🌈Чарівна веселка з'явилася у київському небі

📚Національне видавництво дитячої літератури «Веселка», що поблизу Лук’янівки, готує виставку унікальних книжкових ілюстрацій та запрошує киян долучитися до толоки. Після одного з російських обстрілів поруч із будівлею було пошкоджено близько 70% вікон. Попри це у видавництві продовжують зберігати унікальний художній архів із тисячами оригінальних ілюстрацій до дитячих книжок. Вже 5 серпня тут відкриють виставковий проєкт «АРТіФАКТИ» #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

🌈Ось така веселка над Харковом 📷 threads/nikabednaya

Літо йде по білім світі, Сонце сяє в кожнім літі. Пахнуть квіти, співа ріка, І сміється вся земля. Теплий вітер ніжно грає, День до вечора спливає. Скрізь веселка барв ясних — Літо любить нас усіх.

#історія #постаті Юрій Гоян (1936): Майстер слова та хранитель української книжки. Якщо ми говоримо про 15 березня, то не маємо права оминути увагою Юрія Гояна — відомого українського прозаїка, видавця та лауреата Шевченківської премії. Він народився в мальовничому покутському селі Долішнє Залуччя, і дух Західної України просяк усю його творчість. 🖋️🏔️ Людина, що рятувала культуру в кабінетах Гоян не просто писав оповідання — він був одним із тих, хто в пізньорадянські та перші роки незалежності очолював видавництво «Веселка». Саме завдяки йому мільйони українських дітей читали якісну, рідну літературу, коли книжковий ринок намагалися завалити російськомовним ширвжитком. 📚🌈 Шевченківська премія: Його збірка «Мамина молитва» стала духовним маніфестом, де він досліджував коріння нашої віри та незламності через призму родинної пам'яті. Захисник мови: Юрій Гоян був активним громадським діячем, який розумів, що без книжки на полиці не буде нації в голові. Його зусилля з популяризації творчості Лесі Українки, Тараса Шевченка та Олени Пчілки були системними та щирими. Стиль: Його проза — це тонка психологія, переплетена з народною мудрістю. Він писав для дітей так, ніби розмовляв із дорослими, і для дорослих так, щоб пробудити в них дитячу щирість. 🌿📖 «Мова — це доля нашого народу, і вона залежить від того, що ми читаємо своїм дітям на ніч», — цей принцип був для нього головним.

__Ми ніколи не зможемо втекти від того, що має статися з нами. Вітер віднесе нас у місця, де ми маємо бути. Сонце світитиме в людях, яких ми маємо помічати. Повітря дасть життя ситуаціям, які мають ожити. Ніч затьмарить те, від чого хоче нас захистити. Дощ змиє заплакані очі, а веселка подарує надію. Перелітні птахи змусять нас думати про когось... Це і ще багато чого буде, але пам'ятайте, ніщо не випадково. Антуан де Сент-Екзюпері

ВЕСЕЛКА НЕВИДИМИХ ГРАНЕЙ Не грає барвами веселка, Затих вже й клекіт журавля, І тиша ніжна дуже злегка Торкнулась серця скрипаля. У небі сутінки поволі Розкрили крила для зірок, І всі думки́, мов на роздоллі Кудись щоразу роблять крок. Не грає барвами веселка, Але в душі́ живе тепло́, Немає в сутінків люстерка*, Щоб віддзеркалення було́. Там світло ніжності і віри Там крила тиші й доброти, І навіть ніч немає міри, Коли в душі́ ростуть світи. Не грає барвами веселка, І тиша в серці, мов туман, Але в душі́ надія ле́гка, Що десь розвіється цей стан. Коли у темряві зникає Барвистий подих дивних мрій – Любов, як полум’я палає Й веде крізь ніч у світ надій. І навіть сутінки глибокі Не зможуть мрії зупинить, Бо в небі зо́рі, наче кроки – Доро́га в завтра, шлях у світ. Не грає барвами веселка, Та грає барвами душа, І все складає до пуде́лка** Й думками все це прикраша. 26.11.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1052158 ЛЮСТЕРКО* - дзеркало ПУДЕ́ЛКО** - коробка, шкатулка, футляр

#поезія ДУЕТ ДВОХ СЕРДЕЦЬ 🖋️ Наталія Кульбака & Супрун Юрій ⸻ Вона твоя…ти відчував це і не раз… Вона проникла в твою душу й тіло… По твоїх венах кров’ю розлилась… А з ваших душ одна створилась… Вона твоя, ти знаєш це давно… Вона, мабуть, завжди була твоєю… Від її дотику, ти відчував тепло… А серце в грудях билося шалено… Вона твоя, відразу зрозумів… Вона давно належала тобі… Ти у її очах побачив це, Тоді як перший раз її зустрів… Вона твоя… ти відчував це і не раз… Вона була завжди твоєю… Бо доля знала… лиш її чекав… Тому й звела… бо ви повінчані на небі… 🖋️ Наталія Кульбака ⸻ Він твій…ти відчувала це й не раз, Його ім’я і душу, й серце гріло, Ти бачила серед небесних страз Той образ — що цілувать хотіла. Він твій… це знала ти давним-давно, Про це тобі шептав на вушко вітер, Те почуття всередині гуло, Коли шмагали любові ніжні віти. Він твій… читала ти в його очах, В зіницях тих не раз вже потопала, Долала в пристрасті у серці страх, Як жаги бабочка до тебе залітала. Він твій… ти відчувала це й не раз, Веселка ніжності ураночці качала, І під осінній багрянистий вальс На небі доля щаслива повінчала. 🖋️ Супрун Юрій Дві душі. Дві історії. Одна небесна доля.

Веселка, щей подвійна)

БЕЗВОДНА (рондель) Колись річка співала пісні чарівні, Вітер гучно пірнав поміж хвилі згори, В ній ховала веселка свої кольори, Небо на ніч топило багряні вогні. Та пропав цей потік у сухій площині, Берегами шугає відлуння Мари. Колись річка співала пісні чарівні, Вітер гучно пірнав поміж хвилі згори. А тепер тільки ґрунт на минулому дні, Вже забуті слова, що тобі говорив. Час стирає сліди до сумної пори. Тож ніколи не бути там більше мені, Де водойма співала пісні чарівні. Автори: Мирослав Манюк Вадим Ксьондз 19.09.2025 – 17.10.2025