#думки Не звинувачуйте себе в тому, що дозволили себе обдурити. Ви діяли, спираючись на свої цінності та поняття. Ви жили у рамках своєї картини світу. Ваше щастя, що ваша картина світу, світла та позитивна. Все одно, добрих людей набагато більше, ніж поганих. Не звинувачуйте себе за те, що надто довіряли тому, хто цього не вартий. Це не ваш гріх, не вам за нього розплачуватися. Вибачте собі це, отримайте урок із ситуації і йдіть далі...

#історія #події Утворення Закарпатської області (1946): Геополітичний десерт сталіна. ​22 січня 1946 року Президія Верховної Ради СРСР видала указ про утворення Закарпатської області у складі УРСР. Так закінчилася нетривала вистава під назвою «незалежна Закарпатська Україна» — маріонеткове утворення, створене кремлем лише для того, щоб юридично «чисто» анексувати територію у Чехословаччини. 🗺️🚩 ​Референдум під дулами та дипломатичні ігри ​Процес «возз’єднання» проходив за класичними канонами радянської режисури. У листопаді 1944 року в Мукачеві з’їзд народних комітетів ухвалив Маніфест про вихід зі складу Чехословаччини. Присутність військ 4-го Українського фронту додавала делегатам неабиякого «натхнення» та одностайності. У Празі ж розуміли: сперечатися зі сталіним, коли його армія вже стоїть у центрі Європи — справа марна. Тож у червні 1945-го було підписано договір, яким Підкарпатська Русь офіційно передавалася СРСР. ✍️🛡️ ​Соціалістичний рай за перевалом ​Указ від 22 січня 1946 року остаточно ліквідував усі атрибути короткочасної автономії. Разом із радянським адміністративним поділом на край накотилася хвиля примусової колективізації, боротьби з Греко-католицькою церквою та «очищення» від «неблагонадійних елементів». Закарпатці, які століттями перебували в орбіті Центральної Європи, раптом прокинулися у найбільш західному форпості радянської імперії, відгородженому від вільного світу залізною завісою. 🏚️⛓️ ​Об’єктивний підсумок: Соборність чи окупація? ​Якщо відкинути радянський пафос про «віковічну мрію», картина виглядає прагматично та цинічно. З одного боку, відбулося фактичне об'єднання українських етнічних земель, що пізніше стало юридичною основою кордонів сучасної держави. З іншого — цей процес мав характер територіального поглинання, де воля населення була лише декорацією для задоволення стратегічного апетиту росії. москва отримала плацдарм за Карпатами для тиску на Східну Європу, а Україна — нову область із важкою спадщиною тоталітаризму. 📉🌍

#історія #факт Маскарад у затінку ешафота: самотність Малого Тріанону. Версаль кінця XVIII століття був не просто палацом, а безжальною машиною етикету, де кожен крок королеви Франції регламентувався сотнями очей. Марія-Антуанетта, яку з дитинства готували до ролі політичного інструменту, знайшла свій порятунок у Малому Тріаноні — невеликому павільйоні, куди навіть королю був заборонений вхід без її особистого запрошення. Там, подалі від пудри та фіжм, розігрувалася одна з найінтимніших і водночас найфатальніших драм в історії монархії. 🥀 Маловідомим є той факт, наскільки глибоко королева занурилася у гру в «просте життя». Вона наказала збудувати «Село королеви» (Hameau de la Reine) — ідеальну ферму з млином, голубником і молочарнею. Тут наймогутніша жінка Європи, вдягнена у просту муслінову сукню та солом’яний капелюх, власноруч доїла корову (яку попередньо ретельно мили слуги) та збирала яйця у порцелянові кошики. Це не було знущанням з бідних — це була відчайдушна, майже дитяча спроба відчути приватність, якої вона ніколи не мала. 🥛 Проте цей приватний рай став її політичним пеклом. Поки Марія-Антуанетта грала роль пастушки, за стінами Тріанону народжувалися найбрудніші чутки. Парижани не вірили у цнотливість її усамітнення. Відсутність свідків наповнювала уяву натовпу картинами неймовірних оргій та марнотратства. Її муслінові сукні, що коштували дорожче за шовк через складність вичинки, сприймалися як неповага до французької ткацької промисловості, а «селянське» життя — як цинічна пародія на голодну реальність селян. ✨ Королева наївно вважала, що має право на «власний куточок», де вона — не символ держави, а просто людина. Вона не розуміла, що для натовпу монарх ніколи не буває приватною особою. Коли у 1789 році розлючений натовп увірвався до Версаля, першим місцем, яке вони прагнули сплюндрувати, був саме її Тріанон. Маскарад закінчився: пастушка з порцеляновими кошиками змушена була знову одягнути корону, яка невдовзі впала разом із її головою під лезом гільйотини. 🏛️

