#поезія
Я вірю, ти мене згадаєш
у зимові довгі вечори,
як літній день, де сонечко
всміхається грайливо,
як весну в квітах, ніжну, солов'їну,
як осінь в золоті, в шептанні
листя на осонні.
А, може, як тумани ті осінні,
що зранку сонні, сонні...
Можливо, я згадаюсь, наче мрія,
далека, недосяжна і грайлива.
Чи, наче пристань там на березі ріки
маленька, тиха, сиротлива,
куди душі хотілось так пливти,
відчувши хвилі, спокій течії
й залишитись надовго, на віки.
Чи в згадках буду я, як той маяк,
що завжди вів тебе до берегів,
як свічечка, як Божий знак!
Чи справді все так є, не знаю...
Але і я тебе у чомусь теж згадаю...

Т. Хандога

#Наша_нематеріальна_спадщина

РАДИВИЛІВСЬКІ ГОЛУБЦІ

Радивилівські голубці з млинцями нещодавно стали частиною нематеріальної культурної спадщини України. І хоч голубці в кожному регіоні готують посвоєму і всі вони неповторні, можна спробувати й такі.

Рецепт належить жінці, яка у молоді роки була у наймах у заможних людей і принесла його у свою родину. У той час голубці із млинцями готувалися тільки на великі свята: Великдень, Різдво чи Храмове свято.

Для фаршу потрібні свинина або м'ясо курки, чи індика. Млинці готують як на молоці і яйцях, так і на воді. Також їх печуть із гречаного борошна, не солодкі, а присолені. Зараз у тісто дода-ють сік буряка і мелену зелень, що надає їм особливого забарвлення. Качан капусти вибирають із тонким листям без прожилок. Листя пропарюють і ділять навпіл. У фарш додають цибулю і моркву, сіль, перець тощо. Далі на листок кладуть млинець, на нього — фарш і щільно закручують рулетиком. На дно глиняного посуду чи чавунця шарами викладають картопляні кружальця, листя капусти, змащуючи їх свинячим жиром. Заливають підсоленою водою. Колись готували голубці в печі, тепер запікають у духовці чи тушкують.

Подавали страву до столу зі сметаною і зеленню або смаженими шкварками. Зараз кожна господиня робить голубці по-своєму, додаючи томатний, вершковий, грибний, пряний чи сирний соус. Однак томатно-сметанний соус є найпопулярнішим. Такі голубці смачні та соковиті.

З відривного календаря "Український народний календар" за 16 грудня.
-----------

https://youtu.be/ZuSctG32F9g?si=Q-LqlzrCtfWnAhBC

#Наша_нематеріальна_спадщина

РАДИВИЛІВСЬКІ ГОЛУБЦІ

Радивилівські голубці з млинцями нещодавно стали частиною нематеріальної культурної спадщини України. І хоч голубці в кожному регіоні готують посвоєму і всі вони неповторні, можна спробувати й такі.

Рецепт належить жінці, яка у молоді роки була у наймах у заможних людей і принесла його у свою родину. У той час голубці із млинцями готувалися тільки на великі свята: Великдень, Різдво чи Храмове свято.

Для фаршу потрібні свинина або м'ясо курки, чи індика. Млинці готують як на молоці і яйцях, так і на воді. Також їх печуть із гречаного борошна, не солодкі, а присолені. Зараз у тісто дода-ють сік буряка і мелену зелень, що надає їм особливого забарвлення. Качан капусти вибирають із тонким листям без прожилок. Листя пропарюють і ділять навпіл. У фарш додають цибулю і моркву, сіль, перець тощо. Далі на листок кладуть млинець, на нього — фарш і щільно закручують рулетиком. На дно глиняного посуду чи чавунця шарами викладають картопляні кружальця, листя капусти, змащуючи їх свинячим жиром. Заливають підсоленою водою. Колись готували голубці в печі, тепер запікають у духовці чи тушкують.

Подавали страву до столу зі сметаною і зеленню або смаженими шкварками. Зараз кожна господиня робить голубці по-своєму, додаючи томатний, вершковий, грибний, пряний чи сирний соус. Однак томатно-сметанний соус є найпопулярнішим. Такі голубці смачні та соковиті.

З відривного календаря "Український народний календар" за 16 грудня.
-----------

https://youtu.be/ZuSctG32F9g?si=Q-LqlzrCtfWnAhBC

Міжнародний день вина Піно Меньє

Міжнародний день вина Піно Меньє (International Pinot Meunier Day), що відзначається щорічно 16 грудня, — це день, присвячений винограду Піно Меньє, ключовому, але часто ігнорованому компоненту у виробництві шампанського. Цей день дає можливість дослідити та оцінити унікальні якості цього сорту винограду.

Піно Меньє — це темно-ягідний виноград з високою кислотністю, що росте в холодному кліматі, впізнаваний завдяки борошнистому нальоту на нижньому боці листя, що нагадує легку борошняну обсипку. Ця характеристика відображена в його назві, оскільки “Меньє” у перекладі з французької означає “мірошник”, що вказує на характерний зовнішній вигляд винограду.

