Всесвітній день фетбайку
У першу суботу грудня відзначають Всесвітній день фетбайку (Global Fat-Bike Day).

Всесвітній день фетбайку в історії
Перші байки на широких шинах з’явилися на фото в англійських періодичних виданнях для велосипедистів ще до 1932 року. Тоді на фото був зображений велосипедист на байку с товстими покришками. Винайдення фетбайка приписують Марку Грюнвальду з Аляски, який і придумав цей термін.

Особливість фетбайку
Завдяки ширині покришки і низькому тиску, він має високу прохідність на пухких, засніжених або піщаних трасах, а також у важкопрохідних місцевостях з високою травою. На типових велосипедах проїхати такими шляхами складно або неможливо.


Ширина покришок у таких велосипедах становить 3,5-5 дюймів, а обід може досягати завширшки 10 см.

Важливим етапом формування руху та розвитку цього напрямку став офіційний чемпіонат США 2015 року. Американські штати задають тенденцію розвитку фетбайкінгу, яку переймають інші країни.

Як відзначають цю подію?
Для фетбайкерів влаштовують змагання, а в Декорі, штат Айова, проводять щорічний чемпіонат світу Pugsley World Championships. Рух фетбайкінгу поступово перетворюється з елементу захоплення до спортивного напрямку.

#історія #особистості
🕊️ Мандрівний мудрець: Григорій Сковорода — філософ, що вчив пізнавати себе.
3 грудня (22 листопада за старим стилем) 1722 року народився Григорій Савич Сковорода — безперечно, найвидатніша постать в історії української філософії, поет, богослов та педагог, чиє світосприйняття досі визначає духовні орієнтири нації. Його життя — це унікальний прецедент у світовій історії думки. 📜

Втеча від світу і «Сродна праця» 🧭

Сковорода здобув блискучу освіту в Києво-Могилянській академії, але свідомо відмовився від академічної кар'єри, багатства та стабільного життя. З кінця 1760-х років і до самої смерті він вів життя мандрівного філософа. Він ходив пішки з торбою, спілкувався з простим людом, читав проповіді та грав на сопілці, стверджуючи, що справжнє щастя криється всередині, а не у зовнішніх благах.
Центральною ідеєю його вчення є концепція «Сродної праці» (праці за покликом): людина має пізнати свої природні нахили (сродність) і присвятити себе роботі, яка відповідає її внутрішній суті. Тільки тоді вона досягне гармонії, здоров'я та радості. 🇺🇦

Два світи та самопізнання

Філософія Сковороди базувалася на ідеї «двох натур»: зовнішньої, матеріальної, і внутрішньої, духовної (Божої). Його метафоричні «три світи» (Макрокосм/Всесвіт, Мікрокосм/Людина і Біблія/Символічний світ) слугували ключами до самопізнання.
Він вважав, що сенс життя не в накопиченні знань чи майна, а в здатності «знайти себе» у «малому світі» — у власному серці. Його байки («Басні Харківські») та збірка «Сад божественних пісень» — це не просто література, а практичні настанови для духовного життя.
Сковорода став національним символом свободи, мудрості та непокори матеріалізму, залишивши по собі спадщину, яка є актуальною і сьогодні.

🇺🇸Великий геній американської дипломатії та друг путіна Трампа Віткофф запропонував Україні добиватись від США скасування мит, а не ракет Tomohawk, — WSJ.
За його словами, скасування мит принесе потужний поштовх для розвитку економіки. Мовляв, що вам дасть та жменька ракет?
В цьому контексті варто нагадати, що до рф не застосовано жодних мит, бо нібито США з росією не торгують(торгують).
———————————
Якщо на Віткоффа нападуть грабіжники, то було б цікаво подивитись на те, як він їм буде травити байки про економічне процвітання і як він змириться з думкою, що в нього є пільгова кредитна програма в банку, коли йому потрібен пістолет.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

