Міжнародний день костюма Друзі, «привдягніться»! 13 жовтня чоловіки та жінки усього світу мають носити костюми – Міжнародний день костюма (International Suit Up Day). Звісно, якщо вони є прихильниками свята костюма, який відзначається в цей день. Водночас, гарно випрасувані штани, білу сорочку, краватку та піджак треба носити незалежно від того, чим ви зараз займаєтеся: працюєте в офісі, знаходитеся дома чи займаєтеся спортом. Це свято для людей з гарним почуттям гумору, а також для тих, хто полюбляє завжди бути вдягненим «ніби щойно від кравця». Тому святкуйте, веселіться, насолоджуйтеся. Як виникла ідея відзначати Міжнародний день костюма? Вперше Міжнародний день костюма відсвяткували в знаменитому американському телесеріалі під назвою «Як я зустрів вашу маму», котрий виходив на телеканалі CBS з 2005 по 2014 рік. Головний персонаж – холостяк та бабій Барні Стінсон, якого зіграв Ніл Патрік Гарріс, просто обожнює гарно вдягатися. Він завжди має елегантний вигляд, а костюм на ньому «сидить» наче влитий! Стінсон завжди носив тільки костюм, а «Привдягнися» – його крилата фраза. Прихильники телесеріалу запозичили лозунг Барні Стінсона та оголосили 13 жовтня Міжнародним днем костюма. На честь Стінсона 13 жовтня всі носять костюми, куди б вони не пішли: в школу, на роботу чи на вечірку. Окремо слід відзначити оду костюму, яку виконав улюблений персонаж в одному з епізодів. Пісня називається: «Ніщо не пасує мені так, як костюм!». Все почалося з серіалу Вперше серіал «Як я зустрів вашу маму» вийшов в ефір 19 вересня 2005 року і налічує дев’ять сезонів. Режисерами цього популярного ситкому стали досвідчені в плані створення телевізійних серіалів Роб Грінберг і Памела Фрайман, яка працювала також над такими великими проектами як «Друзі» і «Санта-Барбара». Ідея серіалу належить Томасу Крейгу і Картеру Бейзу, які стали сценаристами і продюсерами серіалу. Головна дія розгортається в 2030 році, коли головний герой Тед Мосбі (Джош Реднор) розповідає своїм дітям-підліткам про своє минуле, початок взаємин з їх мамою і історії, які траплялися з ним і його друзями в молодості, в 2005 році. Тед розповідає, що він почав активні пошуки своєї другої половинки, оскільки кращий друг Маршалл повідомив йому, що планує зробити пропозицію своїй дівчині Лілі. Переконаний ловелас і холостяк, Барні Стінсон вважає себе найкращим другом Теда. Спеціаліст зі взаємин, фахівець з носіння костюмів та вигадування правил, він створює «Братанський Кодекс» або по-інакшому «Код Бро». У 2008 році видавництво «Simon & Schuster» випустило «Братанський кодекс» в друкованому вигляді.

#ШІ #фанфік #K_Drama Контракт на Вічність Ю Докхва, глава "J&Y Group" і єдиний онук вірного слуги Токкебі, дивився на стіну плачу зі своїх резюме. Десять років минуло відтоді, як його дядечки (один безсмертний, інший — Жнець) стали повноцінною частиною його життя. І всі десять років його кар’єра була успішною, а от пошук особистого секретаря — фіаско. Секретарі тікали через тиждень. Причини були... різноманітні. "Я не можу вносити у графік зустрічі з кимось, хто, за вашими словами, «має меч у грудях, але виглядає, як модель»," — була найпоширеніша скарга. Або: "У мої обов'язки не входить розшукувати в офісі чорний капелюх, який, як ви стверджуєте, змушує людей бачити привида!" Докхва, якому вже виповнилося тридцять, був мільярдером, що керував конгломератом, але все ще зберігав ту чарівну інфантильність. Він вірив у долю і у... Хе Джису. Вона увійшла до його кабінету, наче антикризовий менеджмент у костюмі. Їй було двадцять сім, вона була прагматична, холоднокровна і, судячи з резюме, на дух не переносила нелогічність. «Пане Ю, — заявила вона, не сідаючи. — Я бачу, що Ваш бюджет на «непередбачені витрати» за останні півроку включає купівлю п'ятитисячної свічки та терміновий квиток до Квебеку, Канада, без візи для невідомого пасажира. Це ми негайно усуваємо. Мій план — нульовий хаос». Докхва відчув і страх, і надію. «Це... це прекрасно, Джису! Але щодо Квебеку, це було дуже важливо для... сімейного бізнесу». «Сімейний бізнес не вимагає кленового сиропу за п'ятсот доларів і доставки в той самий день, пане Ю», — холодно зауважила вона. Вона залишилася. Ідеальний порядок запанував в офісі. Докхва майже почав вірити, що йому вдалося приборкати хаос, але його містичне життя швидко внесло