#притчі Одна сімейна пара переїхала жити в нову квартиру. Вранці, ледве прокинувшись, дружина визирнула у вікно і побачила сусідку, яка розвішувала на просушування випрану білизну. — Подивися, яка брудна у неї білизна, — сказала вона своєму чоловікові. Але той читав газету і не звернув на це ніякої уваги. — Мабуть, у неї погане мило, або вона зовсім не вміє прати. Треба б її повчити. І так щоразу, коли сусідка розвішувала білизну, дружина дивувалася тому, яка вона брудна. Одного чудового ранку, подивившись у вікно, вона скрикнула: — О! Сьогодні білизна чиста! Таки навчилася прати! — Та ні, сказав чоловік, — просто я сьогодні встав раніше і вимив вікно. Так і в нашому житті! Все залежить від вікна, через яке ми дивимося на те, що відбувається. І перш ніж наводити критику на інших, необхідно переконатися, що наші серця і наміри чисті.

#притчі Ворог дерев. Колись лісові дерева сповістили свого царя, що винайдено знаряддя їхньої загибелі. — Як називається ця зброя? — спитав цар. — Сокира, — відповіли дерева. — З чого вона зроблена? — Лезо із заліза, а ручка з дерева, — відповіли дерева. — Якщо рукоятка зроблена з нас, то це дуже небезпечна зброя, — сказав лісовий цар. Вірменська притча

#притчі ​Морква, яйце та кава Мудра притча про ставлення до складнощів, які підносить життя: Приходить до батька молода дівчина і каже: — Батьку, я втомилася, у мене таке важке життя, такі труднощі та проблеми, я весь час пливу проти течії, я не маю більше сил… що мені робити? Батько замість відповіді поставив на вогонь 3 однакові каструлі з водою, в одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав каву. Через деякий час він вийняв з води моркву та яйце і налив у горнятко кави з каструлі. — Що змінилося? — Запитав він свою дочку. — Яйце і морква зварилися, а кава розчинилася у воді, — відповіла вона. — Ні, моя доню, це лише поверховий погляд на речі. Подивися — тверда морква, побувавши в окропі, стала м'якою та податливою. Крихке та рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих обставин — окропу. Так і люди — сильні зовні можуть розклеїтись і стати слабаками там, де крихкі та ніжні лише затвердіють та зміцніють… — А кава? — спитала дочка — О! Це найцікавіше! Кава повністю розчинилася в новому ворожому середовищі і змінила його — перетворила окроп на ароматний напій. Є особливі люди, які змінюють самі обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання із ситуації…

#притчі Голубка побачила в гаю сову і запитала: —Звідки ти, сова? Сова відповіла: — Я жила на сході, тепер лечу на захід. Так відповіла сова і почала злобно ухати і реготати. Знову запитала голубка: — Чому ж покинула ти рідний дім і летиш в чужі краї? — Тому що на сході мене не люблять, кажуть, що у мене огидний голос. І сова знову загухкала. — Даремно покинула ти рідні краї, — сказала голубка. — Чому ж даремно?! — обурилася сова. — Я ж пояснила тобі: на сході мене ніхто не любить. Навіщо ж я буду там жити? На це голубка помітила: — Ех, тітонька сова, змінювати тобі треба не землю, а голос. Знай, що на заході, як і на сході, теж не терплять злісного гухкання і дикого реготу. А тому, якщо ти не можеш змінити свою натуру, — доживай вже свій вік у себе вдома. Китайська притча

#притчі ​Відмінність розумного від дурня Одного разу Учень прийшов до Вчителя і запитав: — Вчителю, чим розумна людина відрізняється від дурня? Був тихий сонячний ранок, Учитель пив зелений чай і вдавався до роздумів про сутність вічності. Однак заради Учня він відставив піалу з недопитим чаєм, припинив свої міркування, підвівся і повів Учня за собою. Вчитель привів Учня до гори, до того її схилу, де нещодавно був невеликий обвал, і біля підніжжя гори лежало каміння різної величини. І Учитель сказав Учневі, щоб той відніс усе каміння на вершину гори. Каміння було багато, і Учень носив його цілий день, а Вчитель сидів у тіні дерева і читав працю великого філософа. Учень дуже втомився, але до заходу сонця він нарешті перетягав усе каміння. Він підійшов до Вчителя, сповнений гордості за виконану роботу і запитав: — Учителю, тепер я можу дізнатися відповідь на своє запитання? — Ні,— похитав головою Учитель,— ти ще не готовий. — А навіщо треба було тягати все це каміння? – нарікав Учень. — Ось, — підняв Вчитель вказівний палець, — Розумна людина поставила б це питання до того, як почала його тягати.

