Митці України...💙💛 Полтавський маляр-пейзажист Павло Горобець (1905-1974). "Полтавська хата взимку", 1963❄🎨

Водоспад Суда Водоспад знаходиться на висоті 1300 метрів і має висоту 25 метрів. Водоспад розділяється на дві частини, утворюючи подвійний водоспад, вода якого впадає в річку Аспри Гура. Доріжка, що веде від села до водоспаду, проходить через густий ліс з рідкісними рослинами та орхідеями. По дорозі відкривається гарний вид на вершини і це один з найкрасивіших гірських пейзажів Греції. Район навколо водоспадів один з найдикіших в Греції, де можна зустріти безліч диких птахів. Тут мешкають такі хижі птахи, як беркут, орел-змія, оса, яструб, сокіл-сапсан, яструб, сова, пугач та інші птахи, такі як куріпки, лісові голуби, чорні дятли, зелені дятли, зубчасті дятли, чорнозобики, ворони та інші. Джерело https://psahno.com/uk/places/vodopad-suda #водоспадСуда #водоспадГреція #Греціяприрода #подорожГреція #природаГреції #прихованімісця #красаГреції #водоспади #похіду гори #мальовничімісця

Родом з України...💙💛 Михайло Ге́рмашев (справжнє прізвище - Бубе́ло) (1867, Вовчанськ Харківська губернія — 1930, Париж) - популярний наприкінці ХІХ століття художник-пейзажист. "Сніг випав" (1897) - одна з найвідоміших робіт митця.❄🎨

#історія #особистості 🎨 Світло і Краса: Зінаїда Серебрякова — Художниця, яка оспівувала життя. Сьогодні, 12 грудня, ми згадуємо видатну художницю, чия творчість стала символом елегантності та глибокого реалізму — Зінаїду Серебрякову (1884–1967). Уродженка українських земель, вона залишила після себе безцінну спадщину у світовому мистецтві. 1. Коріння та Школа: Зінаїда Серебрякова (до шлюбу Лансере) походила зі знаменитої мистецької родини Бенуа-Лансере. Вона народилася у селі Нескучне (нині Харківська область) на Слобожанщині. Її батько був відомим скульптором, а її дядько, Олександр Бенуа, — знаменитим художником і засновником об’єднання «Світ мистецтва». Саме в цьому культурному середовищі формувався її унікальний талант. 2. «Автопортрет. За туалетом» — Прорив: Світову славу та визнання їй приніс «Автопортрет. За туалетом» (1909), написаний в її маєтку у Нескучному. Картина вразила глядачів своєю щирістю, свіжістю та майстерною передачею світла. Зінаїда з'явилася перед публікою не як міфічна муза, а як реальна, усміхнена і життєрадісна жінка, що готується до початку дня. Цей автопортрет, придбаний Третьяковською галереєю, одразу зробив її однією з найпомітніших жінок-митців епохи. 🌟 3. Оспівувачка Селянської Праці: Однією з головних тем її творчості був український селянський побут. Вона любила зображати простих людей за їхньою щоденною працею, наприклад, у відомих роботах «Жнива» та «Білення полотна». У її полотнах немає ідеалізації: вона показувала селян сильними, величними і вродливими, з глибокою повагою до їхньої праці та зв'язку з землею. 4. Трагедія та Еміграція: Жовтнева революція та Громадянська війна стали трагедією для Серебрякової. Її чоловік помер від тифу, а маєток у Нескучному було спалено. Залишившись із чотирма дітьми без засобів до існування, вона змушена була шукати заробітку. З 1924 року вона виїхала у Францію, куди планувала поїхати ненадовго, але через обставини залишилася до кінця життя. Хоча вона часто ностальгувала за Україною, саме у Франції вона створила велику серію портретів та пейзажів, закріпивши свою славу. Зінаїда Серебрякова залишилася в історії як майстер, який оспівував життя у всій його природній красі та світлі.