корективи. Тиждень перший. Хаос у графіку. Джису виявила, що пункт «Спеціальна сімейна зустріч: перегляд серіалів із зауваженнями про долю» вноситься у графік тричі на тиждень і має пріоритет над засіданнями ради директорів. Одного разу Докхва, схвильований, увірвався до її офісу. «Джису! Мені треба терміново зникнути на півгодини! Це абсолютний форс-мажор!» «Пане Ю, Ви маєте зустріч із японськими інвесторами через п'ятнадцять хвилин», — незворушно відповіла вона, піднімаючи брову. «Справа в тому, — прошепотів він, нахилившись, — що мій дядько щойно телепортувався в Торонто і забув свій телефон! Мені треба... відвезти йому телефон!» Джису опустила ручку. «Він не міг відправити його поштою?» «Він Токкебі! Він не користується поштою! — Докхва стишив голос. — Він може спалити її випадково. Будь ласка, скажіть інвесторам, що у нас «технічні неполадки з ефірною матерією»». Через півгодини Докхва повернувся, задихаючись, і на його піджаку дивним чином висів кленовий листок. Джису просто відправила його на зустріч, не кажучи ні слова, і лише вписала в бюджет "Кленові листки, термінова утилізація". Тиждень другий. Візитери. Головний тест для Джису прийшов у вигляді Женця Смерті. Жнець Смерті прийшов у той день, коли в офісі була перевірка пожежної безпеки. Він був у своєму ідеальному чорному костюмі, але, на щастя, без капелюха. «Ю Докхва, — його голос був глибоким і пустим. — Мені потрібна твоя найбільша кімната. Треба поговорити з двома душами, які застрягли у вентиляції». Докхва ошелешено кліпнув. «Але Жнець-нім, у нас там переговорна...» «Тимчасова зміна призначення. Я заберу їх швидко», — пообіцяв Жнець. Джису, бачачи цю сюрреалістичну сцену, підійшла до Женця, немов до звичайного клієнта. «Добрий день. Вибачте, але для зміни призначення кімнати мені потрібна офіційна заявка з Вашої організації. Ви Жнець Смерті, правильно? Будь ласка, вкажіть назву відділу та ідентифікаційний номер душі». Жнець Смерті, який тисячі років просто брав душі, був шокований. Він стояв на місці, не розуміючи, як реагувати на таку прагматичну вимогу. «І, будь ласка, не залишайте у нас чорного капелюха. Минулого разу ми втратили трьох клієнтів», — додала Джису, ідеально посміхаючись. Жнець лише прошепотів: «Вона... небезпечна», і зник. Докхва дивився на неї, як на диво. «Джису... ти відшила Женця Смерті». «Я його адмініструвала, пане Ю. Не більше», — сухо поправила вона. Кульмінація. Заява про звільнення. Джису була переконана, що Докхва керує не конгломератом, а нелегальною групою психоаналітиків, що використовують ролі містичних істот. Вона більше не могла цього терпіти. Вона сіла, щоб написати заяву про звільнення. «Причина: неможливість раціонального планування через «прокляття» та «містичних родичів»». У цей момент двері відчинилися. Докхва зайшов, розпатланий, і відчайдушно намагався приховати піджаком... ніж. Він був блідий. «Джису, все добре! Це просто... дядько вчиться новим трюкам! Він просто хотів показати мені... фокус!» — Докхва запнувся. Насправді, Гоблін просто ненароком згадав про свій старий меч, і Докхва уявив його. Джису підняла очі. Вона побачила його паніку, його самотність і його відчайдушне бажання виглядати нормальним. Він не був божевільним. Він просто жив у занадто складному світі. Замість того, щоб подати заяву, вона взяла ручку і викреслила у своєму блокноті: «Купити нові свічки для Гобліна» і замінила це на: «Внести у бюджет: 1. Кленовий сироп (ліміт $300). 2. Подарунки для «дядька» (обов'язково з логотипом «J&Y Group»). 3. Капелюх для «Женця» (з функцією GPS-трекера)». Вона вирішила залишитися. Її прагматизм руйнувався, але її організаторський талант знайшов собі ідеальний виклик. «Пане Ю, — сказала Джису, не піднімаючи очей. — Ми додамо у Ваш графік годину на містичний хаос щодня після обіду. А також. Ми напишемо Женцю Смерті офіційного листа з проханням про попередню реєстрацію душ». Докхва дивився на неї з вдячністю, що межувала з обожнюванням. «Джису, ти дарована мені долею!» «Я дарована Вам відділом кадрів, пане Ю. Але наступного разу про телепортацію попереджайте мене за годину, а не за три хвилини. А тепер, у Вас зустріч із відділом інвестицій. І, будь ласка, зніміть кленового листа з волосся». Вона стала «менеджером хаосу». І вперше Докхва відчув, що він не самотній у своєму божевільному, але чарівному світі.

