#кіно
Вийшов новий трейлер біографічної драми «Малевич».
Творці фільму «Малевич» представили новий офіційний трейлер стрічки про видатного художника Казимира Малевича, який попри тиск імперської системи відкрито називав себе українцем і боровся за право на вільне мистецтво.

У центрі історії — постать Малевича як митця та людини, чия творчість викликала суперечки, страх і захоплення: «Чорний квадрат» для одних — афера, для інших — код революції, любовний лист або ж пророчий символ нації. У головній ролі — Віталій Ажнов.

📆 Повнометражна драма режисерки Дар’ї Онищенко вийде в український прокат 11 вересня 2025 року.
https://youtu.be/W3_9wKVNJjs

#особистості
Мав козацьке коріння та написав від 15 до 30 тисяч робіт.
21 липня 1882  року народився український футурист і кубофутурист Давид Бурлюк. Росіяни приписують його до своїх митців, хоча сам Бурлюк вважав себе українцем.
З нагоди дня народження митця 10 фактів про нього і його творчість: https://suspilne.media/culture/792853-kubofuturist-david-burluk-10-fa...

І хоч творчість Дорофєєвої як окремої виконавиці мені не до вподоби, але ця нова дуетна робота з Позитивом/Олексієм мені сподобалась, особливо сенси тексту самої пісні!🎵❤️

#виставки #мистецтво
Виставка “Інший погляд. Кінець 80-х – початок 90-х років”.
У галереї Portal 11 відкрилася виставка “Інший погляд. Кінець 80-х – початок 90-х років”. Вона запрошує глядача зануритися в унікальний період українського мистецтва – час бурхливих змін, що припав на останні роки існування СРСР та перші п’ять років незалежної України. Експозиція представляє роботи майстрів, чия творчість стала своєрідним барометром епохи, відображаючи не лише суспільні трансформації, а й глибинні зміни в індивідуальному та колективному несвідомому. Представлені художники, серед яких Я. Бурда, В. Єресько, Н. Гайдук, В. Кот та інші, кожен по-своєму відгукнулися на виклики часу, створюючи твори, що сьогодні є цінним візуальним архівом перехідної доби.

Виставка триватиме до 31 серпня за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 11. Вхід вільний

#особистості
🕯️ Пішов з життя легендарний український композитор - Ігор Поклад
Вічна памʼять…
Ігор Поклад – ім'я, що не потребує зайвих представлень для справжніх поціновувачів української музики. Цей видатний композитор залишив по собі значний слід у вітчизняній культурі, подарувавши нам безліч незабутніх мелодій, що стали справжніми хітами та народною класикою.
Його творчість вирізняється надзвичайною мелодійністю, щирістю та глибоким проникненням у світ людських емоцій. Пісні Ігоря Поклада, виконані найвідомішими українськими артистами, миттєво знаходили шлях до сердець слухачів, бо в них відчувалася справжня душа, біль і радість, надія та мрії. Він вмів писати музику, яка була зрозуміла і близька кожному, незалежно від віку чи соціального статусу.
Вагомий внесок Ігор Поклад зробив і в галузі кіномузики. Його композиції прикрашали численні українські фільми, додаючи їм особливої атмосфери та емоційної глибини. Музика Поклада не просто супроводжувала відеоряд, вона ставала повноцінним учасником розповіді, підкреслюючи драматизм сюжету або легкість комедійних сцен.
Спадщина Ігоря Поклада – це не просто набір пісень, це цілий пласт української музичної культури, що продовжує жити і надихати нові покоління. Його мелодії є невід'ємною частиною нашого музичного фонду, вони звучать на радіо, телебаченні, у концертних залах і на родинних святах.

Харківський художник Юрій Клапоух. "Полудень на луках"🌞🎨

Про митця: Юрій Клапоух народився 12 березня 1963 року в місті Умань Черкаської області. Після закінчення школи вступив до Харківського вищого військового авіаційного інженерного училища, яке закінчив із золотою медаллю. Змінивши кар'єру військового на пензель художника, він за понад 25 років творчої роботи став відомим митцем. 🎨🎨
Творчість Юрія Олексійвича базується на найкращих традиціях реалістично-романтичного світового живопису. В його архіві багато творів різноманітних жанрів, але основним є жанр класичного реалістичного пейзажу та портрета, жанрові сцени з сільського життя...

#поезія
Місто спить.
Його накриває ковдрою
кольору попелу сиза пітьма.
Його огортає спокоєм,
сповненим стишених сполохів.
Скроні посивіли
мереживом споминів:

солодко пахло з пекарні за рогом, коли спозаранку бредеш іще сонний, за кави зчорнілим шовком і дрібкою сходу – кунжутом посипаний коржик...

плотом розкроєний парк,
а кронами – просинь небес,
на мурах міських залишає спотворену творчість непевна юнацька рука – когось з перехожих проймає незрілий стріт-арт...

потиском рук одне одному
вітаються постарілі сусіди по двору, порпаючись у новинах,
неспішно плетуть розмову,
обурені на погоду та влади похибки...

сонце околицю пестило променем, ввечері крадучись гілками сосен,
що проросли крізь узбіччя,
а в душу пустили корені...

