• РИТОРИКА ВІЙНИ

    Коли бляшанки в порох оберну́ться?
    Коли ординець згине, як роса?
    Коли потвори кляті схаменуться?
    Коли їх скосить білая коса?

    Коли загоїть час глибокі рани?
    Коли у небі стихне грізний грім?
    Коли спаду́ть загарбника кайдани?
    Коли пове́рне мир у кожен дім?

    Коли зійде́ зоря над виднокраєм?
    Коли затихне болісний набат?
    Коли ми всіх додому дочекаєм?
    Коли в саду всміхне́ться рідний брат?

    Коли засяють очі, як джере́льця?
    Коли весна розквітне у серцях?
    Коли відпустить туга наші се́рця?
    Коли забудем назавжди́ про страх?

    Коли засієм ниву золотую?
    Коли почуєм шепіт ковили?
    Коли зали́шать землю цю святую?
    Коли наві́ки щезнуть вороги?

    Коли відлуння пострілів затихне?
    Коли почуєм солов’я пісні́?
    Коли вже клятий ворог більш не ди́хне?
    Коли війна не при́йде і вві сні?

    Коли й сліду́ не буде від чужинців?
    Коли ми будем на своїй межі́?
    Коли вже не вбиватимуть вкраїнців?
    Коли верну́ться наші рубежі??

    Коли в ординців горло перетисне?
    Коли поглине темрява чужих?
    Коли останній зайда в полі звисне?
    Коли не буде з мінами доріг?

    Коли озветься правдою каміння?
    Коли настане неминучий суд?
    Коли засипле попіл зле насіння?
    Коли очистим ми священний ґрунт?

    13.04.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1060793
    РИТОРИКА ВІЙНИ Коли бляшанки в порох оберну́ться? Коли ординець згине, як роса? Коли потвори кляті схаменуться? Коли їх скосить білая коса? Коли загоїть час глибокі рани? Коли у небі стихне грізний грім? Коли спаду́ть загарбника кайдани? Коли пове́рне мир у кожен дім? Коли зійде́ зоря над виднокраєм? Коли затихне болісний набат? Коли ми всіх додому дочекаєм? Коли в саду всміхне́ться рідний брат? Коли засяють очі, як джере́льця? Коли весна розквітне у серцях? Коли відпустить туга наші се́рця? Коли забудем назавжди́ про страх? Коли засієм ниву золотую? Коли почуєм шепіт ковили? Коли зали́шать землю цю святую? Коли наві́ки щезнуть вороги? Коли відлуння пострілів затихне? Коли почуєм солов’я пісні́? Коли вже клятий ворог більш не ди́хне? Коли війна не при́йде і вві сні? Коли й сліду́ не буде від чужинців? Коли ми будем на своїй межі́? Коли вже не вбиватимуть вкраїнців? Коли верну́ться наші рубежі?? Коли в ординців горло перетисне? Коли поглине темрява чужих? Коли останній зайда в полі звисне? Коли не буде з мінами доріг? Коли озветься правдою каміння? Коли настане неминучий суд? Коли засипле попіл зле насіння? Коли очистим ми священний ґрунт? 13.04.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1060793
    82переглядів
  • ІВЕРСЬКА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ

    Історія Іверської ікони Божої Матері починається у Х столітті, під час іконоборства за імператора Феофіла. За переданням, цей образ написав апостол Лука, а Пресвята Діва благословила його, сказавши, що благодать Господа буде з ним.

    Під час гонінь на ікони одна вдова поблизу Нікеї заховала образ у своєму домі. Коли воїни-іконоборці знайшли ікону, один із них проколов її списом, і з Лиця Богородиці потекла кров. Вдова врятувала ікону, опустивши ї у річку, де образ дивом поплив стоячи на воді.

    Через роки на Святій Горі Афон монахи Іверського монастиря побачили ікону на морі, осяяну вогненним стовпом. Після молитви старець Гавриїл, за вказівкою Богородиці, пішов по воді та прийняв святиню. Ікону встановили в монастирському храмі, але вона чудесно перемістилася над воротами обителі, Богородиця сповістила, що сама бажає бути Охоронителькою монастиря.

    З того часу ікона, названа «Портаітисса» («Вратарниця»). Вона стала захистом монастиря, рятуючи його від ворогів і приносячи зцілення та допомогу.

