☄️ «СССР», «Голубей», «Блуд»: сьогодні на радіостанції УВБ-76 більше понад 25 повідомлень – абсолютний рекорд за всю історію. Цікаво, що останній раз така кількість повідомлень за день була перед початком повномасштабної війни. Можлива серйозна подія найближчими днями. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Розкладка отриманого з нквд ссср додаткового ліміту на репресіі відносно селян для обласних трійок унквд усср. 17 грудня 1937 року. 🤬Ще раз: ЛІМІТ НА РЕПРЕСІЇ... «Такую страну развалілі».

#історія #події Ялта-1945: Коли світ ділили за вечерею під наглядом НКВС. 4 лютого 1945 року в Лівадійському палаці поблизу Ялти розпочалася подія, наслідки якої Україна та Європа відчувають досі. «Велика трійка» — Рузвельт, Черчилль та Сталін — зібралися, щоб вирішити, як виглядатиме планета після неминучої поразки Гітлера. Це був тріумф дипломатії для одних і початок десятиліть неволі для інших. 🌍🤝 Кримська гостинність з подвійним дном Сталін, який панічно боявся літати, змусив хворих Рузвельта та Черчилля подолати величезну відстань, щоб прибути до Криму. Спецслужби ссср (зокрема, з москви) доклали неймовірних зусиль: палаци, розграбовані нацистами, за кілька тижнів наповнили меблями з кращих готелів та антикваріатом. Проте за кожною шторою і в кожному абажурі були приховані мікрофони. Поки західні лідери смакували ікру та коньяк, радянські спецслужби буквально читали їхні думки, обговорювані в кулуарах. 🥂🕵️‍♂️ Українське питання: Квиток до ООН ціною в суверенітет Саме в Ялті було остаточно узгоджено, що Україна (як УРСР) та Білорусь отримають статус держав-засновниць ООН. Але не варто плекати ілюзій щодо «визнання незалежності». Сталіну просто потрібно було більше голосів у новій міжнародній організації, щоб протистояти впливу США та Британії. Україна стала політичним інструментом Кремля на світовій арені, залишаючись при цьому безправною колонією всередині імперії. 🗳️⛓️ Польська трагедія та «Залізна завіса» Найбільш запеклі суперечки точилися навколо Польщі. Сталін наполягав на нових кордонах (по «лінії Керзона»), що фактично означало закріплення Західної України у складі ссср. Західні союзники, хоч і намагалися виторгувати вільні вибори для поляків, зрештою поступилися. Ялта фактично легітимізувала радянську сферу впливу у Східній Європі. 🗺️🚩 Уроки історії: Чому це важливо сьогодні? Ялтинська конференція стала символом політики «сфер впливу», де великі держави вирішують долю менших народів за їхньою спиною. Сьогодні, коли росія намагається реанімувати «Ялту-2» і знову диктувати свою волю сусідам, історія 1945 року слугує нагадуванням: будь-які домовленості з агресором за рахунок суверенітету інших держав ведуть лише до нової холодної (або й гарячої) війни. 🛡️🤔

20 січня в Азербайджані вшановують пам'ять загиблих у подіях «Чорного січня». У ніч з 19 на 20 січня 1990 року совєцькі війська увійшли до Баку, де проходили антиурядові протести. Місто опинилось в оточенні. В липні 1989 року в Азербайджані сформувався Народний фронт Азербайджану (НФА), який став на чолі азербайджанського національного руху. Ключовим чинником стало питання Нагорного Карабаху, яке ні московський центр, ні республіканське керівництво не були спроможні вирішити. Існувала вірогідність того, що НФА зможе перемогти на виборах до Верховного Совєту Азербайджану, які було призначено на березень 1990 року. 11 січня 1990 року Народний фронт організував у Баку масовий мітинг протесту проти бездіяльності уряду. Того ж дня група радикально налаштованих членів НФА штурмом взяла кілька адміністративних будівель та захопила владу в місті Ленкорань на півдні республіки. Було здійснено захоплення влади збройним шляхом також і в Нефтчалі. 17 січня прибічники НФА почали безперервний мітинг перед будівлею Центрального Комітету Компартії Азербайджану, перекривши до нього всі підходи, а також заблокували воєнні казарми. 