#притчі Жадібна мати Один хлопчик мав жадібну матір. Принаймні так говорили оточуючі. Вона, даючи дитині шоколадку, завжди ламала її навпіл і половину з'їдала сама, а половину давала дитині. Минули роки. Хлопчик став дорослим чоловіком. Він завжди пригощаючись чимось, ділиться половинкою з приятелем. Усі люди кажуть, що його виховала добра мати.

#притчі Шість хлібин Один чоловік щодня купував шість буханців хліба. Щодня за будь-якої погоди він ходив на базар за хлібом. Одного разу друг спитав його: — Скажи мені, що ти робиш із цими шістьма буханцями, які ти купуєш день у день? Ти все одно не зможеш стільки з'їсти. Чоловік сказав: — Я охоче поясню тобі. Слухай: один буханець я залишаю собі, один викидаю, два віддаю назад, а два даю в борг. Почувши таке, друг похитав головою: — Я не зрозумів жодного слова з того, що ти сказав; скажи ясніше. Тоді той відповів: — Хліб, що я залишаю собі, я з'їдаю. Хліб, який викидаю, я віддаю своїй тещі. Два буханці, які я повертаю, я даю моїм матері та батькові, а ті два буханці, які я позичаю, даю моїм синам.

#притчі Смак повітря Якось Учитель запитав мене: — Чи відчуваєш ти смак повітря? Я принюхався до лісового повітря і назвав кілька запахів. — Так, нюх у тебе непоганий. Але як щодо смаку? Я по-собачому висунув кілька разів язика, але здивувався. — Добре, — Вчитель усміхнувся і, підскочивши ззаду, схопив мене і затис рота і носа. Я зрозумів, що опір марний, але через хвилину інстинкт самозбереження змусив мене тремтіти кінцівками і звиватися. Тоді Вчитель відпустив мене і я вдихнув на повні груди Життя. — Смак життя, — сказав я, трохи віддихавшись. — Правильно. Цей смак ти маєш відчувати завжди. Цей смак є також у воді, в їжі та багато в чому іншому. Не їж те, у чому немає головного смаку. Не говори з тим, хто душевно мертвий. Пий із Чаші життя із задоволенням, але не поспішай, адже можна спустошити її раніше часу, а можна й зовсім розплескати.

#притчі Мотузка Один подорожній ішов селом, аж раптом перечепився і впав у сухий колодязь. Що він тільки не робив, силкуючись видряпатися нагору, — все дарма! Тоді він став кликати на допомогу. Урешті-решт селяни почули його і, примчавши до колодязя, спустили мотузку. — Тримайся міцніше! — гукнули вони. — Ми витягнемо тебе! Та, на жаль, не так сталося, як гадалося! Рятівники були неабияк здивовані, коли бідолаха в колодязі слабким голосом промовив: — Друзі! Допоможіть мені спершу вхопитися за мотузку... Індійська притча

#притчіЖасмин Жив колись садівник, який умів обходитися з жасмином. Він обрізав його геть у листопаді й ставив у темне місце. Однак потім рослина рясно вкривалася листям і квітами. Так і з людиною буває: спершу потрібно в темряві постояти і в холоді.... А потім уже й плодів буде багато.

#притчі Секрет успіху — Пане, в чому секрет вашого успіху? — запитав журналіст успішного підприємця. — Я розумію, що це довга розмова, але якщо коротко? — Можна і коротко... Я можу відповісти двома словами. — Всього два слова? І які? — Правильні рішення. — А як же ви приймаєте правильні рішення? — Тут вистачить одного слова. — Так? І що це за слово? — Досвід! — А... як ви отримуєте цей самий досвід? Уже зовсім розсміявшись, підприємець сказав: — Лише два слова. — І які ж? — Неправильні рішення

#притчі Щасливий хвіст Одного разу старий кіт зустрів молоде кошеня. Бігаючи по колу, кошеня намагалося наздогнати свій власний хвіст. Старий кіт стояв мовчки, спостерігаючи за діями кошеня. А воно, не припиняючи ні на мить, бігало за своїм хвостом. — Ти женешся за своїм хвостом? — Навіщо? — запитав старий кіт. — Мені сказали, що в моєму хвості — моє щастя, — відповіло кошеня, — тому я і ловлю його, своє щастя. Тільки ніяк спіймати не можу. Старий кіт, закатив очі, посміхнувся так, як це міг зробити тільки бувалий кіт, та сказав: — Колись я був молодий і, так само як і ти намагався «впіймати щастя за хвіст», бо свято вірив в правдивість сказаного мені. Ти не уявляєш, скільки днів я пробігав за своїм хвостом. Я забув, що таке їжа, вода, все бігав і бігав за своїм хвостом. Я падав, але знову вставав і гнався за своїм щастям. Але настав той момент в моєму житті, коли я вже втратив надію, та кинувши це заняття пішов геть. І ти знаєш, що трапилось? — Що? — широко відкривши очі, запитало кошеня. — Мій хвіст поплентався за мною. Він завжди зі мною, а значить і щастя теж завжди зі мною. Куди я — туди і моє щастя!…

#притчі Дві вази Давним-давно жив один китайський імператор. У нього був гарний палац, найдивнішою прикрасою якого вважалися дві вази — справжні витвори мистецтва. Імператор дуже любив їх і розмістив в самому шикарному залі свого палацу. Але одного разу сталося нещастя — одна з ваз впала на підлогу і розбилася на дрібні шматочки. Імператор довго горював, але потім наказав знайти майстрів, які могли б склеїти її заново. І такі майстри знайшлися. Вони працювали дні і ночі, поки, нарешті, ваза знов не була зібрана. Вона майже не відрізнялася від своєї копії, але все ж одна істотна відмінність між ними була: склеєна ваза більше не могла утримувати в собі воду. Однак у неї був безцінний досвід — досвід бути розбитою і зібраною заново.

#притчі Засудження себе Якось Діогена запитали: — Яким чином людина може стати самостійною? Він відповів: — Якщо вона, перш за все, дорікатиме собі за те, в чому засуджує інших.

#притчі Слон Вирішила якось блоха переселитися всією сім'єю у вухо до слона. Вона крикнула йому: — Пане слон, ми з сім'єю плануємо переселитися до вас у вухо. Вважаю, що тижня вам буде достатньо, щоб обміркувати наше рішення і повідомити про свої заперечення, якщо такі будуть. Слон навіть не здогадувався про існування блохи; він продовжував вести свій розмірений спосіб життя. Добросовісно прочекавши тиждень і не отримавши від слона зрозумілої відповіді, блоха визнала, що він згоден, і переселилася до нього. Через місяць блоха вирішила, що вухо слона все-таки не є підходящим місцем для проживання. Але перебиратися в інше місце потрібно, не зачіпаючи почуття слона. Зрештою блоха тактовно заявила: - Пане слон, ми вирішили з'їхати. До вас це в жодному разі не відноситься — ваше вухо велике та тепле. Просто чоловікові хочеться жити ближче до друзів біля буйволового копита. Якщо у вас є якісь заперечення, просимо вас обдумати наше рішення і дати відповідь протягом наступного тижня. Слон нічого не відповів, тож блоха з'їхала з чистою совістю.