    Передання говорить, що перед кінцем світу ікона знову попливе по воді, щоб зустріти Спасителя.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 14 квітня.
    -----------
    ІВЕРСЬКА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ Історія Іверської ікони Божої Матері починається у Х столітті, під час іконоборства за імператора Феофіла. За переданням, цей образ написав апостол Лука, а Пресвята Діва благословила його, сказавши, що благодать Господа буде з ним. Під час гонінь на ікони одна вдова поблизу Нікеї заховала образ у своєму домі. Коли воїни-іконоборці знайшли ікону, один із них проколов її списом, і з Лиця Богородиці потекла кров. Вдова врятувала ікону, опустивши ї у річку, де образ дивом поплив стоячи на воді. Через роки на Святій Горі Афон монахи Іверського монастиря побачили ікону на морі, осяяну вогненним стовпом. Після молитви старець Гавриїл, за вказівкою Богородиці, пішов по воді та прийняв святиню. Ікону встановили в монастирському храмі, але вона чудесно перемістилася над воротами обителі, Богородиця сповістила, що сама бажає бути Охоронителькою монастиря. З того часу ікона, названа «Портаітисса» («Вратарниця»). Вона стала захистом монастиря, рятуючи його від ворогів і приносячи зцілення та допомогу. Передання говорить, що перед кінцем світу ікона знову попливе по воді, щоб зустріти Спасителя. З відривного календаря "З вірою в душі" за 14 квітня. -----------
    148переглядів
  • ІВЕРСЬКА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ

    Історія Іверської ікони Божої Матері починається у Х столітті, під час іконоборства за імператора Феофіла. За переданням, цей образ написав апостол Лука, а Пресвята Діва благословила його, сказавши, що благодать Господа буде з ним.

    Під час гонінь на ікони одна вдова поблизу Нікеї заховала образ у своєму домі. Коли воїни-іконоборці знайшли ікону, один із них проколов її списом, і з Лиця Богородиці потекла кров. Вдова врятувала ікону, опустивши ї у річку, де образ дивом поплив стоячи на воді.

    Через роки на Святій Горі Афон монахи Іверського монастиря побачили ікону на морі, осяяну вогненним стовпом. Після молитви старець Гавриїл, за вказівкою Богородиці, пішов по воді та прийняв святиню. Ікону встановили в монастирському храмі, але вона чудесно перемістилася над воротами обителі, Богородиця сповістила, що сама бажає бути Охоронителькою монастиря.

    З того часу ікона, названа «Портаітисса» («Вратарниця»). Вона стала захистом монастиря, рятуючи його від ворогів і приносячи зцілення та допомогу.

    Передання говорить, що перед кінцем світу ікона знову попливе по воді, щоб зустріти Спасителя.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 14 квітня.
    -----------
    ІВЕРСЬКА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ Історія Іверської ікони Божої Матері починається у Х столітті, під час іконоборства за імператора Феофіла. За переданням, цей образ написав апостол Лука, а Пресвята Діва благословила його, сказавши, що благодать Господа буде з ним. Під час гонінь на ікони одна вдова поблизу Нікеї заховала образ у своєму домі. Коли воїни-іконоборці знайшли ікону, один із них проколов її списом, і з Лиця Богородиці потекла кров. Вдова врятувала ікону, опустивши ї у річку, де образ дивом поплив стоячи на воді. Через роки на Святій Горі Афон монахи Іверського монастиря побачили ікону на морі, осяяну вогненним стовпом. Після молитви старець Гавриїл, за вказівкою Богородиці, пішов по воді та прийняв святиню. Ікону встановили в монастирському храмі, але вона чудесно перемістилася над воротами обителі, Богородиця сповістила, що сама бажає бути Охоронителькою монастиря. З того часу ікона, названа «Портаітисса» («Вратарниця»). Вона стала захистом монастиря, рятуючи його від ворогів і приносячи зцілення та допомогу. Передання говорить, що перед кінцем світу ікона знову попливе по воді, щоб зустріти Спасителя. З відривного календаря "З вірою в душі" за 14 квітня. -----------
    143переглядів
  • БОЛЮЧИЙ ФРАГМЕНТ

    Зруйновані ущент наші міста́
    І спа́лені до крихти наші се́ла,
    Домівка, що вціліла – та пуста,
    З лиця землі страшна війна все зме́ла.

    Все знищено, зостався тільки прах,
    Давно вже там ні люду, ні тварини,
    Таке колись не йшло до нас і в снах –
    Тепер від цьо́го кров у жилах стине.

    Стікає кров'ю зранена земля,
    Немає більше затишку, споко́ю,
    Чорніють всюди спалені поля́…
    Ми платимо ціною дорого́ю.

    Здригається від вибухів земля,
    І кров'ю напувається землиця,
    Там затишку і радості нема.
    Це в дійсності. Усе це нам не сниться.

