• 🚣🌊 Гравці «Венеції» гарно відсвяткували перемогу в Серії В, влаштувавши прогулянку на човнах міськими каналами в оточенні тисяч уболівальників

    🔥 – найкраще місце для свята!
    🚣🌊 Гравці «Венеції» гарно відсвяткували перемогу в Серії В, влаштувавши прогулянку на човнах міськими каналами в оточенні тисяч уболівальників 🔥 – найкраще місце для свята!
    114views 0Plays
  • 📸 Дружина півзахисника «Дженоа» та збірної України Руслана Маліновського – Роксана Маліновська – поділилася в Instagram атмосферними кадрами зі святкування дня народження їх сина Крістіана.

    🎂 Маленькому Крістіану виповнився 1 рік. Для свята батьки організували ніжну сімейну вечірку в блакитних тонах із повітряними кульками, квітами та декораціями в морському стилі.

    💙 На фото Роксана позує разом із сином у світло-блакитній сукні, а сам Руслан Маліновський з’явився у стильному casual-образі. Подружжя виглядало дуже щасливим, а світлини швидко зібрали багато теплих реакцій від підписників.

    🥹 Особливу увагу шанувальників привернули милі сімейні фотографії та усмішки маленького Крістіана, який став головною зіркою свята.
    #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football
    📸 Дружина півзахисника «Дженоа» та збірної України Руслана Маліновського – Роксана Маліновська – поділилася в Instagram атмосферними кадрами зі святкування дня народження їх сина Крістіана. 🎂 Маленькому Крістіану виповнився 1 рік. Для свята батьки організували ніжну сімейну вечірку в блакитних тонах із повітряними кульками, квітами та декораціями в морському стилі. 💙 На фото Роксана позує разом із сином у світло-блакитній сукні, а сам Руслан Маліновський з’явився у стильному casual-образі. Подружжя виглядало дуже щасливим, а світлини швидко зібрали багато теплих реакцій від підписників. 🥹 Особливу увагу шанувальників привернули милі сімейні фотографії та усмішки маленького Крістіана, який став головною зіркою свята. #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football
    308views
  • ͟У͟к͟р͟а͟ї͟н͟с͟ь͟к͟е͟ ͟с͟л͟о͟в͟о͟.͟ ͟Я͟к͟ ͟р͟о͟с͟і͟й͟с͟ь͟к͟і͟ ͟п͟и͟с͟ь͟м͟е͟н͟н͟и͟к͟и͟ ͟у͟к͟р͟а͟ї͟н͟с͟ь͟к͟у͟ ͟м͟о͟в͟у͟ ͟в͟ч͟и͟л͟и͟
    Пишучи у своїх дослідженнях про українсько-російські культурні зв’язки, мені, на диво, досить часто доводиться зустрічатися з комплексом меншовартості серед сучасних українців. Мої читачі часто не хочуть вірити, що серед видатних діячів російської культури, завжди було багато таких, що поважали та цінували українську культуру та українську мову, вважали українське культурне надбання нічим не меншим за російське та взагалі загальнолюдське.
    Чим породжена така зневіра у культурні сили власного народу, мені, як українцю Росії, важко зрозуміти. Іноді навіть здається, що ми, українці Росії, хоч нас і мало, більше віримо та поважаємо власний народ, ніж ті українці, що народилися та живуть в Україні. Правду, мабуть, кажуть, що найтяжчі кайдани це ті, котрі обтяжують душу, особливо, коли ми накладаємо ті кайдани самі на себе. Ось з цією нашою українською меншовартістю, якою ми самі себе й обтяжили, мені б і хотілося поборотися перш за все своєю працею, згадавши ще раз кількох видатних росіян, які любили й поважали українську культуру, та навіть намагалися вивчити українську мову, щоб писати нею свої твори.
    Почнемо з Івана Тургенєва (1818–1883). У 1859 році в Петербурзі він близько знайомиться з учасниками місцевої Української Громади – Тарасом Шевченком, Пантелеймоном Кулішем, Миколою Костомаровим, Василем Білозерським, що саме тоді заходилися видавати в російській столиці перший український журнал «Основа». З особливим пієтетом члени петербурзької української Громади ставилися до Марка Вовчка (Марії Вілінської-Маркович).

