ГРІХОВНЕ НАСМІХАННЯ НАД ХРИСТОМ
(Про глум над Христовим розп’яттям антихристкою поляковою)
Гріховне насміхання над Христом,
Гріховне насміхання над розп’яттям,
Заве́ршиться Господнім це судо́м
І родовим, кількох колін, прокляттям.
Коли святе зневажено гріхом,
І сміх звучить над ранами Спасіння,
Не жарт стає духовним всім єством,
А знак страшного серця скам’яніння.
Бо не минає марно жоден гріх,
Що кинув виклик Божому Завіту,
І гасне блиск всіх витівок-доріг,
Немов туман на ві́тряному світу.
Зневагу сіє – жати буде сум,
А кривдить святість – матиме відплату,
І не сховає від докорів шум
Душі, що втратила небесну хату.
Зневажено Голгофу і Закон,
Зневажено страждання і спасіння,
Тож не знайде́ для захисту засло́н
Душа, що сіє темне нечестів'я.
Бо кожен крок записано давно,
І кожне слово зважене Всевишнім,
Не стане чорне раптом за біло́,
Не стане гріх для правди ж бо найближчим.
Коли ж настане визначений час
І спа́де маска марної гордині,
Почує світ суворий Божий глас
За весь той глум зневаження святині.
Не вічний блиск облудних нагород,
Не вічна слава сцени і юрбини,
Бо понад все стоїть Господній суд,
Що бачить суть за маскою людини.
Коли святиню топчуть на показ,
Смію́чись з болю жертви на Голгофі,
То кожен день наближує той час,
Коли замовкнуть витівки непро́фі.
Бо хрест не є прикрасою для гри,
Не реквізитом марного спектаклю,
Він – знак любові, жертви і жури́,
Яку не зве́сти до дешевих жартів.
Нема в житті потвор пересторог
Допоки двері каяття відкриті,
Та бачить ці діяння з Неба Бог…
Не можна святість зневажати в світі.
Сміятись марно з Божої руки́,
Із Таїнства великого спасіння…
Минають дні, минають всі віки,
Й відплата буде крізь усі сумління.
Змінила ж бо кокошник на вінець,
Піариться ця нечисть на святині.
Чи світу це приходить вже кінець,
Що чинить так антихристка ця нині?
Гріховне насміхання над Христом
Надумала потвора ця чинити,
Давно по ній ридає вже дурдом.
Як далі буде в цьому світі жити?
09.06.2026 р.
©Королева Гір Клавдія
Дмитрів,2026
ID: 1063859
ГРІХОВНЕ НАСМІХАННЯ НАД ХРИСТОМ(Про глум над Христовим розп’яттям антихристкою поляковою)Гріховне насміхання над Христом,Гріховне насміхання над розп’яттям,Заве́ршиться Господнім це судо́мІ родовим, кількох колін, прокляттям.Коли святе зневажено гріхом,І сміх звучить над ранами Спасіння,Не жарт стає духовним всім єством,А знак страшного серця скам’яніння.Бо не минає марно жоден гріх,Що кинув виклик Божому Завіту,І гасне блиск всіх витівок-доріг,Немов туман на ві́тряному світу.Зневагу сіє – жати буде сум,А кривдить святість – матиме відплату,І не сховає від докорів шумДуші, що втратила небесну хату.Зневажено Голгофу і Закон,Зневажено страждання і спасіння,Тож не знайде́ для захисту засло́нДуша, що сіє темне нечестів'я.Бо кожен крок записано давно,І кожне слово зважене Всевишнім,Не стане чорне раптом за біло́,Не стане гріх для правди ж бо найближчим.Коли ж настане визначений часІ спа́де маска марної гордині,Почує світ суворий Божий гласЗа весь той глум зневаження святині.Не вічний блиск облудних нагород,Не вічна слава сцени і юрбини,Бо понад все стоїть Господній суд,Що бачить суть за маскою людини.Коли святиню топчуть на показ,Смію́чись з болю жертви на Голгофі,То кожен день наближує той час,Коли замовкнуть витівки непро́фі.Бо хрест не є прикрасою для гри,Не реквізитом марного спектаклю,Він – знак любові, жертви і жури́,Яку не зве́сти до дешевих жартів.Нема в житті потвор пересторогДопоки двері каяття відкриті,Та бачить ці діяння з Неба Бог…Не можна святість зневажати в світі.Сміятись марно з Божої руки́,Із Таїнства великого спасіння…Минають дні, минають всі віки,Й відплата буде крізь усі сумління.Змінила ж бо кокошник на вінець,Піариться ця нечисть на святині.Чи світу це приходить вже кінець,Що чинить так антихристка ця нині?Гріховне насміхання над ХристомНадумала потвора ця чинити,Давно по ній ридає вже дурдом.Як далі буде в цьому світі жити?09.06.2026 р.©Королева Гір КлавдіяДмитрів,2026ID: 1063859
Українська
English