    Ридає кожна стежка і поріг,
    Щоразу все навколо попеліє,
    Земля не чує більше рідних ніг,
    Щоразу ворог зброю в землю сіє.

    Війна вкрива землицю чорним тлом,
    Яка колись і квітла, й зеленіла,
    Бо ворог далі суне напролом…
    І чорна птаха нам на плечі сіла.

    Де сад шумів – там згарища й зола,
    Неначе в са́ван все це одягнули,
    Та лиш у чорний, бо прийшов від зла,
    Бо вороги туди уже сягнули.

    Немає більше цвіту на гіллі́,
    Та і дерев уже й не залиши́лось,
    Вогнем писались всюди скрижалі́
    І кров, немов вода, на землю ли́лась.

    Ридають стіни, випалені вщент,
    А доля там колись родила рясно,
    Від затишку лишився лиш фрагмент,
    Як спогад про життя колись тут щасне.

    Пороги, що стріча колись гостей,
    Від болю стогнуть, жить не мають сили,
    На жаль, не чуєм добрих ми вістей,
    Лиш вітер б'ється в розпачі об схили.

    Там, де дитинство бігало малим –
    Скелети стін під небом заніміли,
    Розвіяв вітер долі, наче дим,
    І спогади, що в серці там леліли.

    Лиш чути стогін рідної землі
    Від ран глибоких, які їй завда́ли,
    Не схо́дить уже хліб у тій ріллі…
    Такого ми ніко́ли не чекали.

    23.03.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1059590
    БОЛЮЧИЙ ФРАГМЕНТ Зруйновані ущент наші міста́ І спа́лені до крихти наші се́ла, Домівка, що вціліла – та пуста, З лиця землі страшна війна все зме́ла. Все знищено, зостався тільки прах, Давно вже там ні люду, ні тварини, Таке колись не йшло до нас і в снах – Тепер від цьо́го кров у жилах стине. Стікає кров'ю зранена земля, Немає більше затишку, споко́ю, Чорніють всюди спалені поля́… Ми платимо ціною дорого́ю. Здригається від вибухів земля, І кров'ю напувається землиця, Там затишку і радості нема. Це в дійсності. Усе це нам не сниться. Ридає кожна стежка і поріг, Щоразу все навколо попеліє, Земля не чує більше рідних ніг, Щоразу ворог зброю в землю сіє. Війна вкрива землицю чорним тлом, Яка колись і квітла, й зеленіла, Бо ворог далі суне напролом… І чорна птаха нам на плечі сіла. Де сад шумів – там згарища й зола, Неначе в са́ван все це одягнули, Та лиш у чорний, бо прийшов від зла, Бо вороги туди уже сягнули. Немає більше цвіту на гіллі́, Та і дерев уже й не залиши́лось, Вогнем писались всюди скрижалі́ І кров, немов вода, на землю ли́лась. Ридають стіни, випалені вщент, А доля там колись родила рясно, Від затишку лишився лиш фрагмент, Як спогад про життя колись тут щасне. Пороги, що стріча колись гостей, Від болю стогнуть, жить не мають сили, На жаль, не чуєм добрих ми вістей, Лиш вітер б'ється в розпачі об схили. Там, де дитинство бігало малим – Скелети стін під небом заніміли, Розвіяв вітер долі, наче дим, І спогади, що в серці там леліли. Лиш чути стогін рідної землі Від ран глибоких, які їй завда́ли, Не схо́дить уже хліб у тій ріллі… Такого ми ніко́ли не чекали. 23.03.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1059590
    224переглядів
  • На матчі 3-ї ліги Швейцарії між «Парадізо» та «Бавуа» спалахнула пожежа, гасити яку зі шлангом побіг 36-річний Есек'єль Скелотто – італієць відомий своїми виступами за клуби Серії А та за «Брайтон» в АПЛ
    🇨🇭👨 ‍🚒На матчі 3-ї ліги Швейцарії між «Парадізо» та «Бавуа» спалахнула пожежа, гасити яку зі шлангом побіг 36-річний Есек'єль Скелотто – італієць відомий своїми виступами за клуби Серії А та за «Брайтон» в АПЛ
    90переглядів 2Відтворень
  • ☕️ Доброго ранку, підписники!

    Саме цього дня 2022 року українські ракети «Нептун» вразили флагман російського флоту — крейсер «москва». Тож цього дня відзначаємо День працівника оборонно-промислового комплексу України.

    Важливі та цікаві факти щодо ураження крейсера «москва»:

    Це стало першим випадком в історії, коли береговий ракетний комплекс знищив настільки великий військовий корабель.