    Цього ж, 1859 року, Тарас Шевченко присвячує Марку Вовчку свою поезію:
    Недавно я поза Уралом
    Блукав і Господа благав,
    Щоб наша правда не пропала,
    Щоб наше слово не вмирало;
    І виблагав. Господь послав
    Тебе нам, кроткого пророка
    І обличителя жестоких
    Людей неситих. Світе мій!
    Моя ти зоренько святая!
    Моя ти сило молодая!
    Світи на мене, і огрій,
    І оживи моє побите
    Убоге серце, неукрите,
    Голоднеє. І оживу,
    І думу вольную на волю
    Із домовини воззову.
    І думу вольную... О доле!
    Пророче наш! Моя ти доне!
    Твоєю думу назову.

    Вілінська-Маркович справила таке незабутнє враження на Івана Тургенєва, що заради неї він вирішив вивчати українську мову, аби перекласти та видати її найкращі твори російською мовою. І хоч українська мова йому не дуже далася, і врешті-решт до допомоги з перекладом йому довелося долучити Пантелеймона Куліша, але того ж самого 1859 року в Петербурзі друком виходить перша перекладена на російську мову збірка оповідань української письменниці, під назвою «Украинские народные рассказы Марка Вовчка», а наступного, 1860 року, в журналі «Отечественные записки» повість «Інститутка», і в обох творах автором перекладу вказаний Іван Тургенєв.
    Великому російському письменнику, класику російської літератури було за честь стати перекладачем на свою рідну мову творів українки. В російськомовному довіднику «Русские писатели. Биобиблиографический словарь» (Москва, «Просвещение», 1990, т. 1, стор. 148) можна прочитати: «Уже самим названием сборника Тургенев подчеркнул право украинского языка и литературы на самостоятельность, что имело в ту пору большое общественно-политическое значение».
    Нагадаємо ж тут, що і сама Марія Вілінська-Маркович була етнічною росіянкою. Народилася вона в Орловській губернії, і як сама згадувала, мала батька-росіянина, бабцю «по матері – польку та литвинку», а діда «по матері – уродженця Московської губернії». Та одружившись з українцем Опанасом Марковичем, й сама стала свідомою українкою.
    Останнім часом в Україні з’являються дослідження, автори яких намагаються довести, що твори, що виходили під іменем Марка Вовчка, написані більшою мірою Опанасом Марковичем, ніж його дружиною, але ми тут цього питання торкатися не будемо, бо для нас у цій статті важливішим є ставлення Івана Тургенєва до українського слова, ніж щось інше.
    Пригадавши ж видатних росіянок, які під впливом своїх чоловіків стали свідомими українками, назвемо тут і Олександру Єфименко (1848–1918), з дому Ставровських, що народилася в далекій Архангельській губернії, але познайомившись тут з українцем Петром Єфименком, що відбував на російській Півночі політичне заслання, стала згодом визначним українським істориком, автором праці «Історія українського народу», 1906 рік.
    Ще більш цікавою є історія російського поета, якого іноді називали «російським Шевченком», Олексія Кольцова (1809–1842). Кольцов народився у Воронежі, на російській етнічній території, але на півдні Воронезької губернії розташовувалася Східна Слобожанщина, територія колишнього Острогозького слобідського полку, де жило багато українців.
    Кольцов походив з купецької родини, і в торгових справах йому доводилося бувати й на Східній Слобожанщині, і в самій Україні. Українська тематика настільки захопила серце й душу молодого поета, що він не тільки почав писати поезії на українські теми (особливо Кольцов захоплювався чумацтвом), але вивчив українську мову і спробував писати свої поезії українською.
    Збереглося лише три поезії, написані ним по-українськи. Читаючи їх, відразу можна відчути, що писала їх людина, для якої українська мова не є рідною. Але, разом з тим, саме бажання російського поета вивчити українську мову та писати нею, повинно викликати у нас повагу та знищити остаточно той комплекс меншовартості, про який я згадую на початку цієї статті.
    Літературний критик кінця ХІХ століття Михайло Комаров справедливо зазначав: «спроба Кольцова писати по-українськи представляється вкрай цікавою, тим більше, що вона відноситься до того часу, коли на українській мові були надруковані тільки «Енеїда» Котляревського та деякі вірші Гулака-Артемовського, досить поширені в Україні, але навряд чи знайомі Кольцову, що жив постійно в Воронежі і притому взагалі мало знайомому з літературою».
    Нижче наводжу одну з україномовних поезій Кольцова мовою оригіналу, аби ви могли й самі відчути «на смак» це намагання росіянина писати українською.
    Олексій Кольцов
    Возвращение запорозцов с Кавказа
    Видкиль запорозци,
    Видкиль се ийдут?
    Чи от туркив, ляхив?
    Чи из Питенбурха?
    Иль чи за Кубанью
    Рубались дня со три,
    Со чиркесом у горах?
    Здоров, пане хлопцы,
    Здоров пробували;
    А де ж вы козакив
    Ще инших девали?
    Як ихали з дому
    Було вас багацко:
    А теперь щось трошки.
    Один з запорозцив
    Одтак промовляе:
    «Ой, знайте ль вы, братци,
    Де Кубань мутная
    Геть к морю несётся;
    Де лесы и горы,
    Де дики черкисы
    Свои сакли мают;
    Там то ти козаки:
    Там то вси удалы,
    Порубани, мёртвы,
    Навеки застались…»
    (1829, 25 грудня)

