Перший складаний смартфон Apple, ймовірно, вийде без слота для фізичної SIM-карти, підтримуючи лише eSIM. Реліз очікується наприкінці 2026-го або на початку 2027 року. Смартфон матиме формфактор “книжки” з 7,8-дюймовим внутрішнім екраном та надтонкий корпус. https://channeltech.space/smartphones/iphone-fold-esim-only-china-mar...

Якщо вийти з мого двору, й прямувати до крамниці впоперек парку, не заблукаєш!
Бо навіть така сліпенька особистість як я, не може не побачити протоптаної стежки!:)

Та я зараз не про крамницю, не про парк, й не про стежку!:)
Не про стежку в парку!:)
Зараз я про іншу стежку!:)

З мого столу, на мою канапу, в мої цицьки (кішка Жужала), з канапи на моє плече (кішка Онука наша Снігуронька), з плеча до моєї дупи (кішка Лічіна), з дупи під ковдру (собака Цуцилія), або під коліна на ковдрі (собака Лєдя), або на краєчок лігва, до моїх пʼят (кішка Пані Вишенька!:)

Світло, до речі, на годину раніше ввімкнули!!!
А поки його не було, читаю з ліхтариком книжку.
Придворна зграя розташована по своїх місцях!:)
Згідно з купленими квитками!

Йййййй тууууут!!!
Геть нічого крім книжки не видно!
З мого стола сунеться якась чорна пика!!!
Через мою книжку переступає! Впевнено так!!!
Тільки очами від ліхтарика виблискує!:)

Ну, сунеться, то й сунеться?:)
Я ж не дуже й реагую, на ті пересування?:) Далі читаю!:)

А тоді в мене думка виблискує, не гірше очей з ліхтариком???
- Ааааааахтойто???

Ліворуч башку повертаю?
Все правильно - на плечі моєму кішка Онука спить! Майже дзьобом в моє вухо?
Донизу очами блимаю, під книжку?
Знов все згідно штатного розкладу - між цицьками Жужала?

А то ж хххххто з чорним писком???
В мене ж більше чорномордих котів катма???

Наводжу різкість в очах та окулярах???
Ммммммати Ввввввасилева!!!
Та це ж Філько на прізвище Чорнодупенко!!!

Тільки вчора казала, що Філько жодного разу з 2017 не приходив до мене спати!!!:)
Я його й не рахувала, хоча писок в нього також чорний!!!

Прийшов, як завжди тут був?
Протоптаною стежкою почалапав до мого стегна?
Видерся на нього, влігся та ще й мурчало своє ввімкнув???
Ооооотакої???

Мене настільки цей демарш вразив, що я витрухалася зі свого кубла та палити нервінно побігла до тамбуру!
Біжу й розмірковую, що всі співмешканці мої волохаті з мене посипалися, як спілі груші, то й Філька я потурбувала? Та чи ще колись його дочекаюся?:)

Ха!
Повертаюся, а він лежить на моїй ковдрі!:)
Місце гріє!!!:)

А бляшанки з балалайками так й порхають та дзилинчать над селом…
Замумукали…

День “Пальто та іграшки для дітей”
День “Пальто та іграшки для дітей” (Coats and Toys for Kids Day) відзначається у першу суботу грудня. Це день, присвячений даруванню тепла та радості дітям, які цього потребують. Цей день відзначається щедрими пожертвуваннями одягу для холодної погоди — пальто, черевиків, рукавичок та іграшок – сім’ям, які мають на це право, щоб діти залишалися в теплі й були щасливими впродовж зимових місяців.

Історія та значення цього дня
Ініціатива “Пальто для дітей”, започаткована Армією Спасіння в 1983 році, була попередником Дня одягу та іграшок для дітей. Ця ініціатива народилася з необхідності забезпечити, щоб жодна дитина не залишилася без пальто в холодні зимові місяці. З роками вона розширилася до іграшок, які приносять не лише тепло, але й радість дітям у святкові дні. 1

Армія Спасіння відіграла важливу роль у цій ініціативі, співпрацюючи з місцевими організаціями та волонтерами для збору та розповсюдження пальт та іграшок. Завдяки їхнім зусиллям тисячі зимових курток вже понад три десятиліття роздаються дітям, які їх потребують.


