Українська
English
ВІЛЬНА ЗЕМЛЯ
Над полем здіймалася курява сіра,
Дим чорний стелився над куполом лаври,
Та в людях міцнішала спільна довіра.
Терпіла земля, та не впала прослава,
Бо кожен стояв за дитину і хату,
І воля крізь попіл уперто палала.
Ніхто не збирався своє віддавати:
Ні стежку стару, ні криницю в городі,
Ні пам'ять, ні дату, ні власну кімнату...
Солдати стояли на кожній дорозі,
Під гуркіт заліза, під свист над полями,
Щоб ворог не смів захопити пороги.
За спинами їхніми — матір з дочками,
Що тихо молились за кожного сина
І хліб берегли під важкими боями.
Так грізно зростала народна година,
І відповідь зріла у вчинках щоденних,
Бо вільна земля не стає на коліна.
Із неба летіло на ворога ревно,
Вертався туди кожен вибух і постріл,
Щоб знав супостат, що усе не даремно.
Над краєм народжувався новий простір.
Мирослав Манюк
14.05.2026
Над полем здіймалася курява сіра,
Дим чорний стелився над куполом лаври,
Та в людях міцнішала спільна довіра.
Терпіла земля, та не впала прослава,
Бо кожен стояв за дитину і хату,
І воля крізь попіл уперто палала.
Ніхто не збирався своє віддавати:
Ні стежку стару, ні криницю в городі,
Ні пам'ять, ні дату, ні власну кімнату...
Солдати стояли на кожній дорозі,
Під гуркіт заліза, під свист над полями,
Щоб ворог не смів захопити пороги.
За спинами їхніми — матір з дочками,
Що тихо молились за кожного сина
І хліб берегли під важкими боями.
Так грізно зростала народна година,
І відповідь зріла у вчинках щоденних,
Бо вільна земля не стає на коліна.
Із неба летіло на ворога ревно,
Вертався туди кожен вибух і постріл,
Щоб знав супостат, що усе не даремно.
Над краєм народжувався новий простір.
Мирослав Манюк
14.05.2026
ВІЛЬНА ЗЕМЛЯ
Над полем здіймалася курява сіра,
Дим чорний стелився над куполом лаври,
Та в людях міцнішала спільна довіра.
Терпіла земля, та не впала прослава,
Бо кожен стояв за дитину і хату,
І воля крізь попіл уперто палала.
Ніхто не збирався своє віддавати:
Ні стежку стару, ні криницю в городі,
Ні пам'ять, ні дату, ні власну кімнату...
Солдати стояли на кожній дорозі,
Під гуркіт заліза, під свист над полями,
Щоб ворог не смів захопити пороги.
За спинами їхніми — матір з дочками,
Що тихо молились за кожного сина
І хліб берегли під важкими боями.
Так грізно зростала народна година,
І відповідь зріла у вчинках щоденних,
Бо вільна земля не стає на коліна.
Із неба летіло на ворога ревно,
Вертався туди кожен вибух і постріл,
Щоб знав супостат, що усе не даремно.
Над краєм народжувався новий простір.
Мирослав Манюк
14.05.2026
97views