    Ігор Роздобудько – історик, перекладач, член Малої Ради Громади українців Росії
    https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayinska-mova-i-rosiyski-pysmennyky/...
    ͟У͟к͟р͟а͟ї͟н͟с͟ь͟к͟е͟ ͟с͟л͟о͟в͟о͟.͟ ͟Я͟к͟ ͟р͟о͟с͟і͟й͟с͟ь͟к͟і͟ ͟п͟и͟с͟ь͟м͟е͟н͟н͟и͟к͟и͟ ͟у͟к͟р͟а͟ї͟н͟с͟ь͟к͟у͟ ͟м͟о͟в͟у͟ ͟в͟ч͟и͟л͟и͟ Пишучи у своїх дослідженнях про українсько-російські культурні зв’язки, мені, на диво, досить часто доводиться зустрічатися з комплексом меншовартості серед сучасних українців. Мої читачі часто не хочуть вірити, що серед видатних діячів російської культури, завжди було багато таких, що поважали та цінували українську культуру та українську мову, вважали українське культурне надбання нічим не меншим за російське та взагалі загальнолюдське. Чим породжена така зневіра у культурні сили власного народу, мені, як українцю Росії, важко зрозуміти. Іноді навіть здається, що ми, українці Росії, хоч нас і мало, більше віримо та поважаємо власний народ, ніж ті українці, що народилися та живуть в Україні. Правду, мабуть, кажуть, що найтяжчі кайдани це ті, котрі обтяжують душу, особливо, коли ми накладаємо ті кайдани самі на себе. Ось з цією нашою українською меншовартістю, якою ми самі себе й обтяжили, мені б і хотілося поборотися перш за все своєю працею, згадавши ще раз кількох видатних росіян, які любили й поважали українську культуру, та навіть намагалися вивчити українську мову, щоб писати нею свої твори. Почнемо з Івана Тургенєва (1818–1883). У 1859 році в Петербурзі він близько знайомиться з учасниками місцевої Української Громади – Тарасом Шевченком, Пантелеймоном Кулішем, Миколою Костомаровим, Василем Білозерським, що саме тоді заходилися видавати в російській столиці перший український журнал «Основа». З особливим пієтетом члени петербурзької української Громади ставилися до Марка Вовчка (Марії Вілінської-Маркович). Цього ж, 1859 року, Тарас Шевченко присвячує Марку Вовчку свою поезію: Недавно я поза Уралом Блукав і Господа благав, Щоб наша правда не пропала, Щоб наше слово не вмирало; І виблагав. Господь послав Тебе нам, кроткого пророка І обличителя жестоких Людей неситих. Світе мій! Моя ти зоренько святая! Моя ти сило молодая! Світи на мене, і огрій, І оживи моє побите Убоге серце, неукрите, Голоднеє. І оживу, І думу вольную на волю Із домовини воззову. І думу вольную... О доле! Пророче наш! Моя ти доне! Твоєю думу назову. Вілінська-Маркович справила таке незабутнє враження на Івана Тургенєва, що заради неї він вирішив вивчати українську мову, аби перекласти та видати її найкращі твори російською мовою. І хоч українська мова йому не дуже далася, і врешті-решт до допомоги з перекладом йому довелося долучити Пантелеймона Куліша, але того ж самого 1859 року в Петербурзі друком виходить перша перекладена на російську мову збірка оповідань української письменниці, під назвою «Украинские народные рассказы Марка Вовчка», а наступного, 1860 року, в журналі «Отечественные записки» повість «Інститутка», і в обох творах автором перекладу вказаний Іван Тургенєв. Великому російському письменнику, класику російської літератури було за честь стати перекладачем на свою рідну мову творів українки. В російськомовному довіднику «Русские писатели. Биобиблиографический словарь» (Москва, «Просвещение», 1990, т. 1, стор. 148) можна прочитати: «Уже самим названием сборника Тургенев подчеркнул право украинского языка и литературы на самостоятельность, что имело в ту пору большое общественно-политическое значение». Нагадаємо ж тут, що і сама Марія Вілінська-Маркович була етнічною росіянкою. Народилася вона в Орловській губернії, і як сама