ЛИНЕ ІЗ СЕРЦЯ І МОВЛЯТЬ ВУСТА Шануймо, плекаймо – за неї вмирають, За неї ідуть з ворогами на прю, За неї героїв ординці вбивають, За неї рідненьку ми з вами в строю́. Борімось за неї, не даймо убити, Не даймо її ворогам придушить, Бо мова вкраїнська завжди́ має жити, Й не сміймо ворожим сміттям засмітить. Її солов’їну у серці леліймо, Неначе святиню її бережім, Душевним теплом калино́ву зігріймо, Як маму і тата, у серці носім. Не даймо над нею потворам знущатись, Це – нації код, це – любов і життя, Не сміймо її ми ніза́що цуратись, Це – роду коріння й душі вишиття. Її калинову, як скарб зберігаймо, Скарбницю замкнім на надійні замки́, У спадок нащадкам її передаймо, Немов вишиванку свою́ й рушники. Хай в світі звучить мелодійна усюди, Хай піснею лине, хай птахом зліта, Вкраїнська – найкраща і жить вона буде, Бо лине із серця і мовлять вуста. 21.02.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1006441

#історія #факт ЛЮДИНА, ЩО ВРЯТУВАЛА «МОНА ЛІЗУ»: ТАЄМНА ПОДОРОЖ ЖАКА ЖОЖАРА. ​Коли у 1939 році тінь нацизму накрила Європу, світ завмер у передчутті не лише людських жертв, а й тотального знищення культури. У Парижі, в кабінетах Лувру, скромний і небагатослівний директор національних музеїв Жак Жожар почав діяти ще до того, як пролунали перші постріли. Поки політики сподівалися на мир, він розробив план наймасштабнішої евакуації мистецтва в історії. 🖼️ ​За десять днів до початку війни сотні працівників музею та студентів-добровольців, працюючи вдень і вночі, зняли зі стін понад 3600 картин. «Мона Ліза» покинула своє звичне місце в особливому ящику на оксамитовій підкладці. Її везли в звичайній кареті швидкої допомоги, щоб не привертати уваги агентів, а потім перевантажили у фургон без жодних розпізнавальних знаків. ​Жожар перетворив усю країну на гігантське сховище. Він особисто обирав занедбані замки в глибині Франції, де не було військових об'єктів. Коли Париж був окупований, нацистські офіцери, що прийшли за «трофеями», знайшли в Луврі лише порожні рами. Протягом усієї окупації Жожар вів небезпечну подвійну гру: він залишався на посаді, формально співпрацюючи з урядом Віші, але таємно координував переміщення шедеврів щоразу, коли фронт наближався до чергового замку. ​Цей чоловік ризикував життям щохвилини. Якби гестапо дізналося про місцезнаходження «Джоконди», Жожара чекала б страта за саботаж наказів Рейху. Проте він вистояв. Коли війна закінчилася, жоден значущий експонат із колекції Лувру не був втрачений або пошкоджений. Світ зобов’язаний збереженням усмішки «Мони Лізи» не щасливому випадку, а залізній волі однієї людини, яка вірила, що полотно може бути ціннішим за життя, якщо це полотно — пам’ять людства. 🏛️🗝️

#історія #речі 🔑 Дверний ключ: Металевий охоронець нашого «я». Ключ — це, мабуть, найбільш інтимний предмет, який ми щодня носимо в кишені. Він є фізичним кордоном між зовнішнім світом, повним хаосу, та нашим приватним простором. Історія ключа — це не про залізо, а про еволюцію поняття власності та довіри. Перші ключі та замки з'явилися понад 4000 років тому у Стародавньому Єгипті. Вони були дерев’яними та настільки громіздкими (іноді до півметра завдовжки), що їх доводилося носити на плечі, як весло. Принцип був простим: дерев’яні штифти всередині замка падали в отвори засува, а ключ зі спеціальними зубцями мав їх підняти, щоб звільнити механізм. 🛠️ Від важкої ноші до витонченого металу Справжню революцію здійснили давні римляни. Саме вони почали виготовляти замки та ключі з металу (заліза та бронзи). Оскільки римляни цінували статус, вони вигадали носити маленькі ключі на пальцях у вигляді перснів. Це було не лише зручно, а й демонструвало оточуючим: «Я настільки багатий, що маю скриню зі скарбами, яку треба замикати». У Середньовіччі ключі стали справжніми витворами мистецтва. Ковалі змагалися у складності візерунків на голівках ключів, перетворюючи їх на герби або готичні собори. Однак безпека залишалася низькою — більшість замків можна було відкрити простою відмичкою, доки в 1861 році Лайнус Єйл-молодший не запатентував циліндровий замок із плоским ключем. Це той самий тип ключа, яким більшість із нас користується донині. 🛡️ Критичний погляд: Чому ми все ще їм довіряємо? Парадокс ключа полягає в тому, що він дає нам відчуття безпеки, яке часто є ілюзорним. Будь-який механічний замок можна зламати. Ключ — це радше «соціальний контракт»: він каже іншим, що вхід сюди заборонено без дозволу господаря. Сьогодні ми спостерігаємо захід ери металевих ключів — їх витісняють відбитки пальців, FaceID та цифрові коди. Але чи будемо ми відчувати таку ж гордість, отримуючи «цифровий доступ» до нової квартири, як відчували наші предки, тримаючи в руках важкий металевий символ влади? Ключ завжди був чимось більшим, ніж інструмент. Це символ розгадки, доступу до знань та серця іншої людини. 🗝️ Порада від «Історії речей»: ніколи не залишайте ключ у замку зсередини, якщо хочете, щоб світ вас не турбував. І пам’ятайте: найскладніші двері відкриваються не силою, а правильно підібраним підходом.

