• ОПЛАТА ЗА ЩАСТЯ

    Тече життя крізь цілі та ідеї:
    То лунко-дзвінко, то і не розчути.
    Усе навколо сумно та буденно,
    Коли не владен над своїм маршрутом.

    Багатство ллється в радості та в скруті
    Та чи заповнить будь-яку шпарину?
    Ті сили, що з'являються в напрузі,
    В підкоренні жаданого нестримні.

    Любов та щастя мають різну риму,
    Та спільна їхня пісня незрівнянна.
    Вони не бачать меж, якщо є примус,
    То боротьбу вестимуть за буяння.

    Щасливим бути — ось людська оплата,
    Із нею легше шлях до мрій долати.

    Автори: Мирослав Манюк
    Оксана Приходченко
    @oksana_prykhodchenko

    09.02.2026 – 21.02.2026
    #спенсеревський_сонет
    ОПЛАТА ЗА ЩАСТЯ Тече життя крізь цілі та ідеї: То лунко-дзвінко, то і не розчути. Усе навколо сумно та буденно, Коли не владен над своїм маршрутом. Багатство ллється в радості та в скруті Та чи заповнить будь-яку шпарину? Ті сили, що з'являються в напрузі, В підкоренні жаданого нестримні. Любов та щастя мають різну риму, Та спільна їхня пісня незрівнянна. Вони не бачать меж, якщо є примус, То боротьбу вестимуть за буяння. Щасливим бути — ось людська оплата, Із нею легше шлях до мрій долати. Автори: Мирослав Манюк Оксана Приходченко @oksana_prykhodchenko 09.02.2026 – 21.02.2026 #спенсеревський_сонет
    1
    201views
  • Скоро весна
    Ах, як же небо голубіє,
    Та тільки лютий надворі…
    Хоч сонечко не дуже гріє,
    Та піднялось о цій порі
    Високо й гарно освітило
    Усе довкілля навкруги.
    Промінням все заполонило
    І річку, й голі береги…
    Хоч ще нічого не квітує,
    Трава засохла шелестить.
    Але весну вже серце чує,
    Вона вже скоро прилетить.
    Ну, за якісь чотири тижні,
    Хіба ж це довго? Зовсім ні!
    То ж дні почнуться дивовижні,
    Чого здається так мені…
    Бо сонце вище підніметься,
    Почне теплішати щораз.
    І поле квітами займеться,
    Щоб радість принести для нас.
    Зима відступить і розтане,
    В далекі полетить краї.
    І прилетить весна жадана
    В мої ліси, в поля, в гаї…

    Красоткіна Надія Григорівна
    Скоро весна Ах, як же небо голубіє, Та тільки лютий надворі… Хоч сонечко не дуже гріє, Та піднялось о цій порі Високо й гарно освітило Усе довкілля навкруги. Промінням все заполонило І річку, й голі береги… Хоч ще нічого не квітує, Трава засохла шелестить. Але весну вже серце чує, Вона вже скоро прилетить. Ну, за якісь чотири тижні, Хіба ж це довго? Зовсім ні! То ж дні почнуться дивовижні, Чого здається так мені… Бо сонце вище підніметься, Почне теплішати щораз. І поле квітами займеться, Щоб радість принести для нас. Зима відступить і розтане, В далекі полетить краї. І прилетить весна жадана В мої ліси, в поля, в гаї… Красоткіна Надія Григорівна
    295views
  • #new_ukrainian_music #українська_музика
    #що_послухати #для_настрою
    Сергій Жадан & Марʼян Пиріг & Jan Müller - Нічний гість (2026)
    https://youtu.be/CIKprKA8yr4
    #new_ukrainian_music #українська_музика #що_послухати #для_настрою Сергій Жадан & Марʼян Пиріг & Jan Müller - Нічний гість (2026) https://youtu.be/CIKprKA8yr4
    295views
  • #new_ukrainian_music #українська_музика
    #що_послухати #для_настрою
    Хартія, Жадан і Собаки, Тіна Кароль - Ніч (2026)
    https://youtu.be/F5jDVknM1D4
    #new_ukrainian_music #українська_музика #що_послухати #для_настрою Хартія, Жадан і Собаки, Тіна Кароль - Ніч (2026) https://youtu.be/F5jDVknM1D4
    292views
  • Кліп «Ніч» зняли у Харківському метрополітені

    Пісня у виконанні Тіна Кароль і гурту Жадан і Собаки була записана у Харкові, так само як і знятий кліп — у місті.

