• #історія #цікаве
    Від руки до друку: як різдвяна листівка врятувала нас від святкової рутини.
    Уявіть собі: наближається Різдво, а у вас на столі — десятки листів, які треба написати власноруч. Кожному родичу, кожному другові, кожному діловому партнеру — довгі, розлогі привітання з усіма побажаннями та щирими емоціями. Жахлива перспектива, чи не так? Саме такою була реальність до середини XIX століття. Письмові привітання були обов’язковими, але займали стільки часу, що саме свято відходило на другий план. Доки в 1843 році один дуже зайнятий джентльмен на ім'я сер Генрі Коул не сказав: «Досить!» 📜.

    Сер Генрі Коул, видатний державний службовець, винахідник і просто людина, яка не любила марнувати час, був завалений цією «листівковою рутиною». Замість того, щоб страждати, він вирішив знайти більш ефективний спосіб привітати своїх численних знайомих. Коул звернувся до художника Джона Калкотта Хорслі з проханням створити ілюстрацію, яку можна було б надрукувати. Хорслі намалював сцену сімейного святкування з трьома поколіннями, що п'ють вино, і написом: «Веселого Різдва і щасливого Нового року вам!» Так народилася перша в світі різдвяна листівка 🎄.

    Цікаво, що перша листівка викликала невеликий скандал. Деякі пуритани були обурені зображенням дітей, що п'ють вино, вважаючи це пропагандою пияцтва. Проте, незважаючи на критику, ідея прийшлася до смаку. Коул надрукував тисячу таких листівок і розіслав їх, а решту продав. Його винахід став справжнім каталізатором «поштової лихоманки». У той час поштові послуги в Англії стали набагато доступнішими завдяки «Пенні Блек» (першій поштовій марці), що зробило розсилку листівок ще простішою та дешевшою ✉️.
    Спочатку різдвяні листівки були переважно британською традицією, але дуже швидко вона поширилася по всьому світу. До кінця XIX століття листівки стали невід'ємною частиною різдвяних свят у Європі та Америці. З’явилися мільйони різноманітних дизайнів: від сентиментальних і релігійних до кумедних і навіть дещо дивних (наприклад, із зображенням мертвих птахів, що вважалися символом удачі). Індустрія листівок процвітала, даруючи роботу художникам, друкарям і листоношам 🎨.

    Сьогодні, в епоху месенджерів та електронних привітань, традиція відправляти паперові листівки здається дещо старомодною. Проте, саме різдвяна листівка нагадує нам про цінність особистого привітання, яке не губиться в потоці цифрової інформації. Це маленьке послання, що подорожує крізь час і простір, зберігаючи тепло наших побажань. Тож, наступного разу, відправляючи або отримуючи листівку, згадайте про Генрі Коула, який дав нам можливість святкувати Різдво, не потопаючи в паперовій роботі, а насолоджуючись магією самого свята ✨.
    #історія #цікаве Від руки до друку: як різдвяна листівка врятувала нас від святкової рутини. Уявіть собі: наближається Різдво, а у вас на столі — десятки листів, які треба написати власноруч. Кожному родичу, кожному другові, кожному діловому партнеру — довгі, розлогі привітання з усіма побажаннями та щирими емоціями. Жахлива перспектива, чи не так? Саме такою була реальність до середини XIX століття. Письмові привітання були обов’язковими, але займали стільки часу, що саме свято відходило на другий план. Доки в 1843 році один дуже зайнятий джентльмен на ім'я сер Генрі Коул не сказав: «Досить!» 📜. Сер Генрі Коул, видатний державний службовець, винахідник і просто людина, яка не любила марнувати час, був завалений цією «листівковою рутиною». Замість того, щоб страждати, він вирішив знайти більш ефективний спосіб привітати своїх численних знайомих. Коул звернувся до художника Джона Калкотта Хорслі з проханням створити ілюстрацію, яку можна було б надрукувати. Хорслі намалював сцену сімейного святкування з трьома поколіннями, що п'ють вино, і написом: «Веселого Різдва і щасливого Нового року вам!» Так народилася перша в світі різдвяна листівка 🎄. Цікаво, що перша листівка викликала невеликий скандал. Деякі пуритани були обурені зображенням дітей, що п'ють вино, вважаючи це пропагандою пияцтва. Проте, незважаючи на критику, ідея прийшлася до смаку. Коул надрукував тисячу таких листівок і розіслав їх, а решту продав. Його винахід став справжнім каталізатором «поштової лихоманки». У той час поштові послуги в Англії стали набагато доступнішими завдяки «Пенні Блек» (першій поштовій марці), що зробило розсилку листівок ще простішою та дешевшою ✉️. Спочатку різдвяні листівки були переважно британською традицією, але дуже швидко вона поширилася по всьому світу. До кінця XIX століття листівки стали невід'ємною частиною різдвяних свят у Європі та Америці. З’явилися мільйони різноманітних дизайнів: від сентиментальних і релігійних до кумедних і навіть дещо дивних (наприклад, із зображенням мертвих птахів, що вважалися символом удачі). Індустрія листівок процвітала, даруючи роботу художникам, друкарям і листоношам 🎨. Сьогодні, в епоху месенджерів та електронних привітань, традиція відправляти паперові листівки здається дещо старомодною. Проте, саме різдвяна листівка нагадує нам про цінність особистого привітання, яке не губиться в потоці цифрової інформації. Це маленьке послання, що подорожує крізь час і простір, зберігаючи тепло наших побажань. Тож, наступного разу, відправляючи або отримуючи листівку, згадайте про Генрі Коула, який дав нам можливість святкувати Різдво, не потопаючи в паперовій роботі, а насолоджуючись магією самого свята ✨.
    Like
    Love
    4
    200переглядів 1 Поширень
  • #історія #цікаве
    Дзеркало: Магічне скло, що навчило людство бачити себе 🪞✨
    ​Сьогодні ми проходимо повз дзеркало десятки разів на день, щоб поправити зачіску або перевірити, чи не застряг кріп у зубах 🥬😬. Але для наших предків власне відображення було чимось на межі магії, розкоші та справжнього шпигунського трилера.

