Серед українських підлітків у TikTok поширюється тренд, який на перший погляд виглядає як жарт: школярі іронічно заперечують сенс шкільних предметів.

Основні тези:
🚫 «Не вчимо історію, бо не живемо минулим»
🚫 «Не вчимо хімію, бо достатньо знати реакції в Instagram»
🚫 «Не вчимо фізику, бо у нас свої закони»
🚫 «Не вчимо англійську, бо ми патріоти»
🚫 «Не вчимо географію, бо дорогу додому знаємо»
🚫 «Не вчимо алгебру, бо на карті мінус»

Тренд має всі ознаки спланованого інформаційного впливу. Показово, що він зародився в російському сегменті TikTok, де поширювався ще у 2024 році у схожому форматі й ритміці, з таким же набором фраз. Українські діти підхопили цей тренд, часто не усвідомлюючи його походження і зараз він віруситься як на приватних акаунтах, так і на сторінках навчальних закладів.

Вийшов дуже вдалий та дешевий інструмент впливу на молоде покоління українців. Чому дешевий, бо застосували його спершу в російському середовищі, де знецінення знань - культурна норма. На Росії давно вкорінилася модель дегуманізації освіти, ворожості до західної культури, наукової критики та плюралізму. Навчання використовується як інструмент пропаганди, а не розвитку. Це виховує сліпу лояльність до влади та зневагу до критичного мислення. Такий тренд для російських підлітків є легітимізацією вже існуючого стану речей та адаптацією до авторитарного середовища.

В Україні ж освіта є одним із базових каналів формування національної ідентичності. Знання історії, мови, культури - важливі елементи громадянського становлення, спільно з іншими предметами вони допомагають формувати інтелектуальну рефлексію як складову національної безпеки. І цей самий російський тренд діє на наших дітей інакше, він розмиває роль освіти як джерела сили: історія стає «неважливою», англійська «непатріотичною», наука «непотрібною».

Це все створює середовище наслідування чужим культурним кодам без розуміння їхнього походження («Не вчимо алгебру, бо на карті мінус» як типове заохочення пишатися бідністю; «Не вчимо англійську, бо ми патріоти» - типово для росіян, які знають лише одну мову навіть коли пів життя живуть десь закордоном; від фрази «Не вчимо фізику, бо у нас свої закони» віє вайбом російських кримінальних понятій і так далі). Зрештою йдеться про зміщення фокусу патріотизму із відповідальності та розвитку на поверхневу іронію (якщо хтось лишає коментар із засудженням цих тез, під ним з’являються коментарі бот-акаунтів типу «токсік» чи «душно», а під такими відео завжди стоять патріотичні хештеги, серед яких і # жарт). До того ж, окрім органічного поширення, залучаються ботоферми, які працюють за власними алгоритмами, імітують «українське» оформлення акаунтів, але транслюють приховані ворожі меседжі.

Це удар по найменш захищеній аудиторії - дітях, і водночас буквально по майбутньому нації. Бо це робота на довгострокове виснаження колективного імунітету, розмивання цінностей та підрив національної безпеки.

І найважливіше. Чому українські діти підхопили цей контент та репрезентують його як власний?
✅ алгоритми TikTok працюють за мовою й інтересами, а не за громадянством. Тому, хто споживає російськомовний контент, підтягуються саме такі відео. Українські діти знають російську, багато з них спілкуються нею, і більшість не сприймає російськомовний контент як ворожий та небезпечний;
✅ брак альтернативи: українського підліткового контенту, який був би стильним, мемним і «своїм», усе ще недостатньо. Цей тренд став популярним ще й через те, що він відповідає на підліткові психологічні потреби бути прийнятим, дотепним, не почуватися винним і не думати про складне. Він - втілення підліткового бунту. Саме тому його форма така ефективна. І саме тому він небезпечний.

Запущений з російського інформаційного середовища й підлаштований під TikTok-культуру тренд виглядає невинно. Але саме в цьому його сила. Через жарти поступово стирається повага до освіти, історії, критичного мислення. І це лише один приклад. Якщо проігноруємо ці тенденції, наслідки побачимо вже дуже скоро.

Наталія Піпа Ярослав Юрчишин Таня Микитенко Андрій Смолій

Шкода, що наразі в противагу Київської школи 309... Я не можу показати всі відео та аудіо дітей шкіл т.о Мелітополя та Якимівки.

Де вони категорично та негативно реагували на агітацію вчителів - перевертнів, де вони різко відповідали на заборону всього українського, де вони відкрито вчителям задавали питання, чому ви перемалювалися відразу.

