BLACK FRIDAY GET READY!✨
А у FATLINE – цілий тиждень можливостей, коли ціни стають максимально дружніми!

До –55% на ВСЕ!🔥
Футболки з улюбленими принтами, худі, шопери, термопосуд, чохли, сумки — усе, що ви любите і носите кожного дня.

Це найкращий момент, щоб оновити гардероб, зібрати подарунки або просто зробити собі приємність.
Без поспіху, без черг, без зайвого шуму — тільки вигідний шопінг.

Обирай, комбінуй, створюй свої образи
і плати значно менше.

Переходь в актуальне “BLACK WEEK”
і забирай свою знижку до –55%.

😉ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реєструйтеся, щоб отримати знижку на своє замовлення https://www.fatline.com.ua/#64494🔥

#iPhone #Чохол #ЧохолДляiPhone #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі
#УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг

Лайфхак, як зберегти їжу теплою під час вимкнення світла

За 20 хвилин до вимкнення світла ввімкніть духовку на 80–100°C і поставте туди страви — вони будуть теплими до 5 годин.

Духовка діятиме як термокамера, якщо не відкривати дверцята та користуватися чавунним чи керамічним посудом.

Метод можливий лише за точного розкладу відключень.

⚡️Люди не миються, не вмиваються, не миють посуд і готують «усухомʼятку»: Павлоград на Дніпропетровщині — третю добу без води. Коли вона зʼявиться — невідомо, — «Суспільне».
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

Дали воду. Помию посуд і посплю або, нарешті, щось поїм окрім вівсянки та варених фруктів, але тоді мені неможна буде спати ще 3 години мінімум😬кляті ерозії (ні, хелікобактеру в мене немає, але є підозра на аутоімунний гастрит, незабаром з'ясуємо).
Від Леонардо Да Вінчі в мене лише метод сну, та й той - вимушений і хаотичний🥲
Сьогодні знову спала 1 годину після роботи (з 7:50 до 8:50). Потім здала кров на аналізи, о 10 була вдома.

Спала з 10:30 до 13:30, точніше, НАМАГАЛАСЯ заснути, бо праве око дуже свербіло - отримала запалення. Заснула.

Прокинулась, поснідала, пішла на УЗД судин шиї на 14:40.
Замовила незаплановані ліки для очей, щоб не запустити, як раніше. Шукала аптеки, кілометри наматувала містом, бо навігатор збивався, тупо ходила колами🥴Купила ліки.

Пішла до АТБ по буряк і... Взяла те, що не планувала, бо одне - по акції, друге - давно було відсутнє у продажу та й я 4 місяці не їла🥲 (квашену капусту з журавлиною та огірки😍 так, мені може бути пемзда, бо ерозії шлунку та запалення 12палої... Але я вчора отримала ліки, а до цього 3 міс. дуже обмежено харчувалася, слизова мала вже заспокоїтись)...🌚сподіваюсь

Зайшла додому. Заряду 38%. А світло давали на 2 г. саме тоді, коли я вийшла - о 14🙃

Нещодавно була у суперової гастроентерологині, якось іншим разом покажу результат консультації. Частину аналізів на овер 2К сьогодні здала, за тиждень будуть результати. Деякі ліки ще їдуть. Я поки що нічого не приймала, тільки суворо харчувалась

(Діафрагмальна кила. Рефлюкс-езофагіт. Ерозивна гастропатія. Еритематозна дуоденопатія. Застій жовчі. Дуодено-гастральний рефлюкс... Ще поліпи жовчного, але то вже УЗД показало)

#Шостка

День бабусь та дідусів

Що це за день?
Хто як не бабуся може зігріти своїм теплом, хто як не дідусь підтримає в складній ситуації? Всім нам такий знайомий аромат бабусиних смаколиків та дідових смішних життєвих історій. Ми дорослішаємо, а для них завжди залишаємося малими бешкетниками. Вони завжди так радісно нас зустрічають і чекають нової зустрічі. На жаль, у вирі щоденних справ не завжди достатньо часу, щоб навідатися до найрідніших. Саме тому з’явилося свято День бабусь та дідусів. Це саме той день, коли можна відкласти всі справи та завітати з подаруночками до бабусі та дідуся. В Україні його святкують 28 жовтня.