Майстер неможливого: як Устим Кармелюк перехитрив 8 тюрем Якщо Іван Сірко був символом незламного духу, то Устим Кармелюк — справжнім генієм втечі. За його голову обіцяли винагороди, за ним полювали сотні жандармів, але він знову й знову зникав — так, ніби розчинявся в повітрі. За своє життя Кармелюк утікав із в’язниць і заслань вісім разів. Його відправляли до Сибіру, били батогами, таврували розпеченим залізом. Та жодні кайдани не могли втримати людину, для якої воля була дорожча за життя. Найзухваліша втеча: Кам’янець-Подільська фортеця 1823 рік. Вежа Кам’янець-Подільської фортеці — одна з найстрашніших тюрем того часу. Метрові стіни, варта на кожному кроці. Кармелюк — у кайданах, прикутий до стіни. Здавалося, це кінець. Але саме тієї ночі сталося неможливе. Разом із побратимами Устим розібрав частину стіни, зв’язав сорочки у мотузки й спустився з величезної висоти в урвище каньйону річки Смотрич. Коли варта підняла тривогу — Кармелюк уже зник у лісах, де на нього чекав народ. Міф і правда Люди вірили, що Кармелюк знає «характерницьке слово», яке відкриває будь-які замки. Казали, що він міг обернутися на кущ або зайця, щоб оминути засідку. Та правда була ще сильнішою за легенди. Його справжньою зброєю були: — гострий розум — залізна воля — і відданість людей, які переховували свого героя по всій Україні. З допитів жандармів «Він тікав з викликом. Коли його питали, як це можливо, він лише посміхався і казав: стіни — це тимчасово, коли тебе чекає рідне Поділля.» Устим Кармелюк став живим доказом того, що жодна імперська тюрма не має влади над людиною, яка відмовилася бути рабом. Його боротьба тривала 23 роки. І щоразу, вириваючись із пазурів системи, він перемагав не лише залізо — він перемагав страх. Кармелюк не просто тікав із казематів. Він ламав саму ідею покори. І тому став міфом ще за життя — невловимим привидом Поділля, якого не змогли втримати ні кайдани, ні клітки, ні імперія.

НЕХАЙ ЗАСІЄ Нехай Госпо́дь засіє всіх добром, По всій країні хай засіє миром, Родина хай збере́ться за столом, Здоров’ям хай засіється всім щиро! І радістю засіється хай скрізь, Все всіяне хай стане буйноцвітом, Гірких щоби ніхто не мав більш сліз, Їх, мов полову, видує хай вітер. Нехай засіє світлії думки́, Тепла у ду́ші кожному насіє, До щастя хай відімкне всі замки́, Зерня́т добра́ ніко́ли не малі́є. Довіру хай посіє поміж нас, Хай між людьми посіє розуміння, Бо черствість домінує повсякчас… Нехай засіє чистеє сумління. Хай людяністю всипле, як піском, І мудрістю хай густо всім засіє, Хай все візьме́ться дивоколоско́м, Серця́ холодні хай любов зігріє. То ж щедрою хай буде та сівба, І густо хай усе це проростає, Багатими щоб були ті жнива́, Хай без упину чесністю всіває. 14.01.2022 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022 ID: 1002079

Замки вірності.

