#Постаті

КІЛЬКА ФАКТІВ ПРО М. СКОРИКА

Народився Мирослав у родині українських інтелігентів у Львові.

Мирослав Михайлович - внучатий небіж Соломії Крушельницької (тобто вона - сестра його бабусі).

Коли Мирославу було 9 років, його сім'ю репресували й заслали до Сибіру.

Під час навчання у Львівській державній консерваторії на початку 60-х хлопець організував ВІА «Веселі скрипки», для якого писав естрадні пісні.

У 1964 році Мирослав Скорик створює музику до кінострічки Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» і стає відомим на всю країну.

Скорик одним із перших почав популяризувати джазову музику в срср, хоча ніколи не зараховував себе до революціонерів чи бунтарів.

Найвідоміша його «Мелодія ля-мінор» написана до фільму «Високий перевал» на прохання кінорежисера Володимира Денисенка.

У 1989 році Мирослав Скорик став головою журі першого фестивалю «Червона Рута».

Вистава «Мойсей» на музику Мирослава Скорика (2001) — перший в Україні музичний твір, схвалений самим Папою Римським і фінансований Ватиканом.

З відривного календаря "Український народний календар" за 16 червня.
-----------

https://suspilne.media/culture/260128-miroslav-skorik-cikavi-fakti-z-...

🏠 Журналіст і пресофіцер Володимир Чертушкін, який боронив «Азовсталь» у складі 109-ї бригади тероборони, повернувся додому після понад трьох років у російському полоні.

Раніше він працював у маріупольських медіа — «Іллічівець» та «Приазовський робітник». З початком великої війни взяв до рук зброю.

🔹Про повернення Володимира повідомила його дружина, інформацію підтвердила Маріупольська міськрада.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

#кіно
#рекомендація
«Помана»
(2021) реж. Анастасія Лукова
Жанр: трагікомедія
Хронометраж: 15 хв.
💭 Про що фільм:
Лідія — закореніла жителька молдавського села, яка дуже переймається думкою оточуючих. Коли помирає її чоловік, жінка намагається похоронити його «як треба». Добросердечна сусідка Кларочка нагадує про стару традицію — поману, подарунки в честь померлого. Перелякана Лідія забуває про смерть чоловіка. Та хоч сім'я намагається достукатись до Ліді, її хвилює одне — що скажуть люди про неї.

Дивитися - тут:
https://takflix.com/uk/films/pomana

#кіно #анонс
Українська драма «Сірі бджоли» Дмитра Мойсеєва вийде в прокат восени 2025 року.
Стрічка переносить глядачів у самісіньке серце «сірої зони» на Донеччині — території, що розташована між позиціями ЗСУ та проросійських бойовиків. У покинутому селі без електрики залишилися двоє чоловіків — колишні вороги дитинства, які тепер змушені співіснувати. Їхнє крихке перемир’я порушує поява в селі російського снайпера.

“Стрічка обіцяє стати глибоким емоційним переживанням, де переплітаються буденність і війна, біль і надія, людяність і внутрішня тиша — як гул сірих бджіл у вуликах самотності”, — йдеться в анонсі.

Головні ролі у фільмі виконали Віктор Жданов, Володимир Ямненко та Юрій Полєк.

«Сірі бджоли» вже встигли отримати високі оцінки критиків. Українська прем’єра драми відбулася на 15-му Одеському міжнародному кінофестивалі, де стрічка здобула «Золотого Дюка» у категорії «Найкращий український повнометражний ігровий фільм». Також фільм тріумфував на Національній премії кінокритиків «Кіноколо» у 2024 році, отримавши відзнаки в номінаціях:

🟡«Найкращий повнометражний ігровий фільм»
🟡«Найкращий режисер» — Дмитро Мойсеєв
🟡«Найкращий актор» — Віктор Жданов

З 23 жовтня в прокат в українських кінотеатрах вийде екранізація роману Андрія Куркова «Сірі бджоли» 2018 року. Режисером є Дмитро Мойсеєв.

Фільм перенесе глядача в саме серце «сірої зони» на Донеччині — території між позиціями українських військових та проросійських бойовиків. У покинутому селі без світла залишилися лише двоє пенсіонерів — колишні вороги дитинства, які в умовах війни намагаються знайти мир і порозуміння. Їхнє тихе, напружене існування змінюється після появи в селі російського снайпера...

