#поезія Поговори зі мною осінь Поговори зі мною осінь, І розкажи,чого сумна... З тобою дощ гуляє й вітер, Ти не самотня,не одна. Чи від мелодії сумної, Що вітер стиха тобі грав Ти сльози ллєш із неба свої, Чи хтось образливе сказав... Чи є зажурена від того, Що більш немаєш ти краси, Лише стоять дерева голі, І неспівають вже птахи... А може плачеш ти й сумуєш, Бо маєш скоро вже піти... Зимі ти місце своє вступиш, Так мусить буть,як не крути. Та через рік ти знову прийдеш, Чекати будем всі тебе, Зимою,літом і весною Ми будем згадувати все. У пам'яті,і ще на фото Залишиться твоя краса, Чарівна й неймовірна осінь- В природі твориш чудеса. З собою завжди носиш пензля, І фарби завжди при тобі... Поетам в дар даєш натхнення, І я пишу оці вірші... Золотокоса панна-осінь, Ти мудра є й хороша,знай, Бо тільки ти нам в дар приносиш Багатий й щедрий урожай. Тобою ще любуюсь трошки, Бо скоро відлетиш,як птах... Залиш мені одне,я прошу- Лиш світло осені в очах. Аня Дубина