• 🛑“Ми повинні мислити стратегічно стосовно того, як будуватимемо свої відносини з Китаєм”: експретка-міжнародниця Плаксієнко-Бутирська

    "Китай нам не ворог, і ми всіляко намагалися вибудовувати відносини з Китаєм протягом трьох років війни, з огляду на його дружбу з Росією, так, щоб не зробити ворога з Китаю. Принаймні, я спостерігала таку політику з боку нашої влади, яка давала шанс Китаю у балансі відносин близьких з Росією, все-таки знаходити в можливостей для того, щоб якусь зіграти роль в цій війні. Але Китай нам і не друг. Ми маємо чесно визнати, у китайському баченні нинішнього протистояння Україна є частиною гри США. Тобто Китай дуже легко і з задоволенням підхопив російський наратив. Він з ним погоджується про те, що Україна нібито є пішаком в руках США, який намагається воювати руками українців проти Росії і таким чином послабити Росію",
    - сказала експертка з питань східної Азії, магістерка зовнішньої політики Наталія Плаксієнко-Бутирська в етері Еспресо.
    🛑“Ми повинні мислити стратегічно стосовно того, як будуватимемо свої відносини з Китаєм”: експретка-міжнародниця Плаксієнко-Бутирська "Китай нам не ворог, і ми всіляко намагалися вибудовувати відносини з Китаєм протягом трьох років війни, з огляду на його дружбу з Росією, так, щоб не зробити ворога з Китаю. Принаймні, я спостерігала таку політику з боку нашої влади, яка давала шанс Китаю у балансі відносин близьких з Росією, все-таки знаходити в можливостей для того, щоб якусь зіграти роль в цій війні. Але Китай нам і не друг. Ми маємо чесно визнати, у китайському баченні нинішнього протистояння Україна є частиною гри США. Тобто Китай дуже легко і з задоволенням підхопив російський наратив. Він з ним погоджується про те, що Україна нібито є пішаком в руках США, який намагається воювати руками українців проти Росії і таким чином послабити Росію", - сказала експертка з питань східної Азії, магістерка зовнішньої політики Наталія Плаксієнко-Бутирська в етері Еспресо.
    128переглядів 4Відтворень
  • ВИПЛАТА ГРОШОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗА ЧАС НЕОБГРУНТОВАНОГО СЗЧ
    огляд супроводу по справі № 360/1193/24

    ‼️В грудні 2024 року отримали позитивне рішення окружного адміністративного суду щодо зобов’язання В/Ч здійснити виплату коштів за час необгрунтованого призупинення служби.

    ‼️Коротко по обставинам:
    👉В 2022 році була відкрита кримінальна справа по ст 408 ККУ .
    👉В 2023 році справу було закрито, в лютому 2024 році В/Ч поновила на службі військовослужбовця.
    👉На поданий рапорт про виплату коштів за час необгрунтованого призупинення служби В/Ч надала відмову.
    Позиція В/Ч - якщо інформацію було внесено до ЄРДР, то службу призупинили правомірно та нічого виплачувати не зобов’язані.

    🎓Окружний адмін суд визнав таку позицію В/Ч необгрунтованою, та зобов’язав здійснити нарахування коштів.

    У зв’язку з незгодою, В/Ч подала апеляційну скаргу.

    💪Разом з колегами адвокатами відстояли позицію військовослужбовця, та апеляційна інстанція залишила рішення суду без змін.

    В/Ч вирішила звернутись до касаційної інстанції.
    ⚠️22 квітня 2025 року В/Ч було відмовлено у відкритті касаційного провадження

    🟢Разом з військовослужбовцем пройшли весь шлях оскарження неправомірного рішення В/Ч.

    🔥25 квітня 2025 року на рахунок військовослужбовця було нараховано виплати в розмірі 473 000 грн.

    ☝️Від подачі рапорту до надходження коштів пройшло 12 місяців.

    🟢Подяка В/Ч ДПСУ за оперативне виконання рішення суду та відновлення справедливості для військовослужбовця.

    Разом із військовослужбовцем ми довели: за справедливість варто боротися — і вона перемагає!