19 січня перед будівлею ЦК Компартії Азербайджану відбувся велелюдний мітинг, учасники вимагали не вводити в дію Указ Президії ВС СССР про введення надзвичайного стану і домагалися відставки республіканського керівництва. По закінченню терміну ультиматума НФА, 19 січня о 12 годині дня протестувальники зайняли будівлю телецентру та відключили канал центрального телебачення. Того ж дня надзвичайна сесія Верховного Совєту Нахічеванської АССР прийняла постанову про вихід Нахічеванської АССР із Союзу ССР та проголошення незалежності. На той момент НФА вже де-факто контролював низку регіонів Азербайджану. Указ «Про введення надзвичайного стану в місті Баку" набував чинності з 00 годин 20 січня, проте до ранку 20 січня точний час не розсекречували. Представники московського керівництва — секретар ЦК КПСС Андрій Гіренко і голова Верховного Совєту СССР Євген Примаков — переконували офіційних представників Азербайджану та населення, що вводити війська в місто не планують. Це ввело в оману протестувальників. У ніч з 19 на 20 січня в Баку було введено приблизно 26 тисяч совєцьких військових, прагнучи розбити Народний фронт та врятувати владу Компартії в Азербайджані. На вулицях Баку з'явилися танки і бронетранспортери, які чавили все на своєму шляху. Військові відкривали вогонь по всьому, що рухалось, розстрілювали навіть машини "швидкої допомоги", що перевозили поранених та медичних працівників. Ввечері 19 січня група "Альфа" КГБ СССР підірвала блок живлення на телецентрі, тож більшість бакинців дізналися про введення надзвичайного стану тільки о 5:30 ранку з оголошення по радіо і листівок. Але вже була запізно: вночі в азербайджанській столиці було вбито 82 людини і 20 було смертельно поранено. Ще 21 людина була вбита після оповіщення про надзвичайний стан 20 січня і в наступні дні. В районах, де надзвичайний стан не запроваджувався — у Нефтчалі та Ленкорані — було 10 убитих. Загалом у результаті введення військ у Баку і районах республіки було вбито 131 особу, поранено 611, арештовано 841, ще 5 зникли безвісти. Голова Президії ВС АССР Ельміра Кафарова повідомила по радіо, що до введення надзвичайного стану і появи військ у Баку вона відношення не має і це відбулося без її відома. Уже 21 січня в Баку з'явилися антисовєцькі листівки та написи. На будівлі ЦК було написано: "Геть совєцьку імперію!", "Геть КПСС!", "Совєцька армія - фашистська армія", а на будівлі МВС було знесене гасло "Слава КПСС!". Ввечері 21 чісня відкрилася надзвичайна сесія ВС АССР, яка визнала введення військ у Баку неправомірним та призупинила Указ Президії ВС СССР про надзвичайний стан, заявивши, що у випадку, якщо москва проігнорує це рішення, стоятиме питання про вихід Азербайджану із СССР. 22 січня близько півмільйона людей прийшло попрощатися з жертвами кривавої розправи. Їх поховали як героїв боротьби за незалежність у парку ім. Кірова, пізніше перейменованого в Алею шахідів. В день похорону призупинили роботу вокзал, аеропорт, міжміський телефонний зв'язок. Усі дні жалоби щогодини звучали сирени. Десятки тисяч азербайджанських комуністів публічно спалили свої партійні квитки. Аллахшукюр Пашазаде — голова Духовного управління мусульман Закавказзя — у відкритому зверненні до Михайла Горбачова, копії якого надіслав Генсеку ООН і главам урядів країн світу, звинуватив особисто Горбачова у скоєному і затребував "негайного виведення військ із Баку". Ще до введення військ в Баку перший Секретар ЦК Компартії АССР Везіров переїхав у москву. Після кривавої розправи діяльність Ради національної оборони була заборонена, почалися арешти членів НФА. Одного з них військові затримали в Ленкорані і 26 січня під час відправки в Баку на військово-транспортному літаку його задушили петлею. Спочатку, намагаючись приховати злочин, військова прокуратура направило тіло в морг як загиблого за невстановлених обставин. Згодом загиблого включили у список жертв «Чорного січня». 25 січня судна, що блокували бакинську бухту, були захоплені військово-морським десантом. У Нахічевані кілька днів тривав спротив АНФ, але незабаром і там опір було придушено. Московська влада заявила, що введення військ в Баку було необхідним для захисту вірменського населення. Але вже 26 січня міністр оборони СССР Дмітрій Язов відкрито визнав, що метою операції було не допустити повалення Народним фронтом влади комуністичної партії. Після придушення повстання в Баку армія відновила совєцьку владу в Азербайджані. За твердженням комісії з розслідування січневих подій, ця акція "мала на меті дати наочний урок залякування рухам за незалежність в Азербайджані та інших республіках Совєцького Союзу". Проте каральні заходи лише посилили національний рух за незалежність, і наступного року Азербайджан став суверенною державою.