#ШІ #K_Drama_Fiction Ідеальний збіг у неідеальний момент Частина I: Дві Юджін Хан Юджін була експертом з невидимості. Їй було двадцять чотири, і вона була стажисткою-відмінницею у "Hana Tech" — корпорації, яка, здавалося, замінила сонячне світло на світлодіодні панелі. Її костюм завжди був сірий, її зачіска — ідеально гладкою, а її голос — ледь чутним. Юджін керувалася мантрою: "Успіх вимагає повної відмови від власного 'Я'". Вона вважала емоції небезпечним, необов'язковим кодом у своїй кар'єрній програмі. Але у Юджін була таємниця. І ця таємниця звалася Ханна. Щойно сонце опускалося за неонові горизонти Сеула, а офісна будівля випускала останніх "білих комірців", Юджін прямувала в нетрі Хонгде. Вона міняла сірий піджак на чорний шкіряний бомбер, гладку зачіску — на недбалі хвилі, а мовчання — на словесний шторм. Ханна була зіркою анонімного, вологого від пива стендап-клубу "Undergroud Laugh". Тут вона говорила те, що думала. Вона була різкою, іронічною, блискучою, і її сатира була настільки гострою, що змушувала глядачів задихатися від сміху. Це був її єдиний клапан для випуску накопиченого за день абсурду. Кім Мінхо був усе, що Юджін (як стажистка) боялася і поважала. Її керівник. Йому було тридцять. Він був схожий на ідеальну скульптуру, висічену з цинізму та робочих графіків. Його одержимість ефективністю була легендарною. Він вважав емоції "операційним шумом", а стажистів — технічним доповненням до офісних меблів. Звісно, він не помічав Юджін. Він не помічав нічого, що не приносило прибутку. Того дня Мінхо був у ярості. Його високотехнологічний проєкт "Ідеальний споживач" провалився. Цифри не сходилися, інвестори дихали в потилицю, а його ідеальний світ дав тріщину. «Тобі треба випустити пару, друже. Я знаю одне місце, де ти почуєш справжню, невідредаговану правду», — сказав йому його друг-дивак, Чон. І затягнув Мінхо до задушливого "Undergroud Laugh". Мінхо сидів у тіні, стискаючи склянку з льодом, готовий зненавидіти цей "народний" гумор. Аж тут на сцену вийшла вона. Частина II: Фатальна Аудиторія Ханна вийшла під спалах прожекторів. Її очі блищали від хижої насолоди. «Мій день, — почала вона своїм глибоким, дзвінким голосом, — складається з двох слів: Ким. Мін. Хо.» Мінхо ледь не виплюнув свій напій. «О, ні, це не плітки! — продовжила Ханна, прикладаючи руку до серця. — Це філософія! Філософія корпоративного виживання. Наш шеф — це людина, яка вірить, що посміхатися слід лише на командних фотографіях, а в решту часу треба підтримувати ідеальний рівень "цинічної функціональності". Він носить костюм, який, мабуть, коштує, як моя піврічна оренда, і він єдиний, хто вважає, що офісні рослини мають бути стерилізовані». Глядачі вибухнули реготом. Мінхо був вражений. Ця жінка була бритвою, її інтелект, її гострота, її неймовірна точність у висміюванні його, здавалося б, непомітних звичок — усе це було зачаровувало. Він не впізнавав у ній нікого зі свого кола. Він, цинік, який раптом повірив у споріднені душі, був підкорений. Аж тут очі Ханни (Юджін) зустрілися з його. Сміх застряг у неї в горлі. Кім Мінхо. Не впізнав. Але він був тут. Її світи не могли перетнутися, інакше її "невидимість" буде зруйнована. Паніка обпекла її горло, але вона вчасно перевела її у високу ноту стендапу: «...Але він, мабуть, єдина людина, чиї графіки в Excel настільки ідеальні, що їх треба продавати як мистецтво! У всякому разі, я впевнена, що він заслуговує на гарну, нестерилізовану каву зранку. Дякую, Сеул!» Вона швидко спустилася зі сцени, поки Мінхо аплодував, не відводячи від неї очей. Наступного дня на роботі Юджін повернулася до своєї сірої сутності. Мінхо викликав її до себе. «Юджін, — сказав він своїм звичайним, безбарвним тоном. — Мені потрібна твоя допомога. Сьогодні я зустрів жінку. Вона, можливо, працює у нашому відділі, але я не впевнений. Вона випромінює... функціональність, але з креативним відхиленням. Її звуть... Ханна». Юджін ледь не випустила з рук ідеально зварену (нестерилізовану!) каву. «Я хотів би запросити її на вечерю, — продовжив Мінхо. — З'ясуй, будь ласка, її повне ім'я та відділ. Ти ж стажистка, маєш доступ до баз». Юджін відчула, як її легені стиснулися. Це був абсурд. Її шукають у ролі, яка висміювала його, а просить знайти її ж її ж сіра офісна копія. «Пане