    Індивідуальна консультація 👉 https://t.me/L4M_UA
    📱 Не пропускай найважливіше! ПІДПИШИСЬ
    ПІДТРИМАТИ КАНАЛ
    ВИПЛАТА ГРОШОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗА ЧАС НЕОБГРУНТОВАНОГО СЗЧ огляд супроводу по справі № 360/1193/24 ‼️В грудні 2024 року отримали позитивне рішення окружного адміністративного суду щодо зобов’язання В/Ч здійснити виплату коштів за час необгрунтованого призупинення служби. ‼️Коротко по обставинам: 👉В 2022 році була відкрита кримінальна справа по ст 408 ККУ . 👉В 2023 році справу було закрито, в лютому 2024 році В/Ч поновила на службі військовослужбовця. 👉На поданий рапорт про виплату коштів за час необгрунтованого призупинення служби В/Ч надала відмову. Позиція В/Ч - якщо інформацію було внесено до ЄРДР, то службу призупинили правомірно та нічого виплачувати не зобов’язані. 🎓Окружний адмін суд визнав таку позицію В/Ч необгрунтованою, та зобов’язав здійснити нарахування коштів. У зв’язку з незгодою, В/Ч подала апеляційну скаргу. 💪Разом з колегами адвокатами відстояли позицію військовослужбовця, та апеляційна інстанція залишила рішення суду без змін. В/Ч вирішила звернутись до касаційної інстанції. ⚠️22 квітня 2025 року В/Ч було відмовлено у відкритті касаційного провадження 🟢Разом з військовослужбовцем пройшли весь шлях оскарження неправомірного рішення В/Ч. 🔥25 квітня 2025 року на рахунок військовослужбовця було нараховано виплати в розмірі 473 000 грн. ☝️Від подачі рапорту до надходження коштів пройшло 12 місяців. 🟢Подяка В/Ч ДПСУ за оперативне виконання рішення суду та відновлення справедливості для військовослужбовця. Разом із військовослужбовцем ми довели: за справедливість варто боротися — і вона перемагає! Індивідуальна консультація 👉 https://t.me/L4M_UA 📱 Не пропускай найважливіше! ПІДПИШИСЬ ПІДТРИМАТИ КАНАЛ
    71переглядів
  • ЯК МЕНТАЛЬНО ПІДТРИМАТИ СЕБЕ В УМОВАХ ОКУПАЦІЇ?
    Тривала окупація випробовує людей на міцність. Ті, хто залишився в окупованому місті, щоб вижити морально, мають зберігати віру у звільнення. Це одна з головних умов для збереження внутрішнього стрижня. Людина, яка спілкується з іншими в окупації, сама повинна тримати цю віру, адже за ці три роки були періоди піднесення, надії, зневіри та відчаю. Важливо залишатися стійким і пам’ятати, що історія України вже проживала подібні випробування.
    Щоб допомогти собі зберегти надію у небезпечному середовищі, важливо підтримувати контакт із власними коренями. Якщо людина має можливість читати українські книжки, переглядати світлини з національних свят або згадувати моменти щасливого минулого – це допомагає. Такі «маячки» нагадують, людина належить до цього народу, вона частина цієї культури.
    Щоденні ритуали також мають величезне значення. Це може бути ранкове слухання музики – не обов’язково української, але такої, що емоційно резонує. Етнічні мотиви можна знайти і в інших культурах, зберігаючи зв’язок із собою навіть у важких умовах. Заварити чай з м’ятою, як колись у бабусі на городі, посадити чорнобривці, згадати рідних – це не просто дрібниці, а спосіб тримати себе тут і тепер.
    Люди на окупованих територіях часто святкують релігійні свята двічі – за новим і старим календарем. Це також створює відчуття стабільності, зв’язку і підтримує ментальне здоров’я.
    Чи варто уникати новин, щоб не нервуватися?
    Якщо людина звикла починати день з перегляду новин або прослуховування радіо, відмовитися від цієї звички буде складно. Але якщо в якийсь момент вона усвідомить, що новини заважають їй дихати, руйнують настрій і віру, тоді варто змінити інформаційне середовище.
    Особливо шкідливі пропагандистські наративи на кшталт «вас тут усіх вважають зрадниками» або «українці прийдуть і всіх знищать». Це відверта маніпуляція страхом. Психологиня нагадує:
    Навіть у Другу світову війну влада визнавала як тих, хто воював на фронті, так і тих, хто пережив окупацію. Історичний досвід доводить – такі залякування не мають під собою підстав.
    Як знімати постійну напругу в окупації?
    Зняття напруги – це насамперед переключення уваги. Жителі сіл мають певну перевагу – працюючи на землі, доглядаючи рослини чи тварин, людина природно заземлюється. Тактильні відчуття, фізична праця допомагають зосередитися на теперішньому моменті.
    Водночас для сільських жителів втрата врожаю чи знищення землі сприймається особливо болісно – на рівні тіла. Це не просто втрата рослин, а втрата частини себе. Наталія Бубнова згадує болісну історію:
    Одна жінка із села розповідала, як раділа гарній озимині, а потім бачила, як по полю їздять танки – і це було як удар по її душі.
    Як люди, що виїхали, можуть підтримати рідних в окупації і не нашкодити їм?
    Фрази на кшталт «ми переможемо», «скоро все буде добре» – автоматичні і часто не приносять реальної підтримки. Натомість варто говорити те, у що сам віриш – що війна закінчиться, що правда на нашому боці.
    Краще сказати: «Ти сильний/сильна», «Я тебе люблю будь-яким/будь-якою», «Ми збережемо наш зв’язок». Можна навіть пожартувати про розвиток інтуїції – мовляв, навчимося розуміти одне одного без слів. Такі щирі слова дають опору.