Історичне значення
Історія Піно Меньє сягає щонайменше 16 століття. Вважається, що він є мутацією Піно Нуар, що має схожий сортовий фенотип, але відрізняється своїми унікальними характеристиками через відсутність гібереліну в його зовнішньому шарі.

Глобальна присутність
Хоча Піно Меньє найчастіше асоціюється з французьким регіоном Шампань, його також вирощують у Німеччині, США, Швейцарії, Австрії, Канаді, Новій Зеландії та Австралії. В Австралії найстаріші існуючі лози Піно Меньє, висаджені в 1868 році Генрі Бестом з Бест Грейт Вестерн у штаті Вікторія, є свідченням незмінної привабливості цього винограду.

Піно Меньє в шампанському
Піно Меньє – один з трьох основних сортів винограду, дозволених для виробництва шампанського, поряд з Піно Нуар і Шардоне. Його часто обирають за інтенсивність та округлість смаку, що надає шампанським купажам унікального виміру. Попри свою значну роль, Піно Меньє менш відомий у порівнянні зі своїми більш відомими побратимами.

Роль у шампанських купажах
Шампанські доми, такі як Krug, цінують Піно Меньє за його внесок у створення престижних кюве з тривалим терміном витримки. Цей виноград додає шампанським винам складності та глибини, хоча традиційно вважається, що він має менший потенціал витримки, ніж шампанські вина, в яких переважають Шардоне або Піно Нуар.

Святкування Міжнародного дня Піно Меньє
Міжнародний день Піно Меньє — чудова нагода продегустувати шампанське з високим вмістом Піно Меньє або спробувати окремі сортові вина, виготовлені з цього винограду.
Рекомендується поєднувати з устрицями, м’ясними нарізками, смаженою куркою з грибами та суші. Його також смакують як аперитив.
Шанувальників вина заохочують ділитися своїми враженнями про Піно Меньє в соціальних мережах, використовуючи хештег #pinotmeunierday. Ця глобальна розмова допомагає підвищити обізнаність та вдячність за цей маловідомий, але не менш важливий сорт винограду. 2
Міжнародний день Піно Меньє привертає увагу до сорту винограду, який відіграє важливу, але часто недооцінену роль у світі шампанського. Вивчаючи його унікальні характеристики та внесок у створення вина, цей день дає можливість розширити своє розуміння і насолодитися різноманітним світом виноградарства.

День чаю

Кожного року 15 грудня відзначається День чаю – неофіційне свято, яке спочатку проходило у країнах, де виробляють чай: в Індії, Шрі-Ланці, В’єтнамі, Непалі, Індонезії, Бангладеш, Кенії, Уганді, Танзанії, Малайзії та Малаві. Найбільш яскраво відзначають День чаю в Індії та Шрі-Ланці. Свято остаточно набуло статус міжнародного у 2005 році після обговорень на всесвітніх форумах у Порту-Алегрі та Мумбаї. Датою святкування обрано день прийняття «Світової Декларації Прав працівників чайної індустрії».

Чай
Чай – це відомий усьому світові напій, який має дуже багато різновидів. Найпопулярнішими видами є чорний (повне або майже повне окиснення листя) та зелений (зав’ялювання, сушка й скручування листа).

Згідно з китайським міфом, чайний напій відкрив покровитель землеробства та медицини Шень-нун. У 2737 році до н.е. в ємність з окропом випадково впав чайний лист, напій з нього вийшов цілющим. Перш за все, чай почали використовувати як ліки, а вже пізніше – як приємний напій. До речі, виробництво чаю розпочалося ще у далекому 10 столітті до н.е., про що свідчить письмова згадка.

Мета події
Метою Дня чаю є привернення уваги суспільства та урядів до проблем продажу чаю, розповсюдження цього напою по всій планеті, складнощі розвитку невеликих виробництв тощо.

День пуансетії
День пуансетії (Poinsettia Day), що відзначається 12 грудня, – це день вшанування яскравої червоно-зеленої рослини, яка є синонімом святкового сезону. Цей день вшановує шлях рослини від її ацтекського походження до того, як вона стала основною різдвяною прикрасою в будинках і громадських місцях. Свято започатковане у США, а вшанування рослини поширене у всьому світі.

Народна назва пуансеттії — Різдвяна Зірка, завдяки тому, що квітка зацвітає, як правило, у грудні під Різдво (25 грудня).

Після цвітіння пуансеттія часто гине, тому слід ретельно дотримуватись порад по догляду за квіткою.