Чьё всё-таки Александровское подворье в Иерусалиме? и сможет ли Нетаньяху "соблюсти интересы государства Израиль" в этом кейсе? Сможет ли Биньямин Нетаньяху в итоге соблюсти интересы государства Израиль, устояв перед настойчивыми требованиями путина, — и подтвердит ли страна приверженность историко-правовым фактам, закону и демократическим процедурам? Какой принцип окажется решающим: «политическая целесообразность» или «верховенство права»? Александровское подворье — это не просто исторический комплекс в Старом городе Иерусалима, а археологический и культовый ансамбль площадью около 1 300–1 500 м², расположенный в непосредственной близости от Храма Гроба Господня. Сразу скажем: в Израиле активно набирает ход петиция / открытое обращение граждан Израиля к правительству с требованием «остановить передачу Александровского подворья России и связанным с ней структурам ИППО». Авторы обращения считают, что такая передача «угрожает безопасности Израиля» и создаёт «риски, связанные с внешним влиянием и политическими интересами Москвы и связанных организаций». Так звучит название этой петиции: «להגן על ישראל מהאיום הרוסי: לעצור את העברת חצר אלכסנדר לתומכי חמאס« «Защитить Израиль от российской угрозы: остановить передачу Александровского подворья сторонникам ХАМАС» Идёт разбирательство о передаче Александровского подворья — от Императорского Православного Палестинского Общества (ИППО) — кому — Императорскому Православному Палестинскому Обществу (ИППО). Нет, это не опечатка. Почему «ИППО ≠ ИППО», если между ними существовала структура OPS — в международно-юридическом смысле и с учётом её роли? На практике речь идёт не о двух, а о трёх разных субъектах. Два из них носят одно и то же название — Императорское православное палестинское общество, а третий — Orthodox Palestine Society (OPS) — занял промежуточное место после 1917 года и десятилетиями фактически управлял объектом. Коротко об истории — по сути, с чётким путём владения. В древнем еврейском Иерусалиме это был обычный городской участок, задолго до появления христианских святынь в их нынешнем виде. В римский и византийский периоды территория вошла в христианское городское пространство. После арабского завоевания VII века и в течение исламского периода христианские владения в этом районе не были конфискованы: участок находился в законной собственности коптской христианской общины. В османскую эпоху копты были признаны законными владельцами как религиозная община и оформили владение по османскому праву. Именно поэтому в 1859–1860 годах они законно продали участок Русской духовной миссии — не государству, а религиозной общественной организации, поскольку иностранные государства в Османской империи не могли напрямую приобретать недвижимость. Позднее, в рамках внутренней структуры русских церковно-общественных организаций на Святой земле, имущественные права и управление участком были переданы от Русской духовной миссии дореволюционному Императорскому православному палестинскому обществу (ИППО) — также частному общественному объединению, а не государственному органу. В 1882–1917 годах подворье находилось в собственности этого дореволюционного ИППО, не являясь ни государственной, ни династической собственностью. После 1917 года Российская империя и имперский правопорядок прекратили существование, а само ИППО утратило правосубъектность и фактически перестало существовать как юридическое лицо. Важно уточнить: СССР отказался не от собственности ИППО — она ему и не принадлежала, — а от правопорядка Российской империи, в рамках которого это общество существовало. С исчезновением этого правового режима исчез и сам юридический субъект. В результате права дореволюционного ИППО не могли автоматически перейти ни к СССР, ни к каким-либо созданным позднее российским структурам. В условиях правового вакуума