Святкування Дня “Пальто та іграшки для дітей”
Пожертвування пальт та іграшок
Основний спосіб відзначити День одягу та іграшок для дітей – це пожертвувати зимовий одяг та іграшки. Місцеві компанії, групи та приватні особи щороку беруть участь у цій кампанії, встановлюючи скриньки для пожертв та пункти збору речей, щоб заохотити до пожертв.
Волонтерство
Місцеві організації, які беруть участь в ініціативі, часто потребують додаткових рук. Волонтерство в цих центрах може зробити значний внесок у те, щоб зробити світ безпечнішим і теплішим для дітей взимку.
Поширення інформації
Ще один спосіб долучитися до акції — поширювати інформацію про День теплого одягу та іграшок для дітей. Поширення інформації в соціальних мережах, розмови з друзями та родиною, а також заохочення інших до пожертв можуть посилити вплив цієї ініціативи.
Вплив Дня “Пальто та іграшки для дітей”
Емоційні переваги
Отримання нового пальта або іграшки може наповнити дітей радістю і підвищити їхню самооцінку.
Залучення громади
Цей день демонструє силу громади і те, чого можна досягти, коли люди об’єднуються заради спільної справи.
Підтримка сімей у скруті
Надаючи необхідне зимове спорядження та іграшки, ініціатива підтримує сім’ї, які інакше могли б опинитися у скрутному становищі під час свят.
Чому День одягу та іграшок для дітей важливий
Сприяє щастю. Допомога іншим може значно підвищити рівень щастя та задоволення.
Заохочує до співпраці та соціальних зв’язків. Акт дарування сприяє формуванню почуття спільноти і заохочує інших до участі в благодійних акціях.
Виховує вдячність. Як дарування, так і отримання подарунків може викликати почуття вдячності, покращуючи загальний добробут.
День “Пальто та іграшки для дітей” – це більше, ніж просто день дарування; це свято духу спільноти і радості від допомоги іншим. Це можливість відчутно змінити життя дітей і сімей, які цього потребують, поширюючи тепло і щастя у святкові дні.

Наповніть цей день добротою
Якщо у вас є теплі речі, книжки або іграшки якими ви можете поділитися з дітьми малозабезпечених сімей, дітьми переселенців, тих хто втратив домівку або рідних – прояв доброти, любові та людяності – початок до кращого світу в якому живуть діти.

#Постаті

ЗАСУДЖЕНИЙ ЗА ВІРШ Т. ШЕВЧЕНКА

Художник Опанас Заливаха народився 26 листопада 1925 року на Харківщині. Рятуючись від голоду 1933-го, родина переїхала на Далекий Схід. Навчаючись на художника, Панас був на практиці в м. Косів на Івано-Франківщині. Після повернення в Ленінград почав учити рідну мову, читати книжки з історії України. Цей інтерес і покликав його в Україну і, зокрема, в Івано-Франківськ. У травні 1962-го відбулася його персональна виставка в Івано-Франківську. Однак її закрили бо «в представлених роботах немає героїв будівництва світлого майбутнього». Жив на даху в костелі, туди до Опанаса приїздили Параджанов, Фігель, Якутович.

У 1964 р. до 150-річчя Т. Шевченка Заливаха разом з Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Галиною Зубченко, Галиною Севрук створив вітраж у Київському університеті. Але ще до прийняття комісією вітраж було знищено. 27 серпня 1965 року до Завірюхи прийшли з обшуком. На закритому судовому засіданні отримав він 5 років таборів суворого режиму. Що було доказом? У художника знайшли переписаний від руки вірш Шевченка «Доля», а «експертиза» встановила, що це антирадянський твір невідо мого автора.

Після таборів працював креслярем на побут комбінаті. І звичайно ж, малював. Визнання прийшло лише після здобуття Україною Незалежності.

https://suspilne.media/culture/822525-mi-duze-garno-vidculi-strasti-h...

З відривного календаря "Український народний календар" за 26 листопада.
-------------

#Постаті

ЗАСУДЖЕНИЙ ЗА ВІРШ Т. ШЕВЧЕНКА

Художник Опанас Заливаха народився 26 листопада 1925 року на Харківщині. Рятуючись від голоду 1933-го, родина переїхала на Далекий Схід. Навчаючись на художника, Панас був на практиці в м. Косів на Івано-Франківщині. Після повернення в Ленінград почав учити рідну мову, читати книжки з історії України. Цей інтерес і покликав його в Україну і, зокрема, в Івано-Франківськ. У травні 1962-го відбулася його персональна виставка в Івано-Франківську. Однак її закрили бо «в представлених роботах немає героїв будівництва світлого майбутнього». Жив на даху в костелі, туди до Опанаса приїздили Параджанов, Фігель, Якутович.