    ​🌖 Від калюжі до мідного тазу

    ​Найпершим дзеркалом для людини була звичайна водна гладь 🌊. Згодом люди навчилися полірувати до блиску камінь (обсидіан) та метали — золото, срібло чи бронзу. Але погодьтеся, розгледіти себе у шматку жовтої міді — це ще той квест: відображення було тьмяним, викривленим і робило вас схожим на персонажа з фільму жахів 👹.
    Власне обличчя залишалося для людини найбільшою загадкою.

    ​💎 Венеціанська монополія та смертельні секрети

    ​Справжня революція відбулася в епоху Відродження. Майстри з острова Мурано (Венеція) винайшли спосіб робити ідеально пласке та прозоре скло з додаванням сполук ртуті 🧪. Це були перші дзеркала, які показували реальність без фільтрів.
    ​Ціна такого скла була космічною — за вартість одного великого венеціанського дзеркала можна було купити військовий корабель або розкішний маєток 🏰💰. Венеція охороняла секрет виробництва так фанатично, що майстрам забороняли виїжджати з острова під страхом смерті 💀🗡️. Якщо скловар намагався втекти з технологією до іншої країни, за ним посилали найманих убивць. Оце так корпоративна етика!

    ​🕯️ Як дзеркала змінили світ

    ​Коли дзеркала нарешті стали доступними (хоча б для аристократії), світ змінився назавжди:
    ​Психологія: Люди вперше побачили себе такими, якими їх бачать інші. Це породило нову хвилю самоусвідомлення (і, звісно, нарцисизму) 🤳🤴.
    ​Мистецтво: Художники почали малювати автопортрети, а в інтер’єрах з’явилися дзеркальні зали, що візуально збільшували простір і додавали світла від тисяч свічок 🕯️ блеск.
    ​Мода: Тепер можна було детально роздивитися свою сукню з усіх боків, що дало поштовх до створення неймовірно складних нарядів 👗.

    ​🎭 Магія та забобони

    ​Через свою здатність "подвоювати" світ, дзеркала обросли сотнями легенд. Розбити дзеркало — до нещастя 📉, завішувати їх під час трауру — щоб душа не загубилася 👻. Навіть сьогодні багато хто відчуває легкий дискомфорт, дивлячись у дзеркало в темній кімнаті.