с 1920-х годов фактическое владение и управление подворьем осуществляла OPS — сначала в период Британского мандата, затем в иорданский период. После 1967 года, когда Старый город Иерусалима вернулся под израильский суверенитет, объект был включён в израильское правовое поле и впервые зарегистрирован в Земельном реестре Израиля — טאבו (Tabu), לשכת רישום מקרקעין — за OPS как фактическим держателем и управляющей структурой. О современном российском ИППО — в правильном временном контексте. Уже в 1990-е годы, после распада СССР, в России было создано и зарегистрировано новое юридическое лицо под названием «Императорское православное палестинское общество» (ИППО). Это общество не тождественно дореволюционному ИППО и не связано с ним прямой юридической непрерывностью. Тем не менее оно заявляет себя «правопреемником» исторического общества, опираясь на совпадение названия и историческую риторику, и именно на этом основании выдвигает претензии на Александровское подворье. В международно-юридической логике автоматическое правопреемство возможно только при наличии непрерывности одного и того же юридического лица либо международно признанного акта передачи прав. В случае ИППО таких условий не было, а дополнительным фактором разрыва стала многолетняя роль OPS как самостоятельного фактического держателя имущества. Что решил суд и почему точка ещё не поставлена. Окружной суд Иерусалима постановил сохранить режим статус-кво до принятия политико-административного решения. Согласно судебному определению, Александровское подворье временно остаётся в управлении OPS до тех пор, пока специальная межведомственная комиссия правительства Израиля не вынесет окончательное решение по вопросу собственности. Суд не признал ни одну из сторон окончательным собственником, указав на ограниченность своей юрисдикции. На текущий момент правовой статус подворья остаётся неопределённым. Процесс не завершён; дальнейшие шаги зависят от выводов межведомственной комиссии и возможных новых судебных действий. Правительство Израиля продолжает откладывать финальное решение, стремясь минимизировать правовые и политические последствия. В итоге ключевое решение остаётся за правительством Израиля, а не за судом. Суды лишь зафиксировали статус-кво и прямо указали, что окончательный ответ должен быть выработан исполнительной властью. Таким образом, вопрос Александровского подворья давно вышел за рамки частного имущественного спора и превратился в тест на способность правительства Израиля выдержать внешнее давление, не разрушив внутреннюю логику правового государства. Подробный разбор 👇 В материале по ссылке — • действующая петиция с требованием остановить передачу Александровского подворья; • подробная информация и видео о современном российском ИППО и его претензиях; • полная историко-правовая хронология места — от древнего Иерусалима до израильского кадастра; • разбор судебных решений, позиции OPS и роли межведомственной комиссии правительства Израиля. 👉 https://news.nikk.co.il/che-vse-taki/ Вопрос к аудитории: как вы считаете, должен ли Израиль в подобных ситуациях строго следовать закону и историко-правовым фактам — даже под внешним политическим давлением, или допустимы отступления ради «политической целесообразности»? НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

