Зустріч на зупинці

Село Зелена Долина прокидалося.
Сонце щойно піднялося над пагорбами, торкаючись золотими променями дахів хат і городів. Десь у саду кувала зозуля, у когось гавкав пес, а біля зупинки вже стояла баба Ганя — місцевий інформаційний центр без вихідних.
— Та ну, знову цього автобуса чекати… — пробурмотіла вона, ставлячи торбу з яйцями під лавку.

З-за повороту з’явилася Марічка — студентка, з наплічником і кавою в руках.
— Добрий ранок! — усміхнулася вона. — Автобуса ще нема?
— Автобуса нема, зате нерви є, — відказала баба Ганя. — Сідай, дочко, потренуй терпіння.
Невдовзі підійшов Сава — сільський учитель історії. Він читав газету «Голос громади» й щось підкреслював ручкою.
Потім підтягнулися ще кілька місцевих — кожен зі своїми думками, турботами й планами.
— Кажуть, хліб завтра подорожчає, — промовила жінка в червоній куртці.
— Та не хліб, а бензин, — поправив її Сава.
— А яка різниця? Як бензин дорожчає — хліб теж! — заперечила інша, і гурт дружно закивав.

Прийшла молодиця Оксана з маленьким сином.
— Доброго ранку, — привіталася вона. — Кажуть, у місті нову аптеку відкрили. Може, там ліки дешевші будуть?
Баба Ганя махнула рукою:
— В місті дешевше, але не для нас. Нам же ще добиратися треба.
За хвилину з’явилася тітка Марина з двома сумками, які ледве волоклися по землі.
— Чули? — відразу почала вона. — У Коваленків нова невістка з міста! Уже два дні ходить на підборах по селі. Як думаєте, скільки витримає?
— До першої грязюки, — відказала баба Ганя.
Усі засміялися.

Поступово людей зібралося більше. Хтось обговорював ціни, хтось планував день — один мав купити цемент, інший піти в лікарню, третій — у гості до родичів. Лунали жарти, плітки, сміх. Обговорювали навіть молодицю з сусіднього хутора, що нібито залицяється до поштаря.

Підійшла тітка Килина й одразу принесла свіжу новину:
— Сусідка казала, що в Стьопки трактор зламався просто посеред поля. Та й не дивно — хто ж так їздить!
— Ой, — втрутилася Оксана, — а ви чули? У нашому магазині нова продавщиця!
— Та чули! — баба Ганя аж розцвіла. — Гарна така, що всі чоловіки тепер по два рази на день за сіллю ходять!
— І що? — підморгнув Петро. — Я, може, теж піду. Сіль — то стратегічний продукт!
— А ти б краще в аптеку сходив, — пирхнула баба Ганя. — Бо від твоїх жартів у людей тиск підскакує.

За кілька хвилин під’їхала велосипедом медсестра Людмила. Притулила його до стіни й приєдналася до гурту.
— Доброго ранку! — усміхнулася. — Кажуть, сьогодні знову спека.
— Ага, спека, — кивнув Степан Іванович. — Але людям до спеки легше звикнути, ніж до цін у магазині.
— А ви чули, — продовжувала медсестра, — у селі новий фермер! Молодий, симпатичний.
— Я йому вже тиск міряла, — з гордістю сказала вона. — Двічі!
— Та не тиск ти міряла, а очима його, — буркнув Степан Іванович, і всі знову розреготалися.

Підійшов Василь — молодий хлопець у навушниках, дивиться в телефон, наче там відповіді на всі питання життя.
— Може, хтось знає, коли автобус буде? — спитав без надії.
— Та знаємо! — відказала баба Ганя. — Як тільки перестанеш питати — тоді й приїде!
— Подзвони ти, Василю, в автопарк, — додала вона. — У тебе ж там той… “ґаджет”.
— Добре, — зітхнув хлопець і набрав номер.
— Алло, це зупинка “Зелена Долина”. Автобус буде сьогодні?
— Буде, буде, вже виїхав, — відповів голос у слухавці.
— Ага, — вигукнув дядько Коля, — а з якого міста? З нашого чи з сусідньої галактики?
Натовп зареготав. Навіть Сава відклав газету.
І тут з-за повороту почувся гуркіт. Усі насторожились.
— Їде! — вигукнула Оксана.
— Та ні, то трактор, — зітхнула баба Ганя. — По звуку чую, як своїх курей.
І справді, повз проїхав трактор, залишивши після себе хмару пилюки й запах дизелю.