    Важливо пам’ятати: щоб підтримати іншу людину, сам маєш вірити в те, що говориш. Це як у театрі – актор не грає, а проживає роль – каже психологиня.
    Яких фраз варто уникати?
    «Я тебе розумію» – часто звучить неправдоподібно і відштовхує. Краще сказати: «Я намагаюсь тебе зрозуміти. Що я можу для тебе зробити? Що тобі зараз важливо почути?»
    Не слід обіцяти те, що не можна контролювати, наприклад, що скоро буде перемога або що повернеться все втрачене майно. Говоріть тільки те, у чому впевнені.
    Як вести себе з тими, хто не приймає підтримку?
    Іноді рідна людина емоційно відсторонюється – дає короткі відповіді, не йде на контакт. Це боляче, але потрібно прийняти її право на дистанцію. Можна запитати: «Чому ти так думаєш?» – і слухати без тиску.
    ЯК МЕНТАЛЬНО ПІДТРИМАТИ СЕБЕ В УМОВАХ ОКУПАЦІЇ? Тривала окупація випробовує людей на міцність. Ті, хто залишився в окупованому місті, щоб вижити морально, мають зберігати віру у звільнення. Це одна з головних умов для збереження внутрішнього стрижня. Людина, яка спілкується з іншими в окупації, сама повинна тримати цю віру, адже за ці три роки були періоди піднесення, надії, зневіри та відчаю. Важливо залишатися стійким і пам’ятати, що історія України вже проживала подібні випробування. Щоб допомогти собі зберегти надію у небезпечному середовищі, важливо підтримувати контакт із власними коренями. Якщо людина має можливість читати українські книжки, переглядати світлини з національних свят або згадувати моменти щасливого минулого – це допомагає. Такі «маячки» нагадують, людина належить до цього народу, вона частина цієї культури. Щоденні ритуали також мають величезне значення. Це може бути ранкове слухання музики – не обов’язково української, але такої, що емоційно резонує. Етнічні мотиви можна знайти і в інших культурах, зберігаючи зв’язок із собою навіть у важких умовах. Заварити чай з м’ятою, як колись у бабусі на городі, посадити чорнобривці, згадати рідних – це не просто дрібниці, а спосіб тримати себе тут і тепер. Люди на окупованих територіях часто святкують релігійні свята двічі – за новим і старим календарем. Це також створює відчуття стабільності, зв’язку і підтримує ментальне здоров’я. Чи варто уникати новин, щоб не нервуватися? Якщо людина звикла починати день з перегляду новин або прослуховування радіо, відмовитися від цієї звички буде складно. Але якщо в якийсь момент вона усвідомить, що новини заважають їй дихати, руйнують настрій і віру, тоді варто змінити інформаційне середовище. Особливо шкідливі пропагандистські наративи на кшталт «вас тут усіх вважають зрадниками» або «українці прийдуть і всіх знищать». Це відверта маніпуляція страхом. Психологиня нагадує: Навіть у Другу світову війну влада визнавала як тих, хто воював на фронті, так і тих, хто пережив окупацію. Історичний досвід доводить – такі залякування не мають під собою підстав. Як знімати постійну напругу в окупації? Зняття напруги – це насамперед переключення уваги. Жителі сіл мають певну перевагу – працюючи на землі, доглядаючи рослини чи тварин, людина природно заземлюється. Тактильні відчуття, фізична праця допомагають зосередитися на теперішньому моменті. Водночас для сільських жителів втрата врожаю чи знищення землі сприймається особливо болісно – на рівні тіла. Це не просто втрата рослин, а втрата частини себе. Наталія Бубнова згадує болісну історію: Одна жінка із села розповідала, як раділа гарній озимині, а потім бачила, як по полю їздять танки – і це було як удар по її душі. Як люди, що виїхали, можуть підтримати рідних в окупації і не нашкодити їм? Фрази на кшталт «ми переможемо», «скоро все буде добре» – автоматичні і часто не приносять реальної підтримки. Натомість варто говорити те, у що сам віриш – що війна закінчиться, що правда на нашому боці. Краще сказати: «Ти сильний/сильна», «Я тебе люблю будь-яким/будь-якою», «Ми збережемо наш зв’язок». Можна навіть пожартувати про розвиток інтуїції – мовляв, навчимося розуміти одне одного без слів. Такі щирі слова дають опору. Важливо пам’ятати: щоб підтримати іншу людину, сам маєш вірити в те, що говориш. Це як у театрі – актор не грає, а проживає роль – каже психологиня. Яких фраз варто уникати? «Я тебе розумію» – часто звучить неправдоподібно і відштовхує. Краще сказати: «Я намагаюсь тебе зрозуміти. Що я можу для тебе зробити? Що тобі зараз важливо почути?» Не слід обіцяти те, що не можна контролювати, наприклад, що скоро буде перемога або що повернеться все втрачене майно. Говоріть тільки те, у чому впевнені. Як вести себе з тими, хто не приймає підтримку? Іноді рідна людина емоційно відсторонюється – дає короткі відповіді, не йде на контакт. Це боляче, але потрібно прийняти її право на дистанцію. Можна запитати: «Чому ти так думаєш?» – і слухати без тиску.
    120переглядів
  • У травні 1933 року світ побачив перший номер газети "Українське слово" ("La Parole Ukrainienne") в Парижі. Сьогодні це - найстаріше українське періодичне видання, що продовжує друкуватися у Франції.

