#поезія Ця чистота, ця досконалість ліній. Цей почерк незрівнянної пори. І цей пейзаж червоний, білий, синій Заполонив дороги і двори. Ця круговерть зеленого потоку То в небі, то на полі, то в гаю. Ці кружева трояндові нівроку І ці веселки в темному гаю - Усе сміється, плаче, вередує. Торкає небо жовтизну пшениць. Червневе літо всюди хазяйнує І п"є водицю з голубих криниць. І наливає у горнятко чаю. У кухлик наливає молока. І воно пахне, як вино із раю, Як пахне хліб, як грушечка терпка. І всюди нива, як вагітна жінка, От-от розродиться ячменем за селом. І всюди музика вітрів лунає дзвінка І гостить мати діток за столом. Така краса, така безмежна цнота. Ось тільки зло всіх топче чобітьми. І меркне від пожежі позолота. І сонце заливається слізьми. Г.Потопляк.

КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ Тролейбусний поїзд МТБ-82 у київському депо №2 — перед першим виїздом на маршрут. У 1960-х роках звичайні тролейбуси не справлялися з пасажиропотоком. Інженер Володимир Веклич запропонував технічне рішення — з’єднати два тролейбуси в один поїзд. Першу таку зчіпку він створив на базі моделей МТБ-82/82Д. Вперше тролейбусний поїзд вийшов на маршрут №6 — 12 червня 1966 року. З появою у Києві «гармошок» Skoda 15Tr та румунських DAC 217E потреба в таких поїздах зменшилася. Останній тролейбусний поїзд курсував вулицями Києва у 1994 році. Фото: 1966 рік. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv

#природа Мамматуси — це незвичні хмари з округлими «мішечками», які звисають знизу хмарного шару . Виглядають вони ніби небо раптово стало пухирчастим або покритим вм’ятинами . Зазвичай виникають після сильних гроз або бур, коли турбулентні повітряні потоки опускають краплі вологи вниз, формуючи ці унікальні форми. Мамматуси не завжди передвіщають негоду — іноді вони з’являються вже після шторму, як ефектне «прощання» неба з бурею

💦 Багатомільярдні компанії з виробництва мінеральної води у Франції опинилися під прискіпливою увагою: постало питання - чи можуть деякі всесвітньо домі бренди, зокрема легендарна марка "Perrier", і далі називатися "природною мінеральною водою". Рішення у справі "Perrier" очікують найближчими місяцями. Воно стало наслідком викриттів у французьких ЗМІ про незаконні системи фільтрації, які широко застосовували в галузі, очевидно через побоювання щодо забруднення води після років посухи, пов'язаної зі зміною клімату. Історія потрапила в заголовки французьких ЗМІ ще рік тому, після розслідування Le Monde та Radio France, яке виявило, що щонайменше третина мінеральної води, що продається у Франції, була незаконно оброблена - ультрафіолетовим світлом, вуглецевими фільтрами або надтонкими мікросітками, які зазвичай використовують для видалення бактерій. 🫧Такі бренди як Evian, Vichy та Perrier здобули шалений успіх у Франції та світі саме завдяки привабливому образу гірських схилів, стрімких потоків, чистоти та корисних мінералів. Якщо визнати факт фільтрації води, індустрія ризикує втратити цей магічний ореол. Споживачі почнуть запитувати, за що вони насправді платили. ❌За словами гідрологині Емми Хазізи, був встановлений зв'язок цього із зміною клімату та глобальним потеплінням, і якщо Perrier відчуває вплив раніше за інші компанії, то, ймовірно, через її географічне розташування. Воду Perrier добувають зовсім не у віддалених гірських краєвидах, як можна було б уявити, а з глибоких водоносних горизонтів у прибережній рівнині між Німом і Монпельє, за кілька хвилин їзди від Середземного моря. Ця територія густонаселена, активно обробляється і дуже спекотна. #новини #вода