#дати
📜 «Світ ловив мене, та не спіймав»: Григорій Сковорода — Мандрівний Філософ
Сьогодні, 30 жовтня, ми згадуємо видатного сина України, який своїм життям та творчістю заклав філософські основи української ментальності — Григорія Савича Сковороду. Хоча його офіційна дата народження — 3 грудня (або 22 листопада за старим стилем) 1722 року, його спадщина, що продовжує надихати, робить його актуальним щодня.
🎓 Козак, Співак, Вчений
Григорій Сковорода народився у селі Чорнухи на Полтавщині в родині малоземельного козака. Його надзвичайний талант проявився рано:
* Освіта: Навчання у легендарній Києво-Могилянській академії (до якої він вступив у 12 років), тривало з перервами майже двадцять років, що дало йому енциклопедичні знання. Сковорода досконало володів латиною, грецькою, церковнослов'янською, німецькою та польською мовами.
* Музика: Він мав хист до музики та співу. В юності його навіть забрали до Петербурга для співу у придворній капелі. Сковорода грав на сопілці, скрипці, флейті, лірі та бандурі, а сопілка стала його незмінним супутником. 🎶
* Подорожі: Його перебування в Угорщині, Словаччині (Братислава) та Австрії (Відень) у складі царської місії дало змогу ознайомитися з європейською культурою та освітою.
💡 Філософія «Сродної Праці» та Самопізнання
З 1770-х років, переслідуваний як світською, так і духовною владою через його вільнодумство та небажання пристосовуватися, Сковорода обрав шлях мандрівного філософа.
* Головна ідея: В основі його вчення лежить концепція двох натур («світу великого» і «світу малого» – людини) та трьох світів (макрокосм – Всесвіт, мікрокосм – людина, і світ символів – Біблія).
* Самопізнання: Сковорода вважав змістом людського існування самопізнання — пізнання своєї істинної натури та пошук Бога в собі. Він висловлював це у відомій фразі: «Пізнай себе».
* Сродна праця: Ідеал Сковороди — це «сродна праця» (споріднена, природна праця). Він стверджував, що справжнє щастя полягає не в багатстві чи славі, а в діяльності, яка відповідає внутрішньому покликанню людини та її природним здібностям.
📖 Літературна Спадщина
Сковорода є одним із зачинателів жанру байки в українській літературі. Його збірка «Байки Харківські» є зразком філософської прози.
* Його філософські діалоги та трактати, такі як «Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу» та «Сад божественних пісень», поєднують біблійні мотиви з ідеями античного платонізму та стоїцизму.
* Він невтомно вчив, що лише внутрішня свобода і гармонія є справжньою цінністю. Його епітафія: «Світ ловив мене, та не спіймав», стала ідеальною квінтесенцією його життя, яке він прожив у злагоді зі своїми принципами, поза впливом зовнішніх обставин.
Григорій Сковорода — це вічний символ українського духу, прагнення до свободи та мудрості.
https://youtu.be/rUJEzKjAj34?si=JgHnOOHwwbthDWJN

😀🥺Юхим Конопля вибачився за вподобайки під відео з російським контекстом: «Щиро перепрошую. Такого більше не буде»🙏

Захисник «Шахтаря» пояснив, що не мав жодних проросійських намірів😓

«Ви праві. Я не підтримую росію чи її послідовників. Я патріот України. Висновки зробив, перепрошую. Більше не повториться», — написав футболіст 😓

Згодом Конопля видалив усі вподобайки 🫡
#Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovaryspor

14 жовтня 1954 року народився Микола Кунцевич. Він був одним із наймолодших українських політв'язнів СРСР, дисидентом, отримав три судових вироки і відбув 12 із 14 років ув'язнення.

Микола Кунцевич народився у Києві. Закінчив естрадно-циркове училище, працював у цирку, потім став ведучим програм, читав український гумор і сам писав вірші та байки.