— Кажуть, на сході знову гаряче, — тихо озвалася баба Ганя, коли сміх стих. — Учора в телевізорі показували — знову обстріли.
— Та то вже щодня, — зітхнув дядько Коля, витираючи чоло. — Мій племінник там, під Краматорськом. Дзвонив учора — каже, тримаються. Але важко.
— А в мого сусіда син теж пішов, — додала Оксана. — Двадцять два роки всього. Учора матері подзвонив, каже: “Не плач, мамо, ми стоїмо”. Усміхається, а в голосі чути, що там не до сміху.
— Наші хлопці сильні, — сказав Сава, знявши капелюха. — От тільки б їм трохи спокою… Я колись учням про Другу світову розповідав, думав — то вже історія. А воно знову — історія поруч.
— А я щодня молитву читаю, — мовила баба Ганя. — За всіх наших. Бо що ми можемо? Тільки чекати й молитися.

Раптом біля зупинки пригальмував легковик. Водій виглянув і крикнув:
— Хто в місто? Є два місця!
Молодий чоловік Сергій підняв руку:
— Я поїду, бо на роботу спізнюся.
Разом із ним підсіла ще одна жінка. Машина рушила, здійнявши пилюку.

Коли пил осів, Василь задумливо промовив:
— Знаєте, мені здається, автобус приїде саме тоді, коли вже ніхто не віритиме.
— Ага, — кивнув Сава, — як у житті.

Час тягнувся повільно. Нарешті з-за пагорба показався автобус. Його гуркіт усім здався музикою.
— Їде таки! — вигукнула Оксана.
— Нарешті! — зраділа Марічка.
— Слава Богу, — перехрестилася тітка Килина.

Відчинилися двері — і пасажири один за одним зайшли всередину. Залишилися лише кілька провожаючих, що ще махали услід. Коли автобус з гуркотом зник за поворотом, село знову стихло. Люди розійшлися по домівках, несучи у серці тепло коротких розмов і звичних ранкових турбот.
А зупинка залишилася. Вона мовчки дивилася на дорогу й думала:
Люди завжди кудись поспішають — у них справи, плани, турботи. А я завжди чекаю їх тут. І, може, саме в ці хвилини спільного очікування вони стають ближчими одне до одного. Бо дорога — це рух, а зупинка — це зустріч.

#казки
Як маленький хлопчик Всесвіт врятував

Всесвіт повний таємниць, на противагу постійній боротьбі між добром світлих та злом темних сил, які понад усе бажали знищити все живе, створив два дива. На жаль ці два дива не могли вижити один без одного поза сосудами, в які їх помістили. В мить, коли вони з’являться в просторі окремо один від одного, коли темні сили перемагатимуть - щезнуть раз і назавжди.

Перше диво - джерело відродження. Його загубили. Як тільки хвилі полилися вільним потоком, джерело відродження не маючи форми чи меж, не встигло дістатися до сосуду й щезло, наче його ніколи не було.

Звісно, Всесвіт міг подумати, що першого дива більше не існує. Проте завдяки тому, що друге продовжувало жити, з’явилася надія, що одного дня джерело відродження буде знайдено…
Що стосується другого дива - це був дар вічного життя. Його Всесвіт довірив найособливішій з планет - Саламандрі, яка єдина, хто мав здатність втримати цей дар всередині себе і не загинути.

Дар вічного життя Саламандра помістила у серце і тисячі років надійно його захищала полум’ям, з якого була створена. При цьому вона невпинно блукала світом, шукаючи перше диво, щоб об’єднати їх.

Відшукати перше диво найособливішій з планет не вдалося, а от чарівні можливості, які продовжували рости всередині неї не завдаючи шкоди самій планеті та її серцю, почали нещадно руйнувати все довкола. Міць її вогню надто швидко росла й межі тієї могутності, як колись бачив Всесвіт у джерела відродження, не було.

Аби відібрати у себе можливість зруйнувати Всесвіт, Саламандра, яка не мала права відмовитися захищати дар вічного життя, мала знайти спосіб, щоб перемогти саму себе.
Всесвіт підказав їй шукати відповіді в можливостях природи, заради якої й існували обидва дива й Саламандра спробувавши усе, чим були наділені сонце, місяць, небо, зорі, вітри й цілі Галактики, нарешті відшукала те, що могло допомогти згаснути її полум’ю.

