Нові правила для поїздок до ЄС, фіноперації та переведення годинників: що зміниться для українців з жовтня Головне: 📍Нові правила в'їзду до ЄС. З 12 жовтня прикордонники країн Євросоюзу замість друку в закордонному паспорті збиратимуть біометричні дані. Турист повинен дати згоду на сканування обличчя та відбитків пальців, інакше його не пропустять. 📍Open Banking. Усі перекази з картки на картку або на банківські реквізити проходитимуть через систему Open Banking. Тепер банки отримуватимуть більше даних про всіх учасників, зможуть точно відстежувати ланцюжок операції. 📍Переведення годинників. 26 жовтня Україна переходить у зимовий час. О 4-й годині ночі потрібно перевести час на 1 годину тому. 📍Податкові зміни. ФОП можуть не платити ЄСВ за себе, якщо за них це вже зробив роботодавець, або сума податку більша за мінімальний страховий внесок. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Дупа намита? Труселя пристойні одягнені? 90 псалом вже разів пʼять читаний? Донати перераховані? То вже час влягтися? Чи далі пирітися в ті радари? Бережіть себе!

Хто замовляв ці зворушливі троянди?! Зберігайте до себе на сторінку щоб любуватися ними.

#архів Сільські дітки чекають батьків з поля. Постійна зайнятість батьків на господарстві змушувала лишати дітей на старших дітей, або зовсім лишати самих. Тож діти мусили бавити самі себе, або дивитись за най-найменшими. 📍с. Коврай Черкаської області, 1917р.

🇵🇱🤔 Українці в Польщі: хто на кому «заробив»? 📊 Факти говорять самі за себе: • За 2022–2024 роки українці сплатили податків і внесків ~20–25 млрд злотих. • Польща витратила на допомогу українцям ≈31,1 млрд злотих (березень 2022 – червень 2025). • Але ось головне: українці створили для польської економіки 328,6 млрд злотих ВВП. Вдумайтесь: витратили 31 млрд, а отримали понад 328 млрд. Це у 10 разів більше! ❓ То хто ж кому «винен»? Українці — Польщі за соціалку? Чи Польща українцям — за те, що вони фактично «підняли» економіку під час кризи? 🔥 Цифри показують: українці — не тягар, а двигун польської економіки. Але чи готові всі це визнати? #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

#вистави 🎭 ДИВНІ ЛЮДИ. Що жінці добре — то чоловіку кредит!💘 📅 10 жовтня, 19:00 📍 Київ, Будинок архітектора** 10 жовтня — мінус стрес, плюс сміх. І ніяких кредитів! 😄 Комедія про жінок і чоловіків, про гроші та стосунки, у яких буває складно — але ще частіше дуже смішно. ✅ Авторські жарти, які захочеться переповідати друзям ✅ Жива музика та сценки з життя ✅ Сміх без рецепту — як найкращий антистрес 👀 У героях легко впізнаєш себе і своїх знайомих 😀 🎸 Жива музика • 🎟 Українською • 16+ 🎫 Квитки вже у продажу — встигни до того, як «нарахують відсотки» 😉 👉 https://concert.ua/uk/event/divni-lyudi Театр «Дивні люди» — вечір, який захочеться повторити!

#кіно 💘 Зйомки романтичної комедії «Готель Соколине сяйво» офіційно завершено. Події фільму відбуваються в сучасних Карпатах, де два готелі змагаються за серця та гаманці туристів. Головна героїня, власниця готелю Оксана, яка втратила чоловіка-героя, бореться за свою мрію та пам’ять про нього, незважаючи на фінансові труднощі та інтриги конкурентів. Їй допомагає Роман, ветеран війни, який знаходить своє призначення, захищаючи пам’ять побратима та підтримуючи Оксану у боротьбі за готель. У головних ролях знялися Максим Девізоров («Найкращі вихідні») та Ангеліна Самчик («Збори ОСББ»). Антагоніста зіграв Олександр Ярема («Памфір»). У стрічці також з’являться Інна Приходько («Скажене весілля»), Лілія Цвєлікова («Найкращі вихідні») та інші. Камео виконали відомі шеф-кухарі Марко Черветті, Алік Мкртчян, Володимир Ярославський та артист DZIDZIO, який грає самого себе. 📆 Прем’єра фільму в українських кінотеатрах запланована на квітень 2026 року.