    Візуальним символом відео став Ⓜ Харківський метрополітен — місце, яке для харківʼян давно перестало бути просто транспортом і стало простором безпеки та сили. У центрі сюжету — військовослужбовці бригади «Хартія» Катерина та Євген, подружжя, яке разом несе службу в одному батальйоні.
    🎬 Кліп «Ніч» зняли у Харківському метрополітені Пісня у виконанні Тіна Кароль і гурту Жадан і Собаки була записана у Харкові, так само як і знятий кліп — у місті. Візуальним символом відео став Ⓜ Харківський метрополітен — місце, яке для харківʼян давно перестало бути просто транспортом і стало простором безпеки та сили. У центрі сюжету — військовослужбовці бригади «Хартія» Катерина та Євген, подружжя, яке разом несе службу в одному батальйоні.
    302views 0Plays
  • #поезія
    Повір, прийду туди,
    де намалюєш мене зорі,
    де сніг так ніжно заблищить,
    де усміхнуться мрії чисті і прозорі,
    і я забуду відчай, хоч на мить!

    Прийду до тебе і свята, і грішна,
    де зачекалась ніжність у долонях,
    де будуть лиш блакитні небеса,
    і я забуду іній свій на скронях,
    і в радість огорнеться вся душа!

    Прийду! Чекай, люби і клич!
    Я відгукнусь, як пташка влітку рання,
    почувши голос твій, як світ іще мовчить.
    Прийду! Бо, може, це надія та остання
    відчути щастя ту жадану мить!!!

    Т. Хандога
    #поезія Повір, прийду туди, де намалюєш мене зорі, де сніг так ніжно заблищить, де усміхнуться мрії чисті і прозорі, і я забуду відчай, хоч на мить! Прийду до тебе і свята, і грішна, де зачекалась ніжність у долонях, де будуть лиш блакитні небеса, і я забуду іній свій на скронях, і в радість огорнеться вся душа! Прийду! Чекай, люби і клич! Я відгукнусь, як пташка влітку рання, почувши голос твій, як світ іще мовчить. Прийду! Бо, може, це надія та остання відчути щастя ту жадану мить!!! Т. Хандога
    1
    419views
  • Будьмо!
    Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo!
    Хоч і не розуміють ніхрена.
    Воно не перекладається!
    Це навіть не «паляниця». Це хромосома з ДНК.
    Будьмо!
    Будьмо - це про те, що ми є, були й будемо.
    Це про те, що нас не вбити.
    Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому.
    А радше загинемо, але не здамося.
    Будьмо - це воля, це Січ.
    Це вічний гул Дикого Степу!
    Будьмо! - це Україна.
    Це вишиванки, й хрущі над вишнею.
    Це наші старі кладовища і давні могили.
    Це Голодомор і колективізація.
    Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник.
    Тарас, Леся, Франко.
    Жадан і Іздрик, Козак-Систем.
    Драч, Павличко і Вінграновський.
    Червона калина.
    Це - Мазепа і Мотря.
    Богдан і Петлюра.
    Це - тіні забутих предків.
    Це Василь Симоненко і Ліна Костенко.
    Василь Стефаник і Нечуй-Левицький.
    Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати.
    Це острів Зміїний,
    Харків і Суми, Чернігів і Полтава, Херсон.
    І Коктебель!
    Лузанівка і Пересипський міст…
    Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду.
    І хлопці розпрягають коней.
    І сорочку мати вишила мені. Червоними та чорними нитками…
    Під копитом камінь тріснув…
    Будьмо - це донати та безпілотники.
    Будьмо - це окопні свічки та камуфляжні сітки.
    Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна.
    Будьмо - це українські прапори над гробками.
    Будьмо - це наші нерви й наші діти й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор.
    Будьмо - це лелеки навесні, що повертаються до свого гнізда, до свого дому. І F-16 з лелеками…
    Будьмо - це вранці лугом, босими ногами…
    І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця, і мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси…
    Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром…
    Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі…
    І білий сніг на зеленому листі…
    Будьмо - це Ми! Ми - будьмо!
    Будьмо! Будьмо навіки, брати й сестри!