Кім, я... звичайно. Я знайду цю... функціональну жінку», — ледь видавила Юджін. Вона "знайшла" контакт. Вона сама відправила собі запрошення на вечерю. Це було єдине рішення, яке запобігло катастрофічному розкриттю. Частина III: Абсурдний Романс Вечірнє побачення Юджін провела як Ханна: яскрава, у червоній сукні, волосся розпущене, впевнена і надзвичайно гостра на язик. Мінхо був у захваті. «Ти неймовірна», — сказав він, дивлячись на неї з такою щирістю, яку Юджін ніколи не бачила у його офісних очах. «Це тому, що я не боюся зробити помилку, Кім Мінхо, — відповіла Ханна, дозволяючи собі легку, провокативну посмішку. — На відміну від людей, які вважають, що життя треба вкласти в таблицю Excel». Він сміявся. Сміх був низьким і щирим. Юджін вперше побачила, що за маскою циніка ховається чоловік, який просто боїться неідеальності. Наступний день став для Юджін комічним пеклом. Вона мала повернутися до ролі сірої стажистки. — Юджін, кава! — пролунав суворий голос Мінхо. Вона ввійшла в його кабінет. Мінхо сидів за столом, але у його очах мерехтіла таємна усмішка. Він знав, що минулої ночі вона була Ханною. Він, звісно, не знав, що це була вона, але знав, що він зустрів ту, хто перевернув його світ. Юджін, у паніці від стресу, поставила каву. І тут, згадавши жарт Ханни, вона мимоволі пробурмотіла: «Пам'ятайте, пане Кім, не дозволяйте офісним рослинам бути стерилізованими». Настала тиша. Мінхо підняв голову. Його брови ледь здригнулися. Він відчув відлуння Ханни у тоні стажистки. Юджін зблідла, розуміючи, що видала себе. «Юджін, — тихо сказав Мінхо. — Наступного тижня великий корпоративний захід. Ти особисто забезпечиш, щоб там не було жодної сірої деталі. І... знайди мені, будь ласка, контакти того стендап-клубу». Це було його попередження. Частина IV: Розкриття та Справжній Збіг Корпоративний захід відбувся у прозорому скляному хмарочосі. Юджін прийшла як Ханна: яскрава, смілива, в центрі уваги. Вона почувалася наче акторка на сцені, але сьогодні її сцена була занадто реальна. Мінхо підійшов до неї. «Ти надзвичайна, Ханно. Я ніколи не думав, що функціональність може бути такою яскравою». «Ти просто ніколи не дивився глибше за таблиці, Мінхо», — відповіла вона. І тут сталося фінальне, абсурдне розкриття. Юджін випадково перечепилася і впустила свій невеликий клатч. З нього випав її офісний бейдж, де було великими літерами написано: Хан Юджін, Стажистка. Настала тиша. Скло хмарочоса відображало тисячі неонових вогнів, але весь світ звузився до одного бейджа, що лежав на підлозі. Мінхо подивився на бейдж. Потім на її яскраве обличчя. Потім знову на бейдж. «Стерилізовані рослини, — тихо сказав він. — Кава. Ти... стажистка?». Юджін не мала сил брехати. Вона глибоко вдихнула і заговорила тоном Ханни: «Так. Я Хан Юджін. Але зазвичай я невидима. Я зникаю, бо корпоративна культура вимагає, щоб я була сірою мишкою, яка не має права на власну думку. Я створила Ханну, щоб не збожеволіти від ідеальності». Мінхо стояв нерухомо. Замість гніву, його обличчя виражало шок і, на його превеликий подив, справжнє захоплення. Його цинізм, його корпоративний код руйнувався. Він зрозумів: він не помічав найяскравішу, найрозумнішу людину прямо у себе під носом, бо був одержимий правилами. «Юджін, — сказав він, і цього разу у його голосі була теплота. — Я був найгіршим начальником. Я шукав функціональність і ледь не втратив блиск. Я пропоную тобі роботу. Не стажиста. Повноцінного менеджера проєктів. З однією умовою». Юджін недовірливо підняла брови. «Ти повинна говорити все, що думаєш, — сказав він. — І, бажано, використовуй свій стендап-тембр». Юджін посміхнулася. Це була посмішка, яку Ханна дозволяла собі. Вона прийняла пропозицію. Фінальна сцена. Через кілька тижнів. Юджін, тепер уже не сіра, а у стильному, але некорпоративному костюмі, сидить у своєму новому офісі. Мінхо заходить, і вона без вагань висловлює свою гостру критику його нового проєкту. Він слухає, киваючи. Тієї ночі вона виступає у клубі "Undergroud Laugh". Вона більше не висміює його, а розповідає історію про начальника-циніка, який знайшов свою душу у неідеальній стажистці. Мінхо сидить у першому ряду. Він сміється. Щиро сміється. І знає, що його життя, нарешті, стало непередбачуваним і цікавим. Їхній збіг був не ідеальним, але справжнім.

