#поезія Я в людей не проситиму сили, я нічого в житті не просила, як не просять гранітні схили, щоб у спеку дощі їх зросили. Я в людей попрошу тільки віри в кожне слово, почуте від мене, в кожний погляд очей моїх сірих, в кожну ласку рук нестудених… Ліна Костенко

📲🪖У застосунку Резерв+ з'явилась функція автоматичного взяття на облік – без ТЦК, медогляду та навіть з-за кордону, – Міноборони. Функція працює лише для тих, хто стає на облік вперше, зокрема: 🟠юнаків 2009 р.н. (до 31 липня); 🟠чоловіків 25–59 років, якщо мають біометричний документ. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

⛸🇺🇦Представляємо національну збірну команду України з шорт-треку на Олімпійських іграх 2026 у Мілані-Кортіні!🇮🇹 💙Олег Гандей — учасник XXIV зимових Олімпійських ігор у Пекіні 2022. 💛Єлизавета Сидьорко — учасниця міжнародних стартів, дебютантка Олімпійських ігор. 👥Тренерський штаб: Віталій Сівак ℹ️Не пропустіть детальний розклад виступів українців на Олімпіаді та огляд змагальних арен у наступних дописах. Більше про шорт-трек можна дізнатися в одному із минулих дописів😉 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

❗️🚕 В Україні вводять нові правила для роботи таксистів – Міністерство розвитку громад та територій пропонує такі зміни: ➡️ Заборона «бомбил» біля вокзалів: самозайняті водії прийматимуть замовлення тільки через офіційні цифрові платформи. ➡️ Обов’язковий електронний сертифікат для водія таксі на 2 роки. Вартість – близько 3 328 грн у 2026 році. ➡️ Водієм таксі може стати той, хто: має від 20 років; володіє посвідченням категорії «В» більше 2 років; проходить щорічний медогляд; протягом року не порушував ПДР більше 5 разів; не має судимості за кримінальні злочини. ➡️ Для компаній-перевізників: водії працюють лише за трудовим договором; кожне таксі обладнане таксометром та спеціальним маркуванням; у салоні та під склом обов’язково QR-код – клієнт миттєво перевіряє водія та його дозвіл на роботу. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Друзі! Зважаючи на те, скільки тисяч переглядів здобув за тиждень перший тизер вестерну про кобзаря Дармограя, з радістю ділюсь з вами другим тизером і бажаю приємного перегляду. На вулицях Роздоріжжя панує беззаконня та свавілля. Місто загрузло у гріхах і насиллі. Тут закон продають за жменю срібла, а правду топчуть важкими чоботами тих, хто називає себе владою. Корумповані чиновники п’ють за здоров’я міста, яке самі ж і вбивають. Суд мовчить. Поліція відвертає погляд. Проповідники торгують надією, як дешевим товаром. Ночами вулиці наповнює крик - не гучний, а задушений. Це крик звичайних людей, які більше не вірять, що їх хтось почує. Вони безсилі перед бандитами у краватках і хижаками в мундирах. Тут крадуть не лише гроші - тут крадуть життя, гідність і майбутнє. Здавалося, місто приречене. Здавалося, спасителя не буде. Але однієї ночі темряву розітнув промінь світла. Спершу - тремкий, мов іскра. Потім - впертий, мов постріл. А згодом він розгорівся у пожежу очищення, яка не гріє - вона спалює. Спалює страх, гниль, корупцію, лицемірство, жадобу і святенницьку брехню. Там, де з’являється цей вогонь, більше не ховаються у тіні. Там, де він проходить, гріхи кричать. Його не обирали. Його не коронували. Він прийшов сам. Ім’я йому - Кобзар Дармограй. Голос забутих. Кара для покидьків. Пісня, від якої тріскається темрява. І якщо місто ще можна врятувати, то лише ціною попелу. #shorts #КобзарДармограй #Січеград #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #Дармограй #Месник #Вестерн #sketch #comedyshorts #comedy #українськийвестерн #вебсеріал #анімаційнийсеріал #українськийсеріал #українськийютуб https://youtube.com/shorts/N57rTgduQMU

