#історія #речі
Діапроєктор: «Чарівний ліхтар», що подарував нам магію світла та тіні 📽️✨
Задовго до появи Netflix, YouTube та навіть перших кінотеатрів брати Люсьєр мали попередника, який змушував серця публіки битися частіше. Laterna Magica, або «Чарівний ліхтар» — пристрій, який став прабатьком усіх сучасних проєкторів. Це була справжня хай-тек магія XVII століття, що перетворювала звичайну темну кімнату на портал у паралельні світи. 🌌🔮

Конструкція перших ліхтарів була водночас простою та небезпечною. Всередині металевого корпусу горіла масляна лампа або свічка. Світло проходило крізь лінзу, підсвічуючи скляну пластину з малюнком, і проєктувало зображення на стіну. Найбільшою майстерністю вважалися рухомі слайди: дві скляні пластини накладали одна на одну, і за допомогою маленького важеля можна було змусити намальовану фігуру «кліпати» очима або «рухати» руками. Для людей того часу це виглядало не менш дивовижно, ніж для нас — доповнена реальність. 🕯️🖼️

Цікавий факт: у XVIII столітті «Чарівний ліхтар» використовували для фантасмагорій — перших у світі «хоррор-шоу». Майстри ілюзій ховали пристрій за напівпрозорим екраном, створюючи ефект привидів, що літають у повітрі. Глядачі часто непритомніли від жаху, вірячи, що перед ними справжні духи. Так діапроєктор став першим інструментом, який навчив людей добровільно лякатися заради розваги. 👻😱

З часом масляні лампи замінили електричні лампочки, а скляні пластини — зручною 35-міліметровою плівкою. У другій половині XX століття діапроєктор став головним «гаджетом» для сімейних вечорів. Хто з нас не пам’ятає цей особливий запах нагрітої пилу та металу, характерне клацання перемикача та біле простирадло на стіні? Це був час «повільного контенту», коли кожна казка на діапозитивах тривала рівно стільки, скільки тато чи мама читали текст під кадром. 🎞️🏡

Існує міф, що діапроєктори померли разом із появою цифрових технологій. Насправді їхня оптика та принципи фокусування лягли в основу сучасних мультимедійних проєкторів та систем планетаріїв. Навіть найсучасніший 4K-проєктор — це лише дуже вдосконалений «Чарівний ліхтар», який все ще потребує темряви, щоб розказати нам свою історію. 🛰️🌟

Сьогодні діапроєктор — це теплий символ аналогового дитинства. Він нагадує нам, що справжня магія не в кількості пікселів, а в атмосфері очікування дива, коли світло згасає, і на стіні оживає перша картинка. Це був перший крок людства до візуальної цивілізації, де світло стало головним художником. 🎨🔦

Її Величність така любляча ❤️❤️🐾 🐾
Мама знає як краще.

О двадцятій вже й світло вимкнуть.
Все встигла!
Картоплі собі в мікрохвильовці нагріти!
Зжерти її!
Пігулок горстку виковтати!
В тамбурі цигарку вицмулити!

В шаааааапці!

Бо надоїли худі мені!:)
Витаскала сьогодні з шкафанера теплу пайту!:)
А вона без картура!:)
Аааааа без каптура в мене в тамбурі башка мерзне!:)

Була б мама, я б їй доповіла, що поїла та в шапці…
А мами нема…

Сьогодні мій другий день народження. Сьогодні чуть не вмерла, бо випила швидко таблетки, а вона застрягла в дихальних путях. годину не могла нічого зробити, ледве дихала. але нарешті все добре. жити буду. Слава Богу я жива, він не дав мені померти, бо в цей момент були поруч донька та моя мама. усі пересувалися

😂 💸 Мама Кіліана Мбаппе заробляє 4,5 млн євро на рік за контрактом сина з «Реалом» – клуб платить Файзі Ламарі 30% зарплати Кіліана за «менеджерські послуги» (A Bola)

Таким чином жінка отримує більше, ніж Гюлер, Браїм Діас і Андрій Лунін 😰
#World_Football #Ukrainian_football #European_football
#футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Незвичайна прогулянка в Одесі: оригінальна мама з дитиною

Циркачка чи просто креативна мама? 🧐

⛸❄️🇺🇦«Я впевнена, що тато пишається мною», — Єлизавета Сидьорко про місію прапороносця

😌В ексклюзивному інтерв’ю пресслужбі Національного олімпійського комітету України дебютантка Олімпійських ігор 2026 року та прапороносиця на церемонії відкриття в Мілані Єлизавета Сидорько поділилася емоціями та відчуттями про готовність до головного старту чотириріччя та розповіла про цінність почесної місії для себе і своєї родини.

