#притчі
Вовк та вівця

Вівця, рятуючись від вовка, вбігла в огорожу храму.
— Якщо ти не вийдеш, — сказав вовк, — жрець тебе схопить і заріже в жертву.
— Мені все одно, — сказала вівця, — чи жрець мене заріже, чи ти з'їси мене.
— Друг мій, — відповів вовк, — мені гірко чути, як ти розглядаєш таке важливе питання з такої вузько-особистої точки зору. Мені це не байдуже!

Грецька притча

#притчі
Про щастя

Якось Сократ звернувся до людей із запитанням:
— Що найголовніше у житті?
Люди, які його оточили, почали висловлювати свої уявлення з цього питання. Один із них сказав:
— Найголовніше у житті — це здоров'я.
Інший сказав:
— Найголовніше — мати добре складене тіло, бути привабливим і мати успіх у жінок.
Третій сказав:
— Найголовніше — це мати гроші та становище у суспільстві.
Після того, як висловилися всі, вони запитали Сократа:
— А що ти думаєш про це?
Сократ сказав:
— Я думаю, що найголовніше у житті — це щастя! Як ви вважаєте, чи обов'язково кожна людина, яка має здоров'я, буде щасливою в житті?
Люди, що слухають його, сказали:
— Ні, Сократе, це не обов'язково.
— А людина, яка має добре складене тіло і має успіх у жінок, чи обов'язково буде в житті щасливою?
— Ні, Сократе! І це не обов'язково, — відповіли люди.
— Тоді скажіть мені, — вів далі Сократ, — людина, яка має багато грошей і становище в суспільстві, завжди щаслива?
— Ні, Сократе, — відповіли люди, — скоріше навіть навпаки. Такі люди часто бувають самотніми.
— А який із типів людей, перерахованих тут, ви вважаєте найгіднішим? — питав далі Сократ. — Уявіть, що вам потрібна порада лікаря. До якого лікаря ви звернетеся? До дуже багатого, що має становище в суспільстві, добре складеного, що має успіх у жінок чи ви віддаєте перевагу лікарю, який щасливий у цьому житті?
Усі присутні в один голос заявили, що звернуться за порадою до лікаря, який щасливий у житті, тому що визнають його найгіднішим.
— Таким чином, — оголосив Сократ, — ми всі одностайно визнали, що щастя є найвищим благом, і до нього слід прагнути як найважливішого в цьому житті.

Грецька притча

#притчі
Приборкувач коня

Колись жив король, у якого був чудовий, але дикий кінь. Ніхто не міг упоратися з ним. Король оголосив, що щедро нагородить будь-кого, хто приборкає його жеребця. Багато людей, яких спонукали думки про винагороду, намагалися це зробити. Кожен, зібравши всі свої сили, вступав у бій з конем, але ніхто не був достатньо сильний, щоб його здолати. Навіть наймогутніших він скидав чи поранив. Втомлені та розчаровані, претенденти відступали.

Пройшов якийсь час, поки одного разу король не побачив, що кінь лагідно підкоряється командам нової людини. Король був уражений і захотів дізнатися, яким чином ця людина досягла успіху там, де так багато інших зазнали невдачі. Приборкувач коня відповів:

— Замість того, щоб боротися з вашим жеребцем, я дозволив йому вільно скакати скільки завгодно з власної волі. Зрештою, він утомився і став слухняним. Після цього було неважко потоваришувати з ним і підкорити його.

Так само і з розумом. Якщо ми намагаємося боротися і мірятися силою з розумом, то ніколи не досягнемо влади над ним. Слід діяти подібно до мудрого приборкувача коня — дозволяти розуму без обмеження слідувати власним спонуканням і схильностям, доки він не буде готовий добровільно визнати вашу владу. Надайте розуму свободу дій. Не пригнічуйте, а просто спостерігайте та пізнайте його.

Український букварик, виданий у Канаді в 1940 році.