У травні 1974 року Микола Кунцевич прочитав дві свої байки «Горила» і «Ворона» біля пам’ятника Тарасу Шевченку в Києві.

Через деякий час його заарештували і згодом засудили до 5 років позбавлення волі за «злісне хуліганство». Тоді ж, за словами Миколи Кунцевича, в Лук'янівському СІЗО він потрапив до однієї камери із режисером Сергієм Параджановим.

Другий вирок і покарання на термін у 4,5 роки Микола Кунцевич отримав після того, як у 1981 році його вірші прозвучали в ефірі Радіо Свобода.

Тоді почалися обшуки, і в деяких київських вишах знайшли самвидав, заборонені тексти Кунцевича.

У 1984 році Миколу Кунцевича судили втретє – «за розповсюдження антидержавних матеріалів серед засуджених», бо під час відбування другого терміну покарання на одному з концертів зачитав уривок поеми Євгена Євтушенка «Братская ГЕС».

Микола Кунцевич стверджував, що його адвокатом на цьому процесі був ❗️Віктор Медведчук. Кунцевич розповідав, що, як і у випадку із Василем Стусом, Медведчук просив збільшити висунутий прокурором термін у 3 роки ув'язнення ще на 1 рік 9 місяців та 19 днів із попереднього терміну. Тому, казав Кунцевич, вирок його переписали, а термін ув'язнення подовжили.

У 1987 році Микола Кунцевич долучився до Української Гельсінської спілки. Цього ж року він був звільнений із ув'язнення за амністією, як і багато інших політв'язнів.

У 1989 році Кунцевич став членом Народного руху України та Всеукраїнського товариства репресованих.

Також Микола Кунцевич займався культурно-просвітницькою роботою. Він став художнім керівником гастрольно-концертного об'єднання «Рухконцерт», очолював оргкомітет фестивалів «Дзвін», «Українське сузір'я» та «Коріння наше в Україні». Учасник Євромайдану. Більше 60 разів виступав з віршами зі сцени Майдану. 21.02.2014 контужений в сутичці з "Беркутом", частково втратив зір.

🕯Помер 12 березня 2021 року, похований 16 березня 2021 року на Байковому кладовищі.

Я з тих жінок,
В яких завжди все добре!
Навіть, коли від болю стигне кров...
І, коли серце від образи стогне,
Я посміхаючись щиро...
Знов і знов...
Я з тих жінок,
В яких завжди все супер!
І про яких розказують байки...
Яких не люблять ненависні люди,
Бо не такі ми зовсім, як вони!
Я з тих жінок,
В яких завжди все класно!
Які сміються щиро аж до сліз...
Які радіють теж чужому щастю
І моляться, щоб Бог усіх беріг...
Я з тих жінок,
яких усе "в ажурі"...
Завжди...
Хоч забинтована душа...
Не піддаємось жодній ми дресурі
Хоч зранені, та сильні в нас серця.
Я з тих жінок,
Які завжди щасливі !
Де б не були ми,
Де б ми не жили....
І наша сила у любові й вірі...
Нас обіймає сам Господь крильми!

—Анна Головач

🗣BMW перетворила двигун мотоцикла на топову і дуже дорогу кавомашину ціною €7900😅

В основі справжній опозитний двигун, який ставлять на флагманські байки BMW R 18, але всередині нього тепер ховається еспресо-система.

Складання ручне, а всього випустять 80 екземплярів.

#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза

Завершено викладення повісті «Скарби Мігеля Барбадоського»

Друзі, дякую всім, хто читав, коментував і ставив вподобайки!
Ваша підтримка — безцінна!

Запрошую вас у світ теплого моря, вільних вітрів, піратських шхун і військових фрегатів, що борознять простори Атлантики.

На вас чекають:

пошуки скарбу за картою старого пірата

знайомство з гордим племенем чарруа

зустрічі зі справжніми морськими розбійниками — жорстокими й шляхетними, дикими й благородними

і, звісно ж, історія щирого, чистого кохання, яке народжується на фоні пригод і небезпек


Це повість про вибір, дружбу, надію — і про те, що справжній скарб не завжди зберігається у скрині з монетами.



