознавчого процесу середини XX століття. 🎭📜 Шлапак належав до того покоління, яке було змушене балансувати між щирою любов’ю до українського слова та залізобетонними рамками радянської ідеології. Проте навіть у цих умовах він примудрявся бути об'єктивним та глибоким. Хранитель драми та слова * Театральний аналітик: Дмитро Шлапак був одним із провідних дослідників української драматургії. Його монографії про Олександра Корнійчука та інших драматургів були обов'язковим читвом для кожного режисера. Він розумів механіку конфлікту в п'єсі краще за самих авторів. 🏛️🖋️ * Літературний критик: Він не просто хвалив чи сварив книги — він аналізував тенденції. Його праця «Сучасна українська комедія» досі є цікавим зрізом того, над чим сміялися (і над чим дозволяли сміятися) українцям кілька десятиліть тому. * Педагог та журналіст: Тривалий час він працював у газеті «Літературна Україна», формуючи порядок денний культурного життя республіки. Його авторитет був незаперечним: слово Шлапака могло як відкрити шлях молодому автору, так і змусити досвідченого майстра переписати фінал п'єси. 🎓📰 Майстер контексту Шлапак мав дивовижну здатність бачити в кожному творі не лише текст, а й епоху. Він вірив, що театр — це дзеркало, в яке народ має дивитися щодня, щоб не забути своє обличчя. Хоча він працював у складні часи, його внесок у збереження професійної планки українського мистецтвознавства важко переоцінити. ✨ Критика для нього була не батогом, а скальпелем хірурга: боляче, але необхідно для одужання літератури.

#дати Березневі іди: День, коли Юлій Цезар зрозумів, що друзі бувають різними. У давньоримському календарі «ідами» називали дні середини місяця (13-те або 15-те число), які спочатку були присвячені Юпітеру та сповнені релігійних обрядів. Але завдяки одному амбітному диктатору та групі сенаторів з кинжалами, назва «Березневі іди» стала синонімом фатальної зради та краху цілої епохи. 🏛️🌩️ Гай Юлій Цезар, людина, яка «прийшла, побачила, перемогла», того ранку ігнорував усі тривожні дзвіночки. Кажуть, провісник Спурінна попередив його: «Бережися Березневих ід!». Дружина бачила кошмари, а сам Цезар почувався настільки впевнено, що розпустив свою іспанську гвардію. Дарма. 🔪📜 Сценарій великої драми Коли Цезар увійшов до сенату (який того дня засідав у театрі Помпея), його оточили «визволителі» — група з близько 60 заколотників на чолі з Брутом та Кассієм. Вони не хотіли тиранії, вони хотіли повернути Республіку. Результат: 23 колоті рани та остання фраза, яка стала мемом на віки: «І ти, Бруте?» (хоча історики кажуть, що він міг сказати це грецькою або взагалі мовчати, натягнувши тогу на голову). 🎭🩸 * Політичне самогубство Республіки: Заколотники хотіли врятувати свободу, а натомість розв’язали серію громадянських воєн, які остаточно поховали Римську республіку і привели до влади першого імператора — Октавіана Августа. 🏛️👑 * Урок для лідерів: Історія Березневих ід вчить, що абсолютна влада робить людину сліпою до реальних загроз, навіть якщо вони стоять прямо перед нею в сенаторських тогах. Культурний спадок «іфтів» Завдяки Вільяму Шекспіру ця дата стала частиною світового коду. Сьогодні фраза «Бережися Березневих ід» — це універсальне попередження про можливу підлянку або крутий поворот долі. У Римі ж 15 березня досі приносять квіти до місця кремації Цезаря на Форумі. Люди люблять харизматичних тиранів, навіть через дві тисячі років. 💐🏛️ Цікаво, що саме цей день став межею: стара епоха померла під ударами кинжалів, а нова — імперська — народилася в муках. Рим більше ніколи не був колишнім. 🇮🇹🛡️