#історія #постаті Поль Сезанн: Художник, який навчив світ бачити суть. ​19 січня 1839 року народився чоловік, якого і Пікассо, і Матісс називали «батьком усіх нас». Поль Сезанн був тим рідкісним генієм, який мав терпіння витрачати сотні годин на один натюрморт, намагаючись зрозуміти, як світло перетворює звичайне яблуко на вічність. 🎨 ​На початку своєї кар'єри Сезанн був аутсайдером. Його роботи відкидали на офіційних виставках, а критики висміювали його «незграбний» стиль. Поки імпресіоністи ганялися за миттєвими враженнями та мінливим світлом, Сезанн шукав у природі щось постійне. Він прагнув «трактувати природу за допомогою циліндра, сфери та конуса». Фактично, він розклав світ на геометричні примітиви задовго до появи цифрової графіки. 🍏 ​Його життя в рідному Провансі було схоже на добровільне затворництво. Він міг роками малювати одну й ту саму гору Сент-Віктуар, щоразу знаходячи в її контурах нову глибину. Його живопис був інтелектуальним подвигом: він не просто копіював реальність, він її конструював. Сезанн довів, що картина — це не вікно у світ, а самостійний об'єкт, створений за законами гармонії та кольору. 🏔️ ​Він був містком, по якому мистецтво перейшло від класичного реалізму до зухвалого модернізму. Без його мазків, що нагадують цеглини, не було б кубізму, а наше сприйняття сучасного дизайну та архітектури було б зовсім іншим. Сезанн навчив нас, що краса не в деталях, а в структурі, і що справжнє мистецтво потребує не лише натхнення, а й залізної дисципліни. 🧱 ​Поль Сезанн пішов із життя, працюючи над черговим полотном під зливою, залишаючись вірним своєму покликанню до останнього подиху. Він залишив нам світ, який ми тепер бачимо його очима: структурованим, яскравим і глибоким. 🖌️

КОЛИ НАСПРАВДІ ХРЕСТИВСЯ ІСУС У жодній теологічній літературі не зазначена дата коли Іоанн Хреститель хрестив Ісуса, навіть приблизно. Згадується лише, що Ісус прийняв хрещення коли була сильная спека, то ж влітку. Влітку й Володимир хрестив Київську Русь. А саме 28 липня, згідно сучасного календаря. Звідки раптом взялися дати 6 та 19 січня, а особливо купання у ополонці на Водохрещу? Може, для жителів Крайньої Півночі це реально, але не для Київської Русі, України, а особливо річки Йордан. Ще одна дурість релігійних пропагандистів-шахраїв. А скільки бовдурів у це вірить! P. S. Характерно, що практично на всіх картинах, що зображує цей процес, Іоанн Хреститель постає в одязі первісної людини, що розкриває психологічний аспект цього дійства і доводить рівень розумового та інтелектуального розвитку як попів-шаманів, так і віруючих усіх часів. http://www.ik-music.net/

МАТИ, ДИТЯ І ВОГОНЬ. БРОВАРИ Навко́ло все палає у вогні́, Горить садочок, а у нім – дитина, Вогненні язики́ вже у вікні, І моторошна бачиться картина. Біжить матуся поміж той вогонь, Біжить вона дитину рятувати, Вогонь сягає і лиця, й долонь, Але біжить, бо в неї ймення МАТИ. Бо там дитя, дитя її в біді… Не дай Госпо́дь не встигне, не врятує… Як житиме із цим вона тоді? І крик, і плач страшний з будівлі чує. Палає все, страшенно все горить, А серце в гру́дях теж вогнем палає, Голо́сить, плаче, між вогнем біжить, І врятувати Господа благає. Вже зо́всім поряд… Все пала, тріщить, Вогонь і дим в’їдаються у вічі, Але вона щодуху все біжить, Бо там дитя й його життєві сві́чі. Навко́ло все палає у вогні́, В вогонь, як птаха, залетіла мати, І вирвалось з грудей: «О, Боже! Ні!»… Нічо́го більше не змогла сказати. 20.01.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022 ID: 971551