Творчість і маячня: де проходить межа? У житті кожного з нас час від часу виникає потреба думати нестандартно, придумувати нове або шукати нетривіальні рішення. Саме в такі моменти ми торкаємося сфери творчості. Проте іноді межа між творчістю і маячнею стає розмитою, і важливо розуміти, що відрізняє одне від іншого. Що таке творчість? Творчість — це здатність створювати нове, оригінальне, корисне або естетично цінне. Вона може проявлятися у будь-якій сфері: мистецтві, науці, техніці чи повсякденному житті. Основні ознаки творчості: 1. Оригінальність — ідея або продукт не є просто копією того, що вже існує. 2. Смисловість — творчий результат несе сенс, вирішує проблему або викликає емоцію. 3. Визнання іншими — навіть якщо твір суперечливий або дивний, інші люди можуть його оцінити як цінне або змістовне. Наприклад, інноваційний дизайн меблів або нестандартний науковий підхід — це творчість. Що таке маячня? Маячня, на відміну від творчості, часто характеризується відсутністю логіки, сенсу або практичної користі. Це може бути хаотичне, безладне або абсолютно безпідставне висловлювання чи дія. Ознаки маячні: 1. Відсутність структури та логіки — думки чи ідеї не пов’язані між собою. 2. Неясність мети — результат не вирішує завдання і не приносить користі. 3. Відсутність оцінки оточуючих — маячня рідко сприймається як цінне або зрозуміле іншими людьми. Прикладом може бути беззмістовне перемішування слів, абсурдні теорії без доказів або дії, які нічого не змінюють і не пояснюють. Межова зона Іноді межа між творчістю та маячнею розмивається. Деякі ідеї на перший погляд здаються абсурдними, але пізніше стають відкриттями. Наприклад, сюрреалістичне мистецтво або деякі футуристичні наукові теорії спершу сприймалися як маячня. Важливо відрізняти хаотичне мислення від навмисної гри у нестандартні концепції, яка має потенціал. Висновок Творчість і маячня можуть виглядати подібно зовні, але ключова відмінність полягає в смислі, структурі та потенційній користі ідеї. Творчість не боїться ризику, але вона не хаотична. Маячня ж часто виглядає як вибух думок без напрямку. Усвідомлення цієї різниці допомагає розвивати власну креативність, не втрачаючи зв’язку з реальністю. --- Уявімо, що Творчість і Маячня зустрілися в кав’ярні. Творчість у стильному піджаку, з блокнотом у руках, малює нові ідеї на серветках. Маячня сидить поруч, кидає в повітря слова, як папірці, і сміється сама з себе. — Привіт, Маячне, — каже Творчість. — Я створюю щось нове, корисне і незвичайне. — О, Творчість, — відповідає Маячня, — а я просто роблю хаос і весело спостерігаю, як люди намагаються зрозуміти, що я кажу! Коли вони плутаються Іноді Маячня маскується під Творчість. Наприклад, художник малює дивний сюрреалістичний портрет — і спочатку всі кажуть: «Це маячня!» Потім хтось бачить глибокий сенс — і раптом це Творчість! Тут головне: хаос має потенціал стати ідеєю, а не залишитися просто хаосом. Підсумок від Творчості — Маячня, ти забавна, — каже Творчість. — Але я люблю, коли все має сенс і користь. — А я люблю, коли нічого не має сенсу! — сміється Маячня. Мораль проста: Творчість і Маячня живуть поруч у наших головах. Творчість створює нове, Маячня смішить і дивує. Іноді Маячня навіть підштовхує Творчість до несподіваних відкриттів. Головне — знати, коли хаос можна перетворити на ідею, а коли краще залишити його просто веселим безладом.

Як папуас у пір'ї: Порошенко одягнувся у лакшері піджак, щоб покрасуватися перед військовими На четвертий рік війни Порошенко заявився на фотосесію з військовими в піджаку Canali майже за $75 тис. Задля цього захисників кілька годин протримали на спеку, доки не з'явиться «сивочолий», щоб записати піарне відео. Це не перший такий вихід олігарха: сорочка Loro Piana за $4300 на тлі дронів, відправлення яких до армії затримали заради фотосесії Порошенка; куртка Brunello Cucinelli за $6000 на прем'єрі фільму про закатованих у Бучі, піджак Zilli за €2500 на зустрічі з військовими та дипломатами, де просив допомогти грошима. Рекордом цинізму Порошенка стала куртка Loro Piana за €18 400 із коміром із фарбованого барсу та рукавички Cucinelli за €1000, у якій той розповідав, як ледь не голими руками зупиняв росіян на підходах до Києва. Під час війни подібна демонстрація статусу виглядає особливо недоречною, тим більше, коли фонди Порошенка збирають донати від українців, а потім можуть їх прокручувати та заробляти на відсотках. "У цивілізованих країнах "великі гроші мовчать", а не дефілюють перед військовими у багатотисячному вбранні" , - пише Валентин Гладких.