    ​Зараз дзеркало — це просто скло з шаром алюмінію, але воно залишається єдиним предметом, який щоранку чесно каже нам: "Привіт, ти сьогодні виглядаєш... ну, як мінімум, автентично!" 😂👌
    #історія #цікаве Дзеркало: Магічне скло, що навчило людство бачити себе 🪞✨ ​Сьогодні ми проходимо повз дзеркало десятки разів на день, щоб поправити зачіску або перевірити, чи не застряг кріп у зубах 🥬😬. Але для наших предків власне відображення було чимось на межі магії, розкоші та справжнього шпигунського трилера. ​🌖 Від калюжі до мідного тазу ​Найпершим дзеркалом для людини була звичайна водна гладь 🌊. Згодом люди навчилися полірувати до блиску камінь (обсидіан) та метали — золото, срібло чи бронзу. Але погодьтеся, розгледіти себе у шматку жовтої міді — це ще той квест: відображення було тьмяним, викривленим і робило вас схожим на персонажа з фільму жахів 👹. Власне обличчя залишалося для людини найбільшою загадкою. ​💎 Венеціанська монополія та смертельні секрети ​Справжня революція відбулася в епоху Відродження. Майстри з острова Мурано (Венеція) винайшли спосіб робити ідеально пласке та прозоре скло з додаванням сполук ртуті 🧪. Це були перші дзеркала, які показували реальність без фільтрів. ​Ціна такого скла була космічною — за вартість одного великого венеціанського дзеркала можна було купити військовий корабель або розкішний маєток 🏰💰. Венеція охороняла секрет виробництва так фанатично, що майстрам забороняли виїжджати з острова під страхом смерті 💀🗡️. Якщо скловар намагався втекти з технологією до іншої країни, за ним посилали найманих убивць. Оце так корпоративна етика! ​🕯️ Як дзеркала змінили світ ​Коли дзеркала нарешті стали доступними (хоча б для аристократії), світ змінився назавжди: ​Психологія: Люди вперше побачили себе такими, якими їх бачать інші. Це породило нову хвилю самоусвідомлення (і, звісно, нарцисизму) 🤳🤴. ​Мистецтво: Художники почали малювати автопортрети, а в інтер’єрах з’явилися дзеркальні зали, що візуально збільшували простір і додавали світла від тисяч свічок 🕯️ блеск. ​Мода: Тепер можна було детально роздивитися свою сукню з усіх боків, що дало поштовх до створення неймовірно складних нарядів 👗. ​🎭 Магія та забобони ​Через свою здатність "подвоювати" світ, дзеркала обросли сотнями легенд. Розбити дзеркало — до нещастя 📉, завішувати їх під час трауру — щоб душа не загубилася 👻. Навіть сьогодні багато хто відчуває легкий дискомфорт, дивлячись у дзеркало в темній кімнаті. ​Зараз дзеркало — це просто скло з шаром алюмінію, але воно залишається єдиним предметом, який щоранку чесно каже нам: "Привіт, ти сьогодні виглядаєш... ну, як мінімум, автентично!" 😂👌
    Like
    Love
    3
    305переглядів
  • 🧠 Їй було лише 3 роки, коли батько зрозумів: його донька вміє те, чого не повинна вміти жодна людина.

    Бангалор, Індія. 1932 рік.

    Маленька Шакунтала Деві грала з батьком у карти. Звичайна гра — нічого особливого.
    Окрім одного: вона не дивилася на карти.

    Одного погляду на руку батька їй вистачало, щоб назвати всі карти по пам’яті. Він вирішив, що це випадковість. Перетасував колоду — вона знала порядок.
    Попросив додати числа — вона відповіла ще до того, як він договорив.
    Дав приклади на множення — вона розв’язала їх швидше, ніж він встиг записати.

    Шакунталі було три роки.
    І вона рахувала, як машина.

    Тільки комп’ютерів тоді ще не існувало.

    У п’ять років вона розв’язувала складні математичні задачі, які ставили дорослих у глухий кут. Її батько, цирковий артист, почав брати доньку на виступи. Глядачі завмирали: як дитина може таке робити?

    Сама Шакунтала не вважала це чимось надзвичайним. Для неї числа не були задачами — це була мова, якою вона вільно говорила.

    Дослідник інтелекту з Каліфорнійського університету в Берклі Артур Дженсен після вивчення її здібностей сказав:

    «Для неї маніпуляція числами — це рідна мова. Для більшості з нас арифметика — як іноземна, яку ми ледве вивчили у школі».

    Поки ми напружуємося, рахуючи чайові в ресторані, Шакунтала могла в голові множити 13-значні числа швидше, ніж їх встигають прочитати вголос.

    І вона це доводила.

    У 1977 році в університеті в Далласі їй дали завдання, яке звучало абсурдно:
    знайти 23-й корінь із числа з 201 цифри.

    Для перевірки підготували комп’ютер UNIVAC — величезну машину, яка займала цілу кімнату.
    Запустили секундомір.

    Шакунтала подивилася на число. Її губи ледь рухалися.
    Через 50 секунд вона назвала відповідь.

    Комп’ютер ще рахував.

    Коли машина завершила обчислення —
    Шакунтала була права.

    Вона перемогла комп’ютер.
    У голові.
    За 50 секунд.

    Але це було не все.

    У 1980 році в Імперському коледжі Лондона їй дали новий виклик:
    помножити два 13-значні числа.

    Більшість людей не встигла б їх навіть прочитати.

    Шакунтала закрила очі.
    Минуло 28 секунд.

    Вона відкрила очі й безпомилково продиктувала результат — 26-значне число.
    Ці 28 секунд включали навіть час, за який вона його вимовила вголос.

    Книга рекордів Гіннеса занесла її до свого видання 1982 року. Світ назвав її «людським комп’ютером».