згадувала, мала батька-росіянина, бабцю «по матері – польку та литвинку», а діда «по матері – уродженця Московської губернії». Та одружившись з українцем Опанасом Марковичем, й сама стала свідомою українкою. Останнім часом в Україні з’являються дослідження, автори яких намагаються довести, що твори, що виходили під іменем Марка Вовчка, написані більшою мірою Опанасом Марковичем, ніж його дружиною, але ми тут цього питання торкатися не будемо, бо для нас у цій статті важливішим є ставлення Івана Тургенєва до українського слова, ніж щось інше. Пригадавши ж видатних росіянок, які під впливом своїх чоловіків стали свідомими українками, назвемо тут і Олександру Єфименко (1848–1918), з дому Ставровських, що народилася в далекій Архангельській губернії, але познайомившись тут з українцем Петром Єфименком, що відбував на російській Півночі політичне заслання, стала згодом визначним українським істориком, автором праці «Історія українського народу», 1906 рік. Ще більш цікавою є історія російського поета, якого іноді називали «російським Шевченком», Олексія Кольцова (1809–1842). Кольцов народився у Воронежі, на російській етнічній території, але на півдні Воронезької губернії розташовувалася Східна Слобожанщина, територія колишнього Острогозького слобідського полку, де жило багато українців. Кольцов походив з купецької родини, і в торгових справах йому доводилося бувати й на Східній Слобожанщині, і в самій Україні. Українська тематика настільки захопила серце й душу молодого поета, що він не тільки почав писати поезії на українські теми (особливо Кольцов захоплювався чумацтвом), але вивчив українську мову і спробував писати свої поезії українською. Збереглося лише три поезії, написані ним по-українськи. Читаючи їх, відразу можна відчути, що писала їх людина, для якої українська мова не є рідною. Але, разом з тим, саме бажання російського поета вивчити українську мову та писати нею, повинно викликати у нас повагу та знищити остаточно той комплекс меншовартості, про який я згадую на початку цієї статті. Літературний критик кінця ХІХ століття Михайло Комаров справедливо зазначав: «спроба Кольцова писати по-українськи представляється вкрай цікавою, тим більше, що вона відноситься до того часу, коли на українській мові були надруковані тільки «Енеїда» Котляревського та деякі вірші Гулака-Артемовського, досить поширені в Україні, але навряд чи знайомі Кольцову, що жив постійно в Воронежі і притому взагалі мало знайомому з літературою». Нижче наводжу одну з україномовних поезій Кольцова мовою оригіналу, аби ви могли й самі відчути «на смак» це намагання росіянина писати українською. Олексій Кольцов Возвращение запорозцов с Кавказа Видкиль запорозци, Видкиль се ийдут? Чи от туркив, ляхив? Чи из Питенбурха? Иль чи за Кубанью Рубались дня со три, Со чиркесом у горах? Здоров, пане хлопцы, Здоров пробували; А де ж вы козакив Ще инших девали? Як ихали з дому Було вас багацко: А теперь щось трошки. Один з запорозцив Одтак промовляе: «Ой, знайте ль вы, братци, Де Кубань мутная Геть к морю несётся; Де лесы и горы, Де дики черкисы Свои сакли мают; Там то ти козаки: Там то вси удалы, Порубани, мёртвы, Навеки застались…» (1829, 25 грудня) Ігор Роздобудько – історик, перекладач, член Малої Ради Громади українців Росії https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayinska-mova-i-rosiyski-pysmennyky/31234588.html
    WWW.RADIOSVOBODA.ORG
    Українське слово. Як російські письменники українську мову вчили
    Іван Тургенєв став перекладачем творів Марії Вілінської-Маркович
    1
    1Kviews 2 Shares
  • 💝 Останній шанс знайти ідеальний подарунок для мами