🕮 Древние связи Украины и еврейского народа — вспоминаем про «Киевское письмо» X века 29 декабря ежегодно отмечается Международный день еврейской книги. И это подходящий момент вспомнить один из самых сильных и недооценённых документов нашей общей истории — «Киевское письмо» X века. Этот документ написан на древнееврейском языке и содержит первое известное упоминание Киева — в форме Qiyyōb (др.-евр. קייב). Письмо было обнаружено среди древнееврейских рукописей Каирской Генизы в синагоге Бен-Эзра. Важно и то, что в СССР факт существования «Киевского письма» был известен, но не афишировался. Между тем документ был создан еврейской общиной Киева, находившейся под влиянием Хазарского каганата, и является ключевым свидетельством жизни еврейской общины в Древней Руси. 📜 О чём говорится в письме? Это обращение к еврейским общинам других городов с просьбой собрать средства для выкупа Якова бен Хануки, оказавшегося в долговом рабстве после того, как он поручился за своего брата. История простая, человеческая и жёсткая — о долге, ответственности и взаимопомощи. 🔍 Интересные факты: — документ состоит из 30 строк, написанных коричневыми чернилами; — Киев упоминается как Qiyyōb (קייב); — последнее слово написано тюркскими рунами и, вероятно, является единственным сохранившимся письменным свидетельством хазарского языка. Сегодня «Киевское письмо» — это не музейная редкость, а напоминание о том, как рано и глубоко переплелись истории Украины и еврейского народа, и какую роль книга играла в выживании общин. ❓ А как вы считаете: должны ли такие документы быть частью школьных программ и общественного разговора об истории региона — или они так и останутся известны лишь узкому кругу специалистов? 👉 Наша статья: https://news.nikk.co.il/kievskoe-pismo/ Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы: https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881 #НАновости #NAnews #История #Украина #ЕврейскаяКнига #КиевскоеПисьмо #Israel #Ukraine

Прикол: росіяни затопили на вході в Новоросійську бухту кілька барж. Щоб туди не залетіли за здобиччю наші підводні дрони. Це вам нічого не нагадує? росіяни в Кримську війну у 1854 році затопили свій флот на вході в Севастополь. Щоб в бухту не зайшла англо-французька ескадра і не розхерачила місто. Тоді відстала росія затопила свій парусний флот. А англо-французький був уже пароплавним, на вугіллячку. А потім це затоплення назвали героїчним подвигом. І поставили пам`ятник затонулим кораблям. І оспівували подвиг оборонців Севастополя. Там ще один парадокс: понад 60% оборонців міста були українцями, бо на чорноморський флот простіше рекрутів було набрати - навкруги українське селянське море. Але місто назвали - городом рускай слави: "Лєгєндарний Сєвастополь - нєпріступний для врагов"(така пісня модна була) - хоча обидва в його історії штурми в 1854-55 та 1941-41 закінчилися поразкою росії/сссра. Але росіяни вперто продовжують називати вінничанина матроса Петра Кішку, який був героєм тої оборони - Пьотр Кошка, рускій гєрой. Вобщєм, з росіянами все ясно. Місто здали, але перемога. Найбільші герої росіяни, але чомусь з України. Будемо сподіватися, що тепер і про Новоросійські баржі якийся новий талановитий і дарагой Брєжнєв Лєонід Ільїч напише опус типу "Малая Зємля" (я колись подужав і дочитав, це книга така, заставляли учить). І там опишуть героїчний подвиг затоплення барж. І переможний, звичайно. А український Севастополь - це в майбутньому гарна база НАТО. Слава Україні! Віктор Бобиренко

Россия усиливает влияние в арабских городах Израиля через сеть «выпускников советских вузов»: что стояло за встречей в Назарете Сколько выпускников советских вузов живёт в Израиле — и кто они? Точных данных нет, но цифры можно оценить через исследования миграции 1970–2020-х годов. Еврейские репатрианты: В 1990-е приехало более миллиона выходцев из СССР/СНГ. Из них: • 400–500 тысяч имели дипломы советских вузов, • большинство — инженеры, врачи, химики, физики, математики, учителя, • подавляющее большинство — евреи или члены еврейских семей. но … они не проводят встречи в Назарете … Редакция НАновости подчёркивает: мы не поддерживаем никаких форм дискриминации и с уважением относимся ко всем жителям Израиля — евреям, арабам, друзам, христианам и представителям всех других групп и общин, живущих в Израиле. Речь в материале идёт не о народах, а о дипломатических структурах и политических процессах. 