Дітей та підлітків які пізніше витримали на собі не тільки психологічний вплив за підтримку України і ЗС України, а навіть фізичний. Коли так звані "спортики" створили загони підлітків посібників для "карательных операций".

Авжеж зараз вони залякані і мовчать. А їх сверсники регочуть як на сцені б'ють військовослужбовця ЗС України.

Всі докази, факти зібрані, але нажаль задля безпеки цих дітей чекають свого часу і обов'язово будуть оприлюднені.

Теракти проти військових, арешти військових з показним одяганням кайданів і в клітку, піксель як не захист, а залякування у багатьох, знецінення українського захисника, купа образ воїнам від пересічних українців, йдіть гиньте - це ж ваш вибір, ми вас туди не посилали...

На рівні Держави цього ніхто не бачить, всі мовчать, як води в рот набрали. Хоча бачать... Але майбутні політичні дівіденти і вибори їм затьмарили очі.

Це ж все непопулярні рішення, а так ще трохи рівень довіри до ЗС України знизимо.

Накипіло.

✈️ @a_shtirlitz

8 травня. Рівно 80 років тому гармати замовкли після багатьох років найкривавішої війни ХХ століття. День, коли світ сказав: «Ніколи знову».

Але зло не зникло. Воно просто змінило форму. І сьогодні знову шипить і плюється отрутою. Носить російську форму, бреше про ефемерну «велич», обліплюється шевронами з зетками і знищує терором та бомбами мирні українські міста.

Рашизм — це не просто продовження імперської політики. Це реінкарнація нацизму. Ті самі методи. Та сама ненависть. Те саме знецінення людського життя. Під копірку.

Тоді — нацистська Німеччина. Сьогодні — рашистська росія. Тоді — гітлер. Сьогодні — путін. Тоді — Нюрнберг. Тепер точно має настати — Гаага.

Зло має нарешті бути покаране. Україна тримає удар за весь вільний світ, за подвиг загиблих у тій великій війні, за майбутнє нашої країни та всього світу. І це дається нам величезною ціною. Так само, як тоді, у 1945. Тому маємо всіма силами допомагати фронту, бути єдиними та розумними, щоб пришвидшити перемогу і мир.

Зло не має залишитися непокараним, щоб воно не дало нових паростків у майбутньому.

Чому важливо слухати дітей?

Часто дорослі недооцінюють силу дитячого голосу, мовляв, «виростеш — зрозумієш». Але правда в тому, що діти вже зараз відчувають, думають і формують свій світогляд. І якщо ми не слухаємо їх сьогодні, завтра вони можуть замовкнути назавжди.

✅ Слухати — це поважати. Коли ми вислуховуємо дитину без осуду та знецінення, вона відчуває, що її думка має значення. Це формує впевненість у собі та здатність відстоювати свої права.

🧠 Діти бачать те, чого не помічаємо ми. Вони сприймають світ без стереотипів і шаблонів, часто помічають те, що дорослі вважають неважливим. Слухаючи їх, ми можемо краще розуміти світ і навіть вчитися новому.

❤️ Довіра народжується у діалозі. Якщо дитина знає, що її почують, вона не боятиметься ділитися важливим — своїми переживаннями, радощами, болем. І коли їй буде складно, вона звернеться до вас, а не замкнеться в собі.

🌱 Сьогодні ти слухаєш — завтра тебе почують. Якщо дитина бачить повагу до своїх слів, вона виростає людиною, яка також вміє слухати й розуміти інших. А це — ключ до здорового суспільства.

Давайте не просто чути дітей, а справді слухати. Вони мають що сказати — варто лише дати їм простір для цього.

Як ви підтримуєте відверті розмови з дітьми? Діліться в коментарях! 💬

#розвитокдітей #дитячапсихологія

#думки
Ти розквітаєш, коли поряд правильні люди.
Ти навіть не уявляєш, скільки в тобі сили. Просто іноді поруч ті, хто цю силу приглушує — сумнівами, знеціненням, критикою. І ти починаєш думати, що проблема в тобі. Але ні. Просто твоя душа не може літати в клітці чужих страхів.
А потім приходять інші. Ті, хто бачать твоє світло навіть тоді, коли ти сама його не бачиш. Вони не змагаються, не заздрять, не гальмують. Вони надихають. Вони вірять. Вони поруч — і ти ростеш. Стаєш сміливішою, впевненішою, живішою.
Запам’ятай: ти не “важка”, не “занадто емоційна”, не “дурна”. Тобі просто потрібне оточення, яке поливатиме, а не сушитиме твоє серце.
І тоді ти побачиш — яка ж ти насправді прекрасна.