    Порадуйте маму ніжним та смачним сюрпризом 🌸
    Шоколадні серця ручної роботи — це подарунок, який дарує емоції та тепло 💖
    🔥 Зараз діє акція:
    -50% на друге шоколадне серце
    ✨ Стильно оформлено
    🍫 Натуральний шоколад
    🎁 Ідеально для свята та без приводу
    Не відкладайте на потім — зробіть мамі приємний сюрприз вже сьогодні 💕

    А тепер про приємне: роби замовлення за посиланням https://letyshops.com/ua/winwin?ww=29282593 та отримай кешбек понад 6% на усі замовлення Gregory mill 🎁

    Замовляй свій еліксир краси за посиланням https://aff.gregorymill.com.ua/PAm7lX Не пропустіть неймовірну можливість! Скуштуйте всі наші смаки та знайдіть свої фаворити!

    Український бренд натуральних гранул Gregory Mill запрошує до співпраці! Партнерська програма Gregory Mill https://drop.hillary.ua/?ref=11747 Зацікавило? 👉 РЕЄСТРУЙСЯ та починай заробляти зараз!

    #гранула #подарунковібокси #зробленовукраїні #українськийбренд #безцукру #здоровехарчування #правельнехарчування #рекомендуємо #онлайнмагазин #ексклюзив #попробуй #вкусняшка #смачно #корисно #їжа #перекус #шопінг #подарунок #покупки #купити #магазин #товар
    💝 Останній шанс знайти ідеальний подарунок для мами Порадуйте маму ніжним та смачним сюрпризом 🌸 Шоколадні серця ручної роботи — це подарунок, який дарує емоції та тепло 💖 🔥 Зараз діє акція: -50% на друге шоколадне серце ✨ Стильно оформлено 🍫 Натуральний шоколад 🎁 Ідеально для свята та без приводу Не відкладайте на потім — зробіть мамі приємний сюрприз вже сьогодні 💕 А тепер про приємне: роби замовлення за посиланням https://letyshops.com/ua/winwin?ww=29282593 та отримай кешбек понад 6% на усі замовлення Gregory mill 🎁 Замовляй свій еліксир краси за посиланням https://aff.gregorymill.com.ua/PAm7lX Не пропустіть неймовірну можливість! Скуштуйте всі наші смаки та знайдіть свої фаворити! Український бренд натуральних гранул Gregory Mill запрошує до співпраці! Партнерська програма Gregory Mill https://drop.hillary.ua/?ref=11747 Зацікавило? 👉 РЕЄСТРУЙСЯ та починай заробляти зараз! #гранула #подарунковібокси #зробленовукраїні #українськийбренд #безцукру #здоровехарчування #правельнехарчування #рекомендуємо #онлайнмагазин #ексклюзив #попробуй #вкусняшка #смачно #корисно #їжа #перекус #шопінг #подарунок #покупки #купити #магазин #товар
    977views
  • Міжнародний день Червоного Хреста і Червоного Півмісяця