хтось невдоволений школою,
де вчаться діти, й своєю
розмовою по телефону про це сповістив півмаршрутки –
не шутки ж: попкорнові пристрасті, чи буде з дітей там толк...

пара іде коридорами:
молодість і закохані погляди,
скоро вже стануть дорослими,
в спільносімейному просторі
роститимуть нових людей...

озеро гладь затамовану
стелить в одному з районів,
щоб омивати холодом в спеку,
а поночі зоряне борошно
вмішувати до гомону,
що розчиняється у його водах повністю, бо час додому...

Повзають спогади містом, що спить.
Його накриває попелом
пітьма
і війна.

Місто, якого на мапі більше нема...


16.07.2025
Олеся Репа

Сатирична стаття на тему "ненормальності" творчих людей

Творчі люди: маніяки, збоченці, божевільні — але з ручкою, а не сокирою
---
Що спільного між письменником і маніяком? Обоє довго сидять у темряві, обдумуючи, як усе має закінчитися. Різниця лише в тому, що один бере сокиру, а інший — клавіатуру. І от з клавіатури — вже й роман, уже й фільм, уже й Нобелівська. А міг би ж просто сісти за вбивство.
Творча людина — це соціально прийнятний варіант шизофренії. Вони розмовляють із вигаданими персонажами, чують голоси (які називають "музою") і можуть годинами витріщатися в стіну, мов задумали щось страшне. І найчастіше так і є.
У головах художників і письменників живе цілий притулок монстрів: збоченці, вбивці, тирани, філософи з тарганами в голові. І всі вони — герої майбутніх романів. Часом здається: творчі — це ті, хто знайшов морально-безпечну альтернативу злочину. Бо є закон. Бо є суспільство. Бо є відчуття провини. І от тому вони просто пишуть про те, як когось розпиляти, зрадити, згвалтувати, з’їсти або воскресити.
Уявіть, що Пікассо не малював би. Або Кафка не мав би паперу. Або Стівен Кінг не писав, а просто робив усе те, що описує. Чи довго б протрималося людство?
Творчість — це офіційно дозволене божевілля. Автори фантастики, фільмів жахів, чорного гумору — це своєрідні алхіміки, що беруть темряву власної психіки і трансформують її у витвір, який викликає "вау" замість "суду присяжних". І замість кримінального кодексу — літературний, кінематографічний чи театральний фестиваль.
Звісно, не всі митці — латентні психопати. Але майже кожен хоча б раз у житті, створюючи щось, ловив себе на думці: "Як добре, що я не зробив це в реальності". І от саме в цьому полягає сила мистецтва — воно рятує людей від них самих.

Висновок:
Світ має щастя, що творчі люди — не психи з ножами, а лише люди з уявою. Їхні монстри живуть у книгах, їхні збочення — в сценах фільмів, їхні одержимості — у мистецтві. І поки є папір, клавіатура та сцена — ми в безпеці.
---

Але... не лишайте їх наодинці надто довго. Бо іноді фантазії просяться назовні.

Після цього альбому, а саме після чарівної пісні "Риба" я відкрила для себе творчість неймовірної Даніели Заюшкіної!🎵❤️❤️❤️

🗣️ Якщо ви постійно працюєте головою, мозок стає головним споживачем енергії. Але відпочивати ті, хто займається інтелектуальною працею, часто не вміють. Тривожність, нескінченний потік думок і плани не дають організму перезавантаження. У результаті навіть після вихідних чи короткої відпустки відчувається втома.

Розумова праця виснажує не менше, ніж фізична. Тіло може лежати на дивані, але мозок паралельно прокручує ще один робочий тиждень, сценарії майбутніх зустрічей, листи, які не надіслані, і проблеми, які треба вирішити. Це не відпочинок.

📝 "Коли ти живеш із відчуттям, що твій мозок - це безперервний сервер, який обробляє тисячі задач, рішень, відповідей і питань - вітаю, ти не один. Робота розумом - виснажлива штука. І що найцікавіше - "відпочити" за стрічкою новин чи ввечері з ноутом на колінах - неможливо. Це просто зміна завантаження", - пояснює експерт.

Фізична активність, хатні справи, творчість (ліплення, малювання, садівництво, в'язання, навіть прибирання чи миття посуду) можуть дати мозку шанс нарешті... помовчати. Якщо підсумувати, ефективним буде:
✅ Вимкнення аналізу: моменти, коли ти нічого не оцінюєш, а концентруєшся на природі, шумі та запахах навколо, на своєму диханні.
✅ Зміна середовища: Навіть пів години прогулянки в незвичному місці - це як перезавантаження системи.
✅ Хобі без користі: те, що не приносить ні грошей, ні результату, і не входить у ваш список обов'язкових "треба".
✅ Інформаційний детокс: день без новин, без балачок, без обговорення чужих проблем. І це не ізоляція, а справжній детокс.
✅ Фізичне навантаження: Це не про марафон чи похід у зал, а рух виключно для свого задоволення - ходьба (у парку), танці, плавання.

#відпочинок #стрес #детокс #життя