#історія #особистості 🕊️ Мандрівний мудрець: Григорій Сковорода — філософ, що вчив пізнавати себе. 3 грудня (22 листопада за старим стилем) 1722 року народився Григорій Савич Сковорода — безперечно, найвидатніша постать в історії української філософії, поет, богослов та педагог, чиє світосприйняття досі визначає духовні орієнтири нації. Його життя — це унікальний прецедент у світовій історії думки. 📜 Втеча від світу і «Сродна праця» 🧭 Сковорода здобув блискучу освіту в Києво-Могилянській академії, але свідомо відмовився від академічної кар'єри, багатства та стабільного життя. З кінця 1760-х років і до самої смерті він вів життя мандрівного філософа. Він ходив пішки з торбою, спілкувався з простим людом, читав проповіді та грав на сопілці, стверджуючи, що справжнє щастя криється всередині, а не у зовнішніх благах. Центральною ідеєю його вчення є концепція «Сродної праці» (праці за покликом): людина має пізнати свої природні нахили (сродність) і присвятити себе роботі, яка відповідає її внутрішній суті. Тільки тоді вона досягне гармонії, здоров'я та радості. 🇺🇦 Два світи та самопізнання Філософія Сковороди базувалася на ідеї «двох натур»: зовнішньої, матеріальної, і внутрішньої, духовної (Божої). Його метафоричні «три світи» (Макрокосм/Всесвіт, Мікрокосм/Людина і Біблія/Символічний світ) слугували ключами до самопізнання. Він вважав, що сенс життя не в накопиченні знань чи майна, а в здатності «знайти себе» у «малому світі» — у власному серці. Його байки («Басні Харківські») та збірка «Сад божественних пісень» — це не просто література, а практичні настанови для духовного життя. Сковорода став національним символом свободи, мудрості та непокори матеріалізму, залишивши по собі спадщину, яка є актуальною і сьогодні.