    8 травня святкується Міжнародний день Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Святкова дата вибрана на честь дня народження Анрі Дюнана – швейцарського суспільного діяча, засновника Червоного хреста та першого лауреата Нобелевської премії миру. Спочатку свято називалось «День Червоного Хреста». Перше його святкування відбулось в 1948 році. Пізніше, у 1984 році, назву свята змінили на «Міжнародний день Червоного Хреста і Червоного Півмісяця».
    Міжнародний день Червоного Хреста і Червоного Півмісяця 8 травня святкується Міжнародний день Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Святкова дата вибрана на честь дня народження Анрі Дюнана – швейцарського суспільного діяча, засновника Червоного хреста та першого лауреата Нобелевської премії миру. Спочатку свято називалось «День Червоного Хреста». Перше його святкування відбулось в 1948 році. Пізніше, у 1984 році, назву свята змінили на «Міжнародний день Червоного Хреста і Червоного Півмісяця».
    134views
  • СВЯТА ВЕЛИКОМУЧЕНИЦЯ ІРИНА

    Вона жила в I столітті, до хрещення мала ім'я Пенелопа. Вона була дочкою Лікінія, правителя міста Мігдонія, язичника. Ірину навчав наставник-християнин Апеліан, який ознайомив її з вченням про Христа. У віці заміжжя дівчина отримала видіння: три птахи символізували благодать, перемогу над злом та ви пробування. Після хрещення апостолом Тимофієм вона прийняла ім'я Ірина й присвятила своє життя проповіді християнства.

    Батько спочатку не заважав, але згодом почав вимагати поклоніння язичницьким богам. Коли Ірина відмовилася, її кинули під копита коней, але ті залишилися нерухомими, Лікіній після дива навернувся до Христа. Ірина продовжила проповідувати серед язичників, навертаючи багатьох до віри.

    Правитель Седекія намагався змусити її зректися Христа, але всі його тортури були безуспішними: змії, пили та вогонь не завдали шкоди дівчині. Багато язичників увірували, побачивши її мужність і чуда.

    Свята Ірина проповідувала у Фракії та інших містах, звертаючи тисячі людей до християнства. Перед своєю смертю вона увійшла до печери, наказавши закрити її каменем. Через кілька днів тіло святої в печері не знайшли, що підтвердило її святість.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 5 травня.
    ------------
    СВЯТА ВЕЛИКОМУЧЕНИЦЯ ІРИНА Вона жила в I столітті, до хрещення мала ім'я Пенелопа. Вона була дочкою Лікінія, правителя міста Мігдонія, язичника. Ірину навчав наставник-християнин Апеліан, який ознайомив її з вченням про Христа. У віці заміжжя дівчина отримала видіння: три птахи символізували благодать, перемогу над злом та ви пробування. Після хрещення апостолом Тимофієм вона прийняла ім'я Ірина й присвятила своє життя проповіді християнства. Батько спочатку не заважав, але згодом почав вимагати поклоніння язичницьким богам. Коли Ірина відмовилася, її кинули під копита коней, але ті залишилися нерухомими, Лікіній після дива навернувся до Христа. Ірина продовжила проповідувати серед язичників, навертаючи багатьох до віри. Правитель Седекія намагався змусити її зректися Христа, але всі його тортури були безуспішними: змії, пили та вогонь не завдали шкоди дівчині. Багато язичників увірували, побачивши її мужність і чуда. Свята Ірина проповідувала у Фракії та інших містах, звертаючи тисячі людей до християнства. Перед своєю смертю вона увійшла до печери, наказавши закрити її каменем. Через кілька днів тіло святої в печері не знайшли, що підтвердило її святість. З відривного календаря "З вірою в душі" за 5 травня. ------------
    373views
  • СВЯТА ВЕЛИКОМУЧЕНИЦЯ ІРИНА

    Вона жила в I столітті, до хрещення мала ім'я Пенелопа. Вона була дочкою Лікінія, правителя міста Мігдонія, язичника. Ірину навчав наставник-християнин Апеліан, який ознайомив її з вченням про Христа. У віці заміжжя дівчина отримала видіння: три птахи символізували благодать, перемогу над злом та ви пробування. Після хрещення апостолом Тимофієм вона прийняла ім'я Ірина й присвятила своє життя проповіді християнства.