    Віталій Чепінога
    Будьмо! Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo! Хоч і не розуміють ніхрена. Воно не перекладається! Це навіть не «паляниця». Це хромосома з ДНК. Будьмо! Будьмо - це про те, що ми є, були й будемо. Це про те, що нас не вбити. Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому. А радше загинемо, але не здамося. Будьмо - це воля, це Січ. Це вічний гул Дикого Степу! Будьмо! - це Україна. Це вишиванки, й хрущі над вишнею. Це наші старі кладовища і давні могили. Це Голодомор і колективізація. Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник. Тарас, Леся, Франко. Жадан і Іздрик, Козак-Систем. Драч, Павличко і Вінграновський. Червона калина. Це - Мазепа і Мотря. Богдан і Петлюра. Це - тіні забутих предків. Це Василь Симоненко і Ліна Костенко. Василь Стефаник і Нечуй-Левицький. Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати. Це острів Зміїний, Харків і Суми, Чернігів і Полтава, Херсон. І Коктебель! Лузанівка і Пересипський міст… Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду. І хлопці розпрягають коней. І сорочку мати вишила мені. Червоними та чорними нитками… Під копитом камінь тріснув… Будьмо - це донати та безпілотники. Будьмо - це окопні свічки та камуфляжні сітки. Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна. Будьмо - це українські прапори над гробками. Будьмо - це наші нерви й наші діти й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор. Будьмо - це лелеки навесні, що повертаються до свого гнізда, до свого дому. І F-16 з лелеками… Будьмо - це вранці лугом, босими ногами… І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця, і мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси… Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром… Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі… І білий сніг на зеленому листі… Будьмо - це Ми! Ми - будьмо! Будьмо! Будьмо навіки, брати й сестри! Віталій Чепінога
    1
    906views
  • Будьмо!
    Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo!
    Хоч і не розуміють ніхрена.
    Воно не перекладається!
    Це навіть не «паляниця». Це хромосома з ДНК.
    Будьмо!
    Будьмо - це про те, що ми є, були й будемо.
    Це про те, що нас не вбити.
    Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому.
    А радше загинемо, але не здамося.
    Будьмо - це воля, це Січ.
    Це вічний гул Дикого Степу!
    Будьмо! - це Україна.
    Це вишиванки, й хрущі над вишнею.
    Це наші старі кладовища і давні могили.
    Це Голодомор і колективізація.
    Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник.
    Тарас, Леся, Франко.
    Жадан і Іздрик, Козак-Систем.
    Драч, Павличко і Вінграновський.
    Червона калина.
    Це - Мазепа і Мотря.
    Богдан і Петлюра.
    Це - тіні забутих предків.
    Це Василь Симоненко і Ліна Костенко.
    Василь Стефаник і Нечуй-Левицький.
    Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати.
    Це острів Зміїний,
    Харків і Суми, Чернігів і Полтава, Херсон.
    І Коктебель!
    Лузанівка і Пересипський міст…
    Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду.
    І хлопці розпрягають коней.
    І сорочку мати вишила мені. Червоними та чорними нитками…
    Під копитом камінь тріснув…
    Будьмо - це донати та безпілотники.
    Будьмо - це окопні свічки та камуфляжні сітки.
    Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна.
    Будьмо - це українські прапори над гробками.
    Будьмо - це наші нерви й наші діти й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор.
    Будьмо - це лелеки навесні, що повертаються до свого гнізда, до свого дому. І F-16 з лелеками…
    Будьмо - це вранці лугом, босими ногами…
    І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця, і мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси…
    Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром…
    Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі…
    І білий сніг на зеленому листі…
    Будьмо - це Ми! Ми - будьмо!
    Будьмо! Будьмо навіки, брати й сестри!