У Держкіно говорять, що стрічка обіцяє стати глибоким емоційним переживанням, де переплітаються буденність і війна, біль і надія, людяність і внутрішня тиша — як гул сірих бджіл у вуликах самотності.

#Коло_Кіно #Новини_кіно #Українське_кіно

🏆Оголошено переможців Премії Брема Стокера.

⚰️У категорії РОМАН відзначили Ґвендолін Кісте (або Кіст) з романом «Привиди Велквуда»

Околиці Велквуда були темою окультних теоретиків, годинних документальних фільмів і навіть деяких псевдонаукових досліджень, оскільки за майже непроникною завісою зник цілий квартал будинків.

Таліта Велквуд уникала будь-чого спільного з трагедією, яка забрала її матір та восьмирічну сестру, дрейфувала з однієї роботи на іншу, жила відлюдькувато, почувалася замкненою у минулому, ніби вона все ще там, у маленькому містечку, з якого так відчайдушно хотіла втекти. Коли новий дослідник вистежує її та пропонує заплатити за те, щоб вона повернулася в околиці, Таліта стверджує, що робить це лише заради грошей. З усіх божевільних теорій, що лунали протягом багатьох років, ніхто так і не з'ясував, що сталося тієї ночі двадцять років тому, коли Таліта та її колишні друзі Бретт та Грейс втекли з дому. Чи отримає вона нарешті відповіді, які шукала всі ці роки, чи це просто черговий глухий кут?

🧟Серед номінантів також були:

🪓Стівен Грем Джонс «Я був підлітком-слешером»

Ламеса, Техас, липень 1989 року.
Літо перед випускним роком для найкращих друзів Толлі Драйвера та Ембер Деннісон. Вони не грають у маршовому оркестрі, вони не входять до Американських академічних шкіл — вони фактично ніхто. Ембер — єдина учениця, що представляє корінну народність у місті, а Толлі знаний тільки завдяки нещодавній смерті батька.

Все це ось-ось зміниться.
У цьому маленькому містечку в Західному Техасі кількість трупів стрімко зростатиме. Протягом кількох нестерпно спекотних днів, які резонуватимуть десятиліттями і навіть будуть екранізовані в телефільмі, Толлі та Ембер стануть відомими. Навіть сумнозвісними. Нарешті, всі дізнаються їхні імена.

🎦Пол Трембле «Фільм жахів»

У червні 1993 року група молодих режисерів провела чотири тижні, створюючи «Фільм жахів» — горезвісний, тривожний, артхаусний горорний фільм.
Оприлюднили лише три сцени, але попри це «Фільм жахів» став культовим. Три десятиліття потому Голлівуд наполягає на перезавантаженні з великим бюджетом.

Чоловік, який зіграв «худого хлопця» — єдиний актор, що вижив. Він дуже добре пам’ятає таємниці, приховані в оригінальному сценарії, дивні події зйомок і лінії, які не варто було перетинати і які призвели до трагедії. Коли спогади повертаються, межі між реальністю та фільмом, минулим і сьогоденням починають розмиватися. Але він допоможе перезняти фільм, навіть якщо доведеться протистояти світу цинічних продюсерів, егоїстичних режисерів та сюрреалістичних фан-конвентів — хай будуть прокляті демони минулого.
Але якою ціною?

🌪Габіно Іглесіас «Будинок кісток і дощу»

Для друзів дитинства Ґейба, Ксав'єра, Таво, Пола та Бімбо смерть завжди була поруч. Урагани. Автомобільні аварії. Бандитське насильство. Самогубство. «Ми оточені привидами, — так повторювала бабуся Ґейба, — нас оточили привиди». Але цього разу все інакше. Маму Бімбо застрелили. «Ми вб'ємо хлопців, які її вбили» — клянеться Бімбо. І всі вони погоджуються.

Збожеволівши від горя, Бімбо став невпізнанним, не беручи полонених у пошуках винних. Поки хлопці розробляють стратегію, далеко від узбережжя Пуерто-Рико збирається шторм. Відомо, що урагани несуть у своїх течіях злих духів і виносять їх на берег — духів, які нав'язують свій власний порядок.