    З самого початку газета стала неофіційним бюлетенем проводу українських націоналістів у Франції. Тижневик первісно друкувався на 16 сторінках на друкарській машинці. До середини 1934 року наклад досяг 600 примірників. Головним редактором до липня 1934 року був Олександр Бойків - секретар голови проводу українських націоналістів.

    З липня 1934 року оновлене «Українське Слово» вже друкувалося на 4 сторінках високим друком. Газету очолив новий головний редактор - член проводу українських націоналістів, досвідчений журналіст Володимир Мартинець.

    Газета з бюлетеня ОУН перетворилася на ідеологічно-політичний тижневик, який висвітлював проблеми і події політики, історії, культури з широким оглядом українського життя у світі. Серед відомих співробітників: Микола Сціборський, Микола Капустянський, Олег Ольжич, Дмитро Андрієвський, Євген Онацький, Богдан Кентржинський.

    1939 року газета завдяки коштам, зібраним українцями з усього світу, купила обладнання для власної друкарні, і видавцем замість УНС стала Перша Українська Друкарня у Франції (ПУДуФ).

    Сьогодні газетою опікується Жан-Поль Пилипчук - француз із українським корінням, головний редактор видання.
    У травні 1933 року світ побачив перший номер газети "Українське слово" ("La Parole Ukrainienne") в Парижі. Сьогодні це - найстаріше українське періодичне видання, що продовжує друкуватися у Франції. З самого початку газета стала неофіційним бюлетенем проводу українських націоналістів у Франції. Тижневик первісно друкувався на 16 сторінках на друкарській машинці. До середини 1934 року наклад досяг 600 примірників. Головним редактором до липня 1934 року був Олександр Бойків - секретар голови проводу українських націоналістів. З липня 1934 року оновлене «Українське Слово» вже друкувалося на 4 сторінках високим друком. Газету очолив новий головний редактор - член проводу українських націоналістів, досвідчений журналіст Володимир Мартинець. Газета з бюлетеня ОУН перетворилася на ідеологічно-політичний тижневик, який висвітлював проблеми і події політики, історії, культури з широким оглядом українського життя у світі. Серед відомих співробітників: Микола Сціборський, Микола Капустянський, Олег Ольжич, Дмитро Андрієвський, Євген Онацький, Богдан Кентржинський. 1939 року газета завдяки коштам, зібраним українцями з усього світу, купила обладнання для власної друкарні, і видавцем замість УНС стала Перша Українська Друкарня у Франції (ПУДуФ). Сьогодні газетою опікується Жан-Поль Пилипчук - француз із українським корінням, головний редактор видання.
    Like
    Love
    3
    105переглядів
  • 1 травня 1966 року над одним із київських вишів замайорів український національний синьо-жовтий прапор.

    Георгій Москаленко навчався на вечірньому відділенні Київського інституту народного господарства. Віктор Кукса працював будівельником. Обидва мешкали в одному з гуртожитків у Святошині.

    Вночі проти 1 травня 1966 р. Георгій Москаленко та Віктор Кукса встановили український національний прапор на даху головного корпусу Київського інституту народного господарства.