Як виникла ідея відзначати День бабусь та дідусів?
Цікаво, що сотні років тому, у слов’ян існувало свято «Осінні діди» і припадало воно на кінець жовтня. Головною ідеєю цього свята було вшанування пам’яті померлих предків. Наші пращури вірили, що рік ділиться на дві частини: світлу (від березня до жовтня) і темну (від листопада до лютого). Саме «Осінні діди» ставали початком нового, темного, року. Слов’яни вірили, що духи померлих родичів можуть їм допомогти. В цей день топили лазні й вся сім’я там милася, після чого повне відро чистої води та новий віник залишали на порозі. На стіл накривали більше тарілок та столового приладдя. За вечерею згадували кожного померлого родича по імені. Слідуючи одному з обрядів, потрібно було виливати залишки теплої їжі на підлогу або могилу померлого, щоб духи могли поглинати пару від страв, приготованих на їхню честь. В цей день заборонялося топити печі, мити та забирати зі столу посуд. Потрібно було поводитися тихо, не галасувати. Більшість людей запалювали свічки на підвіконнях, інколи збиралися і запалювали вогнища на пагорбах, щоб освітити шлях духам і вони мали змогу провести час з близькими. Проте, християнство почало витісняти будь-які язичницькі свята та обряди. Впродовж багатьох років цю дату ніяк не відзначали.


В 2009 році Голландське квіткове бюро запропонувало визначити хоча б один день у році, щоб онуки дарували живі квіти своїм бабусям та дідусям. Вони відзначили, що це символізувало б нерозривний зв’язок між поколіннями – як між корінням та паростком. Виникло питання – яку дату призначити? На допомогу прийшли історики, які спеціалізувалися на вивченні язичництва та культури слов’ян. Без жодних сумнівів вони порадили використовувати кінець жовтня. Таким чином, стародавні традиції предків знайшли відголос у сучасності.

В Україні дата свята фіксована та відзначається кожного року 28 жовтня.

Часті Питання та відповіді про День бабусь та дідусів
Яка ж основна мета в дні бабусь та дідусів?
Основною метою є показати старшому поколінню, що вони залишаються важливою частиною життя онуків. Онуки вчаться шанувати та цінити своїх рідних.

В чому полягає різниця між днем людей похилого віку та днем бабусь та дідусів?
Не всі старі люди мають онуків з різних життєвих обставин. Тому вважається некоректним вітати всіх людей похилого віку в день бабусь та дідусів. Для них є окремий день – 1жовтня.

Хто є наймолодшою та найстаршою бабусею у світі?
Ріфка Станеско – наймолодша бабуся у віці 23 роки. Найстарша – Жанна Луїза Кальманн у віці 122 роки.

#історія
«Тормозок» – це слово, що гріє душу кожного криворіжця, наче теплий пиріжок у шахтарській торбинці. Так у Кривому Розі називають перекус, який беруть із собою на роботу – чи то в шахту, чи на завод. Для місцевих це не просто їжа, а частина побуту, традиція, що пахне домашнім хлібом і гудить шахтним пилом. Та коли це слово чують мешканці міст, де ніколи не було підприємств чи шахт, очі округлюються від подиву: «Тормозок? Що це таке?»

Іноді самозвані лексикологи з інших міст переконують нас, що все просто – «тормозити», тобто пригальмувати посеред робочого дня, щоб перекусити. Але історія цього слова, як і сам Кривий Ріг, глибша, ніж здається на перший погляд. Вона тягнеться від англійських термосів XIX століття до криворізьких шахт 1930-х, від гарячої юшки до сторінок старих газет. Звідки ж узявся «тормозок»? Давайте розберемося, занурившись у шахтарський світ Кривбасу.