💫До Мілана та Кортіни-д’Ампеццо Єлизавета вирушає як єдина представниця України в шорт-треку на дистанції 500 м. Вона говорить, що сприймає цю поїздку як велику мрію і серйозну відповідальність:
💭«Усередині поєднуються два відчуття… ти радієш немов дитина. Але, з другого боку, я є лідером жіночої частини українського шорт-треку. Я виборола собі квиток… і спробую проявити себе на максимум та показати якнайкращий можливий результат».

🏆На Олімпійських іграх Єлизавета матиме лише одну дистанцію і один шанс. У шорт-треку результат може змінитися через випадковий контакт, помилку або рішення суддів, і це, за її словами, створює додатковий психологічний тиск.
💭«Шорт-трек — це той спорт, в якому твоя фізична підготовка не є ключовим фактором, який впливає на результат. Тебе елементарно можуть штовхнути, можуть збити, ти сам можеш наступити на фішку та впасти. Або ж припуститися помилки під час забігу і отримати дискваліфікацію за рішенням суддів. Враховуючи те, що в мене буде лише один шанс, то це дійсно надає тиску. Головне — оцінювати себе та суперників без перебільшень. Потрібно зосередитися на цілі, не думати про можливі перешкоди та особливо про негативні сценарії. Налаштуватися на краще, на позитив», — наголошує вона.

💪🏻Для Єлизавети досягнення не обмежується місцем у протоколі:
💭«Я буду змагатися серед 32 найкращих спортсменок і дотримуюся думки, що краще бути найслабшим серед найсильніших, ніж навпаки. Також успіхом для мене буде, якщо я буду задоволена своїм результатом», — зауважує представниця шорт-треку.

🇺🇦Що ж до почесної місії прапороносця, то для спортсменки це було абсолютною несподіванкою.
💭«Після тренування тренер повідомив, що мені запропонували виконати таку важливу місію і очікують на моє рішення. Я, звичайно, зраділа, бо мало того, що я поїду на Ігри, так ще й їх відкриватиму. Я не могла в це повірити. Потім подумала, а чому я, адже серед учасників від України є спортсмени більш титуловані, ніж я. Першою дізналася мама, вона, звичайно, була рада», – ділиться спортсменка.

🙌🏻Особливого символізму цій місії додає те, що тато Єлизавети нині захищає Україну на фронті:
💭«Тато ще раніше питав, чи буду я нести прапор. Я казала, що навряд, бо є біатлоністи, скелетоністи, лижники, про яких українці хоча б щось чули», — каже вона і додає: — Я впевнена, що він пишається мною і тим, що я беру участь в Олімпійських іграх, а зараз ще й тим, що я нестиму український прапор у руках».
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

«Я попереджаю бійців, що летить КАБ»

«Фурія» служить черговою ППО на командному пункті бригади «Хижак». Вона контролює повітряну обстановку, фіксує ворожі БпЛА, ракети та КАБи, своєчасно попереджає підрозділи й координує роботу мобільних вогневих груп.

Раніше «Фурія» сама виїжджала на позиції. Служила операторкою БпЛА та у складі екіпажу бомберів уражала противника скидами.

«Найбільше мені подобався процес підготовки боєприпасів. Це небезпечно, але якщо дотримуватися техніки безпеки — у вас усе буде добре, а у росіян — погано».

Під час одного з бойових виїздів їхній броньовик уразили два ворожі FPV-дрони. «Фурія» разом із побратимами зазнала поранень, змогла дістатися укриття та надати одне одному домедичну допомогу.

Вдома на неї чекають двоє дітей. Вони знають, де служить їхня мама, і підтримують її вибір.

«Фурії в міфології — богині відплати. Вони приходять тоді, коли порушено закони людяності. Для мене цей позивний не про злість, це про справедливу кару для ворогів».
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

Після того як висадив коханку з машини, Бучин ніжно з нею попрощався і поїхав додому. Біля під’їзду секунду постояв, подумки зважуючи все, що скаже дружині. Піднявся сходами і відімкнув двері.

Привіт, сказав Бучин. Віро, ти вдома.
Вдома, флегматично відгукнулася дружина. Привіт. Ну що, йти ескалопи смажити.

Бучин дав собі слово діяти прямо, впевнено, різко, по чоловічому. Поставити крапку у своєму подвійному житті, поки на губах не охололи поцілунки коханки, поки його знову не засмоктало обивательське болото.

Віро, Бучин прочистив горло, я прийшов тобі сказати, що нам треба розлучитися.

До цієї звістки Віра поставилася більш ніж спокійно. Віру Бучину взагалі було важко вивести з рівноваги. Колись Бучин за це навіть дражнив її Вірою Холодною.

То це як, спитала Віра у дверях кухні, мені не смажити ескалопи.
На твій розсуд, сказав Бучин, хочеш смаж, не хочеш не смаж. А я йду до іншої жінки.