    Ракети (https://t.me/c/1197363285/93240) влучили в крейсер під час так званої «адміральської години» — пообідній час, коли пильність екіпажу зазвичай знижена.

    Одна з ракет поцілила прямо в їдальню (камбуз), яка була найбільшим приміщенням на кораблі й знаходилася поруч із головним командним пунктом. Це миттєво порушило систему управління кораблем.

    Того дня, 13 квітня 2022 року, над Чорним морем була низька хмарність та шторм із хвилями до 3 метрів. Хмари заважали авіації та супутникам побачити загрозу, а шторм (https://t.me/c/1197363285/41670) завадив російським морякам швидко загасити пожежу та відбуксирувати корабель до Криму.

    «Нептун» летить дуже низько над водою (3-10 метрів), і в умовах хвиль радарів корабля просто «засліпило».

    Ракета «Нептун» (Р-360) є українською розробкою, але вона базується на конструкції радянської ракети Х-35. Проте українські інженери з КБ «Луч» повністю замінили всю електроніку, двигун та систему наведення.

    Вартість крейсера «москва» оцінювалася приблизно у $750 мільйонів (за залишковою вартістю). Вартість однієї ракети «Нептун» значно менша.

    Саме цей крейсер брав участь у штурмі острова Зміїний, і саме на його адресу пролунала вже легендарна фраза про «рускій воєнний корабль».

    Тепер цей крейсер перебуває на дні Чорного моря на глибині близько 45-50 метрів і офіційно внесений до реєстру підводної культурної спадщини України.

    ОПК України сьогодні — це не лише державні гіганти, а й сотні приватних стартапів, які починалися «в гаражах». Україна стала світовим хабом із розробки РЕБ-систем та морських дронів, які змінили тактику ведення війни на морі. Також наш досвід сьогодні допомагає на Близькому Сході захищати безвинні життя.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна_понад_усе
    ☕️ Доброго ранку, підписники! Саме цього дня 2022 року українські ракети «Нептун» вразили флагман російського флоту — крейсер «москва». Тож цього дня відзначаємо День працівника оборонно-промислового комплексу України. Важливі та цікаві факти щодо ураження крейсера «москва»: ➡️ Це стало першим випадком в історії, коли береговий ракетний комплекс знищив настільки великий військовий корабель. ➡️ Ракети (https://t.me/c/1197363285/93240) влучили в крейсер під час так званої «адміральської години» — пообідній час, коли пильність екіпажу зазвичай знижена. ➡️ Одна з ракет поцілила прямо в їдальню (камбуз), яка була найбільшим приміщенням на кораблі й знаходилася поруч із головним командним пунктом. Це миттєво порушило систему управління кораблем. ➡️ Того дня, 13 квітня 2022 року, над Чорним морем була низька хмарність та шторм із хвилями до 3 метрів. Хмари заважали авіації та супутникам побачити загрозу, а шторм (https://t.me/c/1197363285/41670) завадив російським морякам швидко загасити пожежу та відбуксирувати корабель до Криму. ➡️ «Нептун» летить дуже низько над водою (3-10 метрів), і в умовах хвиль радарів корабля просто «засліпило». ➡️ Ракета «Нептун» (Р-360) є українською розробкою, але вона базується на конструкції радянської ракети Х-35. Проте українські інженери з КБ «Луч» повністю замінили всю електроніку, двигун та систему наведення. ➡️ Вартість крейсера «москва» оцінювалася приблизно у $750 мільйонів (за залишковою вартістю). Вартість однієї ракети «Нептун» значно менша. ➡️ Саме цей крейсер брав участь у штурмі острова Зміїний, і саме на його адресу пролунала вже легендарна фраза про «рускій воєнний корабль». ➡️ Тепер цей крейсер перебуває на дні Чорного моря на глибині близько 45-50 метрів і офіційно внесений до реєстру підводної культурної спадщини України. ОПК України сьогодні — це не лише державні гіганти, а й сотні приватних стартапів, які починалися «в гаражах». Україна стала світовим хабом із розробки РЕБ-систем та морських дронів, які змінили тактику ведення війни на морі. Також наш досвід сьогодні допомагає на Близькому Сході захищати безвинні життя. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна_понад_усе
    191переглядів
  • СВІТЛЕ ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ.
    ПАСХА. ВЕЛИКДЕНЬ

    Світле Христове Воскресіння - найголовніше свято у житті кожного християнина, торжество перемоги життя над смертю, добра над злом, світла над темрявою. У цей день ми святкуємо Воскресіння нашого Господа Ісуса Христа, яке стало основою нашої віри та надії на вічне життя.