#поезія Розбиті коліна. Укотре подряпані лікті. Бабуся зітхає: "У мене онука – піратка". Згораючи, гасне останній із променів літніх, Вже завтра до школи, вже зараз канікул забракло. Волосся в бабусі – нитки не звичайні, а срібні, Горнуся до неї й кажу це, вона ж лиш сміється: "Наївне дівчисько... Печалям численним спасибі За срібло в косі та за хворе й утомлене серце. Ти схожа на мене, мала непокірна бунтарко: Стрімка, наче блискавка, вільна, мов чайка над морем. У мене в дитинстві характер нестерпний був тáкож: Не з лялькою гралась, а кривдників била надворі. Дорожче за будь-який крам те, що в пам'яті-трюмі. Не раз від утрат розбивалась, як шхуна на скелях. Кусючих тривог був у мене в житті повний улій, А щастя замало, і встигла далеко не все я. Та все ж і хороше було – усміхаюсь одразу, Як тільки згадаю нестерпно палкі поцілунки Твого дідуся – розбишаки, чий погляд уразив Погордливе серце і спокій із нього поцупив. Він був, наче якір надійним, нестримним, як вітер. З таким я змогла б і в безодню без остраху впасти. Безсила, мов риба, що раптом спіймалася в сіті, У сильних руках я забула про норов піратський. Ми вірили в щастя, та смерть – ненажерлива щука, А люди для неї – плотва... Він постійно сміявся. Коли ж раптом згаснув, скорбота, що досі не вщухла, Умить мої пасма посипала снігом сріблястим. Надломленим голосом баба вже стиха говорить: "Непросто самотній на полі життєвої битви... Рішуче, онучко, приборкуй характер свій гордий, Як випаде щастя безмежно когось полюбити". Я мовчки зітхаю. Біжить у саду по морелях Приглушене місячне світло молочним потоком. Ще кілька хвилин – і бабуся в обіймах Морфея. Від чар його гине журба, ніби зметений мотлох. Малює пітьма дивовижні фігури на стінах. Міркую про осінь, що віти всі шквалом оголить, Та близиться північ – і я засинаю спокійно. Мій шторм ще за обрієм. Завтра ж рушати до школи... Марія Чекарьова 3–11 жовтня 2023 року

#технології 🐱 Сушарка для котів. Вовняного друга обдуває потоком теплого повітря, прибираючи з вовни дрібні краплі води.

#природа Гірське Око — одне з найзагадковіших озер Українських Карпат, розташоване в масиві Яловичорських гір, за 1,5 км на схід від села Нижній Яловець (Чернівецька область). Це мальовниче гірське озеро, також відоме як Буковинське або Карпатське Око, є гідрологічним заказником місцевого значення з охоронюваною площею 2,5 га. Воно лежить на висоті близько 1000 м над рівнем моря та має овальну форму з довжиною до 100 метрів. Глибина озера достеменно невідома: на його дні — затоплені дерева, які унеможливлюють повноцінне дослідження. Втім, за припущеннями, глибина може сягати до 6 метрів. Озеро утворилося природним шляхом — внаслідок зсуву, який перегородив русло потоку, що впадає у річку Яловичору. Завдяки своїй дикій красі та недоторканій природі Гірське Око приваблює мандрівників та любителів тиші. До нього веде туристичний маршрут через ліс, а сама водойма охороняється й перебуває у віданні “Путильського лісгоспу”.

#поезія «Ти так давно не голився, — говориш ти, — давай тебе поголю. Бритва не знає злості. Бритва не знає жалю. Бритва не знає подяки, бритва не знає кривд. Я знаю твоє лице, як сліпі знають свій шрифт. Бритва зрізає пам’ять, мов очерет. Бритва тягне на дно, бритва кличе вперед, крізь посуху зморщок, крізь піщані дюни лиця, тягне крізь вилиці — гострі, як у мерця. Я знаю твоє дихання і тепло, я знаю те місце в тобі, де любов перетворюється на зло, я знаю твою шкіру — суху, наче ґрунти, я знаю все те, чому навчив мене ти. Бритва ніколи не запитає чому. Бритва пускає кров, ніби до міста чуму. Бритва править шрами, як маршрут кораблю. Ти так давно не голився — давай тебе поголю». І ведеш холодну сталь уздовж судин, уздовж потоків крові, уздовж нічних годин, ведеш, ведеш уздовж подихів і зітхань, ведеш без подиву, ведеш без нарікань, поміж люті й ніжності, поміж втіхи й біди, поміж небес і пісків, поміж суші й води, поміж голосу і мовчання, ведеш углиб. Головне не схиб, чуєш, головне — не схиб. Ніхто не знає, як працює любов, з яких рухів вона народжується, з яких розмов, з якої виймається радості, з якої вини. Але вона працює, спробуй її зупини. Тонко-тонко проходячи поміж вен, ледь торкаючись лезом імен, виснучи в порожнечі, не маючи опертя, за крок від смерті, за крок від життя. Сергій Жадан

#природа #світ 🌌 Північне сяйво реального часу. Північне сяйво також називають полярним сяйвом чи авророю. Воно спровоковане сонячним вітром – потоком іонізованих частинок, що походить від Сонця зі швидкістю від 300 до 1200 км/с. Коли ці частинки досягають магнітного поля Землі, вони зливаються з атмосферою та забарвлюють її у різнокольорові смуги.

#архів Тролейбусний поїзд МТБ-82 у київському депо №2 — перед першим виїздом на маршрут. У 1960-х роках звичайні тролейбуси не справлялися з пасажиропотоком. Інженер Володимир Веклич запропонував технічне рішення — з’єднати два тролейбуси в один поїзд. Першу таку зчіпку він створив на базі моделей МТБ-82/82Д. Вперше тролейбусний поїзд вийшов на маршрут №6 — 12 червня 1966 року. З появою у Києві «гармошок» Skoda 15Tr та румунських DAC 217E потреба в таких поїздах зменшилася. Останній тролейбусний поїзд курсував вулицями Києва у 1994 році. Фото: 1966 рік.