У 1964 р. до 150-річчя Т. Шевченка Заливаха разом з Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Галиною Зубченко, Галиною Севрук створив вітраж у Київському університеті. Але ще до прийняття комісією вітраж було знищено. 27 серпня 1965 року до Завірюхи прийшли з обшуком. На закритому судовому засіданні отримав він 5 років таборів суворого режиму. Що було доказом? У художника знайшли переписаний від руки вірш Шевченка «Доля», а «експертиза» встановила, що це антирадянський твір невідо мого автора.

Після таборів працював креслярем на побут комбінаті. І звичайно ж, малював. Визнання прийшло лише після здобуття Україною Незалежності.

https://suspilne.media/culture/822525-mi-duze-garno-vidculi-strasti-h...

З відривного календаря "Український народний календар" за 26 листопада.
-------------

Щиро дякую, Ганна Постникова (@GannaPos) за наданий книжки-пам'ятки для захисників й захисниць.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

РЙ.
Світла планово нема.
Ночером кудись подівся газ? Ночером же ж знайшовся.
Дощ пирищіть з учорашнього дня.
Котики вимагають негайно відчинити їм всі двері!!!
Милуються на дощ?
Рррррозвертаються та сунуться назад у хату!
- Я в горшик вдома посссссцю!:)
Так же ж себе й собака Вахтанг поводить!:)
Вдома не сцить!:) Гуляти не йде!:)
На літо чекає!:)

Вранішній «врожай» збирали. Яйця. Впольована та по всьому обійстю розкладена мишва!:) Даруйте, собачі гівна!:)

Гостей чаєм вже пригощали.
Чергову тривогу вишуканим матюччям коментували.
В крамницю ганяли.
Вказівний палець якісно ножем різали!:)

Тепер знов читаємо з ліхтариками.
А придворна зграя нас розважає!:)

В головних ролях домашнього піссссстаклю традиційно собака Ллллєдя та кішка Онука Наша Снігуронька!:)

На космічній швидкості лллльотають!:)
Жужмом збирають всі килимки по всій хаті!:)
Злітають під стелю на шафи й звідти гудуть та плюються!:) (Онука!)
Гарчать, гавкотять, зі штанів вистрибують, псссссешуть та нервляться знизу! (Лєдя!)

…
Вчора під час чергового планового знеструмлення дочитала книжку Максима Петренка Maksym Petrenko, людини, яка ще в 2014 році з «білим квитком» стала на захист України…
Й яка загинула в 2023…
Герою слава…

В кінці книжки він сподівався…
«І вже точно не потрібно рити окопи в Словʼянську після 5 липня 2014 року.
Сподіваюсь, більше ніколи не буде потрібно.»

Донецька біженка моя Ірина Олександрова родом зі Словʼянську…
Куди після донецького полону вона з усією родиною й повернулася.
Де знов все кинула вже в 2022 й приїхала до мене…

Багато хто з її друзів також поїхав й не повернувся.
Хтось їхав та повертався.
Хтось взагалі весь цей час залишався в Словʼянську.

Тепер…
Чи є ще можливість на щось сподіватися?
Хезе…

Дуже близькі Іринкини друзі поки що там…
Збирають потихеньку речі.
Сподіваються, що тікати все ж не прийдеться…

Собака в них нещодавно помер…
На тлі всіх переймань ще й таке лихо…

То вони хуткенько знайшли спосіб покращити загальний родинний настрій!:)
Підібрали щеня!:)
А наступного дня - ще й двох кошенят!!!
Сидячи буквально на валізах!!!

Олександрова ця моя…
Мало того, що організЬм хезешо відкаблучує…
Так ще й настрою позитивного ніц нема…

То я й розмірковую?
Якщо Іруськіним словʼянським друзям помічними виявилися двортерʼєрське щеня та два сміттєзвалищних кошеняти, може ж й нам час якесь кошеня прихистити?:)

Ірина волає, що ні!!!
- Бо ж закінчиться війна, я їхатиму додому й ти (я!):) примусиш те кошеня забрати додому, а я на це не підписуюся!!!:)

…Якийсь роздрізганий набір думок в мене сьогодні виходить…
Та як усе наше життя зараз…
Таке ж роздрізгане…

Невсеремось!!!
Ви як там?
Цілі?