Крапля води з вічної мерзлоти переплівшись з язиками не згасаючого полум’я, з якого її було створено, здійняла її над власними буревіями вогню та попелу і язики, що радше нагадували тепер жовті та блакитні хвилі, розсіялись, а руйнівний вогонь, який линув із неї, замість того, щоб спалити Всесвіт - вщух.

Не встигла найособливіша з планет зрадіти тому, що їй вдалося перемогти наймогутнішу руйнівну силу всередині себе, як найстрашніші з темних сил побачили, що Саламандра більше не здатна захистити серце, в якому зберігала друге диво - дар вічного життя.

Чаклуни та чаклунки, великі маги й не дуже, істоти та справжнісінькі потвори спробували дізнатися, які ще чарівні можливості мала Саламандра й що саме вона встигла отримати, блукаючи Всесвітом та дізнатися бодай щось, крім краплі води з вічної мерзлоти, вони не змогли.

Пройшовши її шлях злі сили вкрали полум’я і світло тисяч зір разом із сонцем, щоб Саламандра не бачила, куди їй йти; кисень з Всесвіту, аби вона більше не могла залишити туманної смуги; базальтові моря з місяця, якими вони закрили воду, яка лише існувала будь-де, щоб найособливіша з планет не посилила своєї здатності, отриманої з краплі вічної мерзлоти послабити їх і підняти з-під базальтових морів перше диво - джерело відродження.

Проте вони помилися. В мить, коли злі сили це зробили й усе на всіх світах, і всіх галактиках без світла, кисню і води почало щезати, маленький хлопчик на нашій планеті і нашій землі, в долонях якого опинилася крихта ґрунту з залишками засохлої квітки, що марніла разом із ним буквально на очах, як і решта того, чим з початку відліку часу ділилася з нами матінка природа, заплакав від того, що не встиг віднести цю квітку до саду своєї матері.

Грунт, який і був тисячі і тисячі років сосудом для першого дару - джерела відродження, здійнявшись угору разом з рослиною, яка немов вдихнула в себе життя разом з усім живим на всіх світах і всіх галактиках, знову розквітнув, підхоплений хвилями першого дива - джерела відродження, відправився до Саламандри.

Не встигли злі сили дістати з серця найособливішої з планет друге диво - дар вічного життя, як два дива об’єдналися і у Всесвіт шар за шаром з маленької крихти ґрунту, відродилася найродючіша земля, з якої витнулися мільярди квітів і рослин, що кружляючи Всесвітом, дарували неймовірно-прекрасний чарівний аромат.

Інга Квітка!

☄ «Зірка-зомбі» наближається до нашої галактики зі швидкістю майже 180 тисяч км/год, – LiveScience
Основні моменти:
▫️ Це нейтронна зірка SGR 0501+4516, яка має магнітне поле в 100 трильйонів разів потужніша за земний і здатна розривати матерію на атоми.
▫️ NASA попереджає, що якщо вона наблизиться до Землі, знищить все живе на своєму шляху.
▫️ Зараз така небезпечна зустріч Землі не загрожує, але зірка рухається надто швидко і непередбачено, тому деякі вчені б'ють на сполох.

Жив у невеликому містечку на околиці світу винахідник та мандрівник на ім'я Северин. Він усе життя мріяв підкорити небеса, а може, й зірки. Після років експериментів він збудував неймовірний повітряний шар—не звичайний, а особливий. Його купол був витканий із міцної сріблястої тканини, а всередині працював чарівний механізм, що нагрівав повітря не вогнем, а таємничою сумішшю зіркового пилу й стародавніх алхімічних рецептів.

Настав день польоту. Северин піднявся в кошик, відв'язав мотузки, і повітряний шар злетів у небо. Він минав хмари, пролетів повз місяць, і, перш ніж отямитися, опинився в космосі. Там, серед нескінченної темряви, його зустріли загадкові істоти—високі, синьошкірі, з очима, що сяяли, наче далекі галактики.

— Людино, ти перша, хто дістався сюди на повітряній кулі! — привітав його один із прибульців, що назвався Луріаном.

Северин був не з боязких, тож усміхнувся й сказав:

— А я завжди вважав, що для гарної подорожі головне—правильний транспорт і гарна компанія.