    Все було продумано. Саме тут, під стінами КІНГу, вранці шикувалися першотравневі колони демонстрантів, тож прапор мали побачити багато людей. Жовто-блакитний прапор (саме в такому порядку розташування смуг) було пошито з двох жіночих шарфів. З грошей УНР скопіювали національний герб-Тризуб, вирізали його з чорної матерії й нашили на прапор. Чорнилом, друкованими літерами, на прапорі написали: «Ще не вмерла Україна, ще її не вбито! ДПУ».

    Під час встановлення прапора Г.Москаленко стояв із самопалом на сторожі біля пожежної драбини, В.Кукса виліз на дах, зрізав кухонним ножем червоний прапор і замість нього прив'язав жовто-синій.

    1 травня о 6:30 зчинився рейвах. Інститутський двірник угледів прапор, повідомив вахтерові, а той –секретареві парткому Р. Костюку та проректорові К. Капустіну. Прапор занесли до парткому і викликали міліцію. З огляду на серйозність ситуації прибув кадебіст – лейтенант Іванов – і забрав прапор.

    Затим до інституту приїхала слідча група кґб на чолі з лейтенантом Берестовським. Оглянули «місце злочину». Порушили кримінальну справу за ознаками «посягання на територіальну цілісність
    УРСР».

    Агентам кґб з числа студентів та викладачів було доручено особливо уважно придивлятись і прислухатись. Студентів посадили за безкінечні диктанти, аби ідентифікувати стилістику написів на
    прапорі.

    Нарешті під кінець року слідство вийшло на «злочинців».

    21 лютого1967 р. Григорій Москаленко та Володимир Кукса були заарештовані. Київський обласний суд на закритому засіданні визнав обвинувачуваних у «антирадянській агітації» й засудив Г.Москаленка до 3 років таборів суворого режиму, Г.Куксу — до 2 років.

    Григорій Москаленко звільнився 1970 р., працював сантехніком, згодом – майстром, виконробом. Брав активну участь у рухові за незалежність, був депутатом Бучанської селищної Ради.

    Віктор Кукса після повернення з таборів працював машиністом екскаватора. Зазнавав постійного тиску з боку міліції та кґб. Входив до складу відомого «дисидентського» хору «Гомін» Л.Ященка. Брав участь у русі за незалежність.

    У січні 2007 р. Г.Москаленко та В.Кукса були
    реабілітовані.

    За рік до того — 16 листопада 2006-го - на будівлі Київського інституту народного господарства було встановлено меморіальну дошку в пам'ять про відважний вчинок патріотів Георгія Москаленка та Віктора Кукси.

    1 травня 1966 року над одним із київських вишів замайорів український національний синьо-жовтий прапор. Георгій Москаленко навчався на вечірньому відділенні Київського інституту народного господарства. Віктор Кукса працював будівельником. Обидва мешкали в одному з гуртожитків у Святошині. Вночі проти 1 травня 1966 р. Георгій Москаленко та Віктор Кукса встановили український національний прапор на даху головного корпусу Київського інституту народного господарства. Все було продумано. Саме тут, під стінами КІНГу, вранці шикувалися першотравневі колони демонстрантів, тож прапор мали побачити багато людей. Жовто-блакитний прапор (саме в такому порядку розташування смуг) було пошито з двох жіночих шарфів. З грошей УНР скопіювали національний герб-Тризуб, вирізали його з чорної матерії й нашили на прапор. Чорнилом, друкованими літерами, на прапорі написали: «Ще не вмерла Україна, ще її не вбито! ДПУ». Під час встановлення прапора Г.Москаленко стояв із самопалом на сторожі біля пожежної драбини, В.Кукса виліз на дах, зрізав кухонним ножем червоний прапор і замість нього прив'язав жовто-синій. 1 травня о 6:30 зчинився рейвах. Інститутський двірник угледів прапор, повідомив вахтерові, а той –секретареві парткому Р. Костюку та проректорові К. Капустіну. Прапор занесли до парткому і викликали міліцію. З огляду на серйозність ситуації прибув кадебіст – лейтенант Іванов – і забрав прапор. Затим до інституту приїхала слідча група кґб на чолі з лейтенантом Берестовським. Оглянули «місце злочину». Порушили кримінальну справу за ознаками «посягання на територіальну цілісність УРСР». Агентам кґб з числа студентів та викладачів було доручено особливо уважно придивлятись і прислухатись. Студентів посадили за безкінечні диктанти, аби ідентифікувати стилістику написів на прапорі. Нарешті під кінець року слідство вийшло на «злочинців». 21 лютого1967 р. Григорій Москаленко та Володимир Кукса були заарештовані. Київський обласний суд на закритому засіданні визнав обвинувачуваних у «антирадянській агітації» й засудив Г.Москаленка до 3 років таборів суворого режиму, Г.Куксу — до 2 років. Григорій Москаленко звільнився 1970 р., працював сантехніком, згодом – майстром, виконробом. Брав активну участь у рухові за незалежність, був депутатом Бучанської селищної Ради. Віктор Кукса після повернення з таборів працював машиністом екскаватора. Зазнавав постійного тиску з боку міліції та кґб. Входив до складу відомого «дисидентського» хору «Гомін» Л.Ященка. Брав участь у русі за незалежність. У січні 2007 р. Г.Москаленко та В.Кукса були реабілітовані. За рік до того — 16 листопада 2006-го - на будівлі Київського інституту народного господарства було встановлено меморіальну дошку в пам'ять про відважний вчинок патріотів Георгія Москаленка та Віктора Кукси.
    Like
    1
    88переглядів
  • Den of Thieves / «Полювання на злодіїв» (2018)
    Жанр: бойовик, трилер, кримінал

