Ідеальний педикюр для сонячних днів, пляжних поїздок та літнього настрою.

Палають храми у столиці,

Горять автівки і житло,

Над нами вбивці-блискавиці.

Такого ще в нас не було́.

Палала Лавра серед ночі,

І кіностудії крило,

Від болю не зімкнули очі —

Так люто місто не жило́.

Ще й арсенал палав «Мистецький»,

Домівки теж вогнем взяли́сь,

Бо ворог є в нас чортівецький,

То й пуски вражі відбули́сь.

Здригались стіни у лікарні,

В диму ховалося усе

І плач дитячий безпорадний…

Чи вбивця кару понесе́?

І знов руїни й чиїсь долі,

Чиєсь обірване крило,

Кияни знов в страшній недолі…

Горіло все, усе гуло.

Та Київ, сти́снувши руїни,

Не впав усупереч, назло,

Бо серце вільної країни

Ніщо здолати не змогло.

В нас пам'ять свічкою палає,

Число із жертвами зросло,

А світ нехай не забуває,

Звідкіль до нас прийшло це зло.

16.06.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

ID:  1064262

А там, на сході, також виростають рослини.

Серед бетону й тривожних щоденних новацій

Люди знаходять ознаки життя у долинах.

Попри руїни тримається стрій декорацій.

Де пролітають години на кожному зламі,

Там залишається простір для мрії та праці.

Навіть під тиском подій не зникає блиск лампи,

Так зберігає людина це світло роками

І серед труднощів побут триває з уламків.

Квіти з'являються попри циклічність обставин.

Так само й люди тримають властиву їм гідність:

Не відступають від внутрішніх принципів тями.

Шлях цей проходить крізь зламані долі, без свідків

І зберігається в пам'яті напрям в майбутнє

Без відокремлення коренів на відповідність.

Сонячні промені не дозволяють забути,

Що і відновлення може зростати щоденно.

Так поступово формується сила могутня.

Люди продовжують далі творити буденність,

Всупереч зміні умов зберігають суцвіття

І ця підтримка на сході уже нескінченна.

Квітнуть там квіти і попри людське лихоліття.

Мирослав Манюк

13.06.2026

Після сьогоднішнього скаженого ночеру з «братськими» ррррракетами, кудись потрібно було прилаштувати несамовиту лють й ннннненавість?…

Саме місце для таких цілей - город…

Туди я й почалапала.

З ентузіазмом махала пласкорізом й дерла бурʼяни руками.

Традиційно зробила більше, ніж планувала. Та менше, ніж хотіла.

Ще б продовжувала?

Та в якийсь момент в очах почало темніти?:) А в голові щось перекидатися?:)

То я хуткенько з того городу втекла!:)

А тут вже й катаклізЬми природні почалися?

Спочатку гуркотіло й блискало?

Зараз вже й дощ трапився.

Ви як там?

Цілі?

Заплакало небо, заплакало синє,

Заплакало небо гіркими слізьми́.

Кров скроплює землю і плач всюди лине,

За рідну Вкраїну лягають грудьми.

Заплакало небо, вогні-блискавиці,

Ще й рвуться снаряди і міни в полях,

Із ті́ла героя знов кров струмениться,

Не в рідну домівку проліг його шлях.

Заплакало небо, голосить-ридає,

Бо знову кого́сь в домовині везуть.

Хоч мати додому живого чекає –

Єдину дитину у землю кладуть.

Заплакало небо, та сльози криваві

Так змочуюють землю вже дуже давно.

Спочинуть герої навіки во славі,

А землю встеляє із крові рядно.

Заплакало небо і плач не стихає,

Бо гинуть на фронті герої щодня,

Задимлене небо щоразу палає.

За що ж бо нам, Боже, такая платня?

08.10.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022

Приземли, благаю, Боже,

МіГ той на болоті,

Там зроби наза́вжди ложе

Цій мерзкій сволоті. 

Хай спочинуть ці потвори

І нас не вбивають,

І кровавії узори

Нам не вишивають. 

Ми узір на вишиванках

Прагнем споглядати,

А не кров'ю нашу землю

Щораз вишивати. 

Додай, Боже, блиск і сяйво

Ворожим бляшанкам,

Це не буде для них зайво,

Їхнім забаганкам. 

Дай їм, Боже, спалах в небі

Саме над болотом,

Саме це у них в потребі

Із їхнім польотом. 

Приземли молю, Всевишній,

Це вороже зілля,

Новина́ ця буде втішна,

Скінчи божевілля! 

15.11.2023 р. 

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ID:  998629