#історія #факт Рятівна фальсифікація: "Епідемія", якої не було. ​У 1942 році польський лікар Еугеніуш Лазовський разом зі своїм колегою Станіславом Матулевичем виявили медичну аномалію: якщо ввести людині вакцину з убитих бактерій Proteus OX19, тест на тиф покаже позитивний результат, хоча людина при цьому залишатиметься абсолютно здоровою. ​Механіка обману: Лазовський почав таємно вводити цю "вакцину" мешканцям міста Розвадув. Коли німецькі лабораторії почали отримувати сотні позитивних зразків крові з цього регіону, нацистське командування охопила паніка. Тиф був єдиним ворогом, якого німецька армія боялася більше, ніж кулеметів. ​Наслідки "приватної війни" лікаря: ​Карантин: Нацисти оголосили весь район "заразною зоною" (Sperrgebiet). Це означало, що окупаційні війська припинили заходити в місто, проводити обшуки та вивозити людей до концтаборів. ​Перевірка: Коли Берлін запідозрив неладне і прислав комісію лікарів, Лазовський зустрів їх застіллям з горілкою та закусками. Справжніх хворих (які мали звичайні застуди, але "позитивні" тести) тримали в брудних, темних кімнатах. Німецькі лікарі, боячись заразитися, провели лише поверхневий огляд і підтвердили статус епідемії. ​Завдяки цьому інтелектуальному подвигу було врятовано понад 8 000 людей. Лазовський тримав це в таємниці навіть від власної дружини до 1970-х років, побоюючись переслідувань. ​Рятівник із Розвадува: Велика ілюзія доктора Лазовського 🩺 ​У самому центрі окупованої Польщі, де смерть була буденністю, молодий лікар Еугеніуш Лазовський розгорнув війну, в якій головною зброєю був не свинець, а мікробіологія. Це була історія про те, як страх ворога перед невидимою бактерією став щитом для тисяч невинних життів. ​Лазовський знав: нацисти патологічно боялися тифу. Використовуючи наукове відкриття про нешкідливу бактерію, що імітує симптоми смертельної хвороби в аналізах, він почав свою небезпечну гру. Кожен укол, який він робив селянам, був актом саботажу. Місто Розвадув та навколишні села за документами перетворилися на "мертву зону", куди не наважувався потикатися жоден есесівець. ​Ціна тиші Приватний героїзм Лазовського вимагав залізних нервів. Він жив у постійній напрузі, адже будь-який професійний аналіз крові під мікроскопом міг викрити обман. Проте доктор грав свою роль до кінця: він симулював розпач, скаржився на брак ліків і змушував німецьких інспекторів тремтіти від самого лише запаху дезінфекції у своїх кабінетах. 😷 ​Жива стіна Поки навколо палали міста і тривали депортації, мешканці "зони Лазовського" жили у дивному вакуумі безпеки. Німці обходили цей район стороною, навіть не намагаючись конфісковувати продукти чи забирати молодь на примусові роботи. Це був тихий острів життя посеред океану знищення, створений розумом однієї людини. ​Еугеніуш Лазовський помер у 2006 році в США, залишивши по собі спогади про те, що іноді найбільша перемога над злом вимагає не пострілу, а правильного діагнозу... навіть якщо він фальшивий. 🕯️

#історія #речі 🎭 Маріонетка: Дерев’яне ехо людської волі. Якщо ви вважаєте, що лялька на мотузках — це лише забавка для дітей, які ще не відкрили для себе YouTube, то ви глибоко помиляєтеся. Маріонетка — це найдавніший аватар людства, метафора долі та об’єкт, який століттями змушував королів нервово сіпатися в кріслах. Це історія про те, як шматок дерева може мати більше харизми, ніж середньостатистичний політик. Маріонетки з’явилися ще в Давньому Єгипті та Греції, але своє ім’я вони отримали в середньовічній Італії. Під час церковних свят використовувалися фігурки Діви Марії, які лагідно називали «Маріолами» або «Маріонетками». Проте дерев’яні актори швидко зрозуміли, що проповідувати — це нудно, і втекли на ярмарки, де почали нещадно висміювати владу, церкву та дурість сусідів. 🧵 Танцюючий контроль Технічно маріонетка — це тріумф інженерії над гравітацією. Система ниток, прикріплених до «ваги» (хрестовини), дозволяє лялькарю імітувати найтонші людські рухи. Це єдина річ у світі, яка стає живою лише тоді, коли втрачає свободу. У цьому полягає головна іронія: щоб маріонетка злетіла в танці, її треба міцно тримати за ниточки. 🎭 Критичний погляд на лялькові змови Існує стійкий міф (і купа фільмів жахів), що маріонетки мають власну волю або навіть душу. Давайте будемо реалістами: єдине, що є у маріонетки — це інерція та талант того, хто стоїть над нею. Весь цей «хоррор-флер» навколо них з’явився через ефект «моторошної долини», коли предмет занадто схожий на людину, але не дихає. Маріонетка — це дзеркало: якщо вона здається вам зловісною, можливо, варто придивитися до того, хто тримає хрестовину. Сьогодні маріонетки стали частиною високого мистецтва та психотерапії. Вони нагадують нам про те, що кожен із нас у певній мірі керований — обставинами, вихованням чи соціальними мережами. Але, на відміну від дерев’яної ляльки, у нас є шанс іноді самому обирати, куди тягнуться наші нитки. 🤥 Порада від «Історії речей»: якщо ви відчуваєте, що вами хтось маніпулює, просто завімріть. Без вашого руху будь-який маніпулятор — лише людина з палицею в руках.