    Віталій Чепінога
    Будьмо! Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo! Хоч і не розуміють ніхрена. Воно не перекладається! Це навіть не «паляниця». Це хромосома з ДНК. Будьмо! Будьмо - це про те, що ми є, були й будемо. Це про те, що нас не вбити. Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому. А радше загинемо, але не здамося. Будьмо - це воля, це Січ. Це вічний гул Дикого Степу! Будьмо! - це Україна. Це вишиванки, й хрущі над вишнею. Це наші старі кладовища і давні могили. Це Голодомор і колективізація. Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник. Тарас, Леся, Франко. Жадан і Іздрик, Козак-Систем. Драч, Павличко і Вінграновський. Червона калина. Це - Мазепа і Мотря. Богдан і Петлюра. Це - тіні забутих предків. Це Василь Симоненко і Ліна Костенко. Василь Стефаник і Нечуй-Левицький. Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати. Це острів Зміїний, Харків і Суми, Чернігів і Полтава, Херсон. І Коктебель! Лузанівка і Пересипський міст… Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду. І хлопці розпрягають коней. І сорочку мати вишила мені. Червоними та чорними нитками… Під копитом камінь тріснув… Будьмо - це донати та безпілотники. Будьмо - це окопні свічки та камуфляжні сітки. Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна. Будьмо - це українські прапори над гробками. Будьмо - це наші нерви й наші діти й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор. Будьмо - це лелеки навесні, що повертаються до свого гнізда, до свого дому. І F-16 з лелеками… Будьмо - це вранці лугом, босими ногами… І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця, і мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси… Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром… Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі… І білий сніг на зеленому листі… Будьмо - це Ми! Ми - будьмо! Будьмо! Будьмо навіки, брати й сестри! Віталій Чепінога
    1
    856views
  • «Ляпис Трубецкой» в Израиле в феврале 2026: группа, для которой музыка стала формой сопротивления автократическим режимам Беларуси и России.

    «Ляпис Трубецкой» появился в Минске в 1989 году как белорусская панк-рок-группа. Со временем музыка и тексты стали жёстче и прямее, сместив фокус от иронии к социальной и политической критике. В 2011 году коллектив был запрещён в Беларуси, а в 2014-м проект был закрыт и распался на BRUTTO и Trubetskoy.

    Сергей Михалок находится в жёсткой оппозиции к режиму Лукашенко, последовательно поддерживает демократическое движение Беларуси и остаётся одним из символов культурного сопротивления белорусской автократии. Его позиция направлена против власти, а не против белорусского общества.

    После Евромайдана Михалок открыто поддержал Украину, получил украинское гражданство и продолжил работать вне официального культурного пространства Беларуси и России. В этот период песня «Воины света» звучала на баррикадах Майдана, на митингах и в уличных видео — и стала одной из неофициальных музыкальных ассоциаций протеста.

    После полномасштабного вторжения России в Украину в 2022 году проект «Ляпис Трубецкой» был возрождён осознанно и публично. Группа заняла чёткую антивоенную позицию. В одном из своих обращений к белорусам Сергей Михалок говорил прямо:

    «Белорусы.
    Трусливый и предавший родину Лукашенко, обос*авшись, сдал нашу страну путину, который сошёл с ума. Эти два гон…дона используют территорию Беларуси для того, чтобы атаковать братскую Украину.»

    Помимо публичных заявлений, позиция имела и практическое продолжение: концертные туры группы в Европе, США и Канаде проходили с благотворительной составляющей в поддержку Украины. Михалок также лично выступал для украинских военных, исполняя «Воины света» как жест поддержки и солидарности с ВСУ.

    В этот же период группа официально выпустила украинские версии песен — «Воїни світла», «Євпаторія», «Гаррі» (с участием Сергея Жадана).

    19 февраля 2026 — Хайфа, клуб Beat
    20 февраля 2026 — Тель-Авив, зал «Ридинг-3»

    Подробно — в нашей статье:
    https://nikk.agency/lyapis-trubeckoj-v-izraile/

    А для вас «Ляпис Трубецкой» — это в первую очередь музыка, позиция или часть личной истории последних десяти лет?

