👁Що найбільше впливає на #самопочуття ?👁

#Недосип , #харчування , #стрес чи #екологія ?
Якщо чесно — все одразу.

🤦‍♂️Але є дещо, що об’єднує ці фактори: ми не можемо їх повністю контролювати.

🔴Стрес не зникне.
🔴Екологія не покращиться — ґрунт виснажений, продукти втрачають мінерали та вітаміни ще до того, як потрапляють на тарілку.
🔴Ритм життя — не сповільниться.

🤬На жаль…

🫰Зате ми можемо адаптувати себе, а не світ навколо.

Але адаптувати — без шкоди, без «заїдання» солодким, без нескінченної кави і без таблеток «від усього».

Тіло вміє відновлюватися само, якщо йому трохи допомогти: сон, харчування, мікрофлора, баланс мінералів, дихання — все це можна перебудувати.

✏️Навіть якщо ви їсте «чисто» і стараєтеся, тіло все одно недоотримує те, з чого будуються гормони, енергія, шкіра і нервова система.

💡Раціон — це не просто їжа.

✔️Це щоденний спосіб підтримувати внутрішню рівновагу. Кожен прийом їжі — як маленький сигнал: «я обираю відновлення».

😳Але сучасний ритм, фастфуд, кава замість сніданку, солодке — все це робить організм хронічно втомленим.

📉Коли не вистачає нутрієнтів, тіло не справляється навіть із базовими завданнями:
🔴гірше працює детоксикація печінки,
🔴падає рівень енергії,
🔴страждає засвоєння,
🔴зростає запалення,
🔴настрій стрибає, бо не вистачає магнію, вітамінів групи B і жирних кислот.

💪Тіло здатне відновлюватися. Але йому потрібне паливо, а не просто калорії.

📌Білки, жири, мінерали, вітаміни, ферменти, чиста вода, відпочинок — ось справжні адаптогени.

❌Ми говоримо «НІ» нестачі вітамінів, мінералів і сумнівним добавкам!

Ми не можемо усунути зовнішні фактори,
але можемо зробити тіло стійким, а психіку — спокійною.

🥰І починається все не з таблетки, а з тарілки.

🎮 Якщо ви граєте в відеоігри по кілька годин в день, то не слухайте тих, хто критикує ваше хобі — адже вчені кажуть, що так можна ефективно знижувати стрес.

📊 Нове дослідження підтвердило, що немає різниці агресивна гра або ні. Команда під керівництвом дослідника Гері Вагенера взяла за основу A Plague Tale: Requiem. Вчені змусили учасників пройти через контрольований стрес і далі пограти — в агресивні моменти гри та навпаки. Результати показали: в обох випадках рівень фізіологічного стресу падав. Навіть якщо самі гравці це не завжди усвідомлювали.

У дослідженні взяли участь 82 особи віком від 18 до 40 років, серед яких 42 — жінки. Перед тим, як сісти за геймпад, всі учасники пройшли SECPT — це відомий тест на викликання стресу, коли людині потрібно занурити руку в крижану воду (~4°C) на три хвилини під наглядом дослідника, який додатково ставить запитання. Після цього всіх поділили на дві групи — одна грала у насильницькі сцени A Plague Tale: Requiem, інша — в спокійні.

Під час спостереження вчені використовували ЕКГ, збирали зразки слини для вимірювання рівня кортизолу (гормону стресу) та давали гравцям анкети. Самі учасники казали, що відчували більше напруження під час хардкорних моментів. Проте за фізіологічними показниками обидві групи демонстрували зниження стресу вже після 25 хвилин.

✅ Цікаво, що результати узгоджуються з масштабними опитуваннями: 89% геймерів вказують, що відеоігри допомагають їм зняти стрес. Гра дає відчуття контролю, досягнення, відволікання від рутини — усе це знижує тривожність. Але надмірне захоплення, недосип, токсичність у мережі — навпаки псують ефект. Як і жанр: швидкі змагання чи PvP можуть давати не менше стресу, ніж заспокоєння.