Відома картина Іллі  Ріпина насправді зовсім не про те, що ви думали. 🎨 Вона про: "Московити ховають залишки тіньового флоту від Трампа й українських дронів".🪆🤣 https://t.me/Ukraineaboveallelse

Ранены львы, погибли птицы: террористический авиаудар РФ КАБом по экопарку Фельдмана под Харьковом «Только что русские убили попугаев, фазанов, всю элитную птицу. Ранены львы, что с тиграми — неизвестно. На “Фельдман экопарк” сбросили КАБ», — основатель заповедника Александр Фельдман. Авиаудар по экопарку произошёл на фоне масштабной ночной атаки по всей Украине. По данным Воздушных сил, в ночь на 1 января Россия выпустила 205 беспилотников, около 130 из них — ударные дроны Shahed. Атака была комбинированной: дроны и авиационные средства поражения. Одной из целей стал экопарк под Харьковом — гражданский объект, не имеющий никакого военного значения. Удар пришёлся по зимним помещениям для животных. «Птица погибла, если не вся, то большинство. Снаряд попал в птичник. Все попугаи, фазаны, вся элитная птица, которая нуждается в тёплых условиях, находились в этом здании». В результате взрыва львы получили ранения, животные находятся в состоянии сильного стресса. Возникла и реальная угроза выхода тигров из повреждённых помещений. «Мы не понимаем, что с тиграми. Один забежал в трёхэтажное здание, ещё один сидит в полуоткрытом вольере. Спрятался в домике. Пока сидит». Фельдман-Экопарк оказался на линии огня с первых дней полномасштабного вторжения, и эта история легла в основу документального фильма Checkpoint Zoo («Зоопарк на линии огня»), который показывали в Иерусалиме на Jerusalem Jewish Film Festival 2025. Картина рассказывает, как сотрудники и волонтёры под обстрелами спасали животных, и для израильской аудитории прозвучала особенно близко — как история о гражданских объектах под огнём и защите жизни там, где не должно быть войны. Россия ведёт войну не только против украинских городов. Она ведёт войну против самой идеи защиты жизни — в том числе жизни тех, кто не может убежать, спрятаться или дать отпор. Сегодняшний удар КАБ по экопарку под Харьковом — это не «очередная новость» и не разовый эпизод, а продолжение одной и той же истории: разрушенные здания, раненые львы, погибшие птицы и люди, которые вынуждены спасать жизнь там, где не должно быть фронта. Об этом важно говорить и за пределами Украины — в том числе в Израиле, где хорошо понимают цену ударов по гражданской инфраструктуре. ❓ А при чём здесь вообще животные? Когда под авиаударом оказываются львы и птицы, становится видно всю суть террористического путинского режима. И после этого — кто-то в Израиле всё ещё может относиться к нему положительно? Подробно о произошедшем — по ссылке: 👉 https://news.nikk.co.il/aviaudar-terroristov/ НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881 #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #Харьков #Ecopark #StopRussia #ProtectAnimals

ОБЛИЧЧЯ ВІЙНИ ( Заслуженому художникові України Василю Красьосі з нагоди відкриття виставки «ОБЛИЧЧЯ ВІЙНИ») Мов образи́, поло́тна на стіні, Важке буремне наше сьогодення, Що опинилось у страшній війні… «Війни́ обличчя», - цим картинам ймення. Про біль нестерпний кожне полотно, Про час страшний, в якому опинились, Кроваве на них бачимо рядно, Вся Україна, яка кров’ю вмилась. Поло́тна промовляють зі стіни́, Ридають з нами, плачуть і голосять Про всі діяння вбивці-сатани, Закінчити війну так щиро просять. У кожному обличчі біль і страх, Любов до України незбагненна, Ненависть до орди у тих очах, Бо Україна – це земля священна. «Ми не пробачим, - чується з картин, Ми не забудем цю війну ніколи, Не забере з собою часу плин… А йдуть у Вічність журавлі й соколи. Знущання, і тортури, й вишиття, Кровавеє життя й суцільна рана. Це – забрані ординями життя Та житиме Вкраїна нездоланна. 17.09.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 ID: 994334

