#історія #особистості 🎨 Світло і Краса: Зінаїда Серебрякова — Художниця, яка оспівувала життя. Сьогодні, 12 грудня, ми згадуємо видатну художницю, чия творчість стала символом елегантності та глибокого реалізму — Зінаїду Серебрякову (1884–1967). Уродженка українських земель, вона залишила після себе безцінну спадщину у світовому мистецтві. 1. Коріння та Школа: Зінаїда Серебрякова (до шлюбу Лансере) походила зі знаменитої мистецької родини Бенуа-Лансере. Вона народилася у селі Нескучне (нині Харківська область) на Слобожанщині. Її батько був відомим скульптором, а її дядько, Олександр Бенуа, — знаменитим художником і засновником об’єднання «Світ мистецтва». Саме в цьому культурному середовищі формувався її унікальний талант. 2. «Автопортрет. За туалетом» — Прорив: Світову славу та визнання їй приніс «Автопортрет. За туалетом» (1909), написаний в її маєтку у Нескучному. Картина вразила глядачів своєю щирістю, свіжістю та майстерною передачею світла. Зінаїда з'явилася перед публікою не як міфічна муза, а як реальна, усміхнена і життєрадісна жінка, що готується до початку дня. Цей автопортрет, придбаний Третьяковською галереєю, одразу зробив її однією з найпомітніших жінок-митців епохи. 🌟 3. Оспівувачка Селянської Праці: Однією з головних тем її творчості був український селянський побут. Вона любила зображати простих людей за їхньою щоденною працею, наприклад, у відомих роботах «Жнива» та «Білення полотна». У її полотнах немає ідеалізації: вона показувала селян сильними, величними і вродливими, з глибокою повагою до їхньої праці та зв'язку з землею. 4. Трагедія та Еміграція: Жовтнева революція та Громадянська війна стали трагедією для Серебрякової. Її чоловік помер від тифу, а маєток у Нескучному було спалено. Залишившись із чотирма дітьми без засобів до існування, вона змушена була шукати заробітку. З 1924 року вона виїхала у Францію, куди планувала поїхати ненадовго, але через обставини залишилася до кінця життя. Хоча вона часто ностальгувала за Україною, саме у Франції вона створила велику серію портретів та пейзажів, закріпивши свою славу. Зінаїда Серебрякова залишилася в історії як майстер, який оспівував життя у всій його природній красі та світлі.

У листопаді 1845 року Шевченко працював у складі Археографічної комісії. Їздив по селах і містах і змальовував старовинні церкви, монастирі, незвичайні будівлі тощо. Погода видалася мокрою, вітряною і холодною. Дорогою із села В'юнище до Андрушіва поет змок до нитки. Весь день його морозило, і надвечір він повернувся до В'юнища зовсім хворим. Довелося злягти в чужій хаті. Хворіючи, поет написав своє посланіє «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Минають дні, минають ночі» і ще кілька ліричних творів. Про хворобу Тараса Шевченка дізнався його щирий приятель, переяславський лікар Андрій Козачковський і негайно перевіз друга з В'юнища до себе у Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів. У той час мало хто видужував від цієї хвороби. Це знав і лікар, знав і поет. Після 20 грудня Тарасу Григоровичу погіршало, становище його було майже безнадійним. Вірш «Як умру, то поховайте…» написано на Різдво — 25 грудня 1845 року. То був його заповіт. На щастя, міцний організм переміг хворобу, і через два тижні поет уже вирушив на Чернігівщину з тим же таки завданням Археографічної комісії. «Заповіт» — квінтесенція творчості Шевченка періоду «Трьох літ». У ньому сфокусовано провідні ідеї, мотиви й образи гнівної музи поета-борця. Увесь твір звучить як пристрасна промова до народу. Силу Шевченкового «Заповіту» одразу відчули охоронці самодержавства. Шеф жандармів і начальник третього відділу Олексій Орлов, переглядаючи рукописну збірку «Три літа», яка стала головною підставою звинувачення поета й заслання — аж на десять років, з люттю перекреслив текст «Заповіту», кваліфікувавши цей твір (та деякі інші) як рос. «в высшей степени дерзкого и возмутительного содержания». Останні дні поет провів в Петербурзі, де помер від хвороби серця та легенів. Тіло Шевченка довго везли з Петербурга до України. Провезли повінню Дніпром до Чернечої гори, де за рядками з його ж «Заповіту», друзі і поховали поета. Свинцеву труну котили тендітні дівочі руки, а над могилою поставили дубовий хрест. Письменник і публіцист Петро Ребро зробив припущення, що у своєму «Заповіті» Тарас Шевченко змальовує пейзаж неподалік від острова Хортиця й саме тут просить поховати його згодом. Окрім згадки про Дніпро, кручі (якими можна назвати скелі острова над річкою) наводиться, що у першій публікації твору в «Кобзарі» в рядках «Було видно, було чути, / Як реве ревучий» Ревучий зазначається з великої літери. Одну з таких назв мав Ненаситець — нині затоплений поріг на Дніпрі, що за переказами був чутний за 15-20 кілометрів. Теорію Петра Ребра підтримала письменниця Оксана Забужко. Про це вона розповіла в одному з випусків літературної програми «ЛітПроСвіт». #shorts #ТарасШевченко #якумрутопоховайте #Січеград #shorts #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #заповіт #боротьба #цитатиукраїнською #незламні https://youtube.com/shorts/D1vdNdTjLNY

