#думки
Лист... собі..
Усе буде добре. Знай, ти найкраще і найдорогоцінніше, що в тебе є. Не переживай. Усе тимчасово. Ти витримаєш, ти з усім впораєшся. Просто знай це і вір. Всевишній завжди з тобою. Ти під Його захистом завжди.
Бережи себе.
Не шукай проблеми в собі, не грузи себе. Просто згадай, яка ти особлива, яке ти диво.
Це життя. Так, воно складне. Але так цікавіше. Воно дане тобі для того, щоб ти розкрила всі свої дари, які вже у тебе є.
Ти звернеш гори. Весь світ біля твоїх ніг. І це не просто полум'яна промова, що закликає до дій, a найчистіша правда.
Бережи себе. Не засуджуй, не критикуй. B такі моменти ти забуваєш, що всередині тебе - світло. Неважливо, що трапиться або вже трапилося. Важливо, що коїться в тебе всередині.
Дружи із собою. Усвідом. свою цінність.
Примири всіх своїх внутрішніх критиків, прийми всі свої "недоліки", своє минуле, і йди вперед, приймай всі дари цього життя, але вже в гармонії c собою.
Ти все, що в тебе є. У тобі достатньо любові, світла, щастя і всіх благ. Вони вже в тебе є.
Усе, чого ти потребуєш, - це любов і щастя.
Але правда в тому, що в тобі вже є все, ти сама джерело любові і щастя.
Бережи себе...

#думки
Кажуть, ранок - це наймузичніша частина дня: чайник свистить у "сі - мінор", котик муркоче в "мі - мінор",
а ти сам - як диригент, який ще не прокинувся).
Головне - не забути, що навіть найхаотичніша симфонія дня починається з маленької прелюдії: посмішки, ковточка кави, і нотки віри в себе.
Гармонійного Вам ранку, маестро життя!

НУДЬГА

Коли нудьга стискає простір твій,
Не бійся бути з нею у пітьмі.
Торкнись її, почни із нею бій,
Знайди себе у тій глухій тюрмі.

Занурюйсь глибше, не шукай воріт,
Не бийсь руками проти темноти.
Бо тільки той, хто впав у власний гніт,
Зуміє бути з ясністю на "ти".

Чим швидше дна торкнешся ти, мій друг,
Тим легше вирвешся назад, наверх.
Там, де тягар стискає думку в круг,
Знайдеш ти силу без всіляких черг.

Немає втечі — є лиш тільки спад,
Є тільки зустріч з привидом життя.
Тоді лиш стане серце як снаряд,
Який розірве прірву забуття.

Тож не тікай, коли прийшла печаль,
Забудь про біль, глуши свої страхи.
Лиш так добудеш спокій і мораль,
Щоби втікати із глибин нудьги.

Мирослав Манюк
02.05.2025

На початку війни Гетманцев блокував виділення коштів на ЗСУ, а зараз вільно почуває себе у владі...
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_new

#музеї
У самому центрі Києва, на тихій вуличці провулку Тараса Шевченка, розташований особливий куточок, де час ніби зупиняється, а історія оживає. Це Будинок-музей Тараса Шевченка — місце, яке зберігає дух і спадщину великого Кобзаря, поета, художника й мислителя, чиї слова й досі надихають українців.

Будинок, у якому жив Тарас Шевченко в 1846 році, сьогодні відтворює атмосферу його епохи. Відвідувачі можуть пройтися кімнатами, де поет творив, побачити його особисті речі, рукописи, малюнки та відчути зв’язок із тим, що надихало митця. Кожен предмет тут — це не просто експонат, а частина історії, що розповідає про життя Шевченка, його боротьбу й любов до України.

Музей не лише зберігає пам’ять про Кобзаря, а й запрошує до діалогу. Виставки, літературні вечори та екскурсії дозволяють кожному доторкнутися до творчості Шевченка, відкрити для себе його багатогранний талант. Особливо вражає садок біля будинку, де можна уявити, як Тарас прогулювався, розмірковуючи над долею рідного народу.

Україна створила диво
Україна вкотре творить диво, переписує старі правила і стає ще міцнішою як держава на світовій арені
Те, що підписала Україна зі США, — не просто угода. Це унікальна угода. Наголошую: унікальна
Жодна країна, яка перебуває у стані війни та залежить від зовнішньої допомоги, не вела переговори з Вашингтоном на рівних — і тим більше не диктувала своїх умов, які врешті-решт прийняли. Україна це зробила. І зробила грамотно
Трамп розраховував на просту угоду. Він хотів швидку перемогу для себе особисто — з великими цифрами, які існували лише в голові. Він був упевнений, що країна, залежно, просто підпише все, що їй покладуть на стіл. Що вона не матиме ні голосу, ні права вибору. Що Україна продасть себе на будь-яких умовах
Він бачив Україну не як партнера, а як загнаного в кут кролика, який готовий віддати все, аби вижити.
Завдання було гранично цинічним: вписати країну в схему вічних зобов'язань, перетворити на боржника, отримати ресурси та вплив під виглядом допомоги
Коли Україна відмовилася, Трамп розлютився. Він почав тиснути — заморожував допомогу, принижував публічно, шантажував, маніпулював.
Але Україна не злякалася та не піддалася. Зеленський та його команда одразу обрали позицію: жодного економічного рабства. Лише партнерство. Тільки чесно. Тільки на справедливих умовах
І тут починається головне. Тому що саме з цього моменту все пішло не за американським планом, а українською.
Тижнями Україна зазнавала нападів Трампа. Терпіла внутрішню турбулентність, зовнішні загрози та постійний медійний, політичний тиск. І весь цей час переговорна команда – тихо, методично, не збиваючись із курсу – покращувала угоду. Абзац за абзацом. Рядок за рядком
У результаті все змінилося
Україна одержала справедливу угоду, в якій не бере на себе боргових зобов'язань. Ні за минуле, ні за майбутнє. Угода, в якій вона не залежить, а рівноправна. Чи не здає ресурси, а керує ними сама. Не просить - а запрошує до партнерства
Цей фонд називають партнерським. Але спочатку він не був таким. Його таким зробили. Люди з великими яйцями. І не меншим розумом
Україна виходить із ролі жертви. Вона виходить із позиції «нам повинні». Тепер вона стає державою, з якою рахуються. Тому що змогла вистояти там, де здалися майже всі. Тому що не боїться найсильніших
Спочатку вона це довела на полі бою, вистоявши проти супротивника, який був у рази сильніший — путінської Росії. А тепер — за столом переговорів, де перед нею була не просто наймогутніша держава, а й, можливо, найжорсткіший і найцинічніший переговорник — Дональд Трамп
Браво. Просто, браво! 👏