    «Полювання на злодіїв» — це потужний, напружений бойовик, який показує дві сторони великої гри: гангстерів, що планують наймасштабніше пограбування у Лос-Анджелесі, та детективів, які прагнуть їх зупинити. Історія розгортається навколо небезпечної банди Рея Меррімена, яка націлилася на Федеральний резервний банк США, і досвідченого детектива Ніка "Великого Ніка", який кидає всі сили на те, щоб завадити цьому.

    Фільм чудово передає атмосферу вулиць Лос-Анджелеса, де кожен крок може стати фатальним, а кожен план має свій зворотний бік. Інтрига, динаміка і неочікувані повороти тримають у напрузі до останньої хвилини. Окремо варто відзначити чудову гру акторів та напружену режисуру, яка додає реалізму кожній сцені.

    Як глядач можу сказати: фільм захоплює своїм стилем, атмосферою та справжнім кримінальним вайбом. Особливо сподобався фінальний твіст — коли розумієш, що все не так просто, як здається на перший погляд.

    Моя оцінка: 8.5/10

    #фільми #бойовик #трилер #кримінал #лосанджелес #пограбування #щоподивитись #filmseriesua
    Den of Thieves / «Полювання на злодіїв» (2018) Жанр: бойовик, трилер, кримінал «Полювання на злодіїв» — це потужний, напружений бойовик, який показує дві сторони великої гри: гангстерів, що планують наймасштабніше пограбування у Лос-Анджелесі, та детективів, які прагнуть їх зупинити. Історія розгортається навколо небезпечної банди Рея Меррімена, яка націлилася на Федеральний резервний банк США, і досвідченого детектива Ніка "Великого Ніка", який кидає всі сили на те, щоб завадити цьому. Фільм чудово передає атмосферу вулиць Лос-Анджелеса, де кожен крок може стати фатальним, а кожен план має свій зворотний бік. Інтрига, динаміка і неочікувані повороти тримають у напрузі до останньої хвилини. Окремо варто відзначити чудову гру акторів та напружену режисуру, яка додає реалізму кожній сцені. Як глядач можу сказати: фільм захоплює своїм стилем, атмосферою та справжнім кримінальним вайбом. Особливо сподобався фінальний твіст — коли розумієш, що все не так просто, як здається на перший погляд. Моя оцінка: 8.5/10 #фільми #бойовик #трилер #кримінал #лосанджелес #пограбування #щоподивитись #filmseriesua
    Like
    Love
    3
    308переглядів
  • Національна Ліга Професійного Боксу України

    👀 Усик та Дюбуа провели першу битву поглядів перед реваншем: фото
    Сьогодні чемпіон світу за версіями WBC/WBA/WBO у суперважкій вазі Олександр Усик (23-0, 14 КО) та британець Деніел Дюбуа (22-2, 21 КО), якому належить титул IBF, зустрілися і провели битву поглядів.
    Нагадаємо, напередодні було офіційно оголошено, що реванш відбудеться 19 липня на “Уемблі” у Лондоні, Англія.
    Пропонуємо до вашої уваги фото з минулої зустрічі (Queensberry Promotions / K2 Promotions).
    🇺🇦🇺🇦🇺🇦 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    #World_box @brovarysport #boxing #boxers #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovary_boxing #Brovarysport
    Національна Ліга Професійного Боксу України 👀 Усик та Дюбуа провели першу битву поглядів перед реваншем: фото Сьогодні чемпіон світу за версіями WBC/WBA/WBO у суперважкій вазі Олександр Усик (23-0, 14 КО) та британець Деніел Дюбуа (22-2, 21 КО), якому належить титул IBF, зустрілися і провели битву поглядів. Нагадаємо, напередодні було офіційно оголошено, що реванш відбудеться 19 липня на “Уемблі” у Лондоні, Англія. Пропонуємо до вашої уваги фото з минулої зустрічі (Queensberry Promotions / K2 Promotions). 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #World_box @brovarysport #boxing #boxers #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovary_boxing #Brovarysport
    Like
    1
    163переглядів 1 Поширень
  • *«Усередині тебе — цілий світ образів.
    Не вигаданих. А справжніх.
    Твоя душа говорить не словами —
    вона говорить кольорами, символами, відчуттями…»*

    Це і є емоційно-образна психологія.
    Це не про «уяви себе на пляжі».
    Це про внутрішні глибини, про зустрічі з власним захисником, дитиною, світлом, тінню.