Прибульці засміялися й запросили його на борт свого корабля. Виявилося, що вони теж люблять пригоди, а ще цінують добрий напій. Северин, як справжній мандрівник, мав із собою флягу старого земного коньяку.

— Це напій, що зігріває душу, — сказав він і налив трохи в кришечку.

Луріан уважно подивився на рідину, підніс до губ, зробив ковток і… його очі засвітилися ще яскравіше!

— Це… це як смак спогадів і тепла сонця!

Прибульці вирішили віддячити Северину й подарували йому зоряний кристал, що міг підтримувати його кулю в польоті ще довгі роки.

Так мандрівник повернувся на Землю, ставши першою людиною, яка випила коньяк у космосі в компанії інопланетян. І відтоді, коли він підіймав тост, у його очах відбивалося світло далеких галактик.

Невеликий космічний корабель оминув пояс астероїдів, та полетів у напрямку планети Grides J4, трохи схожої на Землю. Робот-навігатор надурив космічний крейсер, і галактичні вартові вирішили, що злочинці полетіли у напрямку Оріону.
Зграєю керувала жорстка, сувора жінка, на ім'я Луїза Фрост. Вона добре розумілась на космічних картах, знала усі віддалені куточки галактики. Тому обрала цю планету для схованки. Її поверхня складалась з високих гір та скель зеленуватого кольору, а також великого океану з безліччю великих та маленьких островів.
Раса, яка заселяла планету майже нічим не відрізнялись від людей. Члени екіпажу могли легко розчинитись серед них. Їм неодноразово це вдавалось на інших планетах. Навіть серед істот, які ходили на трьох ногах, та мали одне око, або схожих на величезних слимаків, які вміли вбивати отруєним слизом.
Першою вийти на контакт з місцевими мала струнка, руденька, зеленоока дівчина Кассандра Уоткінс. Вона, як ніхто, вміла втиратися в довіру до впливових людей на різних планетах. Та дізнаватись необхідну інформацію.
Олівер Гемптон, володар великої космічної мегакорпорації в системі Альфа-Центаври, понад усе бажав відшукати грабіжників. А головне помститися Кассандрі особисто. Бо довіряв їй, а та повідомила спільникам, шифр від його сховища.
— Ніяк не зрозумію, — звернулася Кассандра до Луїзи, — навіщо взагалі пхатися до місцевих? Ми ж спокійно можемо замаскуватися на одному з тих островів, — дівчина тицьнула пальцем на голографічну мапу, — пересидимо там. Ти ж розповідала за багату флору та фауну. Наш перетворювач здатен створити будь-яку їжу, з того, що ми там надибаємо. Сонячного ... чи як тут воно зветься, світла вистачить зарядити батареї так, що вистачить на політ в інший бік галактики.
— Сховаємося ми тут без проблем, — спокійно відповіла капітанша, та додала, — але в мене є деякі плани на цю планету. Бачила світлини тих гір?
— Звісно, ти ж учора в рубці їх увімкнула!
— От якби ти слухала уважніше... Я ж казала за копалини, які тут добувають.
— Вугілля, золото, руди, алмази, ...
— Хоч щось чула, а головне?
Кассандра здивовано подивилася на співрозмовницю.
— Ельсмагадуріт, дуже рідкісний мінерал. Хіба не знаєш, що саме він використовується у новітніх квантових прискорювачах. Ще століття тому, на відстань, яку ми подолали до цієї планети, знадобилося б кілька десятиліть. Спочатку цей мінерал виявили на одному з супутників Юпітера. Хоча там його в обмаль. Ще на деяких планетах по всій галактиці добувають. А тут його значно більше, ніж в усіх відомих нам копальнях. Через це навіть скелі на планеті зеленуватого кольору. Якщо ми отримаємо принаймні кілька тонн, то зможемо вигідно продати. Місцеві схожі на нас, лише нижчі зростом, та й голови трошки плескатої форми. Якщо постаратися, вони й не помітять різниці.
Кассандра уважно слухала Луїзу, розуміючи, що саме вона має відправитися за мінералом.
— 3Д принтер вже надрукував тобі необхідний одяг, та місцеві гроші. — Луїза завела дівчину до рубки, де на столі біля величезної машини ЗД принтера лежала купа незвичного на вигляд одягу, та монети, які ходили в провінції, куди вони мали завітати.
Дівчина узяла в руку одно з них. Виготовлена з невідомого металу, рожевого кольору, овальної форми. На одній зі сторін вигравіюваний малюнок укріпленої фортеці та невідомої тварини поряд, вочевидь герб, З іншого боку, якісь невідомі знаки.
— На дотик, та вагу, — сказала Луїза, та узяла монету до долоні, — не відрізняються від справжніх.
Читати далі за посиланням:


https://arkush.net/book/15328

Приємного читання!