#притчі Якось суворої зими в нас закінчилися дрова. Батько вийшов за околицю, знайшов мертве дерево і зрубав його. Навесні він побачив, що з пенька зрубаного ним дерева пробиваються пагони. — Я був упевнений, — сказав батько, — що це дерево мертве.... — Тоді було так холодно, що від морозу його гілки тріскалися, ламалися й падали на землю, наче в нього в корінні не залишалося й краплі життя. — Тепер я бачу, що життя ще жевріло в цьому стовбурі. І, повернувшись до мене, він сказав: — Запам'ятай цей урок. — Ніколи не рубай дерево взимку. — Ніколи не ухвалюй рішення в невідповідний час або коли перебуваєш у поганому стані душі. — Чекай. — Будь терплячим. — Погані часи минуть. — Пам'ятай, що весна повернеться.

#притчі Нащо читати? Одного разу до монаха-вчителя підійшов один з учнів і сказав: — Я прочитав багато книг, але майже все з них уже забув. Навіщо взагалі читати? Учитель не відповів. Однак через кілька днів він підійшов до цього хлопця й дав брудне, старе сито та попросив принести води з найближчої річки. Учню ідея не сподобалася, але вчителю він відмовити не міг. Підійшов до річки, наповнив сито, а вода вилилася. Повторював цей процес хлопець увесь день, до вечора. Під час заходу сонця він відправився назад до храму. Підійшов до вчителя й зі сумним обличчям сказав: — Я не можу принести води, адже сито на те й сито. Нічого не виходить. Учитель з усмішкою на вустах каже — Ні, у тебе вийшло! Подивитися на сито. Зі старого мотлоху воно перетворилося на чисте й блискуче. Також монах пояснив й істинний мотив завдання: —Ти запитав мене, навіщо читати, якщо нічого не відкладається надовго. А тепер уяви, що сито – це розум, вода – знання, а річка – це книга. Я відповів на твоє питання?

#притчі Троє наречених Індійська притча До однієї дівчини залицялися троє друзів. Дівчина була чесна, чемна і працьовита, до того ж посаг мала нівроку. Тож друзі заходилися навідувати її з подарунками. Однак час спливав, а жоден із них так і не став нареченим красуні. Зрештою мати сказала їй: – Ну чого ти крутиш тими парубійками? Обери когось із них, адже кожен може стати для тебе гідним чоловіком. – Але я не знаю, кого обрати! – розпачливо скрикнула дівчина. – Допоможи мені! Тоді мати вирішила влаштувати хлопцям випробування. Коли юнаки вкотре завітали на гостину, вона заховала доньку, сказавши, буцімто дівчина знагла померла, тож наречені можуть забрати всі свої подарунки. Два хлопці скрушно похитали головами, одначе прийняли дари назад. – Нам дуже прикро, що така гарна дівчина померла, – промовили вони. – Проте на світі знайдеться ще багато красунь, яким би сподобались оці подарунки. Заручимося з кимось із них! Потому вони пішли, а третій хлоп тужливо зітхнув: – Така, як твоя донька, була єдина. Я міг би одружитися з іншою, та мені потрібна лише вона! І він повернувся додому, нічого не забравши. Невдовзі мати знову покликала всю трійцю і проголосила: – Моя донька жива-здорова! Але тільки один із вас тяжіє до неї, а не до її посагу. От йому я і віддам дочку!

#притчі Притча життя Один турист відвідав відомого Мудреця. Турист з подивом виявив, що житло Мудреця складається лише з однієї кімнати, заставленої книжками. Стіл, лавка — ось і всі меблі. — Скажи, мудра людино, де твої меблі? — здивувався турист. — А де твої? — запитав Мудрець. — Мої? Але ж я тут проїздом. Я тут турист. — І я на цій землі проїздом! — відповів мудрець.

#притчі Равлик Майстра запитали, чи відчував він коли-небудь розчарування через те, що його зусилля приносять менше плодів, ніж йому хотілося б. У відповідь Майстер розповів історію про равлика, який почав підійматися по вишневому дереву холодним, вітряним днем запізнілої весни. Горобці на сусідньому дереві від душі потішалися, дивлячись на нього. Потім один із них підлетів до неї й запитав: — Хіба не бачиш — на цьому дереві немає вишень? Не перериваючи свого шляху, крихітка відповіла: — Будуть, коли я туди доберуся.