Від «термоска» до «тормозка», або до чого тут англійці
Усе почалося не в Кривому Розі, а на вугільних шахтах Донбасу наприкінці XIX століття, коли британські інженери на чолі з Джоном Юзом налагоджували видобуток вугілля. Англійці привезли із собою не лише технології, а й турботу про робітників: шахтарям почали видавати гарячу їжу в термосах – зручних металевих посудинах, що зберігали тепло. Для британців це був просто «thermos», але робочий люд швидко перекроїв слово на свій лад – спершу в «термосок», а згодом у «термозок». Звучало по-нашому, з м’яким відтінком теплоти й простоти.
Ця традиція перекочувала в Кривий Ріг разом із розвитком шахтного промислу. У Кривбасі, де залізна руда стала золотою жилою регіону, слово «термозок» прижилося в лексиконі шахтарів. Перші згадки про нього з’являються в місцевих газетах 1930-х років – наприклад, у «Скрепері», рудничному виданні Жовтневого рудника. У номері від 28 липня 1932 року читаємо: «Підземні робітники одержують особисте харчування «термозок» одержують додатково 450-480 калор». Можливо, це була друкарська помилка, але дослідники, як-от криворізька журналістка Ольга Гончар-Хвостова, побачили тут натяк на первісне значення: не «тормоз», а «термо» – теплий перекус, що зігріває в холодних надрах шахт.

Для чого жінкам чоловіки?

Справа в тому, що в них теплі долоні, а в нас – холодні пальці.
Зате у них холодний розум, а в нас теплі серця.
Вони сильні і можуть підняти нас.
Тільки не завжди можуть підтримати.
Одного разу вони обов’язково зрозуміють (хоча б на хвилину), що кращих за нас – немає.
Що не заважає їм скручувати в’язи, задивляючись на інших жінок.
Вони мають принципи.
Або думають, що мають, виявляючи принциповість у дрібницях, і відступаючи у найголовнішому...
Іноді вони миють посуд.
Червоний день календаря...
Вони вищі за нас і можуть дістати книжку з верхньої полиці.
Коли вдома немає стільців...
Вони віддають нам їхні найкращі футболки.
В той час, як ми віддаємо їм серця. Не знаю, чи найкращі... Які є....
Коли вони кажуть: „Я кохаю тебе”, здається, що ти є.
А коли кажуть “Я втомився, дай мені спокій”, хочеться, щоби тебе взагалі ніколи не було.
Вони вміють інсталювати Windows.
Без коментарів.
Вони знають і навіть можуть пояснити, що коли людина одна, вона – людина.
Так, вони взагалі люблять пояснювати те, що насправді не має ніякого значення!
Вони пробачають нам наш фемінізм, хоча ми, зауваж, їм узагалі нічого не пробачаємо.
Вони пробачають нам фемінізм приказкою „Курка – не птаха, баба – не людина...”
Вони цілують нас в чоло, коли не можуть залишитися.
І тоді тобі здається, що ти – покійниця.
Вони думають, що є речі, які ми ніколи не збагнемо, і лише тому ми все розуміємо.
Вони просто не хочуть визнати, що на багатьох речах ми розуміємось краще, ніж вони.
Вони з маніакальною настирливістю хочуть платити за нашу каву, хоча й самі вже давно не розуміють, чому.
Прекрасно розуміють. Їм просто подобається, коли жінка хоч в чомусь від них залежить.
У них з очей течуть сльози, коли дме сильний вітер.
У них сухі очі, коли ти ховаєш своє кохання.
Вони ходять по магазинах, коли йде дощ.
Як в музей – на екскурсію.
Вони хочуть мати наші фотографії. Вони пам’ятають про нас зовсім не те, що ми – про себе.
Якщо вони взагалі пам’ятають про нас, це вже велике щастя!
Вони не бачать причин для нашої дієти.
Говорячи: „Та нащо це тобі? Ти просто схильна до повноти і нічого тут вже не вдієш... „
Вони мовчать, коли ми говоримо дурниці. Хоча коли ми кажемо що-небудь розумне, вони теж мовчать.
А найгірше – вони мовчать, коли слід сказати головне, кричати про найголовніше “Я тебе кохаю!”.
Вони краще знають: може через сто років, може, з якихось інших планет, але вони зателефонують.
І знають також, що нас не буде вдома.
Вони не помічають зіпсований макіяж.
Але мимохідь можуть зронити „Якась ти бліда, аж зелена – хіба з’їла щось?” після того, як ти всю ніч провела у ванні, бо вагітна і тебе нудить...
Вони...
Вони просто є. І це чудово! А що менше ми думатимемо над тим, навіщо вони нам, то для нас усіх краще. Бо інакше в один далеко не прекрасний день чоловіки можуть всерйоз замислитися над питанням: „А для чого їм жінки?!”.
Я не кажу, що вони ідеальні, але без них наше життя було б не таким цікавим.
А що ви думаєте з цього приводу?
Що без них у нас взагалі б не було життя!