Були колись зими...❄❄ Академік живопису, майстер реалістичного пейзажу Костянтин Крижицький (1858-1911). "Ранній сніг"🎨

#дати #свята 🔊 Всесвітній День Техно: Пульс Детройту, що Захопив Планету. Сьогодні, 9 грудня, неофіційно відзначається Всесвітній день техно (World Techno Day). Це свято присвячене одному з найбільш впливових та футуристичних жанрів електронної музики, що виник у США та став глобальним культурним феноменом. 💿 Народження Жанру Техно-музика народилася не на вечірці у Берліні чи Ібіці, а в похмурих промислових районах Детройту, США, у 1980-х роках. 🤖 Жанр був створений афроамериканськими музикантами, які були відомі як «Трійця Детройту»: Хуан Аткінс (Juan Atkins) Деррік Мей (Derrick May) Кевін Саундерсон (Kevin Saunderson) Ці піонери поєднали європейську електронну музику (Kraftwerk) з афроамериканським фанком, соулом та футуристичними ідеями, мріючи про технократичне майбутнє, яке вони бачили в Детройті. 9 Грудня та Хуан Аткінс Хоча точна дата дня народження Хуана Аткінса інколи дискутується (деякі джерела вказують на 12 вересня, інші на 9 грудня), саме 9 грудня закріпилося в електронній спільноті як дата вшанування його внеску. Хуан Аткінс, якого часто називають «Хрещеним батьком техно», є засновником цього напрямку і першим, хто використав термін «техно» для опису своєї музики (часто під псевдонімом Cybotron). Він використовував синтезатори та драм-машини, щоб створювати гіпнотичні, монотонні та високоритмічні звукові пейзажі, що відображали індустріальний дух міста. ⚙️ Культурний Вплив Від Детройту техно швидко поширилося до Чикаго, а потім до Берліна (де стало основою для потужної клубної культури) і далі світом. Техно — це не просто музика, це культура, яка підкреслює мінімалізм, ритм і колективний досвід танцю. Сьогодні воно залишається одним із найбільш інноваційних та динамічних жанрів у світі. 🎶

#історія #особистості 🕊️ Співець Туги і Волі: Олександр Олесь, Поет Національного Відродження. 5 грудня 1878 року народився Олександр Олесь (справжнє ім'я — Олександр Іванович Кандиба, 1878–1944) — один із найвидатніших українських поетів-ліриків та драматургів початку XX століття. Його творчість, пронизана символізмом і глибоким романтизмом, стала голосом національної туги та прагнення до свободи. Життєвий Шлях та Початок Творчості Олександр Кандиба народився на Сумщині. Освіту здобув у Києві та Харкові, де навчався у ветеринарному інституті. Його літературний псевдонім, Олесь, став відомим широкій публіці після виходу першої збірки. Він дебютував у 1907 році з поетичною збіркою "З журбою радість обнялась", яка одразу викликала фурор. Його поезія стала справжнім відкриттям завдяки її мелодійності, емоційній відкритості та філософській глибині. Олесь швидко став ключовою фігурою в українському модернізмі, поруч із Лесею Українкою та Миколою Вороним. Естетика Символізму та Драма Національної Ідеї Олесь був майстром символічної та пейзажної лірики. Його вірші часто поєднували особисті переживання з масштабними, вічними темами: природа як джерело натхнення, нерозділене кохання та, головне, ідея національного відродження. У період Української революції (1917–1920) його поезія набула публіцистичного та патріотичного звучання. Він активно виступав на підтримку УНР, розуміючи історичну вагу моменту. Його драматичні твори, зокрема "По дорозі в Казку" (1910), через символічні образи досліджували проблему національного лідера та шляхи нації до ідеалу. Трагедія Еміграції та "Закордонний цикл" Після поразки Визвольних змагань у 1919 році Олександр Олесь був змушений емігрувати. Він оселився спочатку у Відні, а потім у Празі. Цей період став найтрагічнішим у його житті. За кордоном він створив свій "Закордонний цикл" поезій, де домінували мотиви туги за Батьківщиною, болю та розпачу через її поневолення. У віршах він виступав як свідок і скорботний співець долі українських емігрантів. У Празі він залишався активним культурним діячем, зберігаючи вогонь української культури в умовах вигнання. Олександр Олесь помер 22 липня 1944 року в Празі. Його прах був перепохований на Байковому кладовищі в Києві у 2017 році, що стало символом повернення одного з найтонших і найліричніших голосів українського народу додому.