    Пасха, або Великдень, є кульмінацією усіх подій Святого Великого посту та Страсного тижня. Христос, прийнявши хресну смерть заради нашого спасіння, своєю перемогою над смертю відкрив кожному шлях до спасіння та життя вічного. Його Воскресіння є початком нового буття для людства, адже через Нього кожен з нас отримує можливість стати причасником вічної радості з Богом.

    Пасхальне богослужіння, сповнене світла і радості, проголошує: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!» Ці слова наповнюють серця віруючих миром, надією та любов'ю. Вони нагадують про те, що навіть у найтяжчих обставинах життя ми маємо сподіватися на Божу допомогу і вірити у перемогу благодаті.

    У цей великий день Церква закликає кожного з нас відкрити своє серце для Бога, прославити Його воскресіння через добрі діла, милосердя та любов до ближніх.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 12 квітня.
    -----------
    СВІТЛЕ ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ. ПАСХА. ВЕЛИКДЕНЬ Світле Христове Воскресіння - найголовніше свято у житті кожного християнина, торжество перемоги життя над смертю, добра над злом, світла над темрявою. У цей день ми святкуємо Воскресіння нашого Господа Ісуса Христа, яке стало основою нашої віри та надії на вічне життя. Пасха, або Великдень, є кульмінацією усіх подій Святого Великого посту та Страсного тижня. Христос, прийнявши хресну смерть заради нашого спасіння, своєю перемогою над смертю відкрив кожному шлях до спасіння та життя вічного. Його Воскресіння є початком нового буття для людства, адже через Нього кожен з нас отримує можливість стати причасником вічної радості з Богом. Пасхальне богослужіння, сповнене світла і радості, проголошує: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!» Ці слова наповнюють серця віруючих миром, надією та любов'ю. Вони нагадують про те, що навіть у найтяжчих обставинах життя ми маємо сподіватися на Божу допомогу і вірити у перемогу благодаті. У цей великий день Церква закликає кожного з нас відкрити своє серце для Бога, прославити Його воскресіння через добрі діла, милосердя та любов до ближніх. З відривного календаря "З вірою в душі" за 12 квітня. -----------
    212переглядів
  • День памяти Катастрофы и героизма: уроженцы Украины, Литвы, Польши, Ливии и Израиля зажгут факелы

    По традиции 6 израильтян, выживших в Холокосте, зажгут на церемонии факелы в память о 6 миллионах убитых евреев.

    Вечером 13 апреля 2026 года в мемориальном комплексе Яд ва-Шем пройдет государственная церемония, посвященная Дню памяти жертв Катастрофы и героизма еврейского народа. В 2026 году Йом ха-Шоа в Израиле отмечается 14 апреля, а центральная государственная церемония по традиции начинается накануне вечером. В центре внимания в этом году — тема «Еврейская семья в годы Холокоста», а одним из главных символов памяти вновь станет зажжение шести факелов в честь шести миллионов убитых евреев.

    Для Израиля это не просто официальный ритуал. Это один из самых сильных и самых личных дней в году, когда память о Катастрофе возвращается не через сухие цифры, а через человеческие судьбы, имена, лица, боль утраты и путь к выживанию.

    В этом году шесть факелов зажгут люди, чьи биографии словно собирают воедино всю трагическую географию Холокоста — от Восточной Европы до Северной Африки, от гетто и лагерей до Эрец-Исраэль и Государства Израиль.

    Саадия Бахат, уроженец Литвы, прошел через Вильнюсское гетто, лагеря в Эстонии, Штуттгоф и марш смерти. После войны он прибыл в подмандатную Палестину, воевал, стал инженером и много лет работал в оборонной промышленности Израиля.

    Михаил Сидько, уроженец Украины, пережил Бабий Яр. На его глазах были убиты мать, сестра и младший брат, а спастись ему помогли женщины, которых позже признали праведницами народов мира. Затем он служил в армии, работал инженером и уже в зрелом возрасте переехал в Израиль.

    Мирьям Бар-Лев, уроженка Тель-Авива, в детстве оказалась с семьей в Европе и прошла через нацистские лагеря. После войны она вернулась в Эрец-Исраэль, стала медсестрой и посвятила жизнь работе в израильской системе здравоохранения и образования.

    Моше Харари, уроженец Польши, пережил гетто, бегство в лес, укрытие и послевоенное насилие. Позже он добрался до подмандатной Палестины и всю жизнь работал в оборонной промышленности Израиля.