Історичне значення
Зв’язок з ацтеками
Батьківщиною рослини є Центральна Америка і Мексика, у вологих і тінистих місцях можна зустріти пуансеттію часом до 2-х метрів у висоту з непривабливими квітками і красивим листям у формі зірки.
Відома в ацтеків як Cuetlaxochitl, пуансетія використовувалася завдяки своєму яскраво-червоному барвнику та лікувальним властивостям.
Король ацтеків Монтесума дуже захоплювався пуансеттією, використовуючи її сік для зменшення лихоманки. 2
Подорож до Сполучених Штатів
Свою назву пуансеттія найпрекрасніша отримала на честь Джоела Робертса Пойнсетта (1779-1851), який був першим посолом США в Мексиці, був лікарем та аматором ботаніки.
Пуансетт надіслав живці рослини до себе додому в Південну Кароліну в 1828 році.
Спочатку рослина була названа Euphorbia pulcherrima, пізніше була перейменована на честь Пуансетта.
Внесок родини Екке
Пауль Екке-молодший вважається засновником сучасної індустрії пуансетії, він відкрив техніку, яка змушує саджанці розгалужуватися, що значно підвищило комерційну життєздатність рослини.
Сім’я Екке відіграла вирішальну роль у популяризації рослини для святкових прикрас.

Культурний та економічний вплив
Це найпопулярніша рослина на свята. У США в Різдвяний сезон продається від 40 до 50 млн пуансеттій.
Пуансетії приносять понад 250 мільйонів доларів щорічно на оптовому рівні.
Популярність Різдвяної зірки набула всесвітнього масштабу, пуансетії вже стали традиційним декором на Різдво, як живі рослини, так і штучні, також популярні прикраси на ялинку у формі гілочок пуансетії.
Символізм і традиції пуансетії
Мексиканська легенда. Рослина пов’язана з історією про бідну дівчину, яка на Святвечір принесла Ісусу бур’яни, що чудесним чином перетворилися на червоні пуансетії.
Відома в Мексиці як “La Flor de la Nochebuena”, пуансетія є невід’ємною частиною святкування Святвечора.
Догляд та утримання пуансетії
Розміщуйте в добре освітлених місцях і підтримуйте теплу температуру в приміщенні.
Регулярний полив дуже важливий, але забезпечте хороший дренаж, щоб уникнути загнивання коренів.
День пуансетії — це більше, ніж просто вшанування святкової рослини, це відзначення багатої історії та культурного значення пуансетії. Від ацтекського коріння до статусу різдвяної ікони, пуансетія символізує радість, надію і дух дарування.

Іноді душа мусить згоріти до тла —
не від розпачу, а від правди,
яка спалює все зайве,
усе, що ховає справжній голос у тіні.

У вогні зникають страхи,
колишні образи шелестять, мов сухе листя,
і лише жар тримає серце від падіння.

Та серед попелу народжується тиша —
чиста, мов перший подих світанку.
І в цій тиші проростає щось нове,
сильніше за біль,
ясніше за вчорашній морок.

Так душа повертається до себе —
не зламана,
а оновлена,
мов фенікс,
який знає ціну власному світлу.

📷 з інтернету
🖍️ Калина Прус

#поезія

Вона поклала сухоцвіття між сторінок..
Яке збирала в сонячних полях..
Там був рум'янок, чорнобривці і барвінок.
А спогади сховала в жовтих снах.
Розвіяла по полю дрібні сльози..
Поскручувала листя в папірці.
їй босі ноги припікали вже морози..
У серденьку заскиглили жалі.

Для Грудня написала пару слів:
-- Я так тебе чекала і любила.
Згадай мене серед зимових днів..
А я вже свої мрії розгубила.

Тай полетіла тихо в небеса
Розсипала пацьорки на стежині.
Замерзла в срібні кульочки роса.

Зима на возі везла свої скрині.

Оксана Лесик-Падучак

#поезія
Я прийшла ще така осіння у твою білосніжну по́ру.
Без лукавих спокус та усмі́шок. І без фальші. Така, як є.
Розігнала твої спокути жовтим листям по краю притвору.
І молитись тебе навчила. І пізнала нутро твоє.

Я прийшла, як приходять зорі. Непомітно, на тло жало́бне.
Засвітила по три лампади од пристріту та злих людей.
Одігріла замерзлі руки і вдихнула тепло в холодне
білосніжно-криштальне серце, одімкнувши аж сто дверей.

Я прийшла, як писалось зверху. Поміж днів із дощу сирого.
У твої недосяжні мрії. У твої потаємні сни.
Я лишила сліди осінні десь на східцях старого порогу,
Де зима проводжає осінь, де мене виглядаєш ти...

Я прийшла

Людмила Галінська

#поезія

Осінній день за овидом розтанув,
І стелить ніч туман, як молоко,
І місяць, наче у безодню канув,
І сіре небо, ніби відцвіло.
Співає вітер, наче свище в сурми,
Розхристаний літає по землі,
І осені він навіває думи,
Що листями лягають на траві.
А осінь плаче тихими дощами,
Невідворотності змиває гіркоту,
Стоїть самотньо біля тої брами,
Поза якою стежка в пустоту.
Вже скоро полетить назустріч зимі,
Яка все снігом білим замете,
А поки що стоїть на тім килимі,
Що настелило листя золоте.