Мирослава Псарюк

💭 Часом комплімент звучить гірше за критику - "ти так гарно виглядаєш для свого віку" або "ні нічого, ти теж симпатичний". Навіть коли ви хочете підтримати людину, слова можуть зачепити, образити чи викликати неприємний посмак.

Комплімент - це соціальна валюта, але тільки якщо ним не намагаються заплатити за почуття переваги, жалість чи приховану критику.

Проблема не в самих словах, а в підтексті, тоні або порівнянні, яке ставить людину в незручне становище.

🤐"Ти гарна... для свого віку"
⁉️Що не так: це ніби сказати "Ви не встигли розвалитися повністю".
✅Як краще: "Ти чудово виглядаєш", без уточнень. І крапка.

🤐"Ти схудла - тепер така красива!"
⁉️Що чує людина: "До цього ти була негарною".
✅Як краще: "Тобі дуже пасує ця сукня", або "Ти світишся сьогодні".

🤐"Ти не така, як інші жінки/чоловіки"
⁉️Це може звучати як приниження інших, а значить - знецінення самої людини.
✅Як краще: "Ти маєш дуже особливу енергетику/погляд/манеру".

🤐"Для мами/трьох дітей ти добре виглядаєш"
⁉️Це не комплімент. Це ярлик.
✅Як краще: "Ти дуже стильна і впевнена в собі" - і це буде правдою.

🤐"Ти мені подобаєшся, бо не носиш макіяж"/"тобі без макіяжу навіть краще".
⁉️І знову - знецінення інших жінок або спроба похвали через виключення.
✅Як краще: "Ти така природна й відкрита - це вражає".

Слова мають силу, особливо ті, що йдуть від серця. Тож враховуйте це і правильно користуйтесь 🩷

#слова #порада #спілкування

Ти розквітаєш, коли поряд правильні люди.
Ти навіть не уявляєш, скільки в тобі сили. Просто іноді поруч ті, хто цю силу приглушує — сумнівами, знеціненням, критикою. І ти починаєш думати, що проблема в тобі. Але ні. Просто твоя душа не може літати в клітці чужих страхів.
А потім приходять інші. Ті, хто бачать твоє світло навіть тоді, коли ти сама його не бачиш. Вони не змагаються, не заздрять, не гальмують. Вони надихають. Вони вірять. Вони поруч — і ти ростеш. Стаєш сміливішою, впевненішою, живішою.
Запам’ятай: ти не “важка”, не “занадто емоційна”, не “дурна”. Тобі просто потрібне оточення, яке поливатиме, а не сушитиме твоє серце.
І тоді ти побачиш — яка ж ти насправді прекрасна.

Мирослава Псарюк

Розум — штука підступна. Його наче не видно, але без нього тебе видно одразу.

Кажуть, що розум можна розвивати. Але тоді чому не всі це роблять? Бо це не завжди приємно. Розвивати розум — це як лізти під шкіру собі самому: боляче, незручно, часом огидно. А ще й не факт, що допоможе. Бо, як не крути, але в дурного й проблем менше. Він собі сидить, рже з TikTok’у, їсть що хоче, спить як ведмідь, і не париться, що світ котиться до біса. І я його не зневажаю — просто заздрю.

Розум — це прокляття для тих, хто ним користується. Бо як тільки мозок розігнався — починаєш бачити те, що не хочеш бачити: фальш, маніпуляції, дірки в аргументах, дешеву показуху, прірву між «бути» й «здаватися». І вже не вдасться відмахнутись. Розум — як очі, які вже не можна закрити назад.

І тут починається інше пекло. Бо тупість — вона не завжди байдужа. Вона часто агресивна. Вона завжди гуртом. Вона не терпить того, хто вибивається. І щойно розум починає звучати, з’являється рефлекторне бажання його втоптати. В багно. В примітивізм. У знецінення, насмішку, публічне висміювання. Бо невігластво глибоко всередині розуміє, що воно — нижче. І саме тому його злить сам факт чийогось інакшого мислення. Воно не витримує дзеркала. А розум — це дзеркало. Не криве, не ласкаве. Просто правдиве.

Але чим більше живеш — тим більше бачиш: розум не дається при народженні. Він витягується з болота досвіду. Його не підкладають під подушку, його виточують роками — книгами, спостереженням, помилками, соромом. Так, сором — страшенно недооцінений двигун еволюції. Тупий не соромиться. Він впевнений, що знає все. А от якщо тобі стає соромно — значить, ти вже не там. Ти зрушив. І це початок.