2 жовтня 1980 року Василя Стуса засудили на 10 років таборів і 5 років заслання. Стус отримав вирок, який став для нього смертельним. Після того як його "адвокат" Віктор Медведчук заявив "всі злочини Стуса заслуговують покарання", Василь відмовився від нього, за що був покараний. Василя вивели із зали суду і вирок зачитали без нього. Справу розглядали з 29 вересня. Адвокатом Стуса призначили Віктора Медвечука. Чоловік протестував, хотів захищати себе сам, але з його бажаннями не рахувалися. Промова прокурора тривала понад 2 години. Він розпочав із досягнень УРСР, які паплюжив "дьогтемаз" Стус. Згодом розповів про "злочини бандерівців". Завершив "злочинами" самого дисидента. Адвокат зазначив, що Стус заслуговує на покарання, але просив звернути увагу на сумлінну працю та складну операцію на шлунку. Після його виступу засідання суду перервали. Відновилось воно 2 жовтня одразу з читання вироку. Окрім максимальної міри покарання, на Стуса наклали штраф 2,2 тис. крб. судових витрат. Не дозволили вимовити й останнього слова. Дружині Валентині Василь сказав, що такого терміну не витягне. Так і сталося. Покарання відбував у таборі в Кучино. Від 1981-го не бачився з родиною. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями неодноразово оголошував голодування. 🕯Помер в ніч на 4 вересня 1985-го під час безстрокового сухого голодування. Василь Стус похований на табірному цвинтарі, 1989-го перепохований на Байковому кладовищі.

#література У видавництві «Білка» стартував передпродаж книжки «Позивний 79 — 24 принципи Героя України» про полковника Валерія Гудзя. У виданні зібрали спогади майже двох сотень близьких людей та фрагменти з його служби та бойової діяльності. Книжку написала його донька Анна Гудзь. Полковник Валерій Гудзь командував 24-ю окремою механізованою бригадою імені Короля Данила у 2017–2020 роках. З початку повномасштабної війни він воював у 24-й бригаді, взявши на себе командування підрозділом, загинув 12 березня 2022 року на Луганщині. https://suspilne.media/culture/1128366-u-vidavnictvi-bilka-vihodit-knizka-pro-vijskovogo-valeria-gudza-aku-napisala-jogo-donka/

#оповідання #ШІ Глава 25. Голос, що проривається Київ. Марія стояла перед заскленими дверима редакції. Вона не була тут з 2021-го, коли ще писала колонки про міське середовище. Тепер — інший світ. Інші теми. Інші межі. Вона вдихнула. Вийняла з сумки блокнот, відкрила на сторінці, де було записано: > «8 січня. Ігор. Брянка. Максим — живий. Неофіційно, але точно.» Вона зайшла. Усередині — знайомий запах кави, паперу, старих моніторів. Ольга сиділа за своїм столом, у светрі з рукавами, закатаними до ліктів. Вона підвела очі, побачила Марію — і застигла. — «Маріє? Ти… Ти повернулась?» — «Не зовсім. Я прийшла. Бо маю щось, що мусить прозвучати.» Ольга мовчки кивнула. Вони сіли в переговорній, за скляною перегородкою. Марія поклала блокнот на стіл. — «Це — не новина. Це — свідчення. Ім’я. Людина. Він — у полоні. Його бачив Ігор, якого обміняли 8 січня. Він сказав: “Максим тримав нас. Не ламався.”» Ольга гортала сторінки. Її пальці тремтіли. Вона зупинилась на цитаті. — «Це сильно. Але без офіційного підтвердження — ми не можемо подати це як факт.» — «Я не прошу сенсацію. Я прошу — голос. Один абзац. Одне ім’я. Щоб він знав, що ми не мовчимо.» Ольга довго дивилась на Марію. Потім сказала: — «Я напишу колонку. Від себе. Як жінка, яка чула. Як журналістка, яка не може мовчати.» Марія кивнула. Її очі були сухі, але глибокі. Вона встала, подякувала, і вийшла — вже не просто з надією, а з дією. * Табір. Максим сидів біля стіни. Артем спав, як завжди — з напіввідкритим ротом, з пальцями, стиснутими в кулак. У дверях з’явився новий — молодий, з розбитою бровою, з очима, які ще не звикли до темряви. — «Ти новий?» — тихо запитав Максим. — «Роман. З Херсона. Привезли вчора.» Максим кивнув. Підійшов ближче. Простягнув шматок паперу — вирваний з упаковки медикаментів. На ньому — кілька слів, написаних олівцем, який він зберігав як талісман. — «Це — лист. До Марії. Якщо тебе обміняють — передай. Якщо не зможеш — спали. Але не загуби.» Роман взяв папір. Дивився довго. Потім сказав: — «Я не знаю, чи мене обміняють. Але якщо так — я передам. Обіцяю.» Максим усміхнувся. Ледь. Як тінь усмішки. — «Це не для мене. Це для неї. Якщо вона знає — я витримаю.» * Київ. Ввечері Марія сиділа вдома. Аліна малювала нову картину — тато на фоні сонця, мама поруч, обіймає. На екрані — колонка Ольги: > «Ми не знаємо, де він. Але ми знаємо, що він був. І що він є. І що його чекають. Це не новина. Це — пам’ять. Це — голос, який мусить звучати.» Марія роздрукувала текст. Склала в конверт. Написала: > «Максиму. Якщо хтось зможе — передайте.» Вона не знала, чи лист дійде. Але знала: він мусить бути написаний. * Табір. Максим лежав. Роман спав поруч, тримаючи папір у руці. Охоронець проходив повз, не звертаючи уваги. Максим дивився в стелю. І думав: > «Я — не тінь. Я — ім’я. І хтось його вимовив.» Далі буде...