#ігра #геймінг #хоббі #стрес #дослідження

Мало спите? Готуйтеся до «режиму зомбі» та раннього старіння.
Вчені з'ясували, що хронічний недосип буквально з'їдає вашу молодість: прискорене старіння шкіри, прищі, зайва вага, проблеми з травленням - лише мала наслідки недосипання.
А найстрашніше — це не виправити ніякими кремами та сироватками. Єдине, що допоможе, — вчасно йти спати.

Глибоко посаджені очі й випукла родимка на правій щоці на лінії губ. Миловидне обличчя 19-річної студентки англійської філології в аудиторії університету Франка сповнюється жахом — за нею прийшли.
Привозять в тюрму на Лонцького — у контррозвідку СМЕРШ. За абревіатурою — гасло “Смерть шпигунам”.

Дівчина опиняється за закритими дверима мʼясорубки сталінського терору.
У ту ніч, в грудні 1945-го, з неї вибивають зізнання у приналежності до ОУН. Під час тортур перебивають дротяною нагайкою хребет.

Криваве слідство триває 4 місяці. А вже в березні 1946-го дівчину судять. Роблять це в камері, бо показувати до суду настільки побите дівча не хочуть навіть перед своїми ж працівниками.
Вирок — 10 років таборів, 5 років позбавлення прав і довічне заслання.

Етап зі Львова до особливо суворого табору для політвʼязнів в Іркутській області триває понад місяць.
В одній із каторжних лікарень дівчині роблять операцію. Нбито остеомієліт, а насправді — наслідки побиття. Інвалідної групи не дають. Ледве теплою дівчину етапують на будівництво Байкало-Амурської магістралі.

На кам'яному кар'єрі камінь падає й ламає праву руку. До всього щастя роблять ще одну операцію — на перитоніт. Гній, який не має сили вийти, проривається в черевну порожнину.

З того лікарняного ліжка — на шпалозавод і лісоповал. А звідти – на слюдяну фабрику щипати слюду.

Отак поміж каторжних робіт з болячками, недосипом і недоїданням минають роки золотої молодості дівчини з родимкою на щоці.

У засланні в Анжеро-Судженську в бараці родина й земляки. Ще у 1944-му сестру арештували за участь у визвольному русі, а згодом батьків і малолітнього брата. Батько не дожив до зустрічі.

Довший час не вдається влаштуватися на роботу, але з недуги вийшла ще й користь.

В протитуберкульозному диспансері, куди прийшла перевіритися, вдається влаштуватися реєстраторкою, а потім медичною статистикою, а ще пізніше — лікаркою-статисткою.

Пізніше, на диво, один хірург допомагає виявити пухлини в грудному відділі хребта і сприяє, щоб в Ленінграді прооперували. Професор виймає гомілкову кістку з ноги і вставляє в хребет, щоб міг бодай якось триматися купи. Півтора року в ліжку у гіпсі. Дають першу групу, але випрошує другу — треба ж працювати.

У 1968-му дозволяють виїхати. Але тільки не у Львів та область.

Обирає Івано-Франківськ. Із труднощами влаштовується медсестрою і працює з увʼязненими у туберкульозній лікарні, але недовго — якихось чотири роки.

А в жовтні 1972 року знову арешт. У звинуваченні йдеться, що пише антирадянські вірші. За збірку віршів із любов’ю до України й знайомство із деякими учасниками українського руху опору змушена знову заплатити більшовикам роками життя.

Спершу присуджують 7 років тюрми, 3 роки особливо суворого режиму і 4 роки заслання, але слідчий провокує прочитати вірш і за нього додає ще рік. Ув’язнення відбуває в Мордовії, заслання – в Казахстані.

Попри всі табірні заборони продовжує поетичний шлях, розпочатий ще у 9-річному віці. Пише потайки й вишиває на шматочках полотна мініатюри на релігійну тематику: українські церкви, знамена, іконки, цитати пророків.

У листопаді 1978-го – етап. Відбула в Уш-Тобе тих 5 років від дзвінка до дзвінка. У 1983 році повертається в Україну. Як «особливо небезпечна рецидивістка» може поселитися не ближче 101 кілометра від Львова. Тому і селиться у Бориславі.

За своє життя 34 роки провела в тюрмах, концтаборах і на засланні.

А у 57, уже дорослою жінкою зі зламаним і сяк-так складеним хребтом, але все з тією ж родимкою на правій щоці на рівні губ, зустрічає його — Василя.