Колись я думав,що розум — це про знання. Тепер знаю: ні, це про сумнів. Про те, що ти не ковтаєш усе, що тобі дають. Про вміння сказати «я не знаю» і не згоріти зсередини від сорому. Про те, що іноді краще тримати язик за зубами й слухати.

І ще. Розум — це не диплом. Не посада. Не кількість нулів на рахунку. Не статус у соцмережі. Не бренд годинника. І точно не вміння виголошувати пафосні тости.
Розум — це здатність бачити суть. Розум — це коли ти серед натовпу не втрачаєш себе. Це коли тобі не треба вдавати, бо ти вмієш мислити.
Це коли інтуїція підказує, куди не лізти, навіть якщо там престиж і лайки.
Це коли тобі соромно за себе вчорашнього — і ти дякуєш за цей сором.

А що розвиває розум найкраще? Не кросворди й не шахи. А люди, які ставлять незручні запитання. Книжки, які тримають тебе за горло. І ситуації, які вивертають усе навиворіт. Бо розум не росте в теплиці. Він росте там, де холодно, темно й боляче. Але зате — по-справжньому.

Батьківські приписи — це установки, які дитина отримує від батьків у процесі виховання. Вони можуть бути як усвідомленими (тобто озвученими словами), так і неусвідомленими (передані через поведінку, емоційні реакції, ставлення). Такі приписи часто формують внутрішні переконання дитини, які вона несе в доросле життя.
Види батьківських приписів та приклади
Позитивні приписи (підтримуючі)
Вони сприяють формуванню здорової самооцінки, впевненості та ініціативності.
Приклади:

«Ти можеш це зробити, я в тебе вірю».

«Помилятися — це нормально, головне вчитись».

«Ти — цінний, навіть якщо щось не виходить».
Негативні приписи (руйнівні)
Вони обмежують розвиток, викликають страх, тривогу або вину. Часто не промовляються прямо, але транслюються через поведінку або натяки.
Приклади:

«Не будь собою» (дитина чує це через постійну критику: «Чому ти такий голосний?», «Ти завжди все псуєш»).

«Не думай» (ігнорування або знецінення думок дитини).

«Не відчувай» (коли емоції дитини не приймаються: «Не плач, нічого не сталося»).
«Не досягай успіху» (ревнощі або заздрість батьків, коли дитина чогось досягає).

«Не існуй» (у випадках, коли дитина небажана або на неї не звертають увагу).

Амбівалентні приписи
Це суперечливі повідомлення, які викликають внутрішній конфлікт.
Приклади:

«Будь самостійним, але роби все, як я скажу».

«Будь сильним, але не виявляй агресії».

«Будь відкритим, але не довіряй людям».
Такі приписи часто стають основою життєвих сценаріїв, що впливають на поведінку, вибір професії, стосунки тощо. Розуміння і усвідомлення їх — перший крок до особистісного зростання та зміни деструктивних установок.

Шкода, що наразі в противагу Київської школи 309... Я не можу показати всі відео та аудіо дітей шкіл т.о Мелітополя та Якимівки.

Де вони категорично та негативно реагували на агітацію вчителів - перевертнів, де вони різко відповідали на заборону всього українського, де вони відкрито вчителям задавали питання, чому ви перемалювалися відразу.

Дітей та підлітків які пізніше витримали на собі не тільки психологічний вплив за підтримку України і ЗС України, а навіть фізичний. Коли так звані "спортики" створили загони підлітків посібників для "карательных операций".

Авжеж зараз вони залякані і мовчать. А їх сверсники регочуть як на сцені б'ють військовослужбовця ЗС України.

Всі докази, факти зібрані, але нажаль задля безпеки цих дітей чекають свого часу і обов'язово будуть оприлюднені.

Теракти проти військових, арешти військових з показним одяганням кайданів і в клітку, піксель як не захист, а залякування у багатьох, знецінення українського захисника, купа образ воїнам від пересічних українців, йдіть гиньте - це ж ваш вибір, ми вас туди не посилали...

На рівні Держави цього ніхто не бачить, всі мовчать, як води в рот набрали. Хоча бачать... Але майбутні політичні дівіденти і вибори їм затьмарили очі.

Це ж все непопулярні рішення, а так ще трохи рівень довіри до ЗС України знизимо.

Накипіло.

✈️ @a_shtirlitz