#історія #події 🎨 Народження Українського Мистецтва: Відкриття Академії. ​5 грудня 1917 року (за новим стилем) в Києві відбулася подія виняткової ваги для національного культурного життя: урочисте відкриття Української академії мистецтв (УАМ). Започаткована у вирі революції, Академія стала першим вищим художнім навчальним закладом з національним вектором, покликаним формувати професійну школу українського мистецтва. ​У Вирі Національного Відродження ​Рішення про створення Академії було ухвалене невдовзі після проголошення Української Народної Республіки. До того часу українські митці були змушені здобувати освіту або в російських імперських закладах (Петербург, Москва), або за кордоном, де національні традиції та ідеї часто ігнорувалися. ​У 1917 році, на тлі потужного національно-визвольного руху, виникла гостра потреба у власній інституції, яка б не лише готувала художників, а й досліджувала та розвивала українську художню спадщину. Ініціаторами заснування виступили визначні діячі: історик мистецтва Дмитро Антонович, політик Михайло Грушевський та група провідних художників-педагогів. ​Зірковий Склад Засновників ​УАМ зібрала справжній цвіт українського мистецтва. До першого складу професорів (засновників) увійшли: ​Георгій Нарбут (графіка), обраний першим ректором Академії. ​Василь Кричевський (архітектура та народне мистецтво). ​Михайло Бойчук (монументальне мистецтво). ​Федір Кричевський (живопис). ​Олександр Мурашко (живопис). ​Микола Бурачек (пейзажний живопис). ​Абрам Маневич (пейзажний живопис). ​Саме ці майстри сформували унікальні творчі майстерні, де навчальний процес був максимально наближений до творчої практики. Нарбут, відомий своїм модерновим стилем та глибоким знанням української графіки, зміг одразу задати високий стандарт викладання та наукової роботи. ​Історичне значення ​Урочисте відкриття відбулося у приміщенні Центральної Ради. Поява Української академії мистецтв стала не просто відкриттям нового навчального закладу, а символічним актом державотворення в галузі культури. Вона стала центром формування нового, національного модернізму, який поєднував світові художні течії з традиціями українського бароко, іконопису та народного мистецтва. ​Хоча УАМ проіснувала під початковою назвою недовго (згодом її було реорганізовано у Київський художній інститут), її засновницький період 1917–1922 років заклав фундамент для розвитку української художньої школи на десятиліття вперед, виховавши цілу плеяду митців, які пізніше стали відомі як представники Розстріляного відродження.

Гірськолижний курорт Калавріта Одне з найпопулярніших місць зимового відпочинку в Греції, розташоване на схилах гори Хелмос на висоті від 1 700 до 2 340 метрів над рівнем моря. Він знаходиться в регіоні Ахея, на північному заході Пелопоннесу, всього в 14 км від міста Калаврита і в 200 км від Афін. Центр має 13 трас різного рівня складності, загальною протяжністю близько 20 км, що робить його привабливим як для новачків, так і для досвідчених лижників і сноубордистів. Сучасні підйомники забезпечують зручний і легкий доступ до трас. На території центру є школа, де можна взяти уроки у професійних інструкторів, а також пункти прокату обладнання. Для любителів активного відпочинку організовуються маршрути для катання на снігоходах і прогулянки по мальовничих стежках. Джерело https://psahno.com/uk/places/gornolyznyi-kurort-kalavrita #Калаврита #СноубордГреція #Діакопто #Зубчастазалізниця #ЗимовийВідпочинокГреція # ГірськіКурортиГреції #ПодорожіГреція #ЗимовийКурорт #АльпінізмГреція #ГірськіПейзажі #МальовничіСела #ТуризмГреція #ВідпочинокУГорахГреції #ЗимовіПодорожі #ЛижнийСезонГреція

