#думки Щасливі люди не заздрять, їм байдуже, з ким живе інша людина, чим харчується, як фарбує волосся і що носить. Щаслива людина не пише злісні коментарі, не намагається образити, не шукає вад в інших. Щаслива людина живе в гармонії з собою, зі своїм тілом, з навколишнім світом. Вона не отруює життя собі . Не отруює життя іншим... Будьте щасливими людьми!

#природа #світ Etretat: Перлина Алебастрового узбережжя. Етрета (Étretat) – це мальовничий курорт на Алебастровому узбережжі Ла-Маншу, розташований у регіоні Нормандія, Франція. Відомий своїми вражаючими білими крейдяними скелями, гальковими пляжами та природними арками, Етрета приваблює туристів, які шукають краси природи та спокійного відпочинку. Природна краса Головною візитівкою Етрета є його унікальні скельні утворення, зокрема знаменита арка L'Aiguille (Голка) – природна скеля, що височіє з моря поруч із величною аркою La Manneporte. Ці природні дива, створені ерозією, надихали багатьох художників, таких як Клод Моне, який зобразив ці пейзажі у своїх імпресіоністичних картинах. Білі скелі, що контрастують із синьою водою Ла-Маншу, створюють захоплюючі краєвиди, особливо на заході сонця. Галькові пляжі Етрета ідеально підходять для прогулянок. Хоча купання тут може бути прохолодним через температуру води, пляж приваблює любителів природи та фотографів. Над пляжем розташовані пішохідні стежки, що ведуть до вершин скель, звідки відкриваються панорамні види на узбережжя. Що робити в Етрета Прогулянки скелями: Стежки на вершинах скель пропонують незабутні краєвиди та можливість дослідити місцеву флору. Відвідування садів Етрета: Сади Jardins d'Étretat, розташовані на скелях, поєднують мистецтво, природу та ландшафтний дизайн. Місцева кухня: Ресторани Етрета пропонують свіжі морепродукти, нормандські сири та сидр, характерні для регіону. Як дістатися Етрета розташована за 200 км від Парижа. Найзручніше дістатися поїздом до Гавра або Фекана, а звідти автобусом чи таксі до курорту. Автомобільна подорож із Парижа займає близько 2,5 годин. Етрета – це місце, де природа та мистецтво зливаються в гармонії. Невеликий, але чарівний курорт залишить незабутні враження у кожного, хто відвідає його галькові пляжі та величні скелі.

Полтавський художник Павло Горобець (1905-1974). "Кульбаби цвітуть. Будинок художника", 1972р. Полтавець по народженню і всьому життю, він чудово відобразив у своїх творах красу української землі. Знаний український художник Микола Глущенко назвав Горобця «майстром пейзажної мініатюри». 🎨 З 1946 р. і до кінця життя Павло Матвійович працював у Полтавському художньому музеї, спочатку як науковець, а від 1964 р. — як директор.

НАСІННЯ ДІЙ У вишині орел розправив крила І в сяйві неба тінь його доречна. Земля не бачить, що в орла є сила, Так дія теж як птиця небезпечна. Роботу нашу всю не видно зразу, І наслідки ростуть мов зерна в полі. Постійно сіємо нове щоразу, Зростає в купі все немов на волі. Можливо, нам збирати не ці сходи, Епоха пройде і всі вони стліють. Ще може бути, що колись народи Нових собі полів іще засіють. Впливаємо як тінь ми на планету, Відразу всі поля пітьма не скриє. Колись давно сказав хтось по секрету: Наснага прийде, коли плід дозріє. Потрібно бути ввічливим на старті, Життєві образи – це та ж сама тінь. Розкриється вона тоді на карті, Коли засяє сонце для поколінь. Мирослав Манюк 27.04.2025

#архів Джинси довгий час вважалися робочим одягом сільських жителів доти, доки їх не популяризував у своїх фільмах Джеймс Дін. З того часу вони стали важливою частиною образу бунтаря-одинака.

#думки • Лише в мовчанні розкривається справжня суть душі. Лише там, у тиші, де не звучить жодне слово, серце починає говорити мовою, яку не можна перекласти. І якщо ти справді бажаєш пізнати іншого — не слухай, а мовчи разом із ним. Слухай тишу між словами, паузу між вдихом і видихом, присутність, що глибша за будь-яке формулювання. Мовчання — це храм, у якому ми стоїмо обличчям до обличчя не з образом, а з істинною сутністю один одного. Там не потрібні фрази, пояснення, виправдання… Бо в глибокому мовчанні народжується єдність, яка сильніша за будь-який діалог. Тому, коли між нами є ця тиша, коли ми вміємо бути поруч і не говорити нічого, тоді справді відбувається зустріч. Не просто очима, не просто голосами — а духом, серцем, душею. І тоді слово вже не зраджує істину, бо воно народжується з тиші, а не з потреби говорити. • Ігумен Саватій Собко •