волонтерка / передчуття
боюся, життя в нас знову міняє свої маршрути.
і замість іти в книжковий, іду купувати джгути,
набір хірургічний, знайомі до болю речі:
бинти, кровоспинне, антибіотики, гречку...
не смійся, я не панікерка, я просто знаю –
в бабусі-сусідки її вже давно немає,
а ще валідолу і горщика з гіацинтами...
це протитривожне, чого ти, тривогу часто лікують квітами
і ще котами... псом, якого щодня вигулювати,
дощі не дощі, відкладені наступи, навіть кулі ті,
що десь із часів Майдану гуляють в просторі.
мені частенько здається, що ми на острові.
що нам пороблено, нас не чутно, ми не помічені
самі собою, своїми дітьми... бредемо, мічені,
серпом і молотом, димом в горло і Кримом в дихало...
занадто жорстко? таке зустріло – чи як там кажуть –
яке і їхало:
на все готові, до всього зібрані, тільки тута –
стукоче пальчиком, як морзянкою, біля пупа –
той страх противний, оте «боюся», важке немислимо,
застрягло й бухкає... слухай, я ненавмисно.
кажу ж: не хочу зміни оцих маршрутів,
щоб не книжки, а бинт, кровоспинне, джгути,
не дерев'яні - справжні вже автомати,
хоч я ні тих, ні тих воліла б не купувати.
а тільки гречку бабці і квітів море.
бо як-не-як весна на носі... вже зовсім скоро.
катерина міхаліцина 20.02.22

Друзі, на тлі масштабних обстрілів хочу поділитись з вами однією короткою прогулянкою дійсно чарівним місцем, побувати в якому я бажаю всім вам. Сподіваюсь, воно хоча б трішки покращить ваш настрій і поліпшить самопочуття.
Запрошую вас на коротку прогулянку музейною ресторацією "Старий млин".
Старий Млин - це місце, де оживають легенди.
На вулиці Бродівській у Тернополі стоїть незвичайна будівля - «Старий Млин», ресторан-музей, у якому переплітаються кулінарія, історія й казка.
Його фасад - мов із чарівної книжки: трохи схожий на пряниковий будиночок, трохи - на летючий корабель із дитячих снів. Стінами будинку навпроти в’ється драконячий хвіст, звідкись визирають три голови змія, а поруч із ним стоїть відважний Котигорошко з булавою.
Будівлю звели у 2003 році, та в її серці живе давнина: стіни складені зі старої цегли зруйнованого під час Другої світової війни парового млина, який колись працював на цьому місці. Саме тому заклад і зветься «Старий Млин».
Кожен поверх - своя історія.
Перший - зустрічає гостей духом старої галицької хати: розшиті рушники, борщівські візерунки, глиняні макітри й килими з Карпат, а страви тут готують у справжньому п’єці.
Другий поверх - їдальня-музей в австрійському стилі. Тут смакують автентичні галицькі наїдки.
Третій - царство солодощів. Давні рецепти десертів тут поєднуються з авторськими ідеями.
А на четвертому - рибні делікатеси й навіть суші-бар.
У теплу пору року працює літній майданчик.
«Старий Млин» - це ще й музей народного побуту, де кожна річ - зі своєю душею. На полицях - старовинні ключі, праски, глечики, посуд, яким користувались понад сто років тому.
У дворі вишикувались дивовижні скульптури, зібрані з металобрухту. Автор - відомий митець Сергій Кузнєцов, який працює у стилі, що поєднує стімпанк з джанк-артом.
На подвір’ї розташована «Фермерська крамниця», де продають натуральні продукти від місцевих виробників.
#СтарийМлин #Тернопіль #МузейнаРесторація #Фламінго #ПрогулянкаТернополем #МузейТернопіль #СергійКузнєцов #ДжанкАрт #Стімпанк #СтімпанкДжанкАрт

https://youtu.be/VFCmF6Zkfls

Низка українських видавництв поділилася переліками книжок, які відвідувачі фестивалю «Книжкова країна» купували найчастіше. Дані про найпопулярніші книжки видавці опублікували у своїх соцмережах.

https://chytomo.com/iaki-knyzhky-staly-najpopuliarnishymy-na-festyval...