#історія #події ✨ Червоне світло Парижа: Як перша неонова лампа 1910 року змінила вигляд нічних міст. 3 грудня 1910 року Париж, відомий як Місто Світла, отримав нове, сяюче визначення. Саме тоді французький інженер та фізик Жорж Клод (Georges Claude) на Паризькому автосалоні (Salon de l'Automobile) вперше публічно представив свій винахід — першу у світі неонову лампу. 💡 Наука, укладена у скло 🇫🇷 Винахід Клода був заснований на роботі з рідкими газами та використанні неону — інертного газу, відкритого ще у 1898 році. Принцип був простий: пропускання електричного струму через герметичну скляну трубку, заповнену неоном, змушувало газ випромінювати яскраве, стабільне, майже гіпнотичне світло насиченого червоно-помаранчевого кольору. На відміну від тьмяного і недовговічного електричного освітлення того часу, неонова трубка була енергоефективною та неймовірно привабливою. Її здатність приймати будь-яку форму, вигнуту майстрами-склодувами, відкрила нескінченні можливості для дизайну. Народження рекламної естетики 🌃 Публіка на автосалоні була вражена: це була не просто лампочка, це було візуальне мистецтво. Хоча перші комерційні продажі розпочалися лише двома роками пізніше (перша неонова вивіска з'явилася на перукарні в Парижі), винахід Клода швидко перетворився на глобальний рекламний інструмент. Неон став символом модернізму, нічного життя та комерційного буму 1920-х років. Він запалив Бродвей у Нью-Йорку, зробив Чайнатаун у Сан-Франциско впізнаваним, а багато міських пейзажів, від Токіо до Лас-Вегаса, завдячують своєю магією саме цим гнучким, сяючим трубкам. 💥 Так, завдяки демонстрації в Парижі, наукова інновація Жоржа Клода перетворилася на невід'ємну частину урбаністичної естетики XX століття.

#історія #особистості Хронікер пекла та майстер "Нової Речовості". Отто Дікс (Otto Dix), народжений 2 грудня 1891 року, є однією з найважливіших і найбільш неприємних (у художньому сенсі) фігур німецького мистецтва XX століття. Він не просто малював — він проводив хірургічну операцію над реальністю, оголюючи її травми та потворність. 🎨 🩸 Фронтовий Досвід як Творчий Вибух Ключ до розуміння творчості Дікса — Перша світова війна. На відміну від багатьох, він пішов на фронт добровольцем, спочатку романтизуючи війну. Однак чотири роки, проведені в окопах на Західному фронті, назавжди перетворили його світогляд. Його роботи про війну — це не героїчні баталії. Це: * "Траншеї" (зруйнована, пізніше втрачена робота) та цикл графіки "Війна" (Der Krieg). * Він зображував гниючі тіла, понівечених інвалідів, солдатів-калік, які повзуть, як черв'яки. Це був жорстокий, неромантичний реалізм, який шокував і став графічним звинуваченням усьому мілітаризму. Його картини — це посттравматичний стресовий розлад, перенесений на полотно. 🎭 "Нова Речовість" і Веймарська Республіка Після війни Дікс став одним із провідних представників художнього напрямку "Нова Речовість" (Neue Sachlichkeit). Його інтереси змістилися на післявоєнне німецьке суспільство — Веймарську республіку, де за зовнішнім блиском ховалися: * Соціальна нерівність: Бідність, проституція, ветерани-жебраки. * Цинізм: Його портрети буржуазії та представників еліти — це сатиричні, майже гротескні карикатури, що викривають їхню моральну деградацію. Він малював портрети, де обличчя людей були спотворені цинізмом та втомою, часто підкреслюючи фізичні недоліки. 🚫 "Дегенеративне Мистецтво" і Заборона Коли до влади прийшли нацисти у 1933 році, мистецтво Дікса, яке було надто чесним, стало для них ворожим. * Його звільнили з Дрезденської академії мистецтв. * Нацисти включили його роботи до сумнозвісної виставки "Дегенеративне мистецтво" (Entartete Kunst), де роботи модерністів виставлялися як приклад "єврейсько-більшовицького" розкладу. * Понад 260 його робіт було конфісковано та знищено або продано за кордон. Дікс вижив, перейшовши на більш "нешкідливі" пейзажі та релігійні сюжети, хоча його пізні роботи все одно зберігали похмуру, експресіоністичну напругу. Він залишається голосом тієї епохи, яка не дозволила собі забути свої рани. 💔

Гірськолижний курорт Парнасос Парнасос - це один з найпопулярніших гірськолижних курортів у Греції, розташований на схилах однойменної гори в Центральній Греції. Він знаходиться недалеко від мальовничого міста Арахова, яке є улюбленим місцем туристів завдяки своїй традиційній архітектурі та гостинній атмосфері. Села, розташовані в околицях, користуються популярністю серед туристів цілий рік, а в сезон роботи гірськолижного центру особливо приваблюють відвідувачів. Кожне село має свою дивовижну атмосферу, одні більш жваві та космополітичні, інші спокійні та відокремлені. Однак всі вони однаково мальовничі та ідеально підходять для незабутнього відпочинку. Джерело https://psahno.com/uk/places/gornolyznyi-kurort-parnasos #Парнасос #СноубордГреція #ЗимовийВідпочинокГреція #ГірськіКурортиГреції #ПодорожіГреція #ЗимовийКурорт #АльпінізмГреція #ГірськіПейзажі #ТуризмГреція #ВідпочинокУГорах #ЗимовіПодорожіуГреції