    Батько спочатку не заважав, але згодом почав вимагати поклоніння язичницьким богам. Коли Ірина відмовилася, її кинули під копита коней, але ті залишилися нерухомими, Лікіній після дива навернувся до Христа. Ірина продовжила проповідувати серед язичників, навертаючи багатьох до віри.

    Правитель Седекія намагався змусити її зректися Христа, але всі його тортури були безуспішними: змії, пили та вогонь не завдали шкоди дівчині. Багато язичників увірували, побачивши її мужність і чуда.

    Свята Ірина проповідувала у Фракії та інших містах, звертаючи тисячі людей до християнства. Перед своєю смертю вона увійшла до печери, наказавши закрити її каменем. Через кілька днів тіло святої в печері не знайшли, що підтвердило її святість.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 5 травня.
    ------------
    СВЯТА ВЕЛИКОМУЧЕНИЦЯ ІРИНА Вона жила в I столітті, до хрещення мала ім'я Пенелопа. Вона була дочкою Лікінія, правителя міста Мігдонія, язичника. Ірину навчав наставник-християнин Апеліан, який ознайомив її з вченням про Христа. У віці заміжжя дівчина отримала видіння: три птахи символізували благодать, перемогу над злом та ви пробування. Після хрещення апостолом Тимофієм вона прийняла ім'я Ірина й присвятила своє життя проповіді християнства. Батько спочатку не заважав, але згодом почав вимагати поклоніння язичницьким богам. Коли Ірина відмовилася, її кинули під копита коней, але ті залишилися нерухомими, Лікіній після дива навернувся до Христа. Ірина продовжила проповідувати серед язичників, навертаючи багатьох до віри. Правитель Седекія намагався змусити її зректися Христа, але всі його тортури були безуспішними: змії, пили та вогонь не завдали шкоди дівчині. Багато язичників увірували, побачивши її мужність і чуда. Свята Ірина проповідувала у Фракії та інших містах, звертаючи тисячі людей до християнства. Перед своєю смертю вона увійшла до печери, наказавши закрити її каменем. Через кілька днів тіло святої в печері не знайшли, що підтвердило її святість. З відривного календаря "З вірою в душі" за 5 травня. ------------
    363views
  • Щось вчора тут геть не працювало???
    Тому про вчорашній День лелеки сьогодні!

    Й День прикордонника це ж ще не всі сьогоднішні свята!

    В нас же ж сьогодні ще й День лелеки!

    Слухайте уважно!
    Ві-сім-над-цять, чуєте???
    Ві-сім-над-цять років тому лелека підвищеної вантажопідйомності приперачив до мене трійко дітей!!!

    Які виросли в чудових дорослих людей!!!
    Всі працюють!
    Старший з молодшою й зараз зі мною.
    Середня заміжня, живе окремо.

    Щось в цю цифру якось мені не віриться?
    Але ж саме так!!!

    Вже не тільки особисто про себе…
    Вже й про моїх дітей я можу формулювати:
    - Декілька минулих життів тому…

    Й стільки різного в цих життях відбувалося…
    Добре й не дуже.
    Подвійна евакуація.
    Повернення додому.
    Втрати.
    Придбання.
    Збільшення та зменшення родини…

    Живемо далі!
    Сподіваємося на краще!
    Щось вчора тут геть не працювало??? Тому про вчорашній День лелеки сьогодні! Й День прикордонника це ж ще не всі сьогоднішні свята! В нас же ж сьогодні ще й День лелеки! Слухайте уважно! Ві-сім-над-цять, чуєте??? Ві-сім-над-цять років тому лелека підвищеної вантажопідйомності приперачив до мене трійко дітей!!! Які виросли в чудових дорослих людей!!! Всі працюють! Старший з молодшою й зараз зі мною. Середня заміжня, живе окремо. Щось в цю цифру якось мені не віриться? Але ж саме так!!! Вже не тільки особисто про себе… Вже й про моїх дітей я можу формулювати: - Декілька минулих життів тому… Й стільки різного в цих життях відбувалося… Добре й не дуже. Подвійна евакуація. Повернення додому. Втрати. Придбання. Збільшення та зменшення родини… Живемо далі! Сподіваємося на краще!
    243views
  • 🏆Жіночі фінали Чемпіонату України — це було грандіозно!