    Це про трансформацію — через Образ.
    Бо змінюючи образ у собі, ми змінюємо стан.
    А стан — це вже новий погляд на світ.

    **Цей цикл — для тих, хто хоче глибше себе відчути.
    Для тих, хто втомився від сухих порад і прагне живого дотику до себе.**

    Я покажу тобі шлях через образ.
    І він буде безпечним, ніжним, але глибоким.

    Починай зі мною — і спробуй 7 образів, які змінять внутрішній простір.
    *Пиши в Direct, якщо хочеш пройти індивідуальну практику або отримати підтримку.*
    *«Усередині тебе — цілий світ образів. Не вигаданих. А справжніх. Твоя душа говорить не словами — вона говорить кольорами, символами, відчуттями…»* Це і є емоційно-образна психологія. Це не про «уяви себе на пляжі». Це про внутрішні глибини, про зустрічі з власним захисником, дитиною, світлом, тінню. Це про трансформацію — через Образ. Бо змінюючи образ у собі, ми змінюємо стан. А стан — це вже новий погляд на світ. **Цей цикл — для тих, хто хоче глибше себе відчути. Для тих, хто втомився від сухих порад і прагне живого дотику до себе.** Я покажу тобі шлях через образ. І він буде безпечним, ніжним, але глибоким. Починай зі мною — і спробуй 7 образів, які змінять внутрішній простір. *Пиши в Direct, якщо хочеш пройти індивідуальну практику або отримати підтримку.*
    96переглядів
  • #тварини
    Міні-капібари — це зменшені версії звичайних капібар, які завоювали серця багатьох любителів тварин завдяки своєму чарівному вигляду та дружелюбній вдачі. Ці невеликі гризуни, що походять із Південної Америки, є найближчими родичами найбільших гризунів у світі — капібар. Проте міні-капібари мають свої унікальні особливості, які роблять їх особливими.

    Зовнішній вигляд та розмір

    Міні-капібари важать від 15 до 30 кілограмів і мають зріст близько 30-40 см, що значно менше за їхніх більших родичів. Їхнє хутро густе, м’яке, зазвичай коричневого або бежевого відтінку, а мордочка нагадує суміш кролика та морської свинки. Великі темні очі та маленькі вушка додають їм надзвичайної милоти.

    Характер і поведінка

    Ці тварини відомі своєю соціальною природою. Міні-капібари люблять жити групами, спілкуватися між собою за допомогою кумедних звуків — від писку до бурчання. Вони дуже дружелюбні, легко знаходять спільну мову з людьми та іншими тваринами, що робить їх чудовими домашніми улюбленцями. Крім того, вони обожнюють воду і є відмінними плавцями, тому ванна чи невеликий басейн для них — справжнє щастя.

    Догляд за міні-капібарами

    Догляд за цими тваринами вимагає певних зусиль. Їм потрібен просторий вольєр із доступом до води, а також збалансована дієта, що включає сіно, свіжі овочі та спеціалізовані корми для гризунів. Важливо забезпечити їм достатньо соціальної взаємодії, адже самотність може викликати у них стрес.

    Цікаві факти

    Міні-капібари можуть видавати до 10 різних звуків для спілкування.
    Вони мають звичку "стрибати" у воду, що виглядає надзвичайно кумедно.
    У деяких країнах їх використовують у терапії завдяки їхній спокійній і дружелюбній вдачі.