1. Любити дружину такою, якою вона є — Ізю, як я виглядаю? — Кохана, головне, що ми всі живі та здорові… Якщо тобі не подобається зовнішність твоєї дружини — маєш звинувачувати тільки себе. Від компліментів жінка розцвітає, від байдужості — в’яне. 2. Приймати всі недоліки чоловіка — Сара, здається, ми не дуже підходимо одне одному... — Сьома, іншим ми підходимо ще менше! Шукати ідеального — ризикувати залишитись самотнім. Краще бачити в людині її хороше, ніж вишукувати недоліки. 3. Пробачати дрібниці — Абрамчику, пам’ятаєш, я зварила тобі суп, коли ти був хворий? — Пам’ятаю… Спочатку суп зварила, а потім мені стало зле! Дрібні образи не варто носити в серці — від них лише тяжко дихається. 4. Не піддаватися ревнощам — Яша, на мене той чоловік дивиться вже цілу годину! — Бачу, певно, колекціонер антикваріату. Ревнощі спалюють душу даремно. 99% чоловіків і жінок чужими не цікавляться — у кожного свої клопоти. 5. Більше дипломатії — Сарочко, дорога, діалог ще можливий чи ти вже, як завжди, права? Чи так важливо, хто переможе в суперечці про обід або фільм? Головне — мир у хаті. 6. Бути вдячними за подарунки — Софо, нову шубку у чоловіка випросила? — Ой, Цилечко, так довго просила, що тепер здається, ніби сама заробила! Будь-який подарунок — це знак уваги. Його треба приймати з радістю, а не з підрахунками. 7. Берегти нерви одне одного — Сара, кажуть, що ти мені зраджуєш... — Неправда! — І ще й з пожежником! — Ну це вже зовсім вигадка! Ми всі люди. Ідеальних немає. Головне — не додавати зайвого жару у вогонь стосунків. 8. Шукати переваги у всьому — Розо, ти так схудла! Що сталося? — Мій чоловік зраджує мені… — То кидай його! — Ще трохи почекаю — хочу скинути ще п’ять кіло! Трохи гумору і віра в те, що життя розумніше за нас, рятують навіть у найскрутніші моменти. Бо, як кажуть мудреці: "Все, що трапляється — на краще". С. Хазанзун

Весною в Карпатах...🌞🌸 Народний художник України Василь Свалявчик (нар.1951). Живе і працює у рідному Закарпатті. Лауреат Обласної премії імені Й. Бокшая та А. Ерделі в галузі образотворчого мистецтва (1998).🎨

*«Усередині тебе — цілий світ образів. Не вигаданих. А справжніх. Твоя душа говорить не словами — вона говорить кольорами, символами, відчуттями…»* Це і є емоційно-образна психологія. Це не про «уяви себе на пляжі». Це про внутрішні глибини, про зустрічі з власним захисником, дитиною, світлом, тінню. Це про трансформацію — через Образ. Бо змінюючи образ у собі, ми змінюємо стан. А стан — це вже новий погляд на світ. **Цей цикл — для тих, хто хоче глибше себе відчути. Для тих, хто втомився від сухих порад і прагне живого дотику до себе.** Я покажу тобі шлях через образ. І він буде безпечним, ніжним, але глибоким. Починай зі мною — і спробуй 7 образів, які змінять внутрішній простір. *Пиши в Direct, якщо хочеш пройти індивідуальну практику або отримати підтримку.*

#природа Вишневі дерева на річці Каннондзі-гава: Символ весни та гармонії. Річка Каннондзі-гава, що протікає в Японії, є одним із тих мальовничих місць, де природа та культура переплітаються в гармонійному танці. Особливо вражаючою вона стає навесні, коли береги річки вкриваються ніжно-рожевими квітами сакури — японської вишні. Ці вишневі дерева, що ростуть уздовж Каннондзі-гава, створюють незабутню атмосферу, приваблюючи тисячі туристів і місцевих жителів, які прагнуть насолодитися традиційним японським ритуалом ханамі — спогляданням цвітіння сакури. Каннондзі-гава, розташована в префектурі Сайтама, не є найвідомішою річкою Японії, але її тиха краса та природна чарівність роблять її ідеальним місцем для спокійного відпочинку. Уздовж берегів річки висаджено сотні вишневих дерев, переважно сорту *Somei Yoshino* — найпоширенішого виду сакури в Японії. Ці дерева, що розквітають у кінці березня або на початку квітня, створюють справжній тунель із ніжних пелюсток, які віддзеркалюються у спокійних водах річки. У цей період Каннондзі-гава перетворюється на місце паломництва для любителів природи та фотографів. Ханамі на Каннондзі-гава має особливий шарм завдяки відносній віддаленості від галасливих туристичних центрів. Місцеві жителі та гості розстеляють килимки під деревами, влаштовують пікніки, насолоджуються традиційними стравами, такими як бенто, і діляться саке, милуючись пелюстками, що падають, мов легкий сніг. Цей образ пелюсток, що гойдаються на вітрі, часто порівнюють із швидкоплинністю життя — центральною темою японської естетики. Вишневі дерева на Каннондзі-гава не лише прикрашають ландшафт, а й мають глибоке культурне значення. Сакура є символом Японії, уособленням краси, оновлення та крихкості буття. Щороку цвітіння сакури нагадує людям про цінність миті та необхідність цінувати прості радості життя. Крім того, дерева вздовж річки доглядаються місцевою громадою, що відображає японську традицію поваги до природи та спільної відповідальності за її збереження. Відвідування Каннондзі-гава під час цвітіння сакури — це не лише можливість насолодитися красою природи, а й шанс доторкнутися до японської культури. Увечері, коли дерева підсвічуються ліхтарями, береги річки набувають магічного вигляду, створюючи ідеальні умови для романтичних прогулянок чи медитативного споглядання. Це місце, де можна відчути єдність із природою та знайти спокій у швидкоплинному світі. Тож, якщо ви шукаєте місце, де можна зануритися в атмосферу японської весни, Каннондзі-гава з її вишневими деревами стане ідеальним вибором. Це не просто річка чи дерева — це історія про красу, гармонію та плин часу, розказана мовою природи.