Про присвоєння звання Героя України (посмертно) молодшому лейтенанту ПЕТРИШИНУ Тарасу Петровичу (псевдо "Химера") Автор (ініціатор): Бондарук Володимир Володимирович Дата оприлюднення: 18 липня 2025 Відповідь на петицію Текст петиції Підписанти Шановний пане Президенте! Просимо Вас розглянути питання щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) хороброму воїну, патріоту та почесному громадянину м. Тернопіль – молодшому лейтенанту ПЕТРИШИНУ Тарасу Петровичу, псевдо "Химера" 25.01.1989 - 06.04.2024 рр. Молодший лейтенант ПЕТРИШИН Тарас Петрович (псевдо «Химера»), народився 25 січня 1989 р. у м. Тернопіль. Українець, громадянин України, справжній патріот, вірний побратим, люблячий чоловік, батько. Навчався в Тернопільській загальноосвітній школі № 21. Закінчив історичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. У 2007 році під час навчання брав участь у розкопках давньоруського городища Пліснеськ (біля с. Підгірці, Львівська область). З юних років займався національно-патріотичним вихованням молоді рідного міста та області. Проводив вишколи разом із Добровольчим Українським корпусом «Правий сектор» (далі ДУК), а також в громадській організації «Сокіл». Ще у далекому 2009 році створив свою групу, на той час простих юнаків, які готувались гідно дати бій будь-якому ворогу. Пізніше, завдяки вмінню адаптуватись до різних задач та бути всебічно розвинутими, ця група отримала назву «Хамелеон» та розпочала свій бойовий шлях в рядах Добровольчого Українського корпусу разом з Тарасом “Химерою”. У 2021 році підтримав ініціативу Героя України (посмертно) Сергія Коновала «Дім Ветерана» у м. Тернопіль. Все своє життя Тарас був лідером, який впевнено вів за собою друзів та побратимів. Працював на керівних посадах у відомих компаніях. Бойових шлях воїна розпочався ще у 2018 році і тривав цілих 6 років. Маючи важке захворювання – цукровий діабет 1 типу, добровольцем пішов на фронт в лавах ДУК «Правий Сектор». З першого дня повномасштабного вторгнення разом з ДУК вирушив на Київщину та Чернігівщину захищати суверенітет України, у складні 6 резервної сотні ДУК. 08 квітня 2022 року мобілізувався у лави Збройних Сил України, а саме у 7-й ОЦ ССО, який потім став 67 окремою механізованою бригадою, в якій і служив до своєї загибелі. За свій бойовий шлях ПЕТРИШИН Тарас Петрович проходив службу на різних посадах, починаючи від командира групи та закінчуючи заступником командира 2 стрілецького батальйону імені Тараса Бобанича. Учасник боїв за Київщину, Харківщину, Донеччину та Бахмут. Також воював на Куп’янському та Лиманському напрямку. В серпні 2022 під час евакуації поранених побратимів в районі населеного пункту Кодема Донецької області отримав поранення, за що був нагороджений відзнакою МОУ медаллю «За поранення». З травня по грудень 2023 року в складі підрозділу стримував ворога в Серебрянському лісі в районі населеного пункту Діброва Луганської області. З березня 2024-го виконував завдання на напрямку міста Часів Яр. Як заступник командира роти постійно чергував на командно-спостережному пункті на лінії бойового зіткнення, вміло управляв боєм, підтримув морально-психологічний стан особового складу на позиціях, що дозволяло відбивати не один штурм противника та завдавати йому важких втрат. 6 квітня 2024 року молодший лейтенант ПЕТРИШИН Тарас загинув поблизу м. Часів Яр на Донеччині разом зі своїм побратимом - Героєм України (посмертно) лейтенантом КОНОВАЛОМ Сергієм Сергійовичем, перебуваючи на бойовому посту внаслідок ворожого танкового обстрілу. Похований 10 квітня 2024 року на Микулинецькому цвинтарі м. Тернополя. Указом Президента України №743/2024 від 31.10.2024 молодший лейтенант Тарас ПЕТРИШИН нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). Також нагороджувався відзнакою Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя», є почесним громадянином м. Тернопіль (посмертно) та почесним громадянином Тернопільської області (посмертно). Для визнання заслуг перед українською нацією та Україною, просимо Вас присвоїти молодшому лейтенанту ПЕТРИШИНУ Тарасу Петровичу звання Героя України (посмертно). З повагою, побратими та сім’я. https://petition.president.gov.ua/petition/250094?fbclid=PAQ0xDSwMHNJhleHRuA2FlbQIxMQABp3rQ-xCf0YZt29nrnCNBpwTtIiwqKyUtoyFoXTnt1JKsgeFtbPB3x8EEtb-C_aem_9TO3Yy_0oUwjXEVUAZqpVQ