У листопаді 1845 року Шевченко працював у складі Археографічної комісії. Їздив по селах і містах і змальовував старовинні церкви, монастирі, незвичайні будівлі тощо. Погода видалася мокрою, вітряною і холодною. Дорогою із села В'юнище до Андрушіва поет змок до нитки. Весь день його морозило, і надвечір він повернувся до В'юнища зовсім хворим. Довелося злягти в чужій хаті. Хворіючи, поет написав своє посланіє «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Минають дні, минають ночі» і ще кілька ліричних творів. Про хворобу Тараса Шевченка дізнався його щирий приятель, переяславський лікар Андрій Козачковський і негайно перевіз друга з В'юнища до себе у Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів. У той час мало хто видужував від цієї хвороби. Це знав і лікар, знав і поет. Після 20 грудня Тарасу Григоровичу погіршало, становище його було майже безнадійним. Вірш «Як умру, то поховайте…» написано на Різдво — 25 грудня 1845 року. То був його заповіт. На щастя, міцний організм переміг хворобу, і через два тижні поет уже вирушив на Чернігівщину з тим же таки завданням Археографічної комісії. «Заповіт» — квінтесенція творчості Шевченка періоду «Трьох літ». У ньому сфокусовано провідні ідеї, мотиви й образи гнівної музи поета-борця. Увесь твір звучить як пристрасна промова до народу. Силу Шевченкового «Заповіту» одразу відчули охоронці самодержавства. Шеф жандармів і начальник третього відділу Олексій Орлов, переглядаючи рукописну збірку «Три літа», яка стала головною підставою звинувачення поета й заслання — аж на десять років, з люттю перекреслив текст «Заповіту», кваліфікувавши цей твір (та деякі інші) як рос. «в высшей степени дерзкого и возмутительного содержания». Останні дні поет провів в Петербурзі, де помер від хвороби серця та легенів. Тіло Шевченка довго везли з Петербурга до України. Провезли повінню Дніпром до Чернечої гори, де за рядками з його ж «Заповіту», друзі і поховали поета. Свинцеву труну котили тендітні дівочі руки, а над могилою поставили дубовий хрест. Письменник і публіцист Петро Ребро зробив припущення, що у своєму «Заповіті» Тарас Шевченко змальовує пейзаж неподалік від острова Хортиця й саме тут просить поховати його згодом. Окрім згадки про Дніпро, кручі (якими можна назвати скелі острова над річкою) наводиться, що у першій публікації твору в «Кобзарі» в рядках «Було видно, було чути, / Як реве ревучий» Ревучий зазначається з великої літери. Одну з таких назв мав Ненаситець — нині затоплений поріг на Дніпрі, що за переказами був чутний за 15-20 кілометрів. Теорію Петра Ребра підтримала письменниця Оксана Забужко. Про це вона розповіла в одному з випусків літературної програми «ЛітПроСвіт». #shorts #ТарасШевченко #якумрутопоховайте #Січеград #shorts #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #заповіт #боротьба #цитатиукраїнською #незламні https://youtube.com/shorts/D1vdNdTjLNY

Були колись зими...❄❄ Академік живопису, майстер реалістичного пейзажу Костянтин Крижицький (1858-1911). "Ранній сніг"🎨

#дати #свята 🔊 Всесвітній День Техно: Пульс Детройту, що Захопив Планету. Сьогодні, 9 грудня, неофіційно відзначається Всесвітній день техно (World Techno Day). Це свято присвячене одному з найбільш впливових та футуристичних жанрів електронної музики, що виник у США та став глобальним культурним феноменом. 💿 Народження Жанру Техно-музика народилася не на вечірці у Берліні чи Ібіці, а в похмурих промислових районах Детройту, США, у 1980-х роках. 🤖 Жанр був створений афроамериканськими музикантами, які були відомі як «Трійця Детройту»: Хуан Аткінс (Juan Atkins) Деррік Мей (Derrick May) Кевін Саундерсон (Kevin Saunderson) Ці піонери поєднали європейську електронну музику (Kraftwerk) з афроамериканським фанком, соулом та футуристичними ідеями, мріючи про технократичне майбутнє, яке вони бачили в Детройті. 9 Грудня та Хуан Аткінс Хоча точна дата дня народження Хуана Аткінса інколи дискутується (деякі джерела вказують на 12 вересня, інші на 9 грудня), саме 9 грудня закріпилося в електронній спільноті як дата вшанування його внеску. Хуан Аткінс, якого часто називають «Хрещеним батьком техно», є засновником цього напрямку і першим, хто використав термін «техно» для опису своєї музики (часто під псевдонімом Cybotron). Він використовував синтезатори та драм-машини, щоб створювати гіпнотичні, монотонні та високоритмічні звукові пейзажі, що відображали індустріальний дух міста. ⚙️ Культурний Вплив Від Детройту техно швидко поширилося до Чикаго, а потім до Берліна (де стало основою для потужної клубної культури) і далі світом. Техно — це не просто музика, це культура, яка підкреслює мінімалізм, ритм і колективний досвід танцю. Сьогодні воно залишається одним із найбільш інноваційних та динамічних жанрів у світі. 🎶