Спочатку була лише Порожнеча. Бог довго споглядав її безмежність і врешті-решт вирішив створити щось нове — щось, що мало б форму, колір, рух. Так з’явилися зорі, галактики, сонця й планети. Але серед них була одна особлива — Земля.

Бог виліпив її із космічного пилу, прикрасив океанами, вкрив лісами, засіяв небеса птахами. Усе було прекрасно, та чогось бракувало. Тоді Бог створив життя: маленькі мікроби, комах, риб, звірів, а наостанок — людей. І от тоді все пішло не за планом.

Люди були розумними. Вони будували міста, складали музику, вигадували слова для любові та ненависті. Але вони також воювали, брехали, нищили те, що їм дарували. Бог спочатку спостерігав із цікавістю, потім — із тривогою, а зрештою — із жахом.

"Це була помилка", — сказав Він собі.

Він вирішив усе знищити. Розтерти Землю в порох, повернути Порожнечу. Але щось Йому завадило. Дитина, що малювала сонце на піску. Жінка, яка співала колискову. Старий чоловік, який дбайливо доглядав своє виноградне поле.

"Занадто пізно", — прошепотів Бог.

Земля вже жила своїм життям. Вона була недосконалою, хаотичною, неспокійною — але справжньою. І Бог зрозумів: навіть Він не має права її знищити.

Тож Він лише відійшов убік і спостерігав. Можливо, вони самі колись усе виправлять.

У кінотеатрах вже стартував фільм Marvel "Капітан Америка: Чудесний новий світ" з Ентоні Макі в головній ролі. Це вже 35-й фільм КВМ, і актор щасливий, бо Кеп є його найулюбленішим супергероєм. Тож Disney, користуючись нагодою, запитав деяких акторів, що з'являлися у кіновсесвіті, які фільми є їхніми улюбленими.

Іман Веллані (Камала Хан / Міс Марвел): "Я люблю "Залізну людину", "Вартових Галактики", "Месників", "Перший месник: Друга війна", "Месники: Завершення" та "Тор: Раґнарок". Я завжди була фанатом Marvel. Я змушувала всю сім'ю передивлятися КВМ в хронологічному порядку перед виходом нового фільму, писала есе англійською на тему КВМ, малювала на кожному нігті окремого месника перед тим, як піти на новий фільм. Я втрачала друзів через те, що люди були в команді Кепа, а не в команді Залізної Людини. Думаю, можна сказати, що я фанат... Якщо не зрозуміло, Залізна Людина - мій улюблений герой. Саме він привернув мене до Кіновсесвіту Marvel".

Пол Радд (Скотт Ленґ/Людина-мураха): "Мені дуже сподобалися всі фільми Marvel - і я кажу це не просто тому, що у [президента студії Marvel] Кевіна Файгі є мій номер телефону. Це правда! Але мушу сказати, що "Тор: Раґнарок" і "Перший месник: Друга війна" - два моїх улюблених фільми".

Наталі Портман (Джейн Фостер/Могутня Тор): "Я дуже люблю "Тор: Раґнарок". Він просто змушує вас весь час посміхатися".

Сіму Лю (Шан-Чі): "Це все одно, що запитати мене, який смак морозива я люблю найбільше. Це ж морозиво, вони всі хороші! З огляду на це, моїми абсолютними фаворитами є "Чорна пантера", "Перший месник: Протистояння", “Тор: Раґнарок” і "Месники: Завершення".

Шира Хаас (Рут Бет-Сераф/Сабра): "У мене багато улюблених фільмів, але "Перший месник: Друга війна" - мій №1. Я була дуже зворушена цим фільмом. Пам'ятаю, коли я вперше його побачила, мене переповнювали емоції. Другим моїм улюбленим фільмом є "Месники: Завершення, просто тому, що він такий культовий".