📢 ЗНИКЛІ БЕЗВІСТИ ВІЙСЬКОВІ МОРЯКИ ПОТРЕБУЮТЬ ВАШОЇ УВАГИ ❗ Один з основних закликів, з яким вже 39 місяців рідні безвісти зниклих моряків з  🛥 десантно-штурмового катеру СТАНІСЛАВ звертаються до суспільства.  Потребують уваги ті, хто 7 травня 2022 року героїчно боролися за визволення острова Зміїний - головного плацдарму на Чорному морі. На жаль, під час бою катер було затоплено в результаті влучання ворожої ракети. Частину екіпажу вдалось врятувати, а доля 4 військових моряків невідома:  ▪Сухоруков Олександр  ▪Ляшко Володимир  ▪Тукмачов Сергій  ▪ Костюк Владислав  Надією рідних залишається ворожий полон. Проте, аби скористатися цією можливістю на повернення хлопців, країна терорист має підтвердити всіх полонених. Розголос. Тиск. Вплив міжнародних організацій та партнерів. Ми маємо задіяти всі інструменти, щоб наші хлопці повернулися до своїх рідних. Нам є за кого боротися! Адже їх мужність - наша сила ⚓ Обʼєднані морем

Щастя, миру, любові у кожен дім!!!

❗️Світу в Україні не буде. Буде тривала війна. Росія не зупиниться, - The Independent Бійці ЗСУ не вірять у можливість мирних переговорів. На фронті немає жодних ознак того, що війна закінчиться найближчим часом. Поки тривають переговори, росіяни лише зміцнюють свої позиції на лінії фронту. Обмін територій чи підписання угод — у разі тимчасові рішення. РФ не відмовиться від своєї мети – захопити всю Україну. Вони знову нападуть.

У будь-якій незрозумілій ситуації — лягай спати! Мирної нам ночі 🌗

Їду потягом Краматорськ- Івано-Франківськ. У купе зі мною бабуся – маленька, висохла, згорблена, стереже 2 пакунки: 2 поліетиленові мішечки для сміття. У них тепер усі її нажитки. «Хату розбили, воєнні прийшли, бігом-бігом забрали, нічого не встигла взяти, ні вдяганки, ні те, що на смерть. Як я тепер вмирати буду?» На очі набігли сльози. Гладить свої сміттєві пакети й стужавілим голосом продовжує: «В Красному Лімані вже все побито. У Другу Світову їли жолуді й крейду, а хата вціліла, а тут розбомбило все, мене по голові вдарило цеглиною, то я тепер недочуваю, а діда балкою – 4 дні як поховали. Візьми ось булочку, пом'янеш мого діда...», і перебирає сухими покрюченими пальчиками вузлик свого життя. © Людмила Зіневич.

МОЇ ЩИРІ ВІТАННЯ ЗІ СВЯТОМ НАШИХ СИНІВ І ДОЧОК! МИРНОГО НЕБА НАД ГОЛОВОЮ!ЩАСТЯ І ЩАСЛИВОЇ ДОЛІ!

❗️Оперативна інформація на 08:00 11.08.2025 На Новопавлівському напрямку Сили оборони відбили 33 атаки біля Зеленого Гаю, Вільного Поля, Темирівки, Філії, Маліївки, Мирного, Олександрограда, Воскресенки, Шевченка та Ольгівського. На Гуляйпільському — дві ворожі спроби штурму біля Малинівки. На Оріхівському — чотири атаки в районі Кам’янського та Малої Токмачки відбиті.

ТІНЬ МИНУЛОГО (рондель) Минуло все, а тінь не відстає, Немов від вишні у моїм саду. Старе, як лист, злітає на біду, Паде на землю і чужим стає. Цей спогад снів заснути не дає І я його уже не відкладу. Минуло все, а тінь не відстає, Немов від вишні у моїм саду. Я час віддам, той, що бере своє, Що вічно був зі мною на ходу, І щастя, що загублене, знайду, Та тільки ось проблема знову є: Минуло все, а тінь не відстає. Мирослав Манюк 11.08.2025

Максим Мирович @MirovichMedia · 1h Война ломает судьбы не только людей, но и животных. Возле Села Ладыжина недалеко от Умани есть заправка, куда приходит собака – она ждёт своего хозяина, Алексея Савранского, который работал на этой заправке и погиб на фронте два года назад. Пёс приходит на заправку каждый день и ждёт своего хозяина…