🟦 Что произошло? 14 ноября 2025 года в Назарете Посол России в Израиле А.Д. Викторов принял участие в очередной встрече, организованной израильской «Ассоциацией выпускников советских и российских вузов», — торжественном мероприятии по случаю Дня выпускника. Посольство РФ в Израиле написали: «А.Д. Викторов поздравил А. Сафию с получением из рук Президента Российской Федерации путина государственной награды – ордена Дружбы. Пожелал Почётному генеральному консулу новых успехов и достижений в интересах народов России и Израиля». Также официальные структуры подчёркивают: «Ассоциация тесно взаимодействует с Посольством РФ и Российским культурным центром, получая методическую поддержку. Российские дипломаты высоко оценивают работу этой организации и её вклад в укрепление гуманитарных связей между Россией и Израилем». Дополнительно отмечается: «Налажены связи с аналогичными объединениями за пределами Израиля: ассоциация сотрудничает с палестинской ассоциацией выпускников (для координации с выпускниками из „Восточного Иерусалима, Западного берега и Газы“), а также входит в международные структуры выпускников и участвует во Всемирных форумах иностранных выпускников российских вузов». 🟩 Что мы разобрали в материале: • кто такие члены «Ассоциации выпускников советских и российских вузов» в Израиле и почему почти все они — из арабских городов; • сколько таких специалистов живёт в стране сегодня; • сколько участвуют в мероприятиях, и кто реально входит в ассоциацию; • какие города связаны с этой сетью (Назарет, Шфарам, Тайбе, Умм-аль-Фахм и др.); • кто руководит ассоциацией — имена, структуры, связи; • почему Россия использует именно эту сеть для мягкой дипломатии; • и самое главное — почему Израиль фактически закрывает на это глаза. 🔍 Эта история — не только про прошлое. Это про влияние в реальном времени, про работу с локальными элитами и про то, как Москва укрепляет позиции там, где этого меньше всего ожидают. 📎 Полный разбор здесь: https://news.nikk.co.il/v-arabskih-gorodah-izrailya/ 📢 Делитесь в Facebook: https://www.facebook.com/nanews.nikk.agency/posts/pfbid027inMXppcenVKPZULaamacpukZfUufWukCaPER9svPHEcpNvrwhPVZkxnPY2tARiBl #НАновости #Israel #Russia #Galilee #аналитика #дипломатия

15 листопада 1967 року у Львові був заарештований журналіст і правозахисник В'ячеслав Чорновіл. Звинувачений у поширенні «завідомо неправдивих вигадок» на адресу совєцького державного і суспільного ладу, він був засуджений до трьох років позбавлення волі. В'ячеслав Чорновіл народився 24 грудня 1937 року в селі Єрки (нині — селище міського типу) Черкаської області. Навчався на філологічному, а згодом — факультеті журналістики Київського державного університету, по закінченні якого працював редактором на телебаченні, літературним критиком, був секретарем комсомолу будівництва Київської ГЕС. У 1964 році він вступив до аспірантури Київського педагогічного інституту, проте до навчання його не допустили через політичні переконання. З середини 1960-х років Чорновіл долучився до культурницького та суспільно-політичного руху шістдесятників, що являв собою спробу молодих митців унезалежнення своєї творчості від канонів соцреалізму, і став активним учасником правозахисного руху. 4 вересня 1965 року під час прем'єри у кінотеатрі «Україна» фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом він публічно виступив проти арештів української інтелігенції. Підготовлені ним збірники «Правосуддя чи рецидиви терору?» та «Лихо з розуму (Портрети двадцяти "злочинців")» про переслідування інакомислячих та свавілля влади ілюстрували надуманість обвинувачень та розбіжності між декларованими і реальними правами людини в ссср. 24 липня 1967 року після прямої вказівки прокурора усср Федора Глуха прокурор Львівської області Б. Антоненко порушив кримінальну справу проти Чорновола, звинуваченого у написанні та поширенні наклепницьких вигадок на совєцький лад. Під приводом побоювань, що перебуваючи на свободі Чорновіл «може перешкоджати встановленню істини по справі», 31 липня було видано постанову про його арешт. 