    Висновок

    Міні-капібари — це ідеальні тварини для тих, хто шукає незвичайного, але надзвичайно милого улюбленця. Їхній грайливий характер і любов до спілкування роблять їх чудовими компаньйонами. Однак перед тим, як завести міні-капібару, варто ретельно вивчити їхні потреби, щоб забезпечити їм комфортне та щасливе життя.
    #тварини Міні-капібари — це зменшені версії звичайних капібар, які завоювали серця багатьох любителів тварин завдяки своєму чарівному вигляду та дружелюбній вдачі. Ці невеликі гризуни, що походять із Південної Америки, є найближчими родичами найбільших гризунів у світі — капібар. Проте міні-капібари мають свої унікальні особливості, які роблять їх особливими. Зовнішній вигляд та розмір Міні-капібари важать від 15 до 30 кілограмів і мають зріст близько 30-40 см, що значно менше за їхніх більших родичів. Їхнє хутро густе, м’яке, зазвичай коричневого або бежевого відтінку, а мордочка нагадує суміш кролика та морської свинки. Великі темні очі та маленькі вушка додають їм надзвичайної милоти. Характер і поведінка Ці тварини відомі своєю соціальною природою. Міні-капібари люблять жити групами, спілкуватися між собою за допомогою кумедних звуків — від писку до бурчання. Вони дуже дружелюбні, легко знаходять спільну мову з людьми та іншими тваринами, що робить їх чудовими домашніми улюбленцями. Крім того, вони обожнюють воду і є відмінними плавцями, тому ванна чи невеликий басейн для них — справжнє щастя. Догляд за міні-капібарами Догляд за цими тваринами вимагає певних зусиль. Їм потрібен просторий вольєр із доступом до води, а також збалансована дієта, що включає сіно, свіжі овочі та спеціалізовані корми для гризунів. Важливо забезпечити їм достатньо соціальної взаємодії, адже самотність може викликати у них стрес. Цікаві факти Міні-капібари можуть видавати до 10 різних звуків для спілкування. Вони мають звичку "стрибати" у воду, що виглядає надзвичайно кумедно. У деяких країнах їх використовують у терапії завдяки їхній спокійній і дружелюбній вдачі. Висновок Міні-капібари — це ідеальні тварини для тих, хто шукає незвичайного, але надзвичайно милого улюбленця. Їхній грайливий характер і любов до спілкування роблять їх чудовими компаньйонами. Однак перед тим, як завести міні-капібару, варто ретельно вивчити їхні потреби, щоб забезпечити їм комфортне та щасливе життя.
    Love
    1
    374переглядів 43Відтворень
  • Видавництво Nasha Idea анонсувало 1 омнібус манґи «Блукальці» — справжній витвір мистецтва від автора «Саги про Вінланд» Макото Юкімури!

    📝 2070-ті роки.
    Людство вже давно влаштовує космічні міжнародні перельоти, але прибрати супутникове сміття за собою ніяк не навчиться🪐

    Коли на орбіті регулярно літає металобрухт, космічні лайнери щодня ризикують потрапити в катастрофу. Аби таке ставалося якнайрідше, поза земною атмосферою працює відділ збирачів уламків і регулярно знищує непотріб.

    Підчепити уламок, скерувати до межі з атмосферою та споглядати, як він палає — ось і вся рутина запального Хачімакі, меланхолійного Юрія та відчайдушної Фі. Однак, попри монотонність життя, кожен із них має власні амбіції, філософію та досвід за плечима🌌

    Як настільки різних людей занесло на один космічний борт? А скільки всього їм іще доведеться дізнатися одне про одного?..

    🫶🏻Том 1/2
    💚В наявності у травні

    📚 формат 208×150
    📚 м’яка обкладинка з клапанами
    📚 480 сторінок
    📚 вік 14+
    🔥 ціна 380 ❌ замість 450 грн

    Робіть передзамовлення новинки на сайті!: https://nashaidea.com/product/blukalczi-tom-1/
    Видавництво Nasha Idea анонсувало 1 омнібус манґи «Блукальці» — справжній витвір мистецтва від автора «Саги про Вінланд» Макото Юкімури! 📝 2070-ті роки. Людство вже давно влаштовує космічні міжнародні перельоти, але прибрати супутникове сміття за собою ніяк не навчиться🪐 Коли на орбіті регулярно літає металобрухт, космічні лайнери щодня ризикують потрапити в катастрофу. Аби таке ставалося якнайрідше, поза земною атмосферою працює відділ збирачів уламків і регулярно знищує непотріб. Підчепити уламок, скерувати до межі з атмосферою та споглядати, як він палає — ось і вся рутина запального Хачімакі, меланхолійного Юрія та відчайдушної Фі. Однак, попри монотонність життя, кожен із них має власні амбіції, філософію та досвід за плечима🌌 Як настільки різних людей занесло на один космічний борт? А скільки всього їм іще доведеться дізнатися одне про одного?.. 🫶🏻Том 1/2 💚В наявності у травні 📚 формат 208×150 📚 м’яка обкладинка з клапанами 📚 480 сторінок 📚 вік 14+ 🔥 ціна 380 ❌ замість 450 грн Робіть передзамовлення новинки на сайті!: https://nashaidea.com/product/blukalczi-tom-1/
    Love
    Wow
    2
    1коментарів 87переглядів
Більше результатів