Порошенка зі скандалом виселили з офісу у центрі Києва: захопив приміщення, не платив, але здавав у суборенду, збагачуючись на війні. Партія Порошенка захопила низку приміщень біля Києво-Печерської Лаври, 5 років не платила: замінила замки, виставила охорону та збагачувалась на війні, здаючи ці площі у суборенду. Тепер Порошенка зі скандалом виселяють. Військові шоковані таким вчинком "сивочолого" і називають його баригою: "Порошенко — один з трьох найбагатших олігархів країни. Він — найбагатший обранець Європи. Його статки — понад мільярд доларів. Його партія у Верховній Раді України — найбагатша в Україні. Він сам заробляє більше, ніж усі 705 депутатів Європарламенту разом. Він на війні збагатився у 40 разів. За один рік наступу". війни. Захопити приміщення у бізнесу, повісити туди таблички «депутатська прийомна» (типо недоторканні) і заробляти на війні може лише справжній барига. Цей самий бариг у дворі захопленого офісу знімає пафосні піар-ролики, ніби допомагає ЗСУ за рахунок донатів українців. Вважаю, партія «Європейська солідарність» має понести відповідальність. Сподіваємось, старші товариші Порошенка з Європейської народної партії теж зроблять висновки та виключать цих «окупасів» зі свого складу. Адже таким дикунам — не місце в Європі», — резюмує Данило Яковлєв. Схема Порошенка поширена серед шахраїв у Європі. Зловмисники беруть в оренду квартири чи приміщення та перестають платити. Виселити їх майже неможливо: суди тягнуться роками. Власникам простіше відкупитися від таких оккупантів, ніж вступати в судові позови. На цьому й заробляють шахраї. Їх так і називають — «окупаси». Незважаючи на мільярдні статки, таку схему в Україні використовує і Порошенко. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Луцький замок Луцький замок або замок Любарта - це символ Луцька, заснований у XIV столітті князем Любартом, сином великого литовського князя Гедиміна. На місці замку раніше знаходилося невелике поселення, яке з'явилося ще за часів Володимира Великого. У той час замок не був настільки могутнім і обороноздатним, як за часів литовських князів, але вже в 1069 році він витримав облогу польських військ на чолі з королем Болеславом II Хоробрим, які йшли на Київ. Замок стоїть на високому пагорбі біля злиття двох річок, Стір і Лучиця. З цього місця відкривається хороший огляд на околиці і з якого легко було обороняти північно-західні кордони Волині. Замок багаторазово відбивав набіги татар і витримував облоги польських військ. У XVII столітті стіни фортеці використовувалися як в'язниця для місцевих дворян і полонених солдатів. Протягом своєї історії вона неодноразово виконувала різні функції: була резиденцією князів, адміністративним центром і місцем ув'язнення. Джерело https://psahno.com/uk/places/zamok-liubarta #волинь #україна #західнаукраїна #замок #історіякарпкат #цікавімісця #цікавімісцяукраїни #щоподивитисявлуцьку #луцьк #ліс #гори #відпочинок #туризм #подорож #природа #замкиукраїни

Музей мініатюр «Замки України»

Хотинська фортеця Хотинська фортеця входить до числа найвідоміших пам'яток архітектури Буковини та семи чудес України, нарівні з Софією, собором у Києві, Києво-Печерською лаврою та островом Хортицею. У XIII столітті князь Данило Галицький видав указ побудувати фортецю на місці Хотинських дерев'яних укріплень, епохи Володимира Великого. Зліва фортецю захищали 5 воріт: Яський, Російський, Бендерський, Подільський і Кам'янецький, а праворуч глибокий рів із земляним валом. Фортеця була важливою і однією з наймогутніших у Східній Європі. Фортеця не раз ставала причиною запеклих боїв поляків, молдован і турецьких султанів, які бажали захопити фортецю. У 1621 році відбулася важлива битва, яка зробила вирішальний внесок у руйнування Османської імперії. Є легенда, що в одному з підвалів фортеці утримувався гарем з 30 дівчат. На одній зі стін замку можна помітити вологу пляму. За легендою, в стіні замурована дівчина, а волога - її сльози. За іншою версією, дівчата принесли себе в жертву, щоб зробити фортецю непереможною, а третя версія, що дівчина була вбита ворожою стрілою, коли піднімалася по мотузці, несучи глечик з водою. В одній з веж збереглася камера тортур з моторошними і одночасно цікавими експонатами, які на той час застосовувалися. Джерело https://psahno.com/uk/places/xotinskaia-krepost #карпати #україна #західнаукраїна #фортеці #фортеціукраїни #історіякарпат #цікавімісця #цікавімісцяукраїни #щоподивитисявкарпатах #камінець_подольський #чернівці #гори #відпочинок #туризм #подорож #природа #замки