3 серпня В'ячеслав Чорновіл був арештований та ув'язнений у Львівському кгб. Процедура слідства нагадувала класичні для радянського правосуддя справи: заперечення права людини звертатися зі скаргами, ігнорування свідків, заявлених підозрюваним тощо, що змусило Чорновола вдатися до дев'ятиденного голодування. Наприкінці жовтня справу було передано до суду. 15 листопада 1967 року у Львівському обласному суді відбувся розгляд кримінальної справи проти В'ячеслава Чорновола. Йому інкримінувалося поширення завідомо неправдивих вигадок на адресу совєцького державного і суспільного ладу (ст.187, ч.1.), за які він отримав максимально допустиме статтею покарання у вигляді позбавлення волі на три роки, проте відбув лише половину терміну за амністією з нагоди 50-річчя совєцької влади. Продовжуючи ведення правозахисної діяльності, з 1970 року Чорновіл почав нелегально видавати машинописний журнал «Український вісник», який інформував про рух опору в Україні. Шукаючи його редакторів, на початку 1972 року він був заарештований вдруге і попри відсутність доказів, був засуджений до 6 років позбавлення волі і 3 років заслання, які відбував у мордовських таборах. У 1979 році на засланні Чорновіл став членом Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод, у 1980 році був заарештований за сфабрикованим звинуваченням у спробі зґвалтування, за що отримав п'ять років якутських таборів. До України В'ячеслав Чорновіл повернувся у 1985 році, після чого долучився до громадсько-політичної роботи. У незалежній Україні він займався журналістською роботою, політикою, обирався депутатом Верховної Ради України. 🕯Загинув у автомобільній аварії 25 березня 1999 році поблизу міста Бориспіль на Київщині. Згідно з висновками кількох експертів, на черепах В'ячеслава Чорновола та його водія Євгенія Павлова є своєрідні тріщини, походження яких незрозуміле – експерти не знайшли елементів автомобіля, які могли спричинити такі ушкодження. Це частково підтверджує версію, що Павлова та Чорновола могли добивати кастетами вже після зіткнення.

🟥 50 лет назад СССР начал с того, что навязал миру идею «сионизм = расизм», а современная Россия, в союзе с Ираном и антиизраильскими силами, продолжает эксплуатировать тот же нарратив — только под новыми лозунгами. 10 ноября 1975 года Генассамблея ООН приняла позорную резолюцию № 3379, объявившую сионизм формой расизма. 10 ноября 2025 года МИД Израиля напомнил: «Советский Союз при поддержке арабских государств наконец-то добился своей цели». Для Израиля это был не просто дипломатический удар — это был момент, когда лживый советский миф получил печать ООН. Тогда представитель Израиля Хаим Герцог публично разорвал текст резолюции и заявил, что «преследования лишь укрепят сионизм». Сегодня та же схема возвращается. Москва снова использует старый советский приём — теперь под лозунгом «борьбы с нацизмом» и «денацификации». Вместе с Ираном и антиизраильскими силами Россия повторяет ту же ложь, превращая пропаганду в оружие — и против Украины, и против Израиля. ❓Почему спустя 50 лет эта риторика снова работает? ❓И что делает мир, когда ложь из прошлого вновь становится оружием? Читайте в новой статье НАновости — Новости Израиля и Украины: 👉 https://nikk.agency/50-let-nazad-sssr/ Читайте и распространяйте правду в ФБ: 🔗 https://www.facebook.com/nanews.nikk.agency/posts/pfbid02bSZyPuzZsT9LUhzTBxirkr6mQhyXfcTQiYwu5TpLjD1BK5oXduvpuFknknDxwzLMl #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #СССР #ООН #сионизм #ИзраильУкраина #история