#притчі Засудження себе Якось Діогена запитали: — Яким чином людина може стати самостійною? Він відповів: — Якщо вона, перш за все, дорікатиме собі за те, в чому засуджує інших.

#притчі Слон Вирішила якось блоха переселитися всією сім'єю у вухо до слона. Вона крикнула йому: — Пане слон, ми з сім'єю плануємо переселитися до вас у вухо. Вважаю, що тижня вам буде достатньо, щоб обміркувати наше рішення і повідомити про свої заперечення, якщо такі будуть. Слон навіть не здогадувався про існування блохи; він продовжував вести свій розмірений спосіб життя. Добросовісно прочекавши тиждень і не отримавши від слона зрозумілої відповіді, блоха визнала, що він згоден, і переселилася до нього. Через місяць блоха вирішила, що вухо слона все-таки не є підходящим місцем для проживання. Але перебиратися в інше місце потрібно, не зачіпаючи почуття слона. Зрештою блоха тактовно заявила: - Пане слон, ми вирішили з'їхати. До вас це в жодному разі не відноситься — ваше вухо велике та тепле. Просто чоловікові хочеться жити ближче до друзів біля буйволового копита. Якщо у вас є якісь заперечення, просимо вас обдумати наше рішення і дати відповідь протягом наступного тижня. Слон нічого не відповів, тож блоха з'їхала з чистою совістю.

#притчі Відро з яблуками Купив чоловік собі новий будинок — великий, красивий — і сад з фруктовими деревами біля будинку. А поруч у старенькому будиночку жив заздрісний сусід, який постійно намагався зіпсувати йому настрій: то сміття під ворота підкине, то ще якусь гидоту накоїть. Одного разу прокинувся чоловік у гарному настрої, вийшов на ганок, а там — відро з помиями. Чоловік взяв відро, помиї вилив, відро вичистив до блиску, назбирав в нього найбільших, стиглих і смачних яблук і пішов до сусіда. Сусід, почувши стукіт у двері, злорадно подумав: — Нарешті-то я дістав його! Відкриває двері сподіваючись на скандал, а чоловік протягнув йому відро з яблуками і сказав: — Хто чим багатий, той тим і ділиться!

#притчі Досягнення Один чоловік після чотирнадцятирічного важкого аскетичного життя набув здатності ходити по воді як по суші. Невимовно радий цьому, він прибіг до свого наставника і повідомив йому про це. Учитель відповів йому: — Бідна людина, ти витратив чотирнадцять років тяжкої праці на те, за що перевізнику платять кілька монет.

#притчі Три способи образи На сході жив мудрець, який так учив своїх учнів: «Люди ображають трьома способами. Вони можуть сказати, що ти дурний, можуть назвати тебе рабом, можуть назвати тебе бездарним. Якщо таке трапилося з вами, згадайте просту істину: - лише дурень назве дурнем іншого - тільки раб шукає раба в іншому - тільки нездара виправдовує те, що не розуміє сам, чужим божевіллям. Тому ніколи ні на кого не ображайтеся, і не ображайте самі, щоб не уславитися дурними бездарними рабами».

#притчі Смак життя Мудреця запитали: — Чи можеш ти пояснити, яка мета життя людини? — Не можу, — відповів він. Тоді його запитали: — А в чому хоча б сенс життя? — Не знаю, — відповів мудрець. — А що тоді знає про життя твоя мудрість? Мудрець посміхнувся: — В житті не такі важливі мета і сенс. Головне — відчувати його смак. Адже краще їсти пиріг, ніж міркувати про нього...!

#архів Спочатку талантом називалася найбільша вагова та грошова одиниця в Стародавній Греції, Вавилоні, Персії та інших областях Малої Азії. З євангельської притчі про людину, яка отримала гроші і закопала їх, побоявшись вкласти у справу, походить вираз «зарити талант у землю».

#притчі Справжнє багатство Одного разу батько з заможної родини вирішив узяти свого маленького сина на ферму в селі, щоб показати, як живуть люди в бідності. Вони провели там день і ніч у родині, яка мала зовсім небагато. Повернувшись додому, батько запитав: — Ну як тобі поїздка? — Дуже сподобалась, тату! — Ти побачив, які бідні бувають люди? — Побачив. — І що ти з цього виніс? Син задумався на мить, а потім відповів: — У нас удома один собака, а в них — аж чотири. У нас басейн у дворі, а в них — безкрая річка. Ми освітлюємо сад лампами, а їм світять зорі. У нас із тераси видно паркан, а в них — цілий обрій. Батько мовчки слухав. А син додав: — Дякую, тату, що показав мені, наскільки ми бідні.

#притчі Один буддійський майстер прочитав учням прекрасний текст, який зворушив усіх. Учні відразу ж запитали: — Хто написав його? — Якщо я скажу, що це Будда, ви будете схилятись перед текстом, покладати щоранку на нього квіти і віддавати поклони. Якщо я скажу, що цей текст написав патріарх, ви будете відчувати велику шану, але вже не будете схилятися перед ним так, як перед текстом Будди. Якщо я скажу, що автором був чернець, ви, мабуть, розгубитеся. А якщо дізнаєтеся, що текст написав наш кухар, ви просто посмієтеся, — відповів учитель.

#притчі Хто глухий Один чоловік зателефонував до сімейного лікаря. - Рікардо, це я, Хуліан. - А, привіт! Що скажеш, Хуліан? - Знаєш, я дзвоню, тому що мене дуже турбує Марія. - А що з нею? - Вона потроху глухне. - Як це глухне? - Ось так. Мені потрібно, щоб ти прийшов і оглянув її. - Знаєш, глухота зазвичай не буває раптовою, тому привозь її до мене в кабінет у понеділок, і я огляну її. - Ти думаєш, ми можемо почекати до понеділка? - А як ти помітив, що вона погано чує? - Ну... я її кличу, а вона не відповідає. - Річ у тім, це може бути будь-яка дрібниця, наприклад пробка у вусі. Гаразд, давай визначимо ступінь глухоти Марії. Ти зараз де? - В спальні. - А вона? - На кухні. - Добре. Поклич її звідти, де стоїш. - Маріє!.. Ні, не чує. - Гаразд, вийди із спальні і поклич її з коридору. - Маріє!.. Ні, ніякої відповіді. - Почекай, не впадай у відчай. Візьми радіотелефон і йди до неї по коридору. Подивимося, з якої відстані вона тебе почує. - Маріє!.. Марія!.. Марія!.. Не виходить. Я стою перед дверима в кухню і бачу її. Вона до мене спиною, миє посуд, але не чує мене. Марія!.. Не чує. - Підійди ближче. Чоловік увійшов у кухню, підійшов до Марії, поклав їй руку на плече і крикнув їй прямо у вухо: - Маріє!.. Розсерджена дружина повернулася до нього і сказала: - Що ти хочеш? Що ти хочеш? Що ти хочеш? Ти мене кликав вже разів десять, і я разів десять відповіла тобі: «Що ти хочеш?» Ти глухнеш з кожним днем. Не розумію, чому ти не хочеш піти до лікаря... Хорхе Букай