#історія #особистості 🕊️ Співець Туги і Волі: Олександр Олесь, Поет Національного Відродження. 5 грудня 1878 року народився Олександр Олесь (справжнє ім'я — Олександр Іванович Кандиба, 1878–1944) — один із найвидатніших українських поетів-ліриків та драматургів початку XX століття. Його творчість, пронизана символізмом і глибоким романтизмом, стала голосом національної туги та прагнення до свободи. Життєвий Шлях та Початок Творчості Олександр Кандиба народився на Сумщині. Освіту здобув у Києві та Харкові, де навчався у ветеринарному інституті. Його літературний псевдонім, Олесь, став відомим широкій публіці після виходу першої збірки. Він дебютував у 1907 році з поетичною збіркою "З журбою радість обнялась", яка одразу викликала фурор. Його поезія стала справжнім відкриттям завдяки її мелодійності, емоційній відкритості та філософській глибині. Олесь швидко став ключовою фігурою в українському модернізмі, поруч із Лесею Українкою та Миколою Вороним. Естетика Символізму та Драма Національної Ідеї Олесь був майстром символічної та пейзажної лірики. Його вірші часто поєднували особисті переживання з масштабними, вічними темами: природа як джерело натхнення, нерозділене кохання та, головне, ідея національного відродження. У період Української революції (1917–1920) його поезія набула публіцистичного та патріотичного звучання. Він активно виступав на підтримку УНР, розуміючи історичну вагу моменту. Його драматичні твори, зокрема "По дорозі в Казку" (1910), через символічні образи досліджували проблему національного лідера та шляхи нації до ідеалу. Трагедія Еміграції та "Закордонний цикл" Після поразки Визвольних змагань у 1919 році Олександр Олесь був змушений емігрувати. Він оселився спочатку у Відні, а потім у Празі. Цей період став найтрагічнішим у його житті. За кордоном він створив свій "Закордонний цикл" поезій, де домінували мотиви туги за Батьківщиною, болю та розпачу через її поневолення. У віршах він виступав як свідок і скорботний співець долі українських емігрантів. У Празі він залишався активним культурним діячем, зберігаючи вогонь української культури в умовах вигнання. Олександр Олесь помер 22 липня 1944 року в Празі. Його прах був перепохований на Байковому кладовищі в Києві у 2017 році, що стало символом повернення одного з найтонших і найліричніших голосів українського народу додому.

#історія #події 🎨 Народження Українського Мистецтва: Відкриття Академії. ​5 грудня 1917 року (за новим стилем) в Києві відбулася подія виняткової ваги для національного культурного життя: урочисте відкриття Української академії мистецтв (УАМ). Започаткована у вирі революції, Академія стала першим вищим художнім навчальним закладом з національним вектором, покликаним формувати професійну школу українського мистецтва. ​У Вирі Національного Відродження ​Рішення про створення Академії було ухвалене невдовзі після проголошення Української Народної Республіки. До того часу українські митці були змушені здобувати освіту або в російських імперських закладах (Петербург, Москва), або за кордоном, де національні традиції та ідеї часто ігнорувалися. ​У 1917 році, на тлі потужного національно-визвольного руху, виникла гостра потреба у власній інституції, яка б не лише готувала художників, а й досліджувала та розвивала українську художню спадщину. Ініціаторами заснування виступили визначні діячі: історик мистецтва Дмитро Антонович, політик Михайло Грушевський та група провідних художників-педагогів. ​Зірковий Склад Засновників ​УАМ зібрала справжній цвіт українського мистецтва. До першого складу професорів (засновників) увійшли: ​Георгій Нарбут (графіка), обраний першим ректором Академії. ​Василь Кричевський (архітектура та народне мистецтво). ​Михайло Бойчук (монументальне мистецтво). ​Федір Кричевський (живопис). ​Олександр Мурашко (живопис). ​Микола Бурачек (пейзажний живопис). ​Абрам Маневич (пейзажний живопис). ​Саме ці майстри сформували унікальні творчі майстерні, де навчальний процес був максимально наближений до творчої практики. Нарбут, відомий своїм модерновим стилем та глибоким знанням української графіки, зміг одразу задати високий стандарт викладання та наукової роботи. ​Історичне значення ​Урочисте відкриття відбулося у приміщенні Центральної Ради. Поява Української академії мистецтв стала не просто відкриттям нового навчального закладу, а символічним актом державотворення в галузі культури. Вона стала центром формування нового, національного модернізму, який поєднував світові художні течії з традиціями українського бароко, іконопису та народного мистецтва. ​Хоча УАМ проіснувала під початковою назвою недовго (згодом її було реорганізовано у Київський художній інститут), її засновницький період 1917–1922 років заклав фундамент для розвитку української художньої школи на десятиліття вперед, виховавши цілу плеяду митців, які пізніше стали відомі як представники Розстріляного відродження.

Гірськолижний курорт Калавріта Одне з найпопулярніших місць зимового відпочинку в Греції, розташоване на схилах гори Хелмос на висоті від 1 700 до 2 340 метрів над рівнем моря. Він знаходиться в регіоні Ахея, на північному заході Пелопоннесу, всього в 14 км від міста Калаврита і в 200 км від Афін. Центр має 13 трас різного рівня складності, загальною протяжністю близько 20 км, що робить його привабливим як для новачків, так і для досвідчених лижників і сноубордистів. Сучасні підйомники забезпечують зручний і легкий доступ до трас. На території центру є школа, де можна взяти уроки у професійних інструкторів, а також пункти прокату обладнання. Для любителів активного відпочинку організовуються маршрути для катання на снігоходах і прогулянки по мальовничих стежках. Джерело https://psahno.com/uk/places/gornolyznyi-kurort-kalavrita #Калаврита #СноубордГреція #Діакопто #Зубчастазалізниця #ЗимовийВідпочинокГреція # ГірськіКурортиГреції #ПодорожіГреція #ЗимовийКурорт #АльпінізмГреція #ГірськіПейзажі #МальовничіСела #ТуризмГреція #ВідпочинокУГорахГреції #ЗимовіПодорожі #ЛижнийСезонГреція