🤺🤩Олімпійські чемпіонки Парижа-2024 зустрілися у Сеулі, де з 2 по 4 травня проходить етап Гран-прі з фехтування на шаблях. На доріжку вийдуть Аліна Комащук, Юлія Бакастова та Олена Кравацька, а ось Ольга Харлан цього разу спробує себе в ролі тренерки!

🔥Для Ольги це новий цікавий досвід — підтримати команду, поділитися знаннями та побачити фехтування з іншого боку.

😉І одразу відповідаємо на головне запитання: ні, найтитулованіша українська спортсменка за кількістю нагород на Олімпійських іграх не завершує спортивну кар’єру! Це лише експеримент, який відкриває нові горизонти, але не ставить крапку на її виступах — спортивний шлях Ольги Харлан триває!
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

#психологія
Чому ми боїмося близькості, навіть коли прагнемо любові?
Ми можемо мріяти про глибокий зв’язок, ніжність, “того самого”/“ту саму”. Але коли хтось наближається надто близько, хочеться втекти. Це не парадокс, а захисна реакція психіки. Близькість — це не лише тепло, це ще й вразливість. А вона лякає. Ось 5 можливих причин, чому ми водночас хочемо любові і тікаємо від неї:

1️⃣ Дитячий досвід “любові з умовами”: Якщо в дитинстві любов треба було “заробляти” — ми звикаємо, що близькість = ризик бути знеціненим або покинутим, якщо не відповідатимеш очікуванням.

2️⃣ Страх втратити себе у стосунках: Іноді близькість сприймається як розчинення — “мене не стане”, “мене поглинуть”, особливо якщо межі не сформовані.

3️⃣ Попередні травми / зради / токсичні стосунки: Коли раніше близькість призводила до болю — мозок запам’ятовує це як загрозу. І вмикає захист, навіть коли нині все по-іншому.

4️⃣ Страх бути побаченим “справжнім”: Маска впевненості/успішності/самостійності — це щит. Але близькість роздягає, і виникає страх: “А раптом мене не приймуть, коли побачать справжнього/справжню?”

5️⃣ Несвідоме переконання “я не гідний/гідна любові”: Це може жити глибоко всередині й саботувати стосунки. Бо любов здається недосяжною або “не про мене”.

Страх близькості — не вада, а сигнал про те, що ваша психіка колись навчилася захищатись. І його можна перепрожити у безпечних стосунках, у щирості з собою, у маленьких кроках назустріч теплу, на яке ви заслуговуєте.

#психологія
Синдром відмінника: коли прагнення до ідеалу шкодить.
Синдром відмінника — це нездорове прагнення бути найкращим у всьому, що робиш, постійне завищення вимог до себе та неприйняття власної недосконалості.

Такий стан зазвичай супроводжується:
🔸 страхом зробити помилку;
🔸 страхом не відповідати власним високим стандартам;
🔸 невпевненістю у своїх діях;
🔸 хронічним незадоволенням собою, навіть попри очевидні успіхи.

Синдром може проявлятися одразу в кількох сферах життя — у навчанні, роботі, стосунках.
Кінцева мета "відмінника" — заслужити схвалення, визнання, захоплення з боку інших. Тому будь-яка діяльність сприймається ним як змагання.

Наслідки такого підходу:
🔸постійна напруга і стрес через високі очікування;
🔸нескінченне порівняння себе з іншими;
🔸втрата мотивації та радості від процесу;
🔸нестабільна або занижена самооцінка, яка залежить від думки оточення;
🔸з часом — ризик розвитку тривожних розладів, депресії або навіть самопошкоджувальної поведінки.

#поезія
З тобою все так, з тобою все так як треба,
Коли очі блищать від щастя або від сліз,
Коли крила твої торкаються легко неба
Коли тобі страшно вкотре зірватись вниз,

З тобою все так, з тобою усе в порядку,
Ти різна, як квітень - від снігу і до бузку,
Й не варто картати себе чи кидати клятви,
Ми всі тут малюєм ієрогліфи на піску,

Малюєм як вмієм, наївно і безпорадно,
Малюєм натхненно й безсило малюєм теж,
Шукаєм свій шлях, виправляєм помилки в кармі,
І прагнемо врешті вийти кудись за межі.

01.05.2025
Іра Спірідонова