Після такої заяви більшість дружин кидається на чоловіків у рукопашну зі сковорідкою або влаштовує люту сцену. Але Віра до цієї більшості не належала.

Подумаєш, який фіфель міфель, сказала вона. Ти мої чоботи з ремонту приніс.
Ні, розгубився Бучин. Якщо тобі це так важливо, я просто зараз поїду в майстерню і заберу.
Охо хо, пробурмотіла Віра. Такий ти і є, Бучин. Пошли дурня по чоботи, він старі й принесе.

Бучин образився. Йому почало здаватися, що пояснення про розрив сімейних стосунків іде якось не так. Не вистачає емоцій, пристрастей, гнівних викриттів. Хоча чого ще чекати від дерев’яної дружини на прізвисько Віра Холодна.

Мені здається, Віро, ти мене не чуєш, сказав Бучин. Я офіційно оголошую, що йду до іншої жінки, я залишаю тебе, а ти про якісь чоботи.
Правильно, сказала Віра. На відміну від мене ти можеш піти куди завгодно. Твої ж чоботи не в ремонті. Чого б не ходити.

Вони прожили разом довго, але Бучин і досі не міг зрозуміти, коли його дружина іронізує, а коли говорить серйозно. Свого часу він якраз і закохався у Віру через її рівний характер, безконфліктність і небагатослівність. Плюс вагому роль відіграли господарність Віри та її пружні приємні форми.

Віра була надійна, вірна і холоднокровна, як тридцятитонний корабельний якір. Але тепер Бучин кохав іншу. Кохав гаряче, гріховно і солодко. Тому належало розставити всі крапки і змотувати вудки у нове життя.

І ось, Віро, сказав Бучин з ноткою урочистості, скорботи і жалю, я за все тобі вдячний, але йду, бо кохаю іншу жінку. А тебе не кохаю.

Та ну, сказала Віра. Не кохає він мене, напівкед припадочний. Моя мама, наприклад, кохала сусіда. А тато кохав доміно і горілку. І що. Подивись, яка в результаті вийшла я.

Бучин знав, що сперечатися з Вірою дуже важко. У неї кожне слово як гиря. Весь його початковий запал кудись випарувався, сваритися розхотілося.

Віруню, ти й справді чудова, кисло сказав Бучин. Але я кохаю іншу. Кохаю гаряче, гріховно і солодко. І маю намір піти до неї, розумієш.
Іншу, це кого, спитала дружина. Наталку Крапивіну, чи що.

Бучин відступив. Рік тому у нього справді був таємний роман з Крапивіною, але він навіть не припускав, що Віра з нею знайома.

А звідки ти її, почав він і осікся. Втім, не важливо. Ні, Віро, мова не про Крапивіну.

Віра позіхнула.
Тоді, може, Світлану Бурбульську. До неї намілився.

У Бучина похолола спина. Бурбульська теж була його коханкою, але це залишилося в минулому. А якщо Віра знала, то чому мовчала. Ах так, вона ж кремінь, слова не витягнеш.

Не вгадала, сказав Бучин. Не Бурбульська і не Крапивіна. Це зовсім інша, захоплива жінка, вершина моєї мрії. Я не можу без неї жити і збираюся піти до неї. І не відмовляй.

Значить, швидше за все, Майка, сказала дружина. Ех, Бучин Бучин, органіка ти тріснута. Теж мені секрет Полішинеля. Вершина твоєї мрії Майя Валентинівна Гусяєва. Тридцять п’ять років, одна дитина, два аборти. Ага.

Бучин схопився за голову. Постріл прийшовся точно в яблучко. Він крутив роман саме з Майєю Гусяєвою.

Але як, пробелькотів Бучин. Хто нас здав. Ти що, шпигувала за мною.
Елементарно, Бучин, сказала Віра. Любий мій, я гінеколог зі стажем. І я перещупала всіх жінок у цьому клятому місті, тоді як ти лише малу їх частину. Мені достатньо просто зазирнути куди треба, щоб зрозуміти, що ти там був, опудало горохове.

Бучин зібрався з духом.
Припустімо, ти вгадала, незалежно сказав він. Хай навіть це Гусяєва. Це нічого не змінює, я йду до неї.

Дурненький ти, Бучин, сказала Віра. Хоч би з цікавості у мене спитав. До речі, нічого захопливого в Гусяєвій не помічено, все як у всіх баб, це я як лікар кажу. А історію хвороби у своєї вершини мрії ти бачив.
Н н ні, зізнався Бучин.
Отож бо. По перше, негайно марш під душ. По друге, завтра я подзвоню Семеничу, щоб прийняв тебе в диспансері без черги, сказала Віра. А потім поговоримо. Це ж ганьба, чоловік гінеколога не здатен знайти собі здорову бабу.