У 2022 році канадське видавництво Durvile Publications перевидало читанку «Перша книжечка: український повістковий буквар» авторства Миколи Матвійчука.

Кошти з передзамовлення книги використали для допомоги постраждалим від війни українцям.

Уперше читанку надрукували в 1932 році в Україні брати Василіяни в Жовкві поблизу Львова. Її використовували в школах Канади, щоб допомогти дітям-переселенцям з України навчитися читати. «Перша книжечка: український повістковий буквар» розрахована на дітей від 8 до 14 років.

💛«Цей букварик зробив життєво важливий внесок у навчальну програму для канадсько-українських дітей у школах прерій. Окрім абетки та чудових ілюстрацій, у книжці є чарівні притчі та вірші легендарного українського письменника Тараса Шевченка та інших», — зазначили у Durvile Publications.

#притчі
Два висновки
Одного разу учень запитав Учителя:
«Учителю, скажи, що мені робити: я приходжу до клієнта, розповідаю про свій товар, а він каже, що йому такий товар зовсім не потрібен».
— А він йому потрібен? — запитав Учитель.
— Так, я в цьому впевнений! Це дуже хороший товар, він потрібен всім!
— Доведи, що він потрібен мені.
І учень почав розповідати про свій товар. Він говорив досить довго, але коли закінчив, Учитель нахмурився і сказав:
— Все-таки, я не впевнений, що мені потрібен цей товар.
Учень пішов додому і готувався сім днів. Нарешті, він прийшов до Учителя і попросив дозволу знову розповісти про свій товар. Учитель вислухав його коротку промову і сказав:
— Так, мені потрібен цей товар і я насправді куплю його в тебе. Ось, візьми гроші. Але що головне ти зрозумів за цей тиждень?
— Я зрозумів, що треба готуватися.
— Це один урок, — сказав Учитель, — а другий?
— Другий... що треба говорити менше?…
— Майже так. Чим довше готуєшся, тим більш стисла промова.

Ямагучі Тадао

#притчі
Горобці

Реставрували стару церкву, де раніше гніздилося безліч горобців. Тепер, коли вона стояла у своєму сліпучому оздобленні, знову налетіли горобці і почали шукати свої колишні житла. Але всі щілини виявилися замазаними.
— До чого ж тоді придатна ця величезна будівля? — кричали вони. — Полетимо геть від цієї безглуздої купи каміння!

Ошо

Книги, які надихнуть на подорож

1. «Їсти, молитися, кохати», Елізабет Гілберт
Мемуари американської письменниці Елізабет Гілберт, що стали бестселером The New York Times 2006 року. Книжка, як і подорож її автора, складається з трьох частин, у кожній з яких Гілберт розповідає про складнощі розлучення, рішення вирушити в річну подорож трьома країнами і почати жити з чистого аркуша. Сторінки книжки просякнуті привабливою самоіронією і душевністю, а ще чесними і смішними історіями.

2. «Автобіографія», Агата Крісті
У майстра детективного жанру Агати Крісті було воістину захопливе життя. Письменниця любила подорожувати, а одного разу навіть здійснила навколосвітню подорож. Читач з легкістю може зробити подвійну подорож: спершу життям письменниці, потім місцями, про які розповідає Крісті. До того ж, хто, якщо не Агата Крісті, дає зрозуміти, що подорожі можуть виникнути завжди – і в воєнний час, і в голодні часи і, особливо, коли до вас прийшла хандра.

3. «Код да Вінчі», Ден Браун
Ще один бестселер, в якому головний герой, доктор Роберт Ленґдон, професор Гарвардського університету, допомагає розслідувати вбивство куратора Лувру, Жака Соньєра. У цьому романі є все: іскрометні жарти, дивовижні реальні факти, заховані у творах мистецтва, подорож Парижем і околицями Франції, а також величезна цікавість, що не відпускає до останньої сторінки.