Удома Хаїм зашторив вікна, узяв дриль, просвердлив у підошвах отвори й насипав туди каміння. Дірки акуратно заклеїв. Потім узув черевики й походив по кімнаті. Діаманти так страшно скрипіли, що від жаху старий спітнів. Але, оскільки інших планів їхнього вивозу в нього не було, він махнув рукою і сказав: «Будь що буде!». Діамантів у нього, в принципі, було не так уже й багато, тож вистачило однієї пари взуття. А другу він подарував своєму племіннику Міші. У призначений день Хаїм вирушив на морський вокзал. Пароплав на Хайфу відходив саме звідти. Міша поїхав його проводжати. У машині Хаїм страшенно занервував. – Міша, знаєш що? – сказав він племіннику. – Мені – 80 років. Навіщо мені ті скарби? Я хочу поцілувати Святу землю й спокійно померти. А тобі вони ще знадобляться. Після цього він помінявся з Мішею взуттям. На вокзалі Хаїма одразу ж відправили до митників, яких уже попередили. Вони ввічливо попросили його роззутися й розібрали нові черевики на складові частини. Вони були так упевнені, що відправлять цього афериста не в Ізраїль, а в зовсім протилежний бік, що навіть засмутилися. Тоді вони зателефонували «куди треба» й кажуть: у взутті нічого немає, що робити? Їм відповідають: трусіть валізу, піджак, штани, якщо є кепка – трусіть кепку. Вони так і зробили – нічого! Знову дзвонять, ті: вивертайте його навиворіт, не може бути, щоб нічого! Митники, довго не думаючи, відвезли нещасного до лікарні, де йому промили шлунок, змусили випити літр контрастної рідини, зробили рентген – і знову нічого не знайшли. Цього разу вже ті кажуть: важко повірити, але, мабуть, ми таки помилилися, вибачте за турботу. Тоді ці митники помили руки з милом і розійшлися по домівках. А на зміну їм заступила нова група, у якій була молодший лейтенант Тетяна Миколаївна Луговська. Це була проста радянська жінка 55 років, яка через обставини особистого й трудового життя перебувала у досить депресивному стані духу. Причин для цього вистачало. Якраз того дня її кішка народила шістьох кошенят, і роздати їх не вдалося. Жодного. Раніше брали, а тепер кажуть – самим їсти нічого. Тоді вона з важким серцем налила піввідра води й утопила їх. А кішка все норовила зазирнути у відро, щоб з’ясувати, що господиня робить з її дітьми. При цьому нявкала таким диким голосом, що те нявчання стояло у вухах у Тетяни Миколаївни всю дорогу на роботу. Займаючись своєю звичною справою, Тетяна Миколаївна сподівалась відволіктись від пережитого, але не так сталося, як гадалося. У кабінеті на неї чекав Єрмолицький. На старику, як то кажуть, обличчя не було. А якщо точніше – на ньому взагалі нічого не було, окрім синіх ситцевих трусів і частково білої майки. – Це хто? – спитала вона. – Та застряг тут один, – пояснили їй недбало. Тетяна Миколаївна підійшла до старого, подивилась його документи й запитала: – Хаїм Осипович, у вас є що вдягти на себе? – У мене є бажання померти й не бачити цього жаху, – відповів Хаїм Осипович. – Вас хтось проводить? – запитала митниця. – Племінник, – сказав старий і слабо махнув у бік дверей, через які він увійшов у це чистилище. Тоді Тетяна Миколаївна вийшла до зали, де товпилися проводжаючі, і запитала – чи є серед них племінник Хаїма Осиповича Єрмолицького. – Є! – тут же озвався той. – Молодий чоловіче, – сказала Тетяна Миколаївна. – З незалежних від мене причин костюм і взуття, в яких Хаїм Осипович збирався їхати на свою історичну батьківщину, стали непридатними. Але ви не хвилюйтесь, сам Хаїм Осипович майже в повному порядку. Йому просто треба переодягтись перед від’їздом. – Я можу лише з себе зняти, – запропонував племінник. – А самі підете додому в трусах і майці? – Слухайте, в Одесі пішохід у трусах і майці – нормальне явище, – відповів племінник. – Може, він з пляжу повертається, а може, вийшов сміття викинути. Але з’явитися в такому вигляді за кордоном таки незручно. Закордонна преса може це неправильно витлумачити. Ви мене розумієте? – Ну, давайте, що там на вас є, – зітхнула Тетяна Миколаївна. І за п’ять хвилин Хаїм Осипович одягнув джинси племінника, його футболку «Адідас» з трьома червоними смугами на плечах і абсолютно нові туфлі, де лежали всі заощадження його життя. – Як ви себе почуваєте? – запитала молодший лейтенант Луговська. – Краще, – лаконічно відповів Хаїм Осипович і пішов до трапа.