Також політв'язня із 15-ма роками таборів за плечима. Повстанця. Інтелігента з технічною освітою, диригента хору і воротаря футбольної команди. Знівечене здоровʼя тортурами в Норильську на старість літ доламують аж три форми раку, перш ніж Василь відійде у засвіти.

Життя ламає жінку, а вона, попри хвороби, карапкається вгору. У прямому сенсі — на гору Маківку! У свої 76 років! Сходить зі схилу, ламає ногу, отримує допомогу, зокрема сильне знеболювальне, й продовжує похід.

І лише на другий день йде до хірургічного відділення накладати гіпс, долаючи біль й усвідомлюючи, що вкотре не здалася.

Імʼя незборимої сподвижниці — Ірина Сеник.

Донька колишнього січового стрільця, активістка підпілля ОУН, зв’язкова Романа Шухевича.

Борислав та Львів зробили її почесною громадянкою, а у США взагалі присвоїли звання однієї зі ста Героїнь Світу.

Ірина Сеник написала кілька поетичних збірок, створила і відшила тисячі узорів, змоделювала сотні суконь і сорочок, але так і не належала до жодної творчої спілки.

Виставки її мистецьких робіт з успіхом проходили в усіх куточках України та в Англії, Бельгії, Канаді, США.

У 2002-му після виступу на підтримку блоку “Наша Україна” троє невідомих побʼють жінку в її помешканні і пограбують. Та навіть після такої сумовитої і жорстокої події серце Ірини битиметься ще сім років.

У засвіти Ірина Сеник відійшла у свої 83.
Похована на Личаківському кладовищі.

P.S. Коли нагуглювала про цю жінку, з подивом дізналася, що у «Нашого Формату» є книга — «Одержима свободою. Шлях героїні світу Ірини Сеник». Але нема в продажі 😞

Найважливіше про пані Ірину дізналася із інтервʼю Василя Овсієнка, якому пощасливилось записати голос цієї неймовірної жінки.

У Дрогобицькому музеї начебто зберігаються її листування з іншими дисидентами та оті неповторні узори. Класно, якщо так, бо цю безцінну спадщину точно треба побачити на власні очі!

@Мирослава Малик

🤡Чому так важко тримати #самоконтроль під час #схуднення?🤡

Схуднення – це не лише про #дієти та фізичні #вправи. Це складний процес, який глибоко пов'язаний з нашою психологією. Багато людей стикаються з труднощами у підтримці самоконтролю і це абсолютно нормально. Існує кілька ключових факторів, які впливають на нашу здатність дотримуватися плану⬇️

📎Емоційне #харчування:
Чи часто ви їсте, коли відчуваєте стрес, смуток, нудьгу або радість? Їжа може стати способом заспокоїти емоції, але це створює нездорову залежність. Коли ми намагаємося схуднути, обмеження в їжі можуть посилити ці емоції, що призводить до зривів.
📎Обмежувальні дієти:
Суворі дієти, які виключають цілі групи продуктів, часто призводять до почуття обмеженості та бажання «забороненого плоду». Це створює психологічний дискомфорт і підвищує ризик зривів. Дослідження показують, що люди, які дотримуються дуже строгих дієт, частіше зриваються і набирають вагу знову.
📎#Перфекціонізм та «все або нічого»: ❌
Багато хто вважає, що якщо вони хоч раз порушили дієту, то все втрачено. Це мислення «все або нічого» призводить до почуття провини та розчарування, що може призвести до повного відмови від процесу схуднення.
📎Недостатня #підтримка:
Самостійно боротися з психологічними труднощами схуднення може бути дуже складно. Відсутність підтримки з боку близьких або фахівців може посилити відчуття ізоляції та знизити мотивацію.
📎#Стрес та #недосипання:
Хронічний стрес та недостатній сон впливають на гормони, що регулюють апетит, такі як грелін та лептин. Це може призвести до підвищеного бажання їсти, особливо солодку та жирну їжу.