І що мені робити, жалібно сказав Бучин.
Я пішла смажити ескалопи, сказала Віра.
А ти мийся і роби що хочеш. Якщо тобі потрібна вершина мрії без жодних болячок, звертайся, порекомендую.

Дмитро Спиридонов

У шість років вона була найвідомішою дитиною у світі.
Але те, що її мама робила з її волоссям щовечора протягом багатьох років, могло б розбити серце будь-кому.

27 лютого 1935 року.
Шестирічна дівчинка, елегантно вбрана у вечірню сукню, сиділа на церемонії вручення «Оскара» серед дорослих, які отримували свої золоті статуетки.
Коли пролунало її ім’я, Ширлі Темпл піднялася на сцену й отримала те, чого до того не мав жоден інший дитячий актор: мініатюрний «Оскар», створений спеціально для неї — адже для повноцінної статуетки вона була надто маленька.

Вона чемно подякувала.
А потім, з дитячою втомою, повернулася до мами й тихо сказала:
— Мамо, я можу вже йти додому?

Глядачі не знали, що ця дівчинка працювала з трирічного віку.
Вона вміла усміхатися за командою, плакати на вимогу й безпомилково танцювати степ навіть на сходах.
Але всередині вона все ще була просто дитиною, яка хотіла спати.

За знаменитими білявими кучерями ховалася праця, якої світ не бачив.

Щоночі її мама — зі шпильками в руках і безмежним терпінням — формувала рівно 56 локонів у волоссі Ширлі.
Не 55. Не 57. Саме 56.
У неділю на це йшов цілий день. Бігуді залишалися на голові аж до зйомок у понеділок зранку.

Кожні два тижні мама мила їй волосся милом і оцтом.
Оцет пік очі.
Ширлі не скаржилася — локони мали бути ідеальними.

Кіностудії навіть прописали в контрактах пункт, за яким лише її мати мала право торкатися її волосся.
Це було не лише з любові — це був захист образу й бренду.

Фанати не знали, що ці кучері не були природними.
Деякі люди публічно тягнули її за волосся, перевіряючи, чи це не перука.
Перука? Ні.
Ці локони були справжніми — створеними щоночі руками її матері, протягом багатьох років.

Саме цей образ зробив Ширлі найфотографованішою людиною у світі в 1936 році.
З’явилися ляльки, сукні, засоби для волосся, натхненні нею.
До дванадцяти років вона принесла студії 3 мільйони доларів прибутку.
Її власний трастовий фонд становив лише 45 тисяч доларів.

Але публіка не знала всієї правди про дівчинку з ідеальною усмішкою.

Ширлі навчилася оцінювати людей, дивлячись… на їхнє взуття.
Згодом вона пояснювала: якщо бачила робоче взуття — розуміла, що ця людина справді працює, і їй можна довіряти.
А блискучі, бездоганні туфлі викликали настороженість.

Оточена продюсерами й керівниками студій, вона створила для себе власну систему, щоб розуміти, хто є безпечним.

З 1935 по 1938 рік Ширлі Темпл була зіркою №1 американського прокату, випереджаючи Кларка Ґейбла, Джоан Кроуфорд і Бінга Кросбі.
Дорослі платили кілька центів, щоб подивитися її фільми й на півтори години забути про Велику депресію.

Та дитяча слава не триває вічно.
У 1939 році, у віці одинадцяти років, її образ «милоти» почав тьмяніти. Публіка поступово відвернулася.

У двадцять два роки Ширлі остаточно залишила Голлівуд.
За її плечима було 43 фільми і слава, яку більшість людей не переживає за все життя.

Те, що сталося далі, здивувало тих, хто знав лише «маленьку Ширлі».

Вона вийшла заміж за Чарльза Блека й виховала трьох дітей, далеко від софітів.
Балотувалася до Конгресу.
Працювала в Організації Об’єднаних Націй за запрошенням президента США.
Стала послом США в Гані, а згодом — у Чехословаччині.
Такі постаті, як Генрі Кіссінджер, визнавали цінність її дипломатичної роботи.

Ланцюги дитячої слави зникли.
Жінка, яка замінила відому дівчинку, побудувала життя за власними правилами.

Вона померла у 2014 році у віці 85 років.

Її спадщина — це не лише фільми й популярність.
Це те, що вона зробила після того, як камери згасли.
Те, як вона перетворила ранню славу — яка могла її зламати — на щось справжнє, глибоке й значно більше за Голлівуд.

Вона була не просто зіркою з постерів.
Вона була жінкою, яка прожила повне життя — з гідністю, рішучістю й автентичністю, довівши, що можна переосмислити себе, навіть якщо весь світ пам’ятає тебе дитиною.