#історія #речі 🎶 Вінілова платівка: Чорне золото з душею в канавках. Якщо ви думали, що вініл — це просто забавка для хіпстерів, які люблять запах пилу та звук старого горища, то ви недооцінюєте найживучіший формат в історії музики. Вінілова платівка — це справжня «чорна магія» фізики, де звук можна буквально помацати пальцями. Поки цифрові файли розсипаються на нулі та одиниці, платівка зберігає музику у вигляді нескінченної спіральної траншеї, по якій голка програвача подорожує, як самотній мандрівник. До появи вінілу у 1948 році світ мучився з крихким шелаком. Платівки на 78 обертів були важкими, билися від одного суворого погляду і вміщували заледве 5 хвилин музики на кожній стороні. Компанія Columbia Records змінила правила гри, випустивши Long Play (LP). Раптом виявилося, що оперу можна слухати, не бігаючи до програвача кожні кілька хвилин, як на спринті. 💎 Голка в копиці звуків Принцип роботи платівки — це чистий вікторіанський стімпанк, що вижив у епоху ШІ. Голка йде по канавці, стінки якої мають мікроскопічні нерівності. Ці нерівності змушують голку вібрувати, а картридж перетворює цей механічний танець на електричний сигнал. Це настільки чесний процес, що іноді здається, ніби в кімнаті з'являється привид Френка Сінатри. 🔊 Критичний погляд на «теплий звук» Аудіофіли готові битися на дуелях, доводячи, що вініл звучить «тепліше». Давайте внесемо дрібку іронії: це «тепло» часто є нічим іншим, як приємними для вуха гармонійними спотвореннями та легким тріском статичної електрики. Цифра — це стерильна операційна, а вініл — це затишна вітальня з каміном, де іноді стріляє поліно. Міф про абсолютну перевагу звуку вінілу розбивається об перший же глибокий подряпин, що перетворює вашу улюблену баладу на нескінченну істерику заїждженого такту. Сьогодні вініл переживає ренесанс не через якість звуку, а через ритуал. Це протест проти епохи споживання, де пісню можна перемкнути за секунду. Платівка змушує вас сісти, дістати конверт із великим артом і слухати альбом так, як його задумав автор — від першої до останньої секунди. 📀 Порада від «Історії речей»: якщо життя здається надто хаотичним, поставте платівку. Вона навчить вас, що навіть якщо ви йдете по колу, це може бути чудова мелодія.