    Илана-Лина Фалах, уроженка Ливии, пережила лагерь Джиадо, голод, болезни и гибель близких. Ее история напоминает, что Катастрофа коснулась не только евреев Европы, но и еврейских общин Северной Африки. Уже в Израиле она строила новую жизнь и рассказывала другим о судьбе ливийских евреев.

    Авигдор Нойман родился в Чехословакии, в местечке, которое сегодня находится на территории Украины. Он прошел гетто, Биркенау, марш смерти и лагеря, а после войны добрался до Эрец-Исраэль. Позже он участвовал в войнах Израиля и стал частью истории государства, которое выжившие помогли построить своими руками.

    Именно в этом и заключается особая сила Дня памяти Катастрофы и героизма. Шесть факелов — это не только символ шести миллионов. Это шесть живых судеб, шесть голосов памяти, шесть историй людей, которые увидели бездну, но не дали оборваться еврейской жизни.

    И еще об одном в Израиле должны помнить все. Очень многие из тех, кто пережил Катастрофу, спасся, прошел через лагеря, гетто, изгнание и скитания, в итоге вернулись на свою историческую родину из диаспоры. Это не только история боли, но и история возвращения народа домой. Поэтому память о Холокосте неотделима от памяти о рассеянии, о цене изгнания и о том, почему нельзя забывать, что еврейский народ снова собрался на своей земле.

    Но и сегодня значительная часть еврейского народа по-прежнему живет в диаспоре. Среди них — евреи Украины, которые переживают российскую агрессию вместе со всем народом Украины: под сиренами, под ракетными ударами, в условиях потерь, эвакуации, страха и ежедневной неопределенности.

    Израиль должен помнить о них как о своих. Это часть одного народа, который в Украине не стоит в стороне, а сражается, волонтерит, спасает семьи, хоронит близких и переносит страдания вместе со всей страной. Их связь с Украиной живая, глубокая и историческая. И потому память о Катастрофе сегодня должна говорить не только о прошлом, но и о моральной обязанности видеть своих и быть с ними, где бы они ни находились.

    Для многих происходящее в Украине выглядит как возвращение в Европу нового зла — российского нацизма, пришедшего с имперским насилием, разрушением городов, депортациями и попыткой уничтожить свободу целого народа. И когда украинские евреи проходят через эту войну вместе со всей Украиной, речь идет не о чужой боли. Это боль части еврейского народа, о которой Израиль не имеет права забывать.

    Для израильского общества такие церемонии значат очень много. Они напоминают, что Катастрофа — это не что-то далекое и абстрактное. Это история семей, история общин, история народа, который потерял миллионы, но сумел выстоять, вернуться к жизни и построить свой дом.

    НАновости:- новости Израиля
    Важно Поделитесь ❗️
    и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы.

    Подробнее в нашей статье:

    https://nikk.agency/den-pamyati-katastrofy/

    #Йом_ха_Шоа #ДеньПамятиКатастрофы #Израиль #ЯдВашем #Холокост #Память #ЕврейскаяИстория #Диаспора #Алия #Украина #Литва #Польша #Ливия #NikkAgency #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine
    День памяти Катастрофы и героизма: уроженцы Украины, Литвы, Польши, Ливии и Израиля зажгут факелы По традиции 6 израильтян, выживших в Холокосте, зажгут на церемонии факелы в память о 6 миллионах убитых евреев. Вечером 13 апреля 2026 года в мемориальном комплексе Яд ва-Шем пройдет государственная церемония, посвященная Дню памяти жертв Катастрофы и героизма еврейского народа. В 2026 году Йом ха-Шоа в Израиле отмечается 14 апреля, а центральная государственная церемония по традиции начинается накануне вечером. В центре внимания в этом году — тема «Еврейская семья в годы Холокоста», а одним из главных символов памяти вновь станет зажжение шести факелов в честь шести миллионов убитых евреев. Для Израиля это не просто официальный ритуал. Это один из самых сильных и самых личных дней в году, когда память о Катастрофе возвращается не через сухие цифры, а через человеческие судьбы, имена, лица, боль утраты и путь к выживанию. В этом году шесть факелов зажгут люди, чьи биографии словно собирают воедино всю трагическую географию Холокоста — от Восточной Европы до Северной Африки, от гетто и лагерей до Эрец-Исраэль и Государства Израиль. Саадия Бахат, уроженец Литвы, прошел через Вильнюсское гетто, лагеря в Эстонии, Штуттгоф и марш смерти. После войны он прибыл в подмандатную Палестину, воевал, стал инженером и много лет работал в оборонной промышленности Израиля. Михаил Сидько, уроженец Украины, пережил Бабий Яр. На его глазах были убиты мать, сестра и младший брат, а спастись ему помогли женщины, которых позже признали праведницами народов мира. Затем он служил в армии, работал инженером и уже в зрелом возрасте переехал в Израиль. Мирьям Бар-Лев, уроженка Тель-Авива, в детстве оказалась с семьей в Европе и прошла через нацистские лагеря. После войны она вернулась в Эрец-Исраэль, стала медсестрой и посвятила жизнь работе в израильской системе здравоохранения и образования. Моше Харари, уроженец Польши, пережил гетто, бегство в лес, укрытие и послевоенное насилие. Позже он добрался до подмандатной Палестины и всю жизнь работал в оборонной промышленности Израиля. Илана-Лина Фалах, уроженка Ливии, пережила лагерь Джиадо, голод, болезни и гибель близких. Ее история напоминает, что Катастрофа коснулась не только евреев Европы, но и еврейских общин Северной Африки. Уже в Израиле она строила новую жизнь и рассказывала другим о судьбе ливийских евреев. Авигдор Нойман родился в Чехословакии, в местечке, которое сегодня находится на территории Украины. Он прошел гетто, Биркенау, марш смерти и лагеря, а после войны добрался до Эрец-Исраэль. Позже он участвовал в войнах Израиля и стал частью истории государства, которое выжившие помогли построить своими руками. Именно в этом и заключается особая сила Дня памяти Катастрофы и героизма. Шесть факелов — это не только символ шести миллионов. Это шесть живых судеб, шесть голосов памяти, шесть историй людей, которые увидели бездну, но не дали оборваться еврейской жизни. И еще об одном в Израиле должны помнить все. Очень многие из тех, кто пережил Катастрофу, спасся, прошел через лагеря, гетто, изгнание и скитания, в итоге вернулись на свою историческую родину из диаспоры. Это не только история боли, но и история возвращения народа домой. Поэтому память о Холокосте неотделима от памяти о рассеянии, о цене изгнания и о том, почему нельзя забывать, что еврейский народ снова собрался на своей земле. Но и сегодня значительная часть еврейского народа по-прежнему живет в диаспоре. Среди них — евреи Украины, которые переживают российскую агрессию вместе со всем народом Украины: под сиренами, под ракетными ударами, в условиях потерь, эвакуации, страха и ежедневной неопределенности. Израиль должен помнить о них как о своих. Это часть одного народа, который в Украине не стоит в стороне, а сражается, волонтерит, спасает семьи, хоронит близких и переносит страдания вместе со всей страной. Их связь с Украиной живая, глубокая и историческая. И потому память о Катастрофе сегодня должна говорить не только о прошлом, но и о моральной обязанности видеть своих и быть с ними, где бы они ни находились. Для многих происходящее в Украине выглядит как возвращение в Европу нового зла — российского нацизма, пришедшего с имперским насилием, разрушением городов, депортациями и попыткой уничтожить свободу целого народа. И когда украинские евреи проходят через эту войну вместе со всей Украиной, речь идет не о чужой боли. Это боль части еврейского народа, о которой Израиль не имеет права забывать. Для израильского общества такие церемонии значат очень много. Они напоминают, что Катастрофа — это не что-то далекое и абстрактное. Это история семей, история общин, история народа, который потерял миллионы, но сумел выстоять, вернуться к жизни и построить свой дом. НАновости‼️:- новости Израиля Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы. Подробнее в нашей статье: https://nikk.agency/den-pamyati-katastrofy/ #Йом_ха_Шоа #ДеньПамятиКатастрофы #Израиль #ЯдВашем #Холокост #Память #ЕврейскаяИстория #Диаспора #Алия #Украина #Литва #Польша #Ливия #NikkAgency #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine
    NIKK.AGENCY
    День памяти Катастрофы и героизма: уроженцы Украины, Литвы, Польши, Ливии и Израиля зажгут факелы - НАновости - новости Израиля
    По традиции 6 израильтян, выживших в Холокосте, зажгут на церемонии факелы в память о 6 миллионах убитых евреев. Вечером 13 апреля 2026 в мемориальном - НАновости - новости Израиля - Воскресенье, 12 апреля, 2026, 20:01
    1
    688переглядів
  • СВІТЛЕ ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ.
    ПАСХА. ВЕЛИКДЕНЬ

    Світле Христове Воскресіння - найголовніше свято у житті кожного християнина, торжество перемоги життя над смертю, добра над злом, світла над темрявою. У цей день ми святкуємо Воскресіння нашого Господа Ісуса Христа, яке стало основою нашої віри та надії на вічне життя.

