#поезія
Він з нею поступав в думках,
як восени з пожовклим листям -
палив, щоб зникла, навіть знак
прикинув снігом… - щоб начисто.
Та не усе так, як хотів,
хоча старань було багато.
Десь Вітер взявся й сніг весь змів,
а далі – до сліду багаття.
Знайшов іскру та як дмухнув…
І знов - вона й з таким завзяттям…
Де б не дививсь, хоч на стіну,
а пам’ять - вмить бешкетувати.
Цей погляд, сміх цей - із дверей,
з картин, зі снів, дива – з повітря…
Куди не йде – її бере,
із серця, як не тер – не зітре.
Не має й гадки в чому річ…
Шукав замін – не помагає.
Причина в тім, що день чи ніч,
вона його дзвінка чекає.
Рима Елбур
Він з нею поступав в думках,
як восени з пожовклим листям -
палив, щоб зникла, навіть знак
прикинув снігом… - щоб начисто.
Та не усе так, як хотів,
хоча старань було багато.
Десь Вітер взявся й сніг весь змів,
а далі – до сліду багаття.
Знайшов іскру та як дмухнув…
І знов - вона й з таким завзяттям…
Де б не дививсь, хоч на стіну,
а пам’ять - вмить бешкетувати.
Цей погляд, сміх цей - із дверей,
з картин, зі снів, дива – з повітря…
Куди не йде – її бере,
із серця, як не тер – не зітре.
Не має й гадки в чому річ…
Шукав замін – не помагає.
Причина в тім, що день чи ніч,
вона його дзвінка чекає.
Рима Елбур
#поезія
Він з нею поступав в думках,
як восени з пожовклим листям -
палив, щоб зникла, навіть знак
прикинув снігом… - щоб начисто.
Та не усе так, як хотів,
хоча старань було багато.
Десь Вітер взявся й сніг весь змів,
а далі – до сліду багаття.
Знайшов іскру та як дмухнув…
І знов - вона й з таким завзяттям…
Де б не дививсь, хоч на стіну,
а пам’ять - вмить бешкетувати.
Цей погляд, сміх цей - із дверей,
з картин, зі снів, дива – з повітря…
Куди не йде – її бере,
із серця, як не тер – не зітре.
Не має й гадки в чому річ…
Шукав замін – не помагає.
Причина в тім, що день чи ніч,
вона його дзвінка чекає.
Рима Елбур
181переглядів