#історія #речі 🌍 Сейсмограф: Механічний слухач пульсу Землі. Якщо у вашої планети є пульс, то сейсмограф — це її особистий кардіолог. Цей дивовижний прилад не просто фіксує поштовхи; він слухає найменший шепіт тектонічних плит, перетворюючи лють глибин на витончені лінії на папері або екрані. До його винаходу землетруси були чистим хаосом — несподіваним гнівом богів, який руйнував міста без жодного попередження. Перший, дуже дотепний «сейсмоскоп» створив китайський вчений Чжан Хен ще у 132 році нашої ери. Це була бронзова ваза, оточена вісьмома драконами з кульками в пащах. Внизу сиділи жаби. Коли земля тремтіла, кулька випадала з пащі дракона, показуючи напрямок поштовху. Це було більше мистецтво, ніж наука, але принцип незмінний: інерція маси фіксує рух. 🕰️ Від китайського дракона до швейцарської точності Сучасний сейсмограф, який автоматично записує коливання, з'явився лише у другій половині XIX століття. Це стало можливим завдяки винаходу чутливих маятників та системи запису на обертовому барабані. Фактично, кожен сейсмограф — це геніально простий експеримент: масивний грузик (який "лінується" рухатися через інерцію) висить на пружині, а все навколо нього коливається. Відносний рух фіксується пером, що малює на папері, або електронним датчиком. 📜 Критичний погляд на пророцтва Існує міф, що сейсмографи можуть передбачати землетруси. На жаль, це не зовсім так. Вони чудово фіксують і аналізують те, що вже сталося або відбувається прямо зараз. Вони можуть бачити так звані «форшоки» — слабкі попередні поштовхи, але точно сказати, коли і де вдарить «великий брат», поки що не в силах навіть найсучасніші системи. Прогнозування землетрусів — це як спроба передбачити поведінку підлітка: ви знаєте, що щось станеться, але коли і з якою силою — загадка. Сьогодні сейсмографи заховані у спеціальних камерах, глибоко під землею, подалі від шуму автострад і метушні нашого життя. Вони невтомно слухають. Завдяки їм ми знаємо, що наша планета жива, неспокійна і постійно перебудовує себе. Іноді ці перебудови трохи гучні. 🫨 Порада від «Історії речей»: якщо ви відчуваєте, що світ навколо вас трясеться, можливо, це не прояв внутрішніх демонів, а просто віддалений сейсмічний відгук. Перевірте новини, перш ніж йти до психолога.

#історія #речі 🔥 Гасова лампа: Тінь, що навчила світ читати вночі. До середини XIX століття вечори людства виглядали, м'яко кажучи, сутінково. Вибір був небагатий: або смердючі сальні свічки, що плакали жиром на ваші родинні фоліанти, або дорогий китовий жир, заради якого моряки влаштовували кривавий «Мобі Дік» у масштабах океану. Світ чекав на героя, і він прийшов не з плащем, а з аптеки. У 1853 році у Львові (так-так, саме там, де запах кави нині конкурує з історією) двоє фармацевтів — Ігнатій Лукасевич та Ян Зег — вирішили, що нафту можна не лише прикладати до ран, а й перетворювати на щось світле. Вони винайшли метод дистиляції гасу. Проте справжня магія сталася, коли бляхар Адам Братковський сконструював пристрій з товстим ґнотом і скляним циліндром. Скло тут було не для краси — воно створювало тягу, без якої лампа диміла б, як старий паротяг. 💡 Світло як соціальний ліфт Гасова лампа зробила те, що не під силу було жодній революції: вона подарувала бідним людям ніч. Гас був дешевим, і раптом виявилося, що після заходу сонця можна не тільки спати або грішити, а й читати, вчитися чи шити. Це був інтернет того часу — доступ до знань у будь-яку пору доби. Навіть перша термінова хірургічна операція при штучному освітленні була проведена саме під променями гасової лампи. 🦢 Критичний погляд на «теплий ламповий» затишок Сьогодні ми романтизуємо цей предмет: плед, крісло-гойдалка і м’яке жовте світло. Але давайте будемо чесними: гасова лампа — це ще той атракціон. Вона пахне специфічно, вимагає постійної чистки скла від кіптяви («ритуал», який ненавиділи всі діти XIX століття) і має неприємну звичку вибухати, якщо ви вирішите зекономити і наллєте туди сумнівну суміш. Міф про її «безпечність» порівняно зі свічками розсипався рівно в той момент, коли перша лампа перекинулася на солом'яну підлогу. Зараз гасова лампа переїхала на дачі або в антикварні лавки, ставши символом витонченого вінтажу. Але щоразу, коли у вас вимикають світло і ви вмикаєте ліхтарик на смартфоні, згадайте про львівських аптекарів. Вони навчили нас, що навіть найтемніша ніч пасує перед маленькою скляною колбою та дрібкою винахідливості. ✨ Порада від «Історії речей»: іноді, щоб розгледіти істину, не потрібні прожектори — достатньо чистого скла і вчасно підрізаного ґнота.