Запрошую до читання!
Скарби Мігеля Барбадоського вже повністю доступні на Аркуші.

https://arkush.net/book/18589


https://arkush.net/book/18589/34

https://arkush.net/book/18589/35



Буду щиро радий коментарям!

#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

Історія про Петра Повчайла

У маленькому селі, загубленому серед зелених пагорбів, жив собі чоловік на ім’я Петро Повчайло. Як тільки хтось починав щось робити — сапати город, лагодити паркан чи місити тісто — Петро тут як тут.

— Тримай лопату інакше! — гукав він до сусіда, що копав яму. — Та ти що, так нічого не виросте!

— Не так піч топиш! — сварив він бабу Марусю, що хліб пекла. — Маєш дрова клала хрест-навхрест, а не купкою!

— Тримай цвях під іншим кутом, — повчав він коваля. — Ти ж не влучиш!

Люди спершу слухали, думали — може, справді знає щось. Але згодом почали помічати: сам Петро нічого не робив. Ані городу не мав, ані хату не полагоджував, навіть яйце не міг зварити — один раз пробував, та забув налити води в каструлю.

— А ти спробуй сам, — сказали йому якось односельці. — Покажи, як треба.

Петро засміявся:

— Та навіщо мені? Я ж для вищого призначений — радити! Ви робіть, а я слідкуватиму.

Одного дня село вирішило провести ярмарок: кожен мав щось принести — хто пиріжки, хто дерев’яну іграшку, хто співанку заспівати. Петро ж з'явився з порожніми руками.

— А ти що приніс? — спитали його.

— Я приніс знання! — урочисто відповів він. — Я всім розповім, як правильно треба було це зробити.

Люди перезирнулися, посміхнулися — і більше вже не кликали Петра ні на роботи, ні за порадою. Бо з того часу зрозуміли: краще мати помилку, ніж порожні балачки.

А Петро? Він усе ще повчає. Але тепер — гусей на пасовищі. І ті, здається, слухають уважніше, ніж люди.

Відтоді як Петро залишився без слухачів, він щодня ходив на пасовище, де паслися гуси. Сідав на пеньок і починав своє:

— Галя, не так крила миєш! Ти спершу дзьобом, а потім лапкою — отак правильно!
— Семене, не сиди в багнюці, застудишся!
— А ти, сірий, не тиснись до інших — особистий простір треба мати!

Гуси шипіли, похитували головами і крокували далі. А Петро був радий: хоч хтось слухає.

Одного дня в село завітав мандрівний художник. Він ходив від хати до хати, малюючи портрети людей, тварин, навіть пейзажі. Зайшов і на пасовище. Побачив Петра з гусьми і здивувався:

— А це хто?

— Та то наш філософ, — відповіли селяни. — Колись усім вказував, як жити, а тепер гусей навчає.

Художник зацікавився, сів біля Петра й став малювати. Потім узяв ту картину з назвою "Мудрець серед гусей" і повіз до міста. І сталося дивне: картину купив музей, а про село написали в газеті — мовляв, "місце, де тварин виховують за філософією слова".

Приїхали туристи, почали питати:

— А де той мудрець?

І Петро, гордо виструнчившись, почав проводити екскурсії. Показував гусей, розповідав байки, повчав, як правильно тримати палицю чи класти хліб у торбу.

І хоч сам досі нічого не вмів робити, врешті знайшов своє місце: став живим пам’ятником тому, як важливо не спішити повчати інших, поки сам не спробував.

Минали роки. Туристів ставало менше — мода на "мудреця серед гусей" згасла. Картина припадала пилом у запасниках музею, газети більше не писали, а село знову стало тихим і звичайним.

А гуси… Гуси тепер носять звання "найрозумніших у районі".