    #НАновости #NAnews #ЛяписТрубецкой #Израиль #Хайфа #ТельАвив #Беларусь #Украина #ПанкРок
    «Ляпис Трубецкой» в Израиле в феврале 2026: группа, для которой музыка стала формой сопротивления автократическим режимам Беларуси и России. «Ляпис Трубецкой» появился в Минске в 1989 году как белорусская панк-рок-группа. Со временем музыка и тексты стали жёстче и прямее, сместив фокус от иронии к социальной и политической критике. В 2011 году коллектив был запрещён в Беларуси, а в 2014-м проект был закрыт и распался на BRUTTO и Trubetskoy. Сергей Михалок находится в жёсткой оппозиции к режиму Лукашенко, последовательно поддерживает демократическое движение Беларуси и остаётся одним из символов культурного сопротивления белорусской автократии. Его позиция направлена против власти, а не против белорусского общества. После Евромайдана Михалок открыто поддержал Украину, получил украинское гражданство и продолжил работать вне официального культурного пространства Беларуси и России. В этот период песня «Воины света» звучала на баррикадах Майдана, на митингах и в уличных видео — и стала одной из неофициальных музыкальных ассоциаций протеста. После полномасштабного вторжения России в Украину в 2022 году проект «Ляпис Трубецкой» был возрождён осознанно и публично. Группа заняла чёткую антивоенную позицию. В одном из своих обращений к белорусам Сергей Михалок говорил прямо: «Белорусы. Трусливый и предавший родину Лукашенко, обос*авшись, сдал нашу страну путину, который сошёл с ума. Эти два гон…дона используют территорию Беларуси для того, чтобы атаковать братскую Украину.» Помимо публичных заявлений, позиция имела и практическое продолжение: концертные туры группы в Европе, США и Канаде проходили с благотворительной составляющей в поддержку Украины. Михалок также лично выступал для украинских военных, исполняя «Воины света» как жест поддержки и солидарности с ВСУ. В этот же период группа официально выпустила украинские версии песен — «Воїни світла», «Євпаторія», «Гаррі» (с участием Сергея Жадана). 📍 19 февраля 2026 — Хайфа, клуб Beat 📍 20 февраля 2026 — Тель-Авив, зал «Ридинг-3» 👉 Подробно — в нашей статье: https://nikk.agency/lyapis-trubeckoj-v-izraile/ ❓ А для вас «Ляпис Трубецкой» — это в первую очередь музыка, позиция или часть личной истории последних десяти лет? #НАновости #NAnews #ЛяписТрубецкой #Израиль #Хайфа #ТельАвив #Беларусь #Украина #ПанкРок
    NIKK.AGENCY
    «Ляпис Трубецкой» в Израиле в феврале 2026: группа, для которой музыка стала формой сопротивления автократическим режимам Беларуси и России - НАновости - новости Израиля
    В 2014 году Сергей Михалок активно поддерживал Евромайдан и Революцию Достоинства в Украине, что вызвало негативную реакцию и ряд запретов России и - НАновости - новости Израиля - Суббота, 13 декабря, 2025, 19:36
    2Kviews
  • Червону троянду дарую тобі
    Не знаю чи стрінемся знову
    Могла б я віддати і серце своє
    Та серце належить другому
    Червону троянду сьогодні віддам я
    Це найдорожчий дарунок тобі
    Червона троянда - це квітка кохання
    Це спомин про зустріч, що в серці моїм
    Червону троянду тобі берегла
    Єдиний, мій любий, жаданий
    Та доля чомусь нас обох не звела
    Навіщо ж мені ця троянда?
    Червону троянду сьогодні віддам я
    Це найдорожчий дарунок тобі
    Червона троянда - це квітка кохання
    Це спомин про зустріч, що в серці моїм
    Червону троянду сьогодні віддам я
    Це найдорожчий дарунок тобі
    Червона троянда - це квітка кохання
    Це спомин про зустріч, що в серці моїм
    Моїм
    Червону троянду дарую тобі Не знаю чи стрінемся знову Могла б я віддати і серце своє Та серце належить другому Червону троянду сьогодні віддам я Це найдорожчий дарунок тобі Червона троянда - це квітка кохання Це спомин про зустріч, що в серці моїм Червону троянду тобі берегла Єдиний, мій любий, жаданий Та доля чомусь нас обох не звела Навіщо ж мені ця троянда? Червону троянду сьогодні віддам я Це найдорожчий дарунок тобі Червона троянда - це квітка кохання Це спомин про зустріч, що в серці моїм Червону троянду сьогодні віддам я Це найдорожчий дарунок тобі Червона троянда - це квітка кохання Це спомин про зустріч, що в серці моїм Моїм
    443views 5Plays
More Results