    Пасха, або Великдень, є кульмінацією усіх подій Святого Великого посту та Страсного тижня. Христос, прийнявши хресну смерть заради нашого спасіння, своєю перемогою над смертю відкрив кожному шлях до спасіння та життя вічного. Його Воскресіння є початком нового буття для людства, адже через Нього кожен з нас отримує можливість стати причасником вічної радості з Богом.

    Пасхальне богослужіння, сповнене світла і радості, проголошує: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!» Ці слова наповнюють серця віруючих миром, надією та любов'ю. Вони нагадують про те, що навіть у найтяжчих обставинах життя ми маємо сподіватися на Божу допомогу і вірити у перемогу благодаті.

    У цей великий день Церква закликає кожного з нас відкрити своє серце для Бога, прославити Його воскресіння через добрі діла, милосердя та любов до ближніх.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 12 квітня.
    -----------
    СВІТЛЕ ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ. ПАСХА. ВЕЛИКДЕНЬ Світле Христове Воскресіння - найголовніше свято у житті кожного християнина, торжество перемоги життя над смертю, добра над злом, світла над темрявою. У цей день ми святкуємо Воскресіння нашого Господа Ісуса Христа, яке стало основою нашої віри та надії на вічне життя. Пасха, або Великдень, є кульмінацією усіх подій Святого Великого посту та Страсного тижня. Христос, прийнявши хресну смерть заради нашого спасіння, своєю перемогою над смертю відкрив кожному шлях до спасіння та життя вічного. Його Воскресіння є початком нового буття для людства, адже через Нього кожен з нас отримує можливість стати причасником вічної радості з Богом. Пасхальне богослужіння, сповнене світла і радості, проголошує: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!» Ці слова наповнюють серця віруючих миром, надією та любов'ю. Вони нагадують про те, що навіть у найтяжчих обставинах життя ми маємо сподіватися на Божу допомогу і вірити у перемогу благодаті. У цей великий день Церква закликає кожного з нас відкрити своє серце для Бога, прославити Його воскресіння через добрі діла, милосердя та любов до ближніх. З відривного календаря "З вірою в душі" за 12 квітня. -----------
    1
    186переглядів
  • 70-річний власник синього ВАЗа, який днями заглох у Києві — Микола Матвєєнко, він родом із Харцизька Донецької області. Пенсіонер вже дістався села Грушка на Кіровоградщині.

    "Люди тут мене гарно зустріли біля селищної ради, кажуть — тут є будинок, в якому можна жити. Прийшли, відкрили, все показали. Буду поки тут. Тут добре, мені навіть вже город задискували",
    — розповідає Микола Михайлович.

    Чоловік все життя пропрацював зварювальником та механіком у рідному Харцизьку, але все перекреслила війна. Його дружина загинула в автобусі в Донецьку під час обстрілу, сам він виїхав на Чернігівщину — доглядати літніх батьків. Поховавши усіх рідних, залишився зрештою один.

    Мандрівка пенсіонера почалася з села Камінь Чернігівської області. Зараз там справжнє пекло — росіяни щодня спалюють хати дронами. Разом із чоловіком усю дорогу на передньому сидінні їхала собачка Жуля. У неї своя історія: її ще цуценям залишила сусідка Катерина, яка пішла на фронт.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    ❤️‍🩹 70-річний власник синього ВАЗа, який днями заглох у Києві — Микола Матвєєнко, він родом із Харцизька Донецької області. Пенсіонер вже дістався села Грушка на Кіровоградщині. "Люди тут мене гарно зустріли біля селищної ради, кажуть — тут є будинок, в якому можна жити. Прийшли, відкрили, все показали. Буду поки тут. Тут добре, мені навіть вже город задискували", — розповідає Микола Михайлович. Чоловік все життя пропрацював зварювальником та механіком у рідному Харцизьку, але все перекреслила війна. Його дружина загинула в автобусі в Донецьку під час обстрілу, сам він виїхав на Чернігівщину — доглядати літніх батьків. Поховавши усіх рідних, залишився зрештою один. Мандрівка пенсіонера почалася з села Камінь Чернігівської області. Зараз там справжнє пекло — росіяни щодня спалюють хати дронами. Разом із чоловіком усю дорогу на передньому сидінні їхала собачка Жуля. У неї своя історія: її ще цуценям залишила сусідка Катерина, яка пішла на фронт. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    265переглядів
Більше результатів