Сьогодні золотий ювілей святкує відома голлівудська зірка, акторка та модель родом з Києва МІЛЛА ЙОВОВИЧ, нагадує Diaspora.ua Мілла народилася 17 грудня 1975 року у Києві. Саме тут її матір Галина Логінова, яка тоді була акторкою кіностудії Довженка у Києві, зустріла свого чоловіка Богі Йововича, студента Київського медичного інституту, та народила Міллу. Згодом родина перебралися до Дніпра (тоді - Дніпропетровська). В січні 1981 року Мілла з матір'ю емігрували з СРСР. Спершу родина Йовович жила у Лондоні, а потім переїхала в Лос-Анджелес, США. Й хоча на момент переїзду Міллі виповнилося лише 5 років, вона може говорити українською та знає українські народні пісні. У Лос-Анджелесі Мілла дуже рано - в одинадцять років - почала кар'єру моделі. З підліткового віку вона також займалася вокалом, грою на фортепіано та електрогітарі, у 15 років ознайомилася із звукозаписом. Усього Мілла записала два альбоми. Цікаво, що у першому з них, "The Divine Comedy", є українська народна пісня «Ой у гаю, при Дунаю» у її виконанні. У 1993 р. її «Пісня Чужинця» (The Alien Song) стала саундтреком до фільму «Під кайфом у сум'ятті». Тож всі дані для вдалої музичної кар'єри Мілла, поза сумнівом, мала. Однак головною пристрастю та справою її життя став кінематограф. Вже в 13-річному віці вона дебютувала у стрічці «Злиття двох місяців». Згодом знімалася в таких картинах як «Повернення до блакитної лагуни» (1991); «Каффс» (головна жіноча роль); «Чаплін» (1992); «Його гра» Спайка Лі; у телефільмі «Нічний потяг до Катманду». Найбільш знаковими, очевидно, є її ролі у фільмах її колишнього чоловіка Люка Бессона - Лілу у «П'ятому елементі» і Жанни д'Арк у «Посланниця: Історія Жанни д'Арк». Тривалий час Мілла Йовович не виявляла чіткої україноцентричної позиції, проте зберігала ментальний зв'язок із батьківщиною, разом з матір'ю приїздила в Україну в 2005 році після Помаранчевої революції (хоча і російськомовне мистецьке середовище для неї було близьким, а поїздки до рф - частіші, ніж до України). В ході та після Революції Гідності підтримувала українців, закликала шанувальників робити пожертви до благодійних фондів допомоги українцям, що постраждали під час революції. По мірі розгортання російської збройної агресії проти України, а особливо з початком повномасштабної російсько-української війни в 2022 р., вона все частіше пише і говорить про війну, закликає допомагати українцям. Так, 9 червня 2022 р. вона записала відео в межах проєкту "Найвідоміші українці світу", щоб підтримати українців та привернути увагу до війни: "Я хочу надіслати послання любові й підтримки українцям у цей жахливий час їхньої історії, коли націю просто розривають на шматки, коли мільйони людей тікають як біженці в інші країни; коли воїни б’ються з навалою так відважно. Я хочу вам сказати: ми бачимо вас, ми молимося за вас і ми любимо вас. І ми вдячні вам за те, що ви боретеся за свою свободу". Восени 2022 р. голлівудська зірка емоційно відреагувала на ракетні обстріли столиці та інших міст України 10 жовтня 2022 р., написавши в своєму інстаграмі: "Моя рідна Україна сьогодні зазнала численних ракетних ударів. На вулицях колись мирних міст, якими я гуляла й красою яких милувалася, лежать мертві мирні жителі. Я спустошена руйнуваннями і не можу уявити, яке горе переживає зараз мій народ. Я можу лише сказати їм, що моє серце з ними. І воно розбивається їхнім горем. І я хочу, щоб вони знали, що я з ними... сьогодні я маю стояти на боці своєї батьківщини та горювати разом з нею. Я розділяю смуток разом з народом України". До цього допису Мілла додала гештег #СлаваУкраїні ©️ Diaspora.ua 2019-2022