    🥊Завершилась жіноча програма Чемпіонат України з боксу серед жінок-молоді, присвячений памʼяті льотчика-космонавта П. Р. Поповича, і фінальні бої перевершили абсолютно всі очікування! Атмосфера на арені була просто неймовірною: божевільна підтримка трибун, адреналін, шквал емоцій та справжні іскри на рингу.

    🔥У цих безкомпромісних та надзвичайно яскравих поєдинках вирішувалося найголовніше — саме тут визначився склад молодіжної жіночої збірної України, який прославлятиме наш прапор на міжнародній арені. Дівчата продемонстрували феноменальну техніку, сталеву волю до перемоги та справжній бійцівський дух.

    🤝Окремої уваги заслуговує бездоганна організація цього свята спорту. Завдяки ГО «Важливі Дії» кожен день чемпіонату проходить на найвищому рівні! Поважні гості, ідеальні умови для спортсменів та спортсменок, атмосфера абсолютного тріумфу зробили цей чемпіонат подією, яка надовго увійде в історію.
    🏆Жіночі фінали Чемпіонату України — це було грандіозно! 🥊Завершилась жіноча програма Чемпіонат України з боксу серед жінок-молоді, присвячений памʼяті льотчика-космонавта П. Р. Поповича, і фінальні бої перевершили абсолютно всі очікування! Атмосфера на арені була просто неймовірною: божевільна підтримка трибун, адреналін, шквал емоцій та справжні іскри на рингу. 🔥У цих безкомпромісних та надзвичайно яскравих поєдинках вирішувалося найголовніше — саме тут визначився склад молодіжної жіночої збірної України, який прославлятиме наш прапор на міжнародній арені. Дівчата продемонстрували феноменальну техніку, сталеву волю до перемоги та справжній бійцівський дух. 🤝Окремої уваги заслуговує бездоганна організація цього свята спорту. Завдяки ГО «Важливі Дії» кожен день чемпіонату проходить на найвищому рівні! Поважні гості, ідеальні умови для спортсменів та спортсменок, атмосфера абсолютного тріумфу зробили цей чемпіонат подією, яка надовго увійде в історію.
    309views 3Plays
  • Броварські «юні грації» взяли участь у турнірі з художньої гімнастики «BARBIE CUP»,
    Справжнє ляльково - спортивне свято пройшло у ці вихідні на Софіївський Борщагівці – там відбувся турнір з художньої гімнастики «BARBIE CUP», в якому взяли участь вихованки 2013рн та молодше.
    Гарно вбраний зал, лялькова фотозона з атрибутами ляльки Барбі, мрії, написані на рожевих хмаринках - все це зробило змагання святом для маленьких і дорослих дівчаток, учасниць цього свята спорту! Серед них і представниці Броварської громади – вихованки відділення художньої гімнастики ДЮСШ управління освіти і науки Броварської міської ради (тренери Людмила Матейшина, Юлія Черкасова та Анастасія Лещенко).
    #Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport
    Броварські «юні грації» взяли участь у турнірі з художньої гімнастики «BARBIE CUP», Справжнє ляльково - спортивне свято пройшло у ці вихідні на Софіївський Борщагівці – там відбувся турнір з художньої гімнастики «BARBIE CUP», в якому взяли участь вихованки 2013рн та молодше. Гарно вбраний зал, лялькова фотозона з атрибутами ляльки Барбі, мрії, написані на рожевих хмаринках - все це зробило змагання святом для маленьких і дорослих дівчаток, учасниць цього свята спорту! Серед них і представниці Броварської громади – вихованки відділення художньої гімнастики ДЮСШ управління освіти і науки Броварської міської ради (тренери Людмила Матейшина, Юлія Черкасова та Анастасія Лещенко). #Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport
    374views
More Results