Сочіл Гомес (Америка Чавес з фільму "Доктор Стрендж: У мультивсесвіті божевілля"): "Мені дуже подобається Ем-Джей з фільмів про Людину-павука. Я люблю Зендею, яка її грає, я її велика фанатка. Ем-Джей не супергерой, але мені подобається її персонаж і те, як вона вписується в образ".

А чи є у вас улюблений персонаж чи фільм КВМ?

#Коло_Кіно #Прокіно #Marvel

Привіт, земляни! 🌎 Це я, Супер-Дівчина, і сьогодні ми поговоримо про те, що відбувається у небі… ні, не про мене, коли я пролітаю між хмарами (хоча, зізнаюся, це теж вражає). А про явища, які досі залишають науковців у легкому шоці. Деякі з них мають теорії, але повного пояснення ще немає. Тож застібайте уявні паски безпеки, ми злітаємо! 🚀✨

1. Червоні ельфи, блакитні струмені та гігантські джети ⚡
Якщо ви думали, що блискавки — це вже дивно, то уявіть собі червоні вогняні привиди, що спалахують високо в атмосфері! Ні, це не спецефекти з чергового фільму про супергероїв.
🔴 Червоні ельфи (ELVES) — це гігантські червоні кільця світла, які з’являються високо над грозовими хмарами на частку секунди. Вони настільки швидкі, що побачити їх без спеціальної техніки майже неможливо.
🔵 Блакитні струмені (Blue Jets) — це блискавки, які вириваються не вниз, а вгору, прямісінько в космос! Їх зафіксували астронавти з борту МКС, і, зізнаюся, я теж кілька разів бачила їх із висоти польоту.
🔷 Гігантські джети — ще цікавіші! Це суміш обох явищ: величезні електричні спалахи, що вириваються у верхні шари атмосфери. Вчені все ще не знають, як вони виникають і яку роль відіграють у глобальній електричній системі планети.

Отже, якщо під час грози ви побачите у небі щось дивне, не поспішайте бігти до екзорциста. Це просто атмосфера Землі вирішила здивувати вас. 😄

2. Містичні "перлинні" хмари 🦄☁️
Уявіть собі небо, яке переливається ніжними рожевими, бірюзовими та золотистими кольорами… і ні, це не північне сяйво! Це полярні стратосферні хмари, які ще називають "перламутровими".
Ці хмари з'являються дуже високо в небі (аж на 25 км!) і складаються з крижаних кристалів. Проблема в тому, що вчені досі не знають, чому саме вони мають такий незвичайний райдужний ефект. Їх бачать переважно у високих широтах, і вони настільки рідкісні, що навіть найвідчайдушніші мисливці за небесними явищами не завжди їх ловлять.
Бонус-факт: такі хмари можуть сприяти руйнуванню озонового шару. Ось тобі й краса з прихованою небезпекою! 😮

3. Темна матерія… чи темна загадка? 🌌
Окей, це не зовсім "явище", але темна матерія — це те, що оточує нас прямо зараз, і ми нічого про неї не знаємо!
Вчені кажуть, що понад 80% всієї маси Всесвіту складається з цієї загадкової субстанції, яка не випромінює світла і не взаємодіє зі звичайною матерією. Але вона впливає на гравітацію і змушує галактики поводитися, м'яко кажучи, дивно.
Ніхто її не бачив, але всі знають, що вона там є. Це як тінь у темній кімнаті: ти її не бачиш, але точно відчуваєш. 😏

4. Вогняні веселки та веселки без дощу 🌈🔥
Так, ви не помилилися! Веселка може з’явитися на небі без жодного дощу!
🔥 Окружні гало (або "вогняні веселки") з’являються, коли сонячне світло проходить через крижані кристали, які розташовані в атмосфері. Виглядає це так, ніби веселка спалахує просто у небі.
☀️ Біла веселка (або "туманне гало") — це веселка, яка з’являється у тумані замість дощу. Вона майже повністю біла, бо краплі води в тумані занадто маленькі, щоб розкласти світло у звичний спектр кольорів.

Отже, що ми дізналися?
Світ — це дивовижне місце, а небо над нами приховує ще більше загадок. Деякі явища ми вже розгадали, інші досі залишаються таємницею. Але знаєте що? Це прекрасно! Бо кожного разу, коли ми дивимося в небо, ми бачимо щось нове, неймовірне… і трохи магічне. ✨

Тож підіймайте очі частіше — хто знає, можливо, саме ви станете тим, хто відкриє ще одну таємницю Всесвіту!