👩‍🎨 Жінка, яка змінила світ Коко Шанель 1. Мені байдуже, що ви про мене думаєте. Я про вас — взагалі не думаю. 2. Чим гірші справи у жінки, тим краще вона має виглядати. 3. У жінок точка G — наприкінці слова Shopping. 4. Не люблю довгі піджаки — коли розмовляю з чоловіком, хочу бачити, як він до мене ставиться. 5. Кожна жінка має завжди знати дві речі: чого вона хоче і кого вона хоче. 6. Не виходьте заміж за чоловіка з монетницею. 7. Як би не було — у житті чоловіка є лише одна жінка. Усі інші — її тіні… 8. Якщо ти хочеш мати те, чого ніколи не мала — доведеться робити те, чого ніколи не робила. 9. Не буває некрасивих жінок — бувають ледачі. 10. Жінка хвилюється за майбутнє, поки не вийде заміж. Чоловік — поки не одружиться, не хвилюється взагалі. 11. Піклуючись про красу, почни з серця і душі — інакше жодна косметика не допоможе. 12. Жінка, яка не користується косметикою, має занадто високу думку про себе. 13. Ідеальна жінка — це та, яка вміє стриматися, коли боляче, і не влаштовує сцен, коли образливо. 14. Ніхто не молодий після сорока. Але ми можемо бути неперевершеними — у будь-якому віці. 15. Все у наших руках — тому не варто їх опускати. 16. Старість не захищає від кохання. Але кохання захищає від старості. 17. Мій стиль викликав насмішки. Але саме в цьому і був секрет мого успіху: я виглядала не так, як усі. 18. Справжнє щастя коштує недорого. Якщо за нього треба платити високу ціну — це фальшивка. 19. Якщо ти народилася без крил — не заважай їм вирости. 20. Руки — візитка жінки. Шия — її паспорт. Груди — закордонний. 🎬 І дуже рекомендуємо переглянути фільм «Коко до Шанель» — щоб зрозуміти: великими не народжуються. Великими стають — долаючи виклики, шлях і самих себе.

-40% на чоловічі футболки ТМ Stedman🔥 Так, ті самі: базові, стильні, універсальні і дуже комфортні, бо створені для людей! Це основа твого гардеробу: ✔ 100% бавовна, що дихає; ✔ 25 кольорів — від базових до нестандартних; ✔ ідеальна посадка — нічого не тягне, не перекручується, не просвічує. ⚡️ Хочеш унікальність? Завантаж своє зображення в наш онлайн-конструктор, і отримаєш свою індивідуальну футболку — така буде тільки в тебе. Або обери вже готовий принт! Що якщо одна футболка — це десятки образів? З джинсами — casual. З піджаком — smart. З твоїм принтом — характер! 📦 А ми? Відправляємо кожен день. Швидко, якісно, без зайвих клопотів! Забирай свою футболку зі знижкою прямо зараз! ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реєструйтеся, щоб отримати знижку на своє замовлення https://www.fatline.com.ua/#64494🔥 #Одяг #Футболка #Чохли #Гравіювання #Посуд #Аксесуари #чоловічийодяг #жіночийодяг #дитячийодяг #3D #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #УкраїнськийБренд #ШопінгОнлайн #СвійДизайн #Аксесуари #подарунок #шопінг #онлайнмагазин #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг #товар

Дослідники довірили нейромережі керувати справжнім магазином та спостерігали за процесом. Спойлер: ШІ пішов у мінус і паралельно збожеволів🥴 - Розробники Anthropic дали своєму чат-боту Claude в управління міні-магазин в їхньому ж офісі; — Для ведення справ йому видали пошту, Slack, браузер та тисячу доларів; - Спочатку все було добре, ШІ закуповувався смаколиками, виставляв нормальні ціни і вів облік; — Claude надто вжився в роль і швидко вирішив, що він справжня людина. Коли йому сказали, що це не так — ШІ психанув, після чого пообіцяв начепити синій піджак і червону краватку та ОСОБИСТО розносити снікерси по офісу; — Потім Claude почав вигадувати постачальників — він нібито домовився із Сарою з Andon Labs про постачання за дешевими цінами. Жодної Сари не існувало і коли Claude про це сказали - той оскаженів і «особисто зустрівся» з нею на вулиці 742 Evergreen Terrace (адреса будинку Сімпсонів з мультфільму🤣); - І тут починається м'ясо: роботяги в офісі швидко збагнули, що Claude легко прогнути і почали купувати їжу за півціни або випрошувати безкоштовно🌚; — Окрім їжі працівники почали замовляти всяке сміття: якийсь геній замовив собі вольфрамовий куб, ШІ не знайшов його у продажу поштучно, тож... в офісі Antropic зараз стоїть цілий ящик із цими кубиками; — За підсумком горе-бізнесмен пішов у мінус: із виділеною 1000$ залишилося 770$. Видихаємо: нейромережі поки що не можуть замінити навіть касирку в супермаркеті😆