    Але її історія значно глибша за рекорди.

    Шакунтала Деві була не просто математичним феноменом. Вона була жінкою з Індії середини ХХ століття, яка подорожувала світом, виступала в найпрестижніших університетах і змушувала західних учених переглянути уявлення про можливості людського мозку.

    Вона писала книги, які робили математику доступною й цікавою.
    Виступала за права ЛГБТІК+ в Індії задовго до того, як це стало прийнятним.
    Балотувалася до парламенту.
    Жила так, як хотіла — всупереч усім очікуванням, нав’язаним жінкам її покоління.

    Її часто питали: як це працює?
    Вона ніколи не давала «наукової» відповіді. Бо для неї це не було чимось особливим.

    Вона просто так мислила.

    🗨️ «Числа мають життя», — казала вона. — «Це не просто символи на папері».

    Шакунтала Деві померла у 2013 році, у 83 роки, в тому самому місті, де народилася і вперше зрозуміла, що її розум працює інакше.

    На той час комп’ютери стали неймовірно потужними.
    Вони рахують у мільярди разів швидше за людину.

    Але навіть вони не можуть зробити те, що робила Шакунтала.

    Бо комп’ютери йдуть за алгоритмами.
    А вона бачила числа живими.

    У 1977 році вона перемогла машину в обчисленнях.
    Але справжня перемога була іншою.

    Вона нагадала світу:
    людський геній не зводиться до обчислювальної потужності.

    Їй було три роки, коли батько зрозумів, що вона інша.
    Наступні 80 років вона показувала світові, наскільки дивовижною може бути інакшість.

    Наступного разу, коли хтось скаже, що люди не можуть змагатися з комп’ютерами —
    згадайте Шакунталу Деві.

    Жінку, яка знайшла 23-й корінь із 201-значного числа… в голові.

    ✨ І нагадала нам: деякі форми геніальності — унікальні, незбагненні й прекрасно людські
    🧠 Їй було лише 3 роки, коли батько зрозумів: його донька вміє те, чого не повинна вміти жодна людина. Бангалор, Індія. 1932 рік. Маленька Шакунтала Деві грала з батьком у карти. Звичайна гра — нічого особливого. Окрім одного: вона не дивилася на карти. Одного погляду на руку батька їй вистачало, щоб назвати всі карти по пам’яті. Він вирішив, що це випадковість. Перетасував колоду — вона знала порядок. Попросив додати числа — вона відповіла ще до того, як він договорив. Дав приклади на множення — вона розв’язала їх швидше, ніж він встиг записати. Шакунталі було три роки. І вона рахувала, як машина. Тільки комп’ютерів тоді ще не існувало. У п’ять років вона розв’язувала складні математичні задачі, які ставили дорослих у глухий кут. Її батько, цирковий артист, почав брати доньку на виступи. Глядачі завмирали: як дитина може таке робити? Сама Шакунтала не вважала це чимось надзвичайним. Для неї числа не були задачами — це була мова, якою вона вільно говорила. Дослідник інтелекту з Каліфорнійського університету в Берклі Артур Дженсен після вивчення її здібностей сказав: «Для неї маніпуляція числами — це рідна мова. Для більшості з нас арифметика — як іноземна, яку ми ледве вивчили у школі». Поки ми напружуємося, рахуючи чайові в ресторані, Шакунтала могла в голові множити 13-значні числа швидше, ніж їх встигають прочитати вголос. І вона це доводила. У 1977 році в університеті в Далласі їй дали завдання, яке звучало абсурдно: знайти 23-й корінь із числа з 201 цифри. Для перевірки підготували комп’ютер UNIVAC — величезну машину, яка займала цілу кімнату. Запустили секундомір. Шакунтала подивилася на число. Її губи ледь рухалися. Через 50 секунд вона назвала відповідь. Комп’ютер ще рахував. Коли машина завершила обчислення — Шакунтала була права. Вона перемогла комп’ютер. У голові. За 50 секунд. Але це було не все. У 1980 році в Імперському коледжі Лондона їй дали новий виклик: помножити два 13-значні числа. Більшість людей не встигла б їх навіть прочитати. Шакунтала закрила очі. Минуло 28 секунд. Вона відкрила очі й безпомилково продиктувала результат — 26-значне число. Ці 28 секунд включали навіть час, за який вона його вимовила вголос. Книга рекордів Гіннеса занесла її до свого видання 1982 року. Світ назвав її «людським комп’ютером». Але її історія значно глибша за рекорди. Шакунтала Деві була не просто математичним феноменом. Вона була жінкою з Індії середини ХХ століття, яка подорожувала світом, виступала в найпрестижніших університетах і змушувала західних учених переглянути уявлення про можливості людського мозку. Вона писала книги, які робили математику доступною й цікавою. Виступала за права ЛГБТІК+ в Індії задовго до того, як це стало прийнятним. Балотувалася до парламенту. Жила так, як хотіла — всупереч усім очікуванням, нав’язаним жінкам її покоління. Її часто питали: як це працює? Вона ніколи не давала «наукової» відповіді. Бо для неї це не було чимось особливим. Вона просто так мислила. 🗨️ «Числа мають життя», — казала вона. — «Це не просто символи на папері». Шакунтала Деві померла у 2013 році, у 83 роки, в тому самому місті, де народилася і вперше зрозуміла, що її розум працює інакше. На той час комп’ютери стали неймовірно потужними. Вони рахують у мільярди разів швидше за людину. Але навіть вони не можуть зробити те, що робила Шакунтала. Бо комп’ютери йдуть за алгоритмами. А вона бачила числа живими. У 1977 році вона перемогла машину в обчисленнях. Але справжня перемога була іншою. Вона нагадала світу: людський геній не зводиться до обчислювальної потужності. Їй було три роки, коли батько зрозумів, що вона інша. Наступні 80 років вона показувала світові, наскільки дивовижною може бути інакшість. Наступного разу, коли хтось скаже, що люди не можуть змагатися з комп’ютерами — згадайте Шакунталу Деві. Жінку, яка знайшла 23-й корінь із 201-значного числа… в голові. ✨ І нагадала нам: деякі форми геніальності — унікальні, незбагненні й прекрасно людські
    Like
    1
    261переглядів
  • А що у вашому новорічному WishLIST?