Вже й доба кудись поділася?
Геть нічим корисним не займалася, окрім тихої години вдень!:)

Посуд мила.
Картоплю чистила.
Так не варила ж?
Чекала, поки Ірина Олександрова зварить та потовче?:)

Вже перепрацювалася так, що ворухнутися не могла?

Вчора наміряла собі показників пульсу аж 135.
Сьогодні ж - космонавтські показники?
То якого біса мене так плюще та ковбасить?

Дощ якийсь там йде…
Сирена волає.
РЙ.

Ви як?
Цілі?

Друзі, на тлі масштабних обстрілів хочу поділитись з вами однією короткою прогулянкою дійсно чарівним місцем, побувати в якому я бажаю всім вам. Сподіваюсь, воно хоча б трішки покращить ваш настрій і поліпшить самопочуття.
Запрошую вас на коротку прогулянку музейною ресторацією "Старий млин".
Старий Млин - це місце, де оживають легенди.
На вулиці Бродівській у Тернополі стоїть незвичайна будівля - «Старий Млин», ресторан-музей, у якому переплітаються кулінарія, історія й казка.
Його фасад - мов із чарівної книжки: трохи схожий на пряниковий будиночок, трохи - на летючий корабель із дитячих снів. Стінами будинку навпроти в’ється драконячий хвіст, звідкись визирають три голови змія, а поруч із ним стоїть відважний Котигорошко з булавою.
Будівлю звели у 2003 році, та в її серці живе давнина: стіни складені зі старої цегли зруйнованого під час Другої світової війни парового млина, який колись працював на цьому місці. Саме тому заклад і зветься «Старий Млин».
Кожен поверх - своя історія.
Перший - зустрічає гостей духом старої галицької хати: розшиті рушники, борщівські візерунки, глиняні макітри й килими з Карпат, а страви тут готують у справжньому п’єці.
Другий поверх - їдальня-музей в австрійському стилі. Тут смакують автентичні галицькі наїдки.
Третій - царство солодощів. Давні рецепти десертів тут поєднуються з авторськими ідеями.
А на четвертому - рибні делікатеси й навіть суші-бар.
У теплу пору року працює літній майданчик.
«Старий Млин» - це ще й музей народного побуту, де кожна річ - зі своєю душею. На полицях - старовинні ключі, праски, глечики, посуд, яким користувались понад сто років тому.
У дворі вишикувались дивовижні скульптури, зібрані з металобрухту. Автор - відомий митець Сергій Кузнєцов, який працює у стилі, що поєднує стімпанк з джанк-артом.
На подвір’ї розташована «Фермерська крамниця», де продають натуральні продукти від місцевих виробників.
#СтарийМлин #Тернопіль #МузейнаРесторація #Фламінго #ПрогулянкаТернополем #МузейТернопіль #СергійКузнєцов #ДжанкАрт #Стімпанк #СтімпанкДжанкАрт

https://youtu.be/VFCmF6Zkfls