Чому важливо звернутися до #фахівця? ‍⚕️‍⚕️

Якщо ви постійно стикаєтеся з втратою самоконтролю під час схуднення, звернення до фахівця – це крок до успіху.
Ось чому⬇️

📎#Індивідуальний #підхід:
#Нутриціолог або #психолог допоможе вам зрозуміти корінні причини вашої поведінки та розробити індивідуальний план дій.
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): Цей вид терапії допомагає змінити негативні думки та поведінкові патерни, пов'язані з їжею. Наприклад, КПТ може допомогти вам навчитися розрізняти фізичний та емоційний голод.
📎#Підтримка та #мотивація:
Фахівець надасть вам необхідну підтримку та мотивацію на кожному етапі шляху.
📎#Навчання стратегіям самоконтролю:
Ви навчитеся ефективним стратегіям управління стресом, емоціями та харчовими спокусами.

📌#Факти та #приклади:

Дослідження показують, що люди, які отримують психологічну підтримку під час схуднення, досягають кращих результатів і довше утримують досягнуту вагу.
Наприклад, людина, яка звикла «заїдати» стрес на #роботі, може навчитися використовувати інші способи зняття напруги, такі як дихальні вправи або прогулянка на свіжому повітрі.
Інша людина, яка страждає від перфекціонізму, може навчитися бути більш толерантною до себе та сприймати помилки як частину процесу.

💯#Пам'ятайте, що #шлях до здорового #тіла та духу – це не лінійна дорога, а скоріше подорож з поворотами та зупинками. Не картайте себе за тимчасові відступи від плану. Важливо не ідеально дотримуватися дієти, а навчитися слухати своє тіло, розуміти свої емоції та дбати про себе з любов'ю та терпінням. Прийняття себе та своїх слабкостей – це перший крок до стійких змін.

#Мотивація: ✨

Запитайте себе: «Чому для мене важливо схуднути?». Знайдіть свою внутрішню мотивацію, яка буде підтримувати вас у важкі моменти. Це може бути бажання покращити здоров'я, підвищити самооцінку, мати більше енергії для улюблених справ. Коли ви знаєте, заради чого ви це робите, вам буде легше зберігати самоконтроль та досягати своїх цілей. Вірте у свої сили, і ви обов'язково досягнете успіху!

Не бійтеся звертатися за допомогою, це не ознака слабкості, а ознака сили та бажання змінити своє життя на краще. Ви заслуговуєте на здоров'я та щастя! Кожен маленький крок – це вже перемога.
🫶Вірте в себе, і у вас обов'язково все вийде!🫶

Не забудьте #поставити 👍
Мені буде приємно🤗

“Діва, матір і третя” Юлія Нагорнюк
Видавництво "Ще одну сторінку"

Книга і видавництво ідеально пасують одна одному, бо читала я саме так, до 3-4 ранку, з думками “Ну зараз, ну от ще одну сторіночку”!)

Це перший досвід читання гумористичного затишного фентезі, і мені дуже сподобалося. Якщо так задуматися, це просто шматок життя трьох відьом, буквально кілька тижнів, насичених різними подіями: переїзд, підготовка до весілля, зустрічі пластунів, знайомство з нечистю, розвиток відьомських навичок, допомога друзям, побачення... Як сказала [bookish_owl_kate], наче як класний ситком подивилася)

У центрі оповіді Марина, відьма зі слабким даром, але сильним бажанням допомагати друзям. Серед друзів - сильна Орися з яскравим почуттям гумору (принаймні на мій смак, бо я люблю всяке таке пошляцьке), відьма з Естонії Еліза, яка виходить заміж за українця, а ще Данило, Женя, пластуни, сусіди, колеги по шабашу і навіть бидло Світич)

Я не буду прям описувати події, але можу порадити цю книгу, якщо ви любите історії про дружбу та пригоди, пошлий гуморочок, відьомський вайб і чоловічих персонажів без токсичної маскулінності, згадки “Володаря перснів" і архітектурних пам’яток. Ще мене потішила суперечка про чорнослив (тут повіяло Телебаченням Торонто і Васей Байдаком)))

Мене ця книга затягнула моментально, я ржала над нею, як коняка, попри те, шо читала вночі. Так, це причина мого недосипу, але, як не парадоксально, з нею я відпочила душею. Мабуть, в цьому і є прикол затишного фентезі. Гадаю, варто продовжити знайомство з жанром, а вам варто спробувати “Діву, матір і третю”)

#книжковий_відгук #Лана_читає