🏚Джош Малерман «Інциденти навколо будинку»

Для восьмирічної Бели її сім’я — це її світ. Є мама, тато і бабуся Рут. Але є також Інша мама, зловісна сутність, яка щодня запитує її: «Чи можу я зайти у твоє серце?» Коли жахливі інциденти навколо будинку сигналізують про те, що Інша мама втомилася ставити Белі це питання знову і знову, Бела розуміє, що якщо вона не скаже «так», її сім’я незабаром поплатиться. Інша мама стає неспокійною, сильнішою, сміливішою. Тільки сімейні узи можуть захистити Белу, але у шлюбі її батьків пішла тріщина. Безпека, на яку покладається Бела, ось-ось розвалиться. Але Інша матуся потребує відповіді.

🖤Сподіваємося, як і минулорічні фіналісти, нинішні отримають заслужену увагу наших видавців. Схрестимо пальці.

❗️На Оріхівському напрямку наші оборонці відбили три ворожі штурмові дії в районі Новоандріївки,- Генштаб
Минулої доби на Гуляйпільському наступальних дій противник не проводив.
На Новопавлівському напрямку наші захисники зупинили 32 спроби ворога прорвати оборонні рубежі у районах населених пунктів Костянтинопіль, Новосілка, Вільне Поле, Новий Комар та в бік Запоріжжя, Новоукраїнки, Мирного, Шевченка, Одрадного, Багатиря.
Загалом протягом минулої доби відбулося 175 бойових зіткнень по всіх напрямках.

#Постаті

КІЛЬКА ФАКТІВ ПРО М. СКОРИКА

Народився Мирослав у родині українських інтелігентів у Львові.

Мирослав Михайлович - внучатий небіж Соломії Крушельницької (тобто вона - сестра його бабусі).

Коли Мирославу було 9 років, його сім'ю репресували й заслали до Сибіру.

Під час навчання у Львівській державній консерваторії на початку 60-х хлопець організував ВІА «Веселі скрипки», для якого писав естрадні пісні.

У 1964 році Мирослав Скорик створює музику до кінострічки Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» і стає відомим на всю країну.

Скорик одним із перших почав популяризувати джазову музику в срср, хоча ніколи не зараховував себе до революціонерів чи бунтарів.

Найвідоміша його «Мелодія ля-мінор» написана до фільму «Високий перевал» на прохання кінорежисера Володимира Денисенка.

У 1989 році Мирослав Скорик став головою журі першого фестивалю «Червона Рута».

Вистава «Мойсей» на музику Мирослава Скорика (2001) — перший в Україні музичний твір, схвалений самим Папою Римським і фінансований Ватиканом.

З відривного календаря "Український народний календар" за 16 червня.
-----------

https://suspilne.media/culture/260128-miroslav-skorik-cikavi-fakti-z-...

У ніч з 15 на 16 червня 1920 р. більшовики розстріляли в Одесі 63 людини в рамках політичного терору.

У лютому 1920 року більшовикам вдалося захопити владу в Одесі. Щоб закріпитися в місті та запобігти відновленню української державності, їм треба було фізично та морально знищити симпатиків й учасників українського національного руху. Місцева газета «Вісті Одеського губерніального революційного комітету» від 22 лютого повідомляла таке: «Нині у в’язниці немає жодного в’язня. Днями прибуде перша партія зі 150 осіб…». Відтоді репресії, терор стали нормою, в’язниці заповнилися тисячами людей.

Придушення відкритого і прихованого спротиву режиму в регіоні здійснювала Одеська губернська надзвичайна комісія (ОГНК) чи губЧК. На своїх засіданнях члени комісії вирішували долю усіх, кому не пощастило потрапити в поле зору місцевих чекістів.

У травні 1920-го відбулося посилення терору. Сприяли цьому економічна криза та ситуація на фронті. У квітні-травні наступ українського та польського військ на Київ спричинив викриття в Одесі «підпільних організацій, що мали на меті повалення радянської влади».