Завжди з вами,
Супер-Дівчина 💙🌠

#fan_art #супер_факт #супер_порада

Анонси фільмів у нас були, але анонсів трейлерів фільмів ще ні. Що ж, все колись буває вперше, і станеться це з фільмом "Супермен". В офіційному акаунті Superman у Twitter повідомили, що вже у четвер, 19 грудня, вийде перший трейлер фільму про Кларка Кента у виконанні Девіда Коренсвета.

Фільм "Супермен", вихід якого запланований на 11 липня 2025 року, стане офіційним початком нового всесвіту DC, яким керують Джеймс Ганн і Пітер Сафран. Ганн, який вже зняв три фільми про Вартових Галактики, написав сценарій і зняв оновленого "Супермена". Окрім Коренсвета, у фільмі з'явиться Рейчел Броснаген у ролі Лоїс Лейн, Ніколас Голт у ролі Лекса Лютера, Нейтан Філліон у ролі Зеленого Ліхтаря.

https://x.com/Superman/status/1868654814588174465

Кожного разу, коли фільм про Супермена виходить на екрани кінотеатрів, це велика подія. Зрештою, Супермен залишається одним з найвідоміших, і тепер, коли Кларків Кентів стає більше, цікаво подивитися та порівняти акторів.

#Коло_Кіно #Новини_кіно #DC

Вітаю, друзі з інших світів. Вода — це найцінніший ресурс не лише для фрименів на Арракісі, але й для всієї галактики. Навіть у вас, на Землі, вона приховує чимало таємниць. Тож дозвольте поділитися кількома захопливими фактами про цей рідкий скарб.

💙 За підрахунками вчених, вік води на Землі понад 2,7 мільярда років. Вона бачила динозаврів, спостерігала за розвитком життя і зараз тече у вашій склянці.

💦 Вода в вашій склянці могла впасти з неба кілька днів тому, але її подорож почалася ще мільярди років тому.

🌍 Планета Земля схожа на величезний тераріум. Вода не приходить звідкись і не зникає назавжди — ви маєте ту саму кількість води, що і мільярди років тому.

❄ Основний запас прісної води зберігається в льодовиках. І якщо цей лід розтане, світ зіткнеться з безліччю проблем.

🌊 Хоча понад 70% поверхні Землі покрито водою, придатною для пиття є лише 2%. Решта — солона або заморожена.

☝️ Цікавий факт: холодна вода поглинається губкою більше, ніж гаряча.

🔥 Ще дивовижніше: гаряча вода замерзає швидше за холодну. Такий ефект називається парадоксом Мпемби. Вода має свої загадки.

🎶 Звук поширюється у воді в п’ять разів швидше, ніж у повітрі.

🌌 Коли вчені досліджують нові планети, перше, що вони шукають — це вода. Адже де є вода, там може бути життя.

❄ Лід на інших планетах не рідкість. Наприклад, супутник Юпітера — Європа — повністю вкритий льодом. Хто знає, що ховається під ним?

😓 Ми починаємо відчувати спрагу вже при втраті 1% води в організмі. Якщо ж втрата наближається до 10%, це може викликати галюцинації. Тепер ви знаєте, чому міражі в пустелях виглядають так реалістично.

💀 Втрата понад 12-13% води в організмі може призвести до смерті без лікарської допомоги.

🧪 Часто ми плутаємо голод зі спрагою. Коли вам здається, що ви голодні, можливо, організму насправді потрібна просто вода.

🤒 Понад 80% хвороб у світі передаються через неякісну воду. Вода може бути і другом, і ворогом.

⏱ За даними ВООЗ, кожні 8 секунд у світі помирає людина через споживання неякісної води. Це сумний факт, але важливий для розуміння цінності чистої води.

🔥 В Азербайджані є джерело з високим вмістом метану, і вода з нього буквально горить синім полум’ям. Так, вогонь і вода іноді можуть бути друзями.

🚽 Більшість людей використовує до 100 літрів води на день, і найбільше води йде на… змив у туалеті. Звичайно, на Арракісі ми б цим не хизувалися.

🇫🇮 Найкраща вода у світі за дослідженнями ЮНЕСКО знаходиться у Фінляндії. Хто б міг подумати?

Пам’ятайте, вода — це життя. І на кожній планеті вода — це найцінніший скарб. Бережіть її.

Чані 🌿

#fan_art #супер_факт