4. «Сиддхартха», Герман Гессе
Роман-притча Германа Гессе про брахмана Сиддхартха, який присвятив буквально все своє життя пошуку Атмана – того єдиного і неповторного сенсу, до якого рано чи пізно починає прагнути кожен. Все життя Сиддхартха кочує від одного міста до іншого, вивчає життя місцевих жителів і шукає відповіді на свої запитання. Книжка оповідає про те, що головне у житті – це прийняття себе, а кожна нова пригода безсумнівно розвиває і дає поживу для роздумів. Після прочитання притчі неодмінно з'являється бажання вирушити в подорож як мінімум своїм містом.

#притчі
Розважливий хлібороб

Задумав молодий хлібороб одружитися і вирушив із друзями на свято, щоб обрати собі наречену.
Такі красуні вийшли в хоровод, що в хлопців очі розбігаються — одна краща за іншу!
Крокують, як пави, плечима поводять, себе в кращому вигляді показують. І лише одна серед них стоїть скромно осторонь, низько схиливши голову та опустивши очі.
— Ось моя суджена, — показав на неї хлібороб.
Здивувалися друзі такому дивному вибору, а хлопець пояснив:
— Я ж хлібороб і звик судити з пшеничних колосків. Коли вони стоять, гордо випроставшись, тому їх здалеку видно, то в такому колосі майже напевно немає зерна. А колос, наповнений хлібом, завжди схиляється донизу, то часом його відразу й не помітиш. Так само і наречена.

#притчі
Хто глухий

Один чоловік зателефонував до сімейного лікаря.
- Рікардо, це я, Хуліан.
- А, привіт! Що скажеш, Хуліан?
- Знаєш, я дзвоню, тому що мене дуже турбує Марія.
- А що з нею?
- Вона потроху глухне.
- Як це глухне?
- Ось так. Мені потрібно, щоб ти прийшов і оглянув її.
- Знаєш, глухота зазвичай не буває раптовою, тому привозь її до мене в кабінет у понеділок, і я огляну її.
- Ти думаєш, ми можемо почекати до понеділка?
- А як ти помітив, що вона погано чує?
- Ну... я її кличу, а вона не відповідає.
- Річ у тім, це може бути будь-яка дрібниця, наприклад пробка у вусі. Гаразд, давай визначимо ступінь глухоти Марії. Ти зараз де?
- В спальні.
- А вона?
- На кухні.
- Добре. Поклич її звідти, де стоїш.
- Маріє!.. Ні, не чує.
- Гаразд, вийди із спальні і поклич її з коридору.
- Маріє!.. Ні, ніякої відповіді.
- Почекай, не впадай у відчай. Візьми радіотелефон і йди до неї по коридору. Подивимося, з якої відстані вона тебе почує.
- Маріє!.. Марія!.. Марія!.. Не виходить. Я стою перед дверима в кухню і бачу її. Вона до мене спиною, миє посуд, але не чує мене. Марія!.. Не чує.
- Підійди ближче.
Чоловік увійшов у кухню, підійшов до Марії, поклав їй руку на плече і крикнув їй прямо у вухо:
- Маріє!..
Розсерджена дружина повернулася до нього і сказала:
- Що ти хочеш? Що ти хочеш? Що ти хочеш? Ти мене кликав вже разів десять, і я разів десять відповіла тобі: «Що ти хочеш?» Ти глухнеш з кожним днем. Не розумію, чому ти не хочеш піти до лікаря...

Хорхе Букай

#притчі
Один буддійський майстер прочитав учням прекрасний текст, який зворушив усіх. Учні відразу ж запитали:
— Хто написав його?
— Якщо я скажу, що це Будда, ви будете схилятись перед текстом, покладати щоранку на нього квіти і віддавати поклони. Якщо я скажу, що цей текст написав патріарх, ви будете відчувати велику шану, але вже не будете схилятися перед ним так, як перед текстом Будди. Якщо я скажу, що автором був чернець, ви, мабуть, розгубитеся. А якщо дізнаєтеся, що текст написав наш кухар, ви просто посмієтеся, — відповів учитель.