«4-й всеукраїнський з’їзд Рад застерігає робітників та селян проти зрадницького гасла «Українська Народна Республіка», який є лише прикриттям для підкорення України міжнародному капіталу та українській шовіністичній буржуазії…, – пишуть «Вісті» від 3 червня. – Третя УНР, яку обіцяє нині Петлюра, є лише прикриттям для утвердження в Україні ненависної влади польських шляхтичів».

В Одесі оголошено надзвичайний стан, влада переходить від обраних рад до ревкомів (революційних комітетів). Пояснювалося це тим, що в місті та повіті «контрреволюційні» змови стають масовими.

17-18 травня одеська губЧК розглядає справу про «підпільну петлюрівську організацію». Відлік осіб, розстріляних більшовиками у справі, відкрили Георгій Тютюнник, Володимир Маковський, Микола Солчинський, Галина Чижевська, Михайло Клик. Їм інкримінували намір підняти повстання в Одесі та повіті проти радянської влади. Кількість обвинувачених не відповідала пропагандистським завданням, тому наприкінці травня було сфабриковано нову справу для розгортання широкомасштабної кампанії проти «петлюрівського руху». Фактично, для проведення антиукраїнського терору.

До середини червня було заарештовано 170 осіб у справі № 2575. Це були переважно члени «Просвіти» та ті, хто на час облави перебував у її книгарні, а також «дрібні спекулянти» та «колишні члени РКП(б)». Серед заарештованих опинилися люди різного віку, національності та соціального статусу.

14 червня 1920-го колегією Одеської губЧК у складі Станіслава Реденса, Макса Дейча, Леоніда Заковського винесено вирок заарештованим у справі «підпільної петлюрівської організації». До розстрілу засудили 63-х осіб, 48 осіб відправили до концтабору, інших – відпустили.

У ніч з 15 на 16 червня 1920 року вирок було виконано.

Серед жертв розстрілів було чимало членів одеської «Просвіти». Також однією з центральних фігур, навколо якої розкручували обвинувачення був Анатолій Усаневич (одесит, служив у 1919 році в УГА). За "зв'язок" із ним розстріляли Олександра Горобача, Івана Церра, Бограта Гозалова, Ольгу Розе, Лаврентія Конька, яких звинувачували у зв’язках із Усаневичем і які на допитах не навели жодних фактів про існування «підпільної організації». Абраму Рейфману, Шай Мільтеру інкримінували виготовлення фальшивих документів «агентам Петлюри». Фактів підтвердження цього не було наведено. Костянтина Сіренка розстріляли як секретаря «Просвіти».

За звинуваченням у причетності до міфічної «підпільної петлюрівської організації» протягом 1920 року лише в Одесі було розстріляно понад двісті людей. Загалом за цей рік у губернії було розстріляно понад півтори тисячі осіб, імена яких вдалося встановити дослідникам.

У січні-лютому 1921 р., інспектуючи губернію, чиновник Д. Приходько звітував ВУЦВК: «українці Одеси бояться зізнатися в тому, що вони українці...без розбору розстріляно 70 членів «Просвіти».

#кіно
У рамках міжнародного фестивалю кіномистецтва для дітей і підлітків «Чілдрен Кінофест» в Україні відбудеться безкоштовний ретроспективний показ легендарного фільму «Пеппі Довгапанчоха» (1969), знятого за мотивами культового твору Астрід Ліндґрен

Покази відбудуться у 12 містах країни: Києві, Дніпрі, Чернігові, Полтаві, Луцьку, Львові, Одесі, Хмельницькому, Житомирі, Вінниці, Запоріжжі та Тернополі. Окрім перегляду в кінотеатрах, стрічка також буде доступна онлайн.

Фільм розповідає історію непересічної дівчинки — Пеппі Довгупанчохи, яка живе без батьків, володіє надзвичайною силою та унікальним поглядом на життя. Її витівки викликають захоплення в однолітків і шок у дорослих, а пригоди можуть змінити спокійне містечко до невпізнання. Проте що станеться, коли соціальні служби вирішать втрутитися у її вільне життя?

🎟 Вхід вільний. Розклад сеансів та посилання на онлайн-перегляд доступні на офіційному сайті фестивалю childrenkinofest.com