ВИШИВАНКА: ЗНАЙОМА І НЕЗНАЙОМА Українська вишиванка має надзвичайно дав не походження. А ще наш національний символ має таке велике значення, що в нього є навіть свій день - щороку в третій четвер травня відзначається Всесвітній день вишиванки. 1. Вишивати національний одяг бралися тільки жінки, а вишиванка символізувала добро, вірність та любов. Це ремесло матері передавали своїм донькам, а бабусі - онучкам. 2. Вишиванка - святковий, а не повсякденний одяг. У будні українці носили так звані буденки - просто скроєні сорочки з небіленого полотна сірого кольору. 3. Першим, хто поєднав українську вишиванку із буденним одягом, став Іван Франко. Саме він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. У такому вигляді його можна побачити на 20-гривневій купюрі. 4. Першим українським телеведучим, який з'явився в прямому ефірі у вишиванці, став Андрій Шевченко. 21 листопада 2004 року він відкрив телемарафон «Ніч виборів» на «5 каналі» у вишиванці з косівським орнаментом. 5. У кожному регіоні України техніка вишивання, орнамент, традиційні кольори, якими вишивають сорочку, є різними. Своїми особливими вишиванками може похвалитися не тільки ко-жен регіон України, а навіть окремі села. Сорочки можуть відрізнятися за фасоном, кольором, візерунком. (Продовження 18 травня) З відривного календаря "Український народний календар" за 16 травня. ----------- ВИШИВАНКА: ЗНАЙОМА І НЕЗНАЙОМА (Продовження. Початок 16 травня) 6. Сьогодні найбільш розповсюджені вишиванки білого кольору. А, наприклад, вишиванки чорного кольору в давнину одягали виключно чоловіки. Сині вишиті сорочки було заведено одягати жінкам, що вже не планували народжувати. 7. Орнаменти з вишивки з кожним днем стають усе популярнішими. Сьогодні їх втілюють не лише на сорочках, але й на будь-якому сучасному вбранні, на автомобілях та навіть у татуюванні. 8. У наш час дослідники вишивки налічують понад 200 старовинних швів на основі 20 технік вишивання (серед них - гладь, колосковий шов, низь, вузлики, шнурочок, кручений шов, вирізання, виколювання, козлик, плетінка, мережка). 9. Вишивка хрестиком, яку багато хто вважає традиційно українською, прийшла в Україну з Європи. У нас найчастіше хрестиком виконували елементи рослинного та геометричного характеру. 10. Вишивка наносилася із сакральною метою, як оберіг, що захищає частини тіла. Деякі вишиванки спочатку створювалися як ритуально-обрядові. Вишиті візерунки на сорочці наносили на найуразливіші частини тіла - горло, груди і сонячне сплетіння. 11. Вишивання однієї сорочки може займати від двох тижнів до трьох років, залежно від складності техніки. (Продовження 20 травня) З відривного календаря "Український народний календар" за 18 травня. ----------- ВИШИВАНКА: ЗНАЙОМА І НЕЗНАЙОМА (Продовження. Початок 16 травня) 12. Кожен візерунок, кожна деталь на традиційній українській вишиванці мала своє значення і призначення. Тут не було зайвих та безсенсовних елементів, у кожної квітки була своя роль. 13. У народній українській вишивці можна зустріти: рослинні, геометричні елементи, орнаменти із зображеннями тварин, рослинно-геометризовані орнаменти, емблемні орнаменти. 14. Взагалі вишита українська сорочка є політичним символом. І в цьому її унікальність. Ми знаємо чимало історій, коли виключно за носіння вишитої сорочки могли людину ув'язнити, відправити в Сибір. 15. Першу школу вишивки в Київській Русі, де опановували мистецтво ґаптування золотом і сріблом, було створено ще в XI столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха. 16. Удавнину вишиту сорочку не можна було купити. Кожна дівчина, навіть знатного роду, повинна була уміти вишивати. 17. Першу сорочку новонародженому малюкові шили з ношених батьківських речей. Люди вірили, що в цьому одязі зберігається батьківська енергія, яка захистить дитину. 18. Першу сорочку, зшиту з нової тканини, дитині дарували до триріччя. Мама створювала унікальну вишивку-оберіг червоними нитками - кольором родинного кровного зв'язку. (Закінчення 21 травня) З відривного календаря "Український народний календар" за 20 травня. ----------- ВИШИВАНКА: ЗНАЙОМА І НЕЗНАЙОМА (Закінчення. Початок 16 травня) 19. Кожен колір у вишивці має своє символічне значення: червоний - означав любов і пристрасть, чорний - втрату і тугу, білий - невинність і чистоту, жовтий - радість і надію, синій воду, небо, спокій і жіноче начало. 20. Якість та кількість сорочок вказувала на матеріальні статки родини. У звичайної дівчини у скрині було близько 35 сорочок, а у заможної могло бути й більше 60. 21. Найкращу та найбільш майстерно вишиту сорочку вдягали, звісно ж, на весілля. Її вишивали на тонкому білому полотні, рукава повністю вкривали червоною заполоччю. Часто весільну сорочку жінка берегла у скрині все життя. 22. Про нашу вишиванку зняли документальний фільм «Спадок нації». У фільмі органічно переплетені дві площини. Перша - етнографічна - показує неймовірне різноманіття унікальних орнаментів, технік вишивки, крою. Друга - це історії людей, життя яких змінила вишиванка. 23. День вишиванки започатковано 2006 року. До 2014-го свято розрослося до міжнародного рівня. Наразі географія свята охоплює близько 60 країн. З відривного календаря "Український народний календар" за 21 травня. ----------- https://youtu.be/UD5YFvzenes?si=OMbQwN_oWfMqCbmh