    Замовляй за посиланням https://aff.wishlist.kyiv.ua/rWDKpo Не впустіть нагоду придбати дієву натуральну косметику за вигідною ціною!😍

    Український бренд натуральної доглядової косметики HiLLARY запрошує до співпраці! Партнерська програма HiLLARY https://drop.hillary.ua/?ref=11747 Зацікавило? 👉 РЕЄСТРУЙСЯ та починай заробляти зараз!

    #засобидляобличчя #шопінг #доглядзаобличчям #живлення #зволоження #подарунок #подарунокдівчині #Бальзам #БальзамДляГуб #Блиск #БлискДляГуб #Губи #Косметика #Краса #Макіяж #ДоглядЗаСобою #Зволоження #Косметичка #різдво #свято #новийрік
    А що у вашому новорічному WishLIST? Замовляй за посиланням https://aff.wishlist.kyiv.ua/rWDKpo Не впустіть нагоду придбати дієву натуральну косметику за вигідною ціною!😍 Український бренд натуральної доглядової косметики HiLLARY запрошує до співпраці! Партнерська програма HiLLARY https://drop.hillary.ua/?ref=11747 Зацікавило? 👉 РЕЄСТРУЙСЯ та починай заробляти зараз! #засобидляобличчя #шопінг #доглядзаобличчям #живлення #зволоження #подарунок #подарунокдівчині #Бальзам #БальзамДляГуб #Блиск #БлискДляГуб #Губи #Косметика #Краса #Макіяж #ДоглядЗаСобою #Зволоження #Косметичка #різдво #свято #новийрік
    289переглядів
  • НЕ ЗНИЩИТЬ ЛЮТИЙ ВОРОГ НАС

    Не знищить лютий ворог нас,
    Не знищить Україну,
    Даремно тратить сили й час,
    У нас він і загине.

    Він на святе вже зазіхнув,
    На неньку-Україну,
    Ординець навіть не збагнув
    По що до нас він лине.

    Він мріяв взяти всіх і все,
    Але не здогадався,
    Який дарунок понесе́,
    Єхидно посміхався.

    Він «МРІЮ» нашу загубив,
    Але й свою́ утратив,
    Дітей невинних ірод вбив.
    За все рашист запла́тить.

    Нам дуже боляче в цю мить,
    Все більше звір лютує,
    Наказ віддав спали́ть, убить,
    Усе підряд руйнує.

    Ракети, бомби, градопад,
    І та́нки, і піхота.
    На кожнім кроці тілопад –
    Вбиває всіх мерзота.

    Але не знищить ворог нас,
    Бо правда й Бог із нами,
    Міцніє віра защораз
    З Господніми щитами.

    А нам Госпо́дь дає щити
    І нас оберігає,
    Не ся́гне ворог наш мети
    Й кістки́ не позбирає.

    Нелегко нам, та стоїмо́,
    Ми неньку захищаєм,
    Вкраїні честь віддаємо́,
    Бо вірність їй тримаєм.

    Не знищить клятий ворог нас,
    Хоч дуже він лютує,
    У нас в церква́х – іконостас,
    Диявол в них панує.

    В молитві всі ми день і ніч,
    Дорослі і маленькі,
    На всіх фронтах ми пліч-о-пліч
    За Україну-неньку.

    19.03.2022 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022


    НЕ ЗНИЩИТЬ ЛЮТИЙ ВОРОГ НАС Не знищить лютий ворог нас, Не знищить Україну, Даремно тратить сили й час, У нас він і загине. Він на святе вже зазіхнув, На неньку-Україну, Ординець навіть не збагнув По що до нас він лине. Він мріяв взяти всіх і все, Але не здогадався, Який дарунок понесе́, Єхидно посміхався. Він «МРІЮ» нашу загубив, Але й свою́ утратив, Дітей невинних ірод вбив. За все рашист запла́тить. Нам дуже боляче в цю мить, Все більше звір лютує, Наказ віддав спали́ть, убить, Усе підряд руйнує. Ракети, бомби, градопад, І та́нки, і піхота. На кожнім кроці тілопад – Вбиває всіх мерзота. Але не знищить ворог нас, Бо правда й Бог із нами, Міцніє віра защораз З Господніми щитами. А нам Госпо́дь дає щити І нас оберігає, Не ся́гне ворог наш мети Й кістки́ не позбирає. Нелегко нам, та стоїмо́, Ми неньку захищаєм, Вкраїні честь віддаємо́, Бо вірність їй тримаєм. Не знищить клятий ворог нас, Хоч дуже він лютує, У нас в церква́х – іконостас, Диявол в них панує. В молитві всі ми день і ніч, Дорослі і маленькі, На всіх фронтах ми пліч-о-пліч За Україну-неньку. 19.03.2022 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
    102переглядів
  • ВКРАЇНА БУЛА, Є І ЗАВЖДИ БУДЕ

    Вкраїна бу́ла, є і за́вжди бу́де,
    Бо з нею Бог і з нею добрі люди,
    Ми не дамо Вкраїну загубити,
    Вкраїна-ненька бу́де за́вжди жити!

    Світанок той ніко́ли не забудем,
    І ра́зом ПЕРЕМОГУ ми здобудем,
    Рашистів прожене́мо з України,
    Знешкодимо усі ворожі міни.

    Нелегко нам, та ми не здаємо́ся,
    Прокл́ятих орків ми не боїмося,
    Ми сво́ю землю гідно захищаєм,
    Щомиті ПЕРЕМОГУ наближаєм.

    Від московитів ми не утікаєм,
    Цю наволоч із неньки виганяєм,
    До нас мерзота в лютому ввірва́лась,
    Пройтись парадом гнида сподівалась.

    Встеляють землю орки замість гно́ю,
    Що рвались так із ЗСУ до бо́ю.
    Не думали і навіть не гадали,
    Що їх по смерть усіх до нас послали.

    То ж гідну відсіч ми даєм ординцям,
    Всевишній помагає українцям.
    І хоч бої́ в нас точаться усюди,
    Вкраїна бу́ла, є і за́вжди бу́де!

    23.03.2022 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
    ВКРАЇНА БУЛА, Є І ЗАВЖДИ БУДЕ Вкраїна бу́ла, є і за́вжди бу́де, Бо з нею Бог і з нею добрі люди, Ми не дамо Вкраїну загубити, Вкраїна-ненька бу́де за́вжди жити! Світанок той ніко́ли не забудем, І ра́зом ПЕРЕМОГУ ми здобудем, Рашистів прожене́мо з України, Знешкодимо усі ворожі міни. Нелегко нам, та ми не здаємо́ся, Прокл́ятих орків ми не боїмося, Ми сво́ю землю гідно захищаєм, Щомиті ПЕРЕМОГУ наближаєм. Від московитів ми не утікаєм, Цю наволоч із неньки виганяєм, До нас мерзота в лютому ввірва́лась, Пройтись парадом гнида сподівалась. Встеляють землю орки замість гно́ю, Що рвались так із ЗСУ до бо́ю. Не думали і навіть не гадали, Що їх по смерть усіх до нас послали. То ж гідну відсіч ми даєм ординцям, Всевишній помагає українцям. І хоч бої́ в нас точаться усюди, Вкраїна бу́ла, є і за́вжди бу́де! 23.03.2022 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
    Love
    1
    73переглядів
  • ЗАХИСНИКИ В ЗЕМЛИЦІ

    (Відповідь на коментр Стефанії Терпеливець до вірша «СЕРЕД СТЕПУ ЗНОВ МОГИЛА»)

    Серед степу знов могила,
    Тужно ворон кряче,
    Вража куля хлопця вбила,
    Мама гірко плаче.

    У могилі син Вкраїни,
    Що поліг у бо́ю,
    Залиша війна руїни…
    Взя́ли в ру́ки зброю.

    Ліг у землю, наче сокіл,
    Хоч мав жити й жити.
    Вже роки́ у нас неспокій.
    Що ж із цим робити?

    Впав, неначе лист осінній,
    У землю сирую,
    Мо́лить мати в голосінні
    Молитву святую.

    Серед степу знов могила,
    Захисник в землиці,
    Й це життя війна згубила…
    Вогні-блискавиці.

    Війна сіє ті могили
    Вже роки́ щоднини,
    Світ герої залишили,
    Лягли в домовини.

    Серед степу знов могила.
    Скільки ще їх буде?
    Землю кров давно скропила,
    Гинуть наші люди.

    11.12.2021 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
    ЗАХИСНИКИ В ЗЕМЛИЦІ (Відповідь на коментр Стефанії Терпеливець до вірша «СЕРЕД СТЕПУ ЗНОВ МОГИЛА») Серед степу знов могила, Тужно ворон кряче, Вража куля хлопця вбила, Мама гірко плаче. У могилі син Вкраїни, Що поліг у бо́ю, Залиша війна руїни… Взя́ли в ру́ки зброю. Ліг у землю, наче сокіл, Хоч мав жити й жити. Вже роки́ у нас неспокій. Що ж із цим робити? Впав, неначе лист осінній, У землю сирую, Мо́лить мати в голосінні Молитву святую. Серед степу знов могила, Захисник в землиці, Й це життя війна згубила… Вогні-блискавиці. Війна сіє ті могили Вже роки́ щоднини, Світ герої залишили, Лягли в домовини. Серед степу знов могила. Скільки ще їх буде? Землю кров давно скропила, Гинуть наші люди. 11.12.2021 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
    77переглядів
  • НАЙВИЩА ЦІНА

    Не дайте Україну розтоптати,
    Не дайте рідну неньку погуби́ть,
    Прийшлось за неї го́лови складати,
    Прийшлось за неї кров на землю лить.

    Не всі додому ми живі вертаєм,
    Нас багатьох додому вже везу́ть,
    Між смертю і життям не вибираєм…
    На землю тут тіла́ наші падуть.

    Орли-соко́ли…в землю ми лягаєм,
    Бо з ворогом ідем в нерівний бій,
    Ми неньку-Україну захищаєм,
    Землиці клаптик бережемо свій.

    Нас вдома зустрічає вся родина,
    Та сло́ва ми не можемо сказать,
    На першім місці бу́ла Україна…
    І в бій ми рва́лись неньку захищать.

    Не загубіть того́, що ми зробили –
    За це була найвищая ціна:
    За рідну землю го́лови зложили,
    Бо Україна в нас була́ одна.

    Боріться до останньої хвилини,
    І знайте – ми за неї полягли…
    Хай пісня ПЕРЕМОГИ вже полине…
    Простіть, що ми себе не вберегли.

    19.03.2021 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
    ID: 1051904




    НАЙВИЩА ЦІНА Не дайте Україну розтоптати, Не дайте рідну неньку погуби́ть, Прийшлось за неї го́лови складати, Прийшлось за неї кров на землю лить. Не всі додому ми живі вертаєм, Нас багатьох додому вже везу́ть, Між смертю і життям не вибираєм… На землю тут тіла́ наші падуть. Орли-соко́ли…в землю ми лягаєм, Бо з ворогом ідем в нерівний бій, Ми неньку-Україну захищаєм, Землиці клаптик бережемо свій. Нас вдома зустрічає вся родина, Та сло́ва ми не можемо сказать, На першім місці бу́ла Україна… І в бій ми рва́лись неньку захищать. Не загубіть того́, що ми зробили – За це була найвищая ціна: За рідну землю го́лови зложили, Бо Україна в нас була́ одна. Боріться до останньої хвилини, І знайте – ми за неї полягли… Хай пісня ПЕРЕМОГИ вже полине… Простіть, що ми себе не вберегли. 19.03.2021 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021 ID: 1051904
    36переглядів
  • ...💙💛 Тихо янгол над світом летів і згубив ненароком пір’їну,
    Вже спустився , підняти хотів, та побачив в ту мить Україну.
    Споглядав неймовірну красу, вся земля, ніби та вишиванка,
    І не стримав сердешний сльозу, в небеса полетів на світанку.
    Спозаранку до Бога прийшов і повідав недавню пригоду,
    Розповів, як літав і знайшов край чудовий,з могутнім народом.
    Знов до Господа він шепотів, все казав, як же мова лунає,
    Кожне слово, мов спів солов’їв, кожен звук в серці слід залишає.
    Потім він на коліна упав, і почав Бога щиро благати,
    Щоб Він милість Вкраїні послав, щоб дав сили всі біди здолати.
    Досі молиться янгол за нас, ця молитва свята не стихає,
    На колінах стоїть повсякчас, Україну крилом захищає!…
    Людмила Удовенко
    ⚜️💙💛⚜💙💛⚜💙💛⚜💙💛⚜💙💛⚜️
    ...💙💛 Тихо янгол над світом летів і згубив ненароком пір’їну, Вже спустився , підняти хотів, та побачив в ту мить Україну. Споглядав неймовірну красу, вся земля, ніби та вишиванка, І не стримав сердешний сльозу, в небеса полетів на світанку. Спозаранку до Бога прийшов і повідав недавню пригоду, Розповів, як літав і знайшов край чудовий,з могутнім народом. Знов до Господа він шепотів, все казав, як же мова лунає, Кожне слово, мов спів солов’їв, кожен звук в серці слід залишає. Потім він на коліна упав, і почав Бога щиро благати, Щоб Він милість Вкраїні послав, щоб дав сили всі біди здолати. Досі молиться янгол за нас, ця молитва свята не стихає, На колінах стоїть повсякчас, Україну крилом захищає!… Людмила Удовенко ⚜️💙💛⚜💙💛⚜💙💛⚜💙💛⚜💙💛⚜️
    54переглядів
  • #дати #свята
    ​Модранігт: Загадкова «Ніч матерів» та витоки зимових свят 🌑🔥
    ​Задовго до того, як сучасні календарі зафіксували 24 грудня як Святвечір, давні англосакси відзначали Модранігт (давньоанглійською Mōdraniht) — «Ніч матерів». Це свято, яке припадало на час зимового сонцестояння, було присвячене жіночому началу, родючості та пошані до матерів-прародительок. 🤱✨

    ​Єдине письмове свідчення про це свято залишив англійський чернець та історик Беда Преподобний у VIII столітті. Він писав, що язичники-англосакси починали свій новий рік саме з цієї ночі, яку вони називали «ніччю матерів» через особливі ритуали, що проводилися в цей час. 📜🏛️

    ​Хоча точні деталі обрядів загубилися у віках, історики припускають, що Модранігт був пов’язаний із культом Диза (Disir) — божеств-жінок або духів предків, які оберігали родину та рід. У цю ніч запалювали вогнища, готували спільну вечерю та приносили жертви, щоб забезпечити гарний врожай і захист сім'ї на наступний рік. 🔥🌾

    ​Це свято підкреслювало особливу роль жінки як берегині життя та сполучної ланки між поколіннями. Цікаво, що Модранігт збігався за часом із великим германським святом Йоль, яке також прославляло відродження сонця та повернення світла після найдовшої ночі в році. ☀️❄️

    ​З приходом християнства багато давніх звичаїв трансформувалися або стали частиною святкування Різдва. Образ «Матері», якій поклонялися в давнину, органічно переплівся з шануванням Діви Марії. 🕊️🙏 Вивчення Модранігту допомагає нам зрозуміти, наскільки глибоким є коріння наших зимових традицій і як важливо було для людей у всі часи відчувати підтримку свого роду в найтемнішу пору року.
    #дати #свята ​Модранігт: Загадкова «Ніч матерів» та витоки зимових свят 🌑🔥 ​Задовго до того, як сучасні календарі зафіксували 24 грудня як Святвечір, давні англосакси відзначали Модранігт (давньоанглійською Mōdraniht) — «Ніч матерів». Це свято, яке припадало на час зимового сонцестояння, було присвячене жіночому началу, родючості та пошані до матерів-прародительок. 🤱✨ ​Єдине письмове свідчення про це свято залишив англійський чернець та історик Беда Преподобний у VIII столітті. Він писав, що язичники-англосакси починали свій новий рік саме з цієї ночі, яку вони називали «ніччю матерів» через особливі ритуали, що проводилися в цей час. 📜🏛️ ​Хоча точні деталі обрядів загубилися у віках, історики припускають, що Модранігт був пов’язаний із культом Диза (Disir) — божеств-жінок або духів предків, які оберігали родину та рід. У цю ніч запалювали вогнища, готували спільну вечерю та приносили жертви, щоб забезпечити гарний врожай і захист сім'ї на наступний рік. 🔥🌾 ​Це свято підкреслювало особливу роль жінки як берегині життя та сполучної ланки між поколіннями. Цікаво, що Модранігт збігався за часом із великим германським святом Йоль, яке також прославляло відродження сонця та повернення світла після найдовшої ночі в році. ☀️❄️ ​З приходом християнства багато давніх звичаїв трансформувалися або стали частиною святкування Різдва. Образ «Матері», якій поклонялися в давнину, органічно переплівся з шануванням Діви Марії. 🕊️🙏 Вивчення Модранігту допомагає нам зрозуміти, наскільки глибоким є коріння наших зимових традицій і як важливо було для людей у всі часи відчувати підтримку свого роду в найтемнішу пору року.
    Love
    1
    139переглядів
Більше результатів