#поезія Олена Теліга – Вірність Від сонця свят і непогоди буднів, Щоб не змінилися безцінні фарби, В твою скарбницю я складаю скарби, Які дає мені моє полуднє. Скарбницю ту ти залишив безжурно, А я сховала у глибокий спокій, Де інших пристрастей рвучкі потоки Її не змиють у годину бурну. Приходять люди й золоті пориви Несуть за скарби, що господар кинув, Та я не хочу за найвищу ціну Віддати те, чим володіє привид. Так часом хтось, у невимовній вірі, Яку не вбити ні рокам, ні втомі, Пильнує квіти у порожнім домі І сум кімнат самітним кроком мірить… Перед вікном шумлять, шумлять тополі І захід сонця — мов кривава рана, І на столі розкрита книжка Пана, Що, може, не повернеться ніколи.

#тварини Андський кондор: Король небес серед птахів. Уявіть собі птаха, який виглядає так, ніби щойно вийшов із кастингу на роль суперлиходія у фільмі про супергероїв. Знайомтеся з андським кондором – пернатим гігантом, що літає над Андами з таким виглядом, ніби він володіє всіма горами й хмарами. Цей птах не просто вражає, він буквально змушує всіх інших птахів заздрісно шепотіти: «Ну як, як він це робить?» Хто він такий? Андський кондор (Vultur gryphus) – це найбільший літаючий птах у світі, якщо брати до уваги розмах крил. Його крила можуть сягати до 3,3 метра – це як розкласти два дивани вшир! Вага? До 15 кілограмів, але не хвилюйтеся, кондор не сидить на дієті, бо він і так виглядає як бодибілдер серед птахів. Його лисина (так, голова в нього лиса, як у мудрого дідуся) і зморшкувата шия додають йому вигляду філософа, який розмірковує над сенсом життя, парячи на висоті 5 кілометрів. Що він їсть? Кондор – це не той птах, який полює на мишей чи ганяється за комахами. Він падальник, але, скажімо так, із вишуканим смаком. Його меню – це справжній шведський стіл із решток гірських тварин, як-от лам чи оленів. Уявіть, як кондор сидить на скелі, оглядає свої володіння й думає: «Хм, сьогодні я в настрої для чогось із альпійських пасовищ». До речі, він може не їсти кілька днів, а потім наминати до 5 кг їжі за раз. От вам і пташиний чемпіон із переїдання! Чому він такий крутий? По-перше, кондор літає так, ніби закони гравітації для нього – лише рекомендація. Він використовує висхідні потоки повітря, щоб глісувати годинами, майже не махаючи крилами. По-друге, він живе до 70 років – це вам не горобець, який тусується пару сезонів. А ще в нього є харизма: самці мають гребінь на голові, який виглядає як корона, а їхній погляд говорить: «Я тут головний». Легенда Анд Для місцевих народів Анд кондор – це символ свободи й зв’язку з небесами. Вони вірили, що він переносить душі до зірок. І, чесно кажучи, дивлячись, як ця величезна птаха ширяє над горами, важко не повірити, що вона знає якісь космічні секрети. Трохи гумору Чи знали ви, що кондор – це єдиний птах, який може похвалитися власним «літаком»? Його крила настільки великі, що, здається, він міг би перевозити пасажирів із Куско до Ліми. А ще, якщо ви раптом побачите, як кондор позує для фото, не дивуйтеся – він точно знає, що виглядає краще за всіх у кадрі. Висновок Андський кондор – це не просто птах, це справжня рок-зірка Анд. Він літає вище, живе довше й виглядає так, ніби щойно підписав контракт із National Geographic. Тож, якщо будете в Андах, подивіться в небо – можливо, сам король небес вирішить вас привітати своїм величним польотом!

#факт Скільки води ховається в одній хмарі? Середня купчаста хмара (розміром 1×1 км) містить близько 500 тонн води! Це як 5 тисяч ванн, наповнених до країв. А великі дощові хмари можуть «тримати» мільйони тонн — цілі озера в небі! ЯК ТАК ВИХОДИТЬ? Краплі в хмарі надзвичайно дрібні (0.01–0.1 мм) і не падають, а «плавають» у повітрі, утримувані потоками . Чим темніша хмара — тим більше в ній води, але лише ~2% цієї вологи випадає у вигляді опадів . Якби всі хмари раптом «вичавилися» на Землю, рівень океанів піднявся б на ~2.5 см!

Схоже, російський газ знову почнуть постачати до Німеччини. Зараз тривають активні розмови про передачу «Північного потоку-2» США, що дозволить відновити постачання російського газу до Європи — Bild За даними видання, робота над відповідною угодою вже триває. Батальон "Монако" | Підписатись

#природа Тумпак Севу, що в перекладі з яванської означає «Тисяча водоспадів», — це один із найвражаючих природних скарбів Індонезії, розташований у східній частині острова Ява, неподалік від міста Лумаджанг. Цей величний водоспад, також відомий як Кобан Севу, приваблює мандрівників своєю унікальною красою та грандіозним масштабом. Природна велич Тумпак Севу розташований у тіні найвищого діючого вулкана Яви — Семеру. Водоспад живиться талою водою з гори, яка стікає річкою Глідік, створюючи каскад потоків, що падають із висоти близько 120 метрів. Особливістю Тумпак Севу є його напівкругла форма: річка розпадається на безліч струмків, які немов магічне «дерево життя» спускаються по скелястій стіні у глибоку круглу западину. Ця картина, особливо на світанку, створює незабутнє видовище, що зачаровує своєю містичною атмосферою. Як дістатися Тумпак Севу розташований між містами Маланг і Лумаджанг, що робить його відносно доступним для туристів. Доїхати можна автобусом, орендованим автомобілем або мотоциклом. Від найближчої дороги до водоспаду веде стежка, яка включає спуск у каньон. Це може бути фізично складним, але винагорода у вигляді захоплюючих краєвидів того варта. Місцеві гіди пропонують екскурсії, включаючи відвідування сусідньої печери Гоа Тетес, де також є невеликі водоспади. Чому варто відвідати? Тумпак Севу — це не просто водоспад, а справжнє природне диво, яке поєднує в собі міць води, велич джунглів і таємничість вулканічного ландшафту. Це місце ідеально підходить для любителів пригод, фотографів і тих, хто прагне відчути гармонію з природою. Подорож до Тумпак Севу часто комбінують із відвідуванням вулкана Бромо чи водоспаду Мадакаріпура, що робить східну Яву незабутньою частиною індонезійської пригоди. Тумпак Севу — це місце, де природа демонструє свою силу й красу в усій величі. Відвідавши його, ви не лише побачите «Тисячу водоспадів», а й відчуєте себе частиною чогось величного та вічного.

#Цікаво_знати ПЛАЩАНИЦЯ - НЕРУКОТВОРНИЙ ОБРАЗ ІСУСА ХРИСТА Вперше про неї заговорили 1353 року, коли лицар Жоффруа де Шерні представив на огляд простирадло завдовжки 4 м і завширшки 1 м. На ньому ледь-ледь проглядалось зображення голого тіла у двох проєкціях спереду і зі спини. Як стверджував лицар, це - справжнє погребальне простирадло Ісуса Христа, в яке загорнув розіп'ятого Вчителя Йосип Аримафейський і яке, як пише Євангеліє, було знайдено біля гробу Петром та Іоанном. Реліквію розмістили в церкві, яку спеціально було збудовано в Ліреї, володіннях де Шерні поблизу Парижа. Через 99 років онучка де Шерні Маргарита передала Плащаницю герцогам Савойським, чиї нащадки згодом стали власниками графства Туринського. З 1578 року - і по нині - Плащаниця зберігається у спеціальному ковчегу в соборі Джованні Батіста в Турині. А хвиля зацікавленості, яка не вщухає й нині, розпочалася 1898 року. Тоді Плащаницю було виставлено в Парижі як художній витвір i ocoбливого інтересу вона не викликала. Проте перед закриттям виставки фотограф і археолог Секондо Піа вперше сфотографував Туринську Плащаницю і виявив, що на тканині відбився негатив зображення обличчя. (Продовження 21 квітня) З відривного календаря "Український народний календар" за 12 квітня. ----------- #Цікаво_знати ПЛАЩАНИЦЯ - НЕРУКОТВОРНИЙ ОБРАЗ ІСУСА ХРИСТА (Продовження. Початок 12 квітня) Відкриття фотографа справило приголомшливий ефект. На знімку стало можливим розгледіти не лише обличчя, а й фігуру з такими деталями, котрі раніше побачити не вдавалось. Донині вчені всього світу б'ються над розгадкою таємниці цього простирадла, написано величезну кількість матеріалів, але розгадки поки що немає. На тканині дослідники не виявили якихось речовин, які могли бути фарбниками, тому було зроблено висновок, що зображення могло з'явитися під дією дуже сильного потока світла, коли сама тканина стає ніби негативом. Але навіть сучасній науці досягнути такого ефекту в лабораторних умовах не під силу. Вважається, що для отримання такого ефекту потрібен великий потік світла всередині Плащаниці. За своєю силою він має бути більший за вибух атомної бомби в Хиросімі. При цьому цілісність тканини має бути збережена. Плащаниці багаторазово ретельно вивчали, розгядали під мікроскопом від першого до останнього волокна. І з'ясувалося, що на ній зберігся пилок рослин, які ростуть тільки в Палестині. (Закінчення 24 квітня) З відривного календаря "Український народний календар" за 21 квітня. ----------- #Цікаво_знати ПЛАЩАНИЦЯ - НЕРУКОТВОРНИЙ ОБРАЗ ІСУСА ХРИСТА (Закінчення. Початок 12 квітня) Саму ж тканину виготовлено на Близькому Сході давно втраченим способом. А рани на тілі повністю відповідають євангельському писанню про страждання і смерть Ісуса Христа: сліди від тернового вінка, пробите міжреберря. Плащаниця побувала в кількох пожежах, які залишили на ній свої сліди. Останнього разу це сталося 1997 року. Тоді із пуленепробивного саркофага її дивом вдалося дістати одному італійському пожежникові, що зробило його фактично національним героєм. Тому, аби запобігти подальшим втратам, у 1997 році було виготовлено п'ять копій Туринської Плащаниці й освячено їх з допомогою прикладання до оригіналу. Ці копії було передано в різні країни світу, де їх досконало вивчають православні вчені-фізики, хіміки, мистецтвознавці тощо. А в самій Італії не припиняється робота над розгадуванням таємниці Туринської Плащаниці. Одного разу вчені зняли підкладку, прошиту в середині століття монахинями. Підкладка знадобилася після того, як Плащаниця постраждала від дуже сильної пожежі в соборі Джованні Батіста. І ще раз переконалися, що на ній нерукотворне зображення. З відривного календаря "Український народний календар" за 24 квітня. -----------

Москальський турист видряпується на Говерлу і стає свідком незвичайної картини: двоє чуваків стрибають з гори в прірву, а потім підіймаються назад. Він підходить до них і в екстазі питає: - Чуваки, а то як таке може бути, га? - Та не витріщайся так. Це не ми, - пояснює йому один. - Тут такі дивні потоки повітря. Ми скачемо, а вони нас догори виносять. Не віриш - пробуй! Недовго думаючи, москаль розбігається і стрибає в прірву. Ясний перець, розбивається внизу об скелі. Переконавшись, що той врізав дуба, один з чуваків говорить іншому: - Знаєш, Петро, хоч ти і апостол, але гавнюк ще той!

#Цікаво_знати ПЛАЩАНИЦЯ - НЕРУКОТВОРНИЙ ОБРАЗ ІСУСА ХРИСТА Вперше про неї заговорили 1353 року, коли лицар Жоффруа де Шерні представив на огляд простирадло завдовжки 4 м і завширшки 1 м. На ньому ледь-ледь проглядалось зображення голого тіла у двох проєкціях спереду і зі спини. Як стверджував лицар, це - справжнє погребальне простирадло Ісуса Христа, в яке загорнув розіп'ятого Вчителя Йосип Аримафейський і яке, як пише Євангеліє, було знайдено біля гробу Петром та Іоанном. Реліквію розмістили в церкві, яку спеціально було збудовано в Ліреї, володіннях де Шерні поблизу Парижа. Через 99 років онучка де Шерні Маргарита передала Плащаницю герцогам Савойським, чиї нащадки згодом стали власниками графства Туринського. З 1578 року - і по нині - Плащаниця зберігається у спеціальному ковчегу в соборі Джованні Батіста в Турині. А хвиля зацікавленості, яка не вщухає й нині, розпочалася 1898 року. Тоді Плащаницю було виставлено в Парижі як художній витвір i ocoбливого інтересу вона не викликала. Проте перед закриттям виставки фотограф і археолог Секондо Піа вперше сфотографував Туринську Плащаницю і виявив, що на тканині відбився негатив зображення обличчя. (Продовження 21 квітня) З відривного календаря "Український народний календар" за 12 квітня. ----------- #Цікаво_знати ПЛАЩАНИЦЯ - НЕРУКОТВОРНИЙ ОБРАЗ ІСУСА ХРИСТА (Продовження. Початок 12 квітня) Відкриття фотографа справило приголомшливий ефект. На знімку стало можливим розгледіти не лише обличчя, а й фігуру з такими деталями, котрі раніше побачити не вдавалось. Донині вчені всього світу б'ються над розгадкою таємниці цього простирадла, написано величезну кількість матеріалів, але розгадки поки що немає. На тканині дослідники не виявили якихось речовин, які могли бути фарбниками, тому було зроблено висновок, що зображення могло з'явитися під дією дуже сильного потока світла, коли сама тканина стає ніби негативом. Але навіть сучасній науці досягнути такого ефекту в лабораторних умовах не під силу. Вважається, що для отримання такого ефекту потрібен великий потік світла всередині Плащаниці. За своєю силою він має бути більший за вибух атомної бомби в Хиросімі. При цьому цілісність тканини має бути збережена. Плащаниці багаторазово ретельно вивчали, розгядали під мікроскопом від першого до останнього волокна. І з'ясувалося, що на ній зберігся пилок рослин, які ростуть тільки в Палестині. (Закінчення 24 квітня) З відривного календаря "Український народний календар" за 21 квітня. ----------- #Цікаво_знати ПЛАЩАНИЦЯ - НЕРУКОТВОРНИЙ ОБРАЗ ІСУСА ХРИСТА (Закінчення. Початок 12 квітня) Саму ж тканину виготовлено на Близькому Сході давно втраченим способом. А рани на тілі повністю відповідають євангельському писанню про страждання і смерть Ісуса Христа: сліди від тернового вінка, пробите міжреберря. Плащаниця побувала в кількох пожежах, які залишили на ній свої сліди. Останнього разу це сталося 1997 року. Тоді із пуленепробивного саркофага її дивом вдалося дістати одному італійському пожежникові, що зробило його фактично національним героєм. Тому, аби запобігти подальшим втратам, у 1997 році було виготовлено п'ять копій Туринської Плащаниці й освячено їх з допомогою прикладання до оригіналу. Ці копії було передано в різні країни світу, де їх досконало вивчають православні вчені-фізики, хіміки, мистецтвознавці тощо. А в самій Італії не припиняється робота над розгадуванням таємниці Туринської Плащаниці. Одного разу вчені зняли підкладку, прошиту в середині століття монахинями. Підкладка знадобилася після того, як Плащаниця постраждала від дуже сильної пожежі в соборі Джованні Батіста. І ще раз переконалися, що на ній нерукотворне зображення. З відривного календаря "Український народний календар" за 24 квітня. -----------

#природа Glacier Point — одна з найвідоміших оглядових точок Національного парку Йосеміті в Каліфорнії, США. Розташована на висоті 2199 метрів над рівнем моря, вона відкриває захоплюючий панорамний вид на долину Йосеміті, зокрема на культові природні пам’ятки, такі як Хаф-Дом (Half Dome), водоспади Йосеміті та навколишні скелі Сьєрра-Невади. Ця локація приваблює туристів завдяки своїй доступності та неперевершеній красі, яка змінюється залежно від пори року. До Glacier Point можна дістатися автомобілем по Glacier Point Road (зазвичай відкрита з пізньої весни до осені, залежно від погодних умов) або пішки, долаючи мальовничі туристичні маршрути, такі як Four Mile Trail. З оглядового майданчика відкривається вид на величезний простір, що дозволяє відчути масштаби природи Йосеміті. Особливо вражаючим є захід сонця, коли гра світла й тіні підкреслює контури гір. Окрім природної краси, Glacier Point має історичне значення. У XIX столітті тут проводили знамениті "вогняні водоспади" — шоу, під час якого розжарені вуглини скидали з висоти, створюючи ілюзію палаючого потоку. Цю традицію припинили у 1960-х роках через екологічні міркування. Сьогодні Glacier Point залишається must-visit місцем для відвідувачів парку, пропонуючи не лише краєвиди, а й можливість доторкнутися до дикої природи одного з найвідоміших національних парків світу.

#природа Великий Єллоустонський каньйон — це природне диво, розташоване в національному парку Єллоустон у США. Цей величний каньйон, вирізьблений річкою Єллоустон, простягається на 32 кілометри в довжину, сягає до 1,2 кілометра в ширину та має глибину до 365 метрів. Його стіни, пофарбовані в яскраві відтінки червоного, помаранчевого та золотого через мінеральні відкладення, створюють захоплюючий пейзаж, який приваблює мільйони туристів щороку. Каньйон утворився внаслідок ерозії, спричиненої потужним потоком річки, що прорізала вулканічні породи після вивержень, які сформували Єллоустонську кальдеру. Особливо вражають два водоспади каньйону: Верхній (33 метри) та Нижній (94 метри), які додають драматизму цьому природному шедевру. Великий Єллоустонський каньйон — не лише геологічна пам’ятка, а й домівка для різноманітної флори та фауни. Тут можна побачити орлів, що гніздяться на скелях, та навіть рідкісних хижаків, як-от вовків чи ведмедів грізлі. Туристичні стежки, такі як Uncle Tom’s Trail чи Artist Point, пропонують незабутні краєвиди та можливості для піших прогулянок. Цей каньйон є символом дикої природи та геологічної історії